Денарії і монети-дельфіни: якими були "предки" української гривні

Ще задовго до найперших монет...

До винаходу монет роль грошей виконували звичайні предмети.

Не лише на території, де нині розташована Україна, а й усюди у світі.

Наприклад, у Давній Індії грошима слугували перлини, у Африці – сіль, на острові Борнео – коров'ячі черепи, а на Соломонових островах – то й узагалі людські (на щастя, ще вже в минулому).

У різний час грошима були знаряддя праці, прикраси, хутро, зброя.

Та найбільш розповсюдженими товарогрошима була худоба – ними можна було заплатити за будь-що.

Відголоски цього залишились у багатьох мовах.

Так, латинське слово "pekunia" (гроші) походить від "pekus" – "худоба", індійське "рупія" від "рупа" – худоба; навіть слово "капітал" з'явилось через латинське "caput" – "голова", адже лік худоби вівся на кількість голів.

У Європі еквівалентом грошей, найімовірніше, був льон.

Тому нині в європейських мовах це слово звучить майже однаково: "лінон" – грецькою, "lein" –німецькою, "linen" – англійською.

Слов'янські мови зберегли слово "платити", яке походить від слова "полотно".

"Батьками" ж монет стали металеві зливки – платити ними було набагато зручніше, ніж продуктами, предметами чи худобою.

Єдина їхня вада, порівняно з попередніми замінниками грошей – легкість підробки.

Зливок можна було виготовити з металу іншої проби чи взагалі з іншого металу, або зменшити його вагу.

Щоб побороти таке шахрайство, влада ставила на зливки клейма, що підтверджувало якість.

За 700 років до н.

е.: Деметра і Горгона на монетах Північного Причорномор'я.

Обсяги обміну товарами зростали.

Виникла потреба у чомусь, що могло би замінити незручні "гроші" у вигляді худоби чи зливків металу.

Так з'явились монети – зручні та універсальні еквіваленти вартості.

Давня Україна була невід'ємною частиною цивілізації Північного Причорномор'я та важливим учасником товарообміну.

З її території в Грецію постачалися пшениця, мед, віск, сіль, худоба, шкіра, хутро, а ввозилися ювелірні вироби, дорогий посуд, оливкова олія та вино.

Перші монети, що з'явилися на теренах сучасної України – це монети грецьких колоній: Ольвії (теперішнє с.

Парутине Очаківського р–ну Миколаївської області), Херсонесу (околиці сучасного Севастополя), Пантікапея (м.

Керч) та інші.

Наприклад, оскільки покровителем Ольвії вважався Аполлон Дельфіній, перші монети в місті виготовляли у формі дельфінів.

З часом, щоб зупинити карбування приватних грошей, було введено єдиний стандарт монет – "аси".

Вони були великих розмірів, важили 120 грамів, містили зображення Деметри, Горгони та ін.

На монетах часто зображували богів, яким поклонялися.

Через обожнювання Дніпра з'явились монети, присвячені Борисфену – богу річок та покровителю торгівлі.

480 року до н.

грецькі поліси південно–пхідного Криму об'єднались у Боспорське царство.

На монетах Боспору зображували грифона, який охороняє головні багатства країни: хлібний колос – на золотих монетах, а на мідних – рибу.

Монетні скарби – у спадок від початку Нової ери.

Античний світ підкорявся Римській імперії.

Її кордони простягалися до Карпат та берегів Дністра.

Римські гарнізони були стояли в колишніх грецьких полісах.

Імператор Нерон перетворив Боспорське царство на римську провінцію та наказав карбувати мідні сестерції із власним портретом.

У ІІ–ІІІ ст.

серед слов'ян ширилися срібні римські монети – денарії.

Заробити денарії можна було, продаючи Риму худобу, зерно, рабів, а натомість придбати тканину, посуд, прикраси, вино, привезені з імперії.

Кожен імператор карбував денарії із власним портретом, тож, спостерігаючи за зміною портретів на монетах, можна вивчити історію Римської імперії і, відповідно, зрозуміти, коли і як слов'яни торгували з Римом.

На території України численні скарби денаріїв були знайдені під час археологічних розкопок пам'яток Черняхівської та Зарубинецької культур.

Обіг римських грошей припинився у ІV ст., коли занепала і розпалася Західна Римська імперії.

Як 1000 років тому Україна користувалася арабськими грошима.

Тоді в Україні–Русі з'явилися гроші Арабського Халіфату – срібні дирхеми, на яких, відповідно до мусульманських канонів, не було зображень.

На тих монетах карбували цитати з Корану, імена правителів, дати тощо.

Обіг дирхемів тривав майже два століття.

За той час серед слов'янок виникла мода носити намисто з монет, таким чином демонструючи багатство чоловіків.

Якщо чоловік мав 10 тис.

дирхемів, дружина носила один ряд намиста, якщо 20 тис.

– два ряди і так далі.

На наших землях знайдено багато скарбів з арабськими дирхемами.

Часто дирхеми пробиті і з припаяним вушком – тобто їх колись носили у намисті.

Подейкують, саме обіг дирхемів заклав основи давньоруської грошово–вагової системи.

Близько ІХ–Х ст.

Київська Русь стала головним посередником у торгівлі між Сходом та Заходом.

Приплив дирхемів сягнув максимуму у сер.

Х ст., але через виснаження срібних родовищ і занепад Арабського Халіфату припинився на поч.

ХІ ст.

Важливе місце у грошовому обігу Київської Русі належить монетам Візантії.

Найпоширеніші з них – золоті соліди та срібні міліарісії.

Дуже рідко у скарбах зустрічаються мідні візантійські монети – фоліси або нумії.

"Володимир на престолі".

Після прийняття Володимиром християнства Київська Русь стала частиною європейської цивілізації та могутньою державою, з якою мав рахуватися світ.

У прагненні заявити про свою силу Володимир розпочав карбування власних – перших давньоруських монет – златників та срібляників.

Саме на них – найдавніше з нині відомих зображень тризуба – герба Володимира.

На лицьовому боці монети зображений князь на престолі, тризуб і напис: "Владимир на столе".

На зворотному боці – зображення Ісуса Христа і напис "А се его злато".

На відміну від країн Заходу, які починали карбування власних монет, копіюючи римські, з чужими портретами та написами, руські монети містили виключно слов'янські написи та зображення своїх князів.

Карбування срібних монет продовжили Святополк Окаянний, Ярослав і ті, хто був після них.

Монети Київської Русі – велика рідкість.

Випускав власні гроші й Володимир Мономах.

На його золотих гривнях з одного боку було ім’я князя та напис: "Боже, допоможи рабові своєму", з іншого – зображення голови людини зі змією, що звилася навколо.

Відомо, що на Русі вірили в магічну силу монет із зображенням змія – змійовиків.

Найперші гривні усюди були різними.

Із занепадом Київської Русі карбування монет припинилось, і вони майже зникли з обігу на певний час.

Роль грошей виконували срібні зливки – "гривні".

Назва походить від прикраси, яку носили на шиї, тобто на "загривку".

Згодом це слово стало означати вагу.

Київські гривні мали форму шестигранника вагою близько 160 грамів.

Грані чернігівських – розплющені, вага до 196 грамів.

Пізніше з'явились новгородські гривні.

Вони мали форму довгих срібних брусків та важили 200 грамів.

Історики вважають, що саме з ними пов'язано вживання слова "рубль" у ХІV столітті – від слова "рубати".

Існували й золоті гривні.

Та через високу вартість їх було дуже мало, і використовувались вони лише у великих торговельних операціях.

Срібні гривні не використовувались у повсякденній дрібній торгівлі, тому для розрахунків застосовувались давні "гроші": намисто, шиферні пряслиця, хутро тощо.

Звідки в Україні взялося слово "гроші".

Економічний занепад України після нашестя орди Батия співпав із розквітом Литви, Польщі, між якими згодом розділилися українські землі.

Україна лишалася найважливішим перехрестям торговельних шляхів, її ринок був насичений багатьма монетами Європи та Сходу.

На відміну від Московії, польська і литовська влади не вводили економічних обмежень і не здійснювали примусового вилучення іноземних грошей.

В обігу з'явилась чеська монета, що започаткувала вживання слова "гроші".

На її лицьовій стороні зображено корону, а на зворотній – лева з роздвоєним хвостом.

По колу напис: "Grossi Pragenses".

Є версія, що від слова "grossus" – "великий" – походить поняття "гріш", "гроші".

Крім чеських, на теренах України можна було знайти литовські та польські напівгроші, литовські денарії, золотоординські дирхеми, монети Володимира Ольгердовича, кримські монети.

На галицьких землях, що були під владою Польщі, карбували срібні півгроші з гербом Галичини та мідні монети пули.

Один півгріш дорівнював шести–восьми пулам.

Як Росія поцупила таляри в Речі Посполитої і перетворила їх на "єфимки".

Монети об'єднаних Польщі та Литви коштували майже однаково.

З розвитком капіталістичних відносин Європі знадобилися більш вагома грошова одиниця.

Карбується велика срібна монета – таляр, а також золоті дукати, які одночасно були як реальними монетами, так і лічильною одиницею для срібних монет (дукат дорівнював 30 грошам).

Оскільки таляр був великим, його використовували в пропагандистських цілях.

Так з'явились монети–медалі, на яких карбувались політичні гасла, сатиричні зображення, пам'ятні ювілейні дати.

У середині ХVІІ ст.

Визвольна війна України підірвала стабільність Речі Посполитої.

Якість монет погіршилась, а через це страждав грошовий ринок.

1654 р.

відбувається приєднання України до Росії.

Українське господарство орієнтоване на демократичну систему використання західних монет, тоді як у Росії суворо заборонено ввіз і обіг іноземних грошей.

До того ж московські монети єдиного номіналу (дрібні срібні копійки) були дуже незручні у користуванні.

Тоді царський уряд спробував здійснити грошову реформу: спочатку таляр перекарбували у російський рубль, а пізніше на талярах почали ставити клейма "1655" та московський герб "Георгій Змієборець".

Так вони отримали законний статус російської монети та стали називатись "єфімки з признаком".

1659 р.

"єфімки" вилучили з обігу та замінили мідними копійками, але податки вимагалося сплачувати срібними.

Це призвело до "мідного бунту" у 1662 р., який змусив уряд повернутися до срібних копійок.

Тим не менш, в Україні до кінця 30–х років ХVІІІ ст.

продовжувався обіг європейської монети.

Петро І активно знищував автономію України - зокрема, її власні гроші.

Після Полтавської битви 1709 р.

Петро І, намагаючись знищити автономію України, зокрема, намагається примусово запровадити на її території обіг російської монети.

Водночас уряд усвідомлював, що порівняно з західноєвропейською, російська грошова система – вкрай відстала.

Для її впровадження в Україні слід було замінити незручну в користуванні дрібну срібну копійку.

Реформа Петра І передбачала введення десяткової грошової системи: рубль, полтина, напівполтина і т.

Наприкінці його правління карбувались такі монети: золоті – червонець, 2 рублі; срібні – рубль, полтина, напівполтина, гривеник, алтин; мідні – 5 копійок та 1 копійка, деньга (до 1718 року) та полушка (до 1723 року).

Запровадження російської грошової системи значно ускладнило міжнародні торговельні відносини України.

Тому попри заборону центрального уряду, ще довго в обігу на українських землях залишалися польські та західноєвропейські монети.

У ІІ пол.

ХVІІІ ст., коли активно розвивались промисловість і сільське господарство, стрімко зростав капітал підприємств та купців, металеві гроші не могли задовольнити потреби господарства.

Російська імперія вирішила запровадити паперові гроші.

Сороківки і сороківці: як українці між собою називали російські гроші.

Катерина ІІ ввела в обіг державні асигнації – 100, 75, 50, 25 рублів.

Їх мали приймати в усіх установах, і кожен мав право в будь-який час обміняти їх на готівку.

Павло І замість свого портрета наказав карбувати на монетах девіз рицарського ордену Іоанітів: "Не намъ, не намъ, а имяни твоему".

За Олександра І змінився тип усіх монет.

З'явилися монети "для Польщі".

В Україні ½ копійки стали називати шагом, 3 копійки – гривнею, срібний гривеник – сороківкою, двогривеник – сороківцем, а 15 копійок – злотим.

Поступово знецінюються асигнації.

Їх замінили на кредитні білети, які рівноцінно обмінювались на срібло.

З 1828 по 1845 рр.

карбували платинову монету в номіналах 12, 6 і 3 рублі.

Справжньої вартості цього металу в Росії ще не знали, тому вони йшли в обіг за вартістю срібних.

У ХІХ ст.

відбулися дві грошові реформи: з 1843 вводиться срібний монометалізм (срібло відіграє роль загального еквівалента), а з 1897 р.

встановилася епоха золотого монометалізму.

Кредитні білети обмінювалися на золоті монети.

Ця грошова система існувала до Першої світової війни.

1914 рік вніс свої корективи...

За роки Першої світової війни рубль знецінився.

Планетарний конфлікт завдав золотому монометалізму нищівного удару.

Обмін паперових грошей на золото було призупинено.

З обігу зникли золоті та срібні монети.

Кредитні білети перетворилися на папір, який нічого не був вартий.

Держбанку, який фінансував військові витрати, дозволили випускати гроші без обмежень.

Їхня кількість в обігу в серпні 1915 р.

збільшилась у 1,4 рази.

З 1915 р.

випускалися гроші–марки – 1, 2, 3, 10, 15 та 20 копійок, а також розмінні (казначейські) білети (паперові копійки) – 1, 2, 3, 5, 10, 20, 50 копійок.

УНР, Українська держава, Директорія: гроші чи витвір художнього мистецтва?.

В той же час було засновано Державний Український банк, ліквідовані відділи російських банків в Україні.

З'явилися грошові знаки 100 карбованців на суму 5,5 млн.

Це перші українські паперові гроші.

Автор ескізу 100–карбованцевої купюри Георгій Нарбут використав вишукані орнаменти у дусі українського бароко, зобразив тризуб.

Карбованці знаходились в обігу до липня 1918 р.

1918 р.

Центральна Рада прийняла закон про гривню як основну грошову одиницю УНР.

Гривна складалася зі ста шагів.

Із золота мали карбуватись 20 гривень, що дорівнювало царській десятці, із срібла – 1, 3, 5, 10, 20 та 50 шагів із зображенням тризуба.

Випущено також 25 і 50 карбованців.

За часів Української Держави гетьмана Скоропадського продовжилася емісія гривень УНР.

Протягом року надруковано гроші номіналом 2, 10, 100 та 500 гривень.

Найбільш мистецько довершеною вважається 100–гривнева купюра.

На ній зображена жінка у національному вбранні, яка нагадує Лесю Українку, та схожий на Григорія Сковороду чоловік із молотом.

У листопаді 1918 р.

влада в Україні переходить до Директорії на чолі з Симоном Петлюрою.

У період Директорії випущено 5 грошових знаків: 10, 25, 100 ("богданівка"), 250 ("канарейки"), та 1000 ("гетьманки") карбованців.

Українська гривня на ринку оцінювалась в 4 рази більше, ніж більшовицькі чи денікінські рублі.

Як "місці господарники" в СРСР перетворили власну валюту на звичайний папір.

У грудні 1922 року Україну приєднали до СРСР.

У 1922–24 рр.

відбулася грошова реформа.

Держбанку дозволили випускати банківські білети – 1, 3, 5, 10, 25 червонців – для потреб господарського обігу.

Тоді ж виник паралельний обіг червонця, який мав золоте забезпечення, та знецінених радянських грошових знаків.

Це спричинило значні труднощі.

Тому у лютому 1924 р.

з'явились казначейські білети.

Всі знецінені радянські грошові знаки підлягали обміну на стабільні гроші.

Індустріалізація та колективізація знову знецінили грошей.

Здійснювалось приховане вилучення в населення дорогоцінних металів, якими у часи штучно організованого голодомору розраховувались за продукти.

Під час Другої світової Ленінградський монетний двір припинив роботу.

Рейхскомісаріат, утворений Гітлером, випустив вісім грошових знаків для обігу в Україні: 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 карбованців.

В 1947 р.

старі паперові гроші були замінені на нові у співвідношенні 1:10, ціни на товари у розбитій війною країни підлетіли до небес.

1961 р.

проводиться грошова реформа, за якою підвищено золотий вміст рубля, випущено нові монети номіналом 1 рубль, 50, 20, 15, 10, 5, 3, 2, 1 коп.

замість вилучених 20, 15, 10, 5 коп., та нові паперові гроші – від 1 до 100 рублів.

1965 року розпочався випуск пам'ятних та ювілейних монет.

З Днем народження, гривне!.

24 серпня 1991 року Україна стала суверенною незалежною державою.

На тому етапі надзвичайно важливим було створення національної грошової системи.

Для захисту українського ринку у вересні 1991 року з'явилися купони багаторазового використання – 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 карбованців.

Зі зростанням інфляції в обіг входили купони номіналом десятки тисяч карбованців.

Спочатку населення отримувало купоно-карбованцями тільки 25% місячної зарплати, решта видавалася в рублях.

Згодом купонами виплачували 70% від загальної суми.

1992 р.

рублі повністю вилучили з обігу та замінили купоно–карбованцем.

Він знаходився в обігу до 1996 року і став попередником єдиної національної валюти незалежної України – гривні.

Через відсутність в Україні Банкнотно–монетного двору (почав діяти у 1994 р.) ще у жовтні 1991 р.

було замовлено виготовлення 1, 2, 5, 10, 20 гривень у Канаді, а потім 50, 100 та 200 гривень у Великобританії.

Розмінні монети карбували на Луганському верстато–будівному заводі, частково – в Італії.

З 2 вересня 1996 р.

купоно–карбованці в Україні нарешті замінили на гривні.

Ця урочиста подія – отримання незалежною Україною власної національної валюти – підняла патріотичний дух українців, укріпила віру в майбутнє.

Є історія, є пам'ять – вони закарбовані в монетах.

Першу ювілейну монету України випущено в обіг 7 травня 1995 р.

Вона була присвячена 50–річчю Перемоги у Великій вітчизняній війні.

З 1995 року Нацбанк України випускає монети із зображенням подій історичного минулого і сучасного життя на різні теми: історія, релігія, спорт, культура тощо.

У листопаді 1997 р.

введено в дію першу чергу Монетного двору НБУ.

Відтоді карбування пам'ятних та ювілейних монет відбувається на Банкнотно–монетному дворі НБУ.

Програма випуску українських пам'ятних монет носить культурний та пізнавальний характер, демонструючи усьому людству тисячолітню українську історію, самобутність культури та традицій нашого народу.