Маленьке князівство проти Чехії: як Ліхтенштейн хоче повернути землі

Чехія проти Князя: у чому суть старої суперечки

Проблеми у родини Ліхтенштейн з чеською (точніше тоді ще чехословацькою – 24) владою розпочалися відразу після Другої Світової війни, у 1948 році. Держава конфіскувала землі та маєтки князівського роду нібито за співпрацю з нацистами. Чому суперечка продовжується, розбирався 24 канал. 

Перед Другою Світовою лише в Богемії проживало до 3 млн німців. У 1938 році, перед самим аншлюсом Австрії Рейхом, Ліхтенштейни втікли з Відня до власної держави високо в Альпах. Власне лише тоді родина стала постійно жити на землі, якою володіють століттями. Але історія бере справжній початок раніше.

Замок Ледніце, Чехія / Фото World Heritage Journeys

Ліхтенштейни, як дворянська родина, володіли палацами у Празі і замками Ледніце та Валтіце. Зараз вони включені у список ЮНЕСКО. А також територією, яка вдесятеро більша за саме Князівство. Ледніце був домом для них 700 років, родина була вірним союзником Габсбургів до падіння Австро-Угорщини.

Представники роду у XVII столітті твердо стояли на католицьких позиціях та допомогли перемогти богемське повстання у 1620 році. Після остаточної поразки протестантів, Ліхтенштейни отримали їх майно. На цьому і базуються основні аргументи князівської родини. Втім, у 1918 році всі дворяни втратили титули та землі, втративши таким чином і всі права на них.

У двох світових війнах Ліхтенштейн залишався нейтральним, його уряд не визнавав Мюнхенську угоду, за якою нацисти окупували Судетську область Чехословаччини. Більше того, в Ліхтенштейні знайшли прихисток 400 біженців, серед них – 125 євреїв.

Катрін Еггенбергер, голова МЗС Ліхтенштейну / Фото Radio Liechtenstein

Окрім будівель, мова йде і про холдинги та корпоративні інтереси 39 громадян Ліхтенштейну. Справа не стосується чеського суверенітету. До падіння комуністичного режиму позовом не займалися. "Ми робимо це не лише тому що у справі замішаний Княжий дім, але й заради 39 громадяни нашої країни, – сказала голова МЗС Князівства Катрін Еггенбергер. – Чим менша країна, тим важливіше стояти за свої права". 

Нове дихання йому надав 1998 рік. Тоді Німеччина взяла в оренду у чеській галереї картину, яку виставляли на виставці. Це було полотно нідерландського майстра Пітера ван дер Лаера з приватної колекції Ліхтенштейнів (володіли з XVIII ст. – 24).

Князь Ганс-Адам II заявив права на картину та почав вимагати повернення. Прага та Вадуц не могли нормалізувати стосунки до 2009 року. Далі прийшов час для нової спроби повернути власність.

Судова тяганина: від районів до ЄСПЛ

Вже у XXI столітті Ліхтенштейни подали до суду знову і на цей раз аж у 26 чеських районах, де і знаходилась відібрана власність. Це сталося наприкінці 2018 року. Претензії висувалися лише до тих кадастрових об'єктів, якими володіє держава. Інші, які вже знаходяться у комунальній чи приватній власності, не є частиною суперечки. Скільки все це коштує, навіть зараз неможливо сказати. З 22 замків у Чехії родина Ліхтенштейнів претендує на шість. 

Коли районні суди прогнозовано не дали бажаного ефекту, настав час Конституційного суду Чехії – найвищої інстанції країни.

Втім, не поталанило й там: судді відмовили у поверненні 600 га лісу у центральній частині республіки Чехія через нібито визнання Князем Філіпом-Йосипом II ('906-1989) себе німецьким громадянином у 1930- рр. Цікаво, що він допомагав тому самому Бенешу грошима, поки майбутній лідер Чехословаччини перебував у еміграції. 

Фонд родини ж, у свою чергу, аргументує: Князь мав підданство своєї власної мікроскопічної країни, яка є незалежною. І подібна поведінка "спотворює історичні факти, порушує місцеве та міжнародне законодавство". А рішення КС у Фонді назвали "черговою зневагою до захисту майна, що ставить під загрозу суверенітет Ліхтенштейну". 

Для маленького Князівства залишився єдиний варіант: Євросуд з прав людини, більше відомий як ЄСПЛ. Заступник голови МЗС Чехії Мартін Смолек заявив на це, що ЄСПЛ не має розглядати справу, бо вона датується часом до створення Конвенції з прав людини. І раніше цей суд вже відмовляв у подібних запитах.

Князь Ліхтенштейну Франц-Йосип II з дружиною Джиною / Фото Pinterest

Вона стосується "по факту, лише однієї людини" – Князя Ліхтенштейну. Вадуц вказує, що дії Чехословаччини порушили статтю 6 чинної Конвенції. Втім, зважаючи на попередні невдачі у судах, навіть якщо Страсбург таки встане на сторону Князівства, лишаються вкрай туманними.

Але от зі Швейцарією Чехія з готовністю йде на перемовини, не втрималися помітити у Вадуці. Ймовірно, вказуючи на потенційні подвійні стандарти з боку Праги. 

Від бідності до найбагатших в світі 

Центральна площа Вадуца / Фото Bitcoin News

У цій маленькій європейській країні є багато цікавого. Окрім Князя, замків, банків та статусу країни-офшора. Щоб дістатися звідци до моря, треба перетнути кілька кордонів (Ліхтенштейн зажатий між Австрією та Швейцарією – 24).

Це зараз Ліхтенштейн багатий та успішний, але так, звісно, було не завжди. Більшу частину XX століття, княжа родина була змушена продавати деякі твори мистецтва зі своїх колекцій, щоб покращити матеріальне положення держави, яка була більшою мірою аграрною.

Після падіння Австро-Угорщини та її монетарної системи ліхтенштейнці опинилися на межі банкрутства. З молотка пішли "Джиневра де Бенчі" Леонардо да Вінчі (зараз – єдина картина да Вінчі в США – 24) та 4 полотна Брейгеля.

Нині країна з територією як Стейтен-Айленд у Нью-Йорку має під 40 тисяч населення, третина з яких – іноземці.

Такий хитрий хід, який виторгував принц Ніколаус фон Ліхтенштейн, дозволив вільний продаж євротоварів на території маленького Князівства. Втім, як визнають експерти, "це тримається на добрій волі ЄС щодо Ліхтенштейну". Малоймовірно, що така ж добра воля буде щодо Британії. На початку руху за Brexit така ситуація надихала його прихильників. Мовляв, якщо Ліхтенштейн так зміг, то й в нас вийде. 

Низькими податками вона привертає бізнесменів та компанії з усього світу. Особистий податок на прибуток тут становить 1,2%, корпоративний – 12,5%. 

З інших цікавинок можна назвати такі: хоча німецька мова є офіційною, багато хто говорить на її алеманському діалекті, який доволі серйозно відрізняється від літературної німецької і ближче до "дойчу", яким розмовляють у Швейцарії.

У Шаані виробляють чи не найбільше в світі зубних протезів завдяки фірмі Ivoclar Vivadent. У 2011 році всю країну (!) можна було орендувати на ніч за 70 тисяч доларів США. Ця сума включала змогу випити вина з правлячим Князем Гансом-Адамом II.