Чому ситуація з Covid-19 в Україні плачевна: замовчування і маніпуляції

Процитую Європейський центр контролю за захворюваннями.

«Якщо у країні крім зростання нових випадків також є зростання госпіталізацій - це чітко вкзаує на реальний ріст розповсюдження коронавірусу.

Для цих країн ризик ескалації є ДУЖЕ ВИСОКИЙ (примітка – буває ще помірний та високий), якщо вони не запровадять або не посилять широкий набір заходів.

Він включає заходи фізичного дистанціювання (карантин), відстеження контактів та належні потужності для тестування».

Писали ніби з України.

Зростають госпіталізації.

Потужності для тестування дуже низькі.

Відстеження контактів не працює належним чином (через тестування).

Система адаптивного карантину недосконала.

На фоні цього всього діти пішли до школи.

Тепер по пунктах.

Система тестування.

Маємо найгірший показник у Європі (малюнок 1).

Коефіцієнт виявлення (скільки з усіх тестів – позитивних) - 11%.

Прийнятним вважається 5%.

Польща 3%, Німеччина – 0,9%.

Тобто тестів ми робимо більше.

Але хворих – ще більше, ніж ми робимо тестів.

У Іспанії коефіцієнт теж високий - 8%, там зараз найбільший спалах у Європі, щодня реєструють 8-9 тисяч нових хворих.

Всередині України ситуація ще гірша.

В регіонах зі стрімким ростом випадків цей показник зашкалює - 23% (Чернівецька), 17% (Харківська та Одеська), 16% (Тернопільська).

Виняток Київ – 5%.

У Києві щодня проводять близько 5 тисяч тестів, це від одної четвертої до одної п’ятої усього тестування в Україні.

Це допомагає тримати ситуацію під відносним контролем.

Але при цьому 80% тестів проводять у приватних лабораторіях.

Це може говорити як про добре, так і про погане.

Добре, якщо ці лабораторії інтегровані в загальну систему і роблять тести для лікарень.

Погано, якщо люди ідуть туди самі, бо змушені довго чекати на тести в державних лабораторіях (система не інтегрована).

Яка реальна ситуація – я не знаю.

Сам стикався лише з другим.

Система відстеження контатків не має змісту без належного тестування.

Якщо випадок не виявляють, або виявляють довго – ефекту від відстеження та ізоляції немає майже ніякого.

Госпіталізації почали зростати.

В Одеській області 89% ліжок уже зайняті людьми з підозрами та підтвердженими випадками.

А 65% зайнятих ліжок - підтверджені хворі.

Це найвищий показник в Україні.

Ситуація з госпіталізаціями може бути ще гіршою.

По-перше, на рівні одної лікарні немає практичної різниці між 70-80% заповненості та 100% заповненості.

Бо для одної лікарні це означає, що в якийсь день можуть завезти всього на декілька пацієнтів більше і відділення закриється.

Також треба враховувати, що маніпуляції зі статистикою ліжко-місць - це те, що українські лікарні навчилися робити найкраще за три десятки років у системі, яка фінансувала ліжко-місця.

Чи все те, що звітують як»ковідне ліжко» є належно обладнаною одиницею з підготовленим і захищеним персоналом - велике питання.

Я обережно ставлюся до цього показника.

Це якщо дипломатично.

Система адаптивного карантину не працює належним чином, це уже стало очевидно.

Вона запізнюється з реакцією.

Це очікувано, і я писав про це раніше.

З цією системою МОЗ ніби їде вперед, дивлячись тільки у дзеркало заднього виду.

Головними індикаторами є зайнятість ліжок та нові випадки на 100 тисяч населення за останні 14 днів.

Ця комбінація привертає увагу до маленьких областей, не враховує тестування та найгірше - вона реагує на госпіталізації, тобто наслідки, а не динаміку спалаху.

Так, ще два тижні тому я звертав увагу на спалахи у Харківській та Одеській областях.

Попередня система індикаторів карантину тоді показувала, що треба вживати заходів.

Замість цього змінили систему індикаторів.

В результаті на карантин пішли в основному мало населені Волинська, Рівненська, Тернопільска, Чернівецька, Івано-Франківська області.

В них найгірша динаміка росту була вже позаду, але як її наслідок показники хворих на 100 тисяч та зайнятість ліжок були вищі.

Зараз ситуація у Волинській та Рівненській областях повністю стабілізована, у Івано-Франківській ріст призупинився.

Але ці області мають найбільше помаранчевих та червоних зон.

(У Чернівецькій та Тернопільській областях ситуація справді складна).

Поки закривали західні області, Харківщина та Одещина переважно мали зелені або жовті обмеження.

При цьому ріст нових випадків нагадував там старт ракети Ілона Маска з космодрому.

Але ці області мають велике населення, а ліжка заповнювалися повільно, адже до того у обох областях було дуже мало випадків.

Тому поки вітер роздмухував там пожежу, її не помічали через велику кількість дерев на сто тисяч населення.

Але тепер, коли горить вже увесь «ліс», ситуацію не можна не помітити.

Очікуймо на фарбування цих областей у червоний колір уже скоро.

Але буде вже пізно.

Одеська область ризикує колапсом лікарень і це не жарт.

Чому не жарт? Бо колапс лікарень покаже, що таке спавжня смертність від ковід.

Поки лікарні не заповнені - випадків може бути багато, але летальність (case fatality, смертей на виявлені випадки) буде малою.

Цим фактом, наприклад, дурять себе адепти теорії, що якщо вони не бачать віруса очима, то його нема.

А от коли хворі у лікарнях, де починає не вистачати апаратів ШВЛ та анестезіологів - тоді цифри будуть зовсім інші.

Апаратів, до речі, вистачати не буде.

Їх саме закатує в асфальт ваш місцевий автодор.

Ось така ситуація.

А тепер бонус.

Діти пішли до школи.

Студенти підуть на заняття і заїдуть в гуртожитки.

Прогноз? Якщо ви для себе маєте кілька сценаріїв подій, оберіть найгірший і готуйтеся до нього.

Передумов до покращення я поки що не бачу.

Можливо, ви бачите – поділіться.

Інтерв’ю з лікаркою, яка хворіє на Covid-19 вдруге.