Називали "наволоччю" та били: у Франції з ганьбою викрили поліцію

Журналіст Валентін Жендро офіційно увійшов у ряди поліції Франції, щоб описати все, що там відбувається зсередини. А вийшло, що викрив культуру расизму, насильства та безкарності. 24 канал розповідає деталі. 

В поліції Франції реальні проблеми 

Поліцію Франції часто звинувачують у брутальності / Фото British Herald

Він стверджує, що насильство було настільки частим, що стало майже банальним. Одного разу його змушували фальсифікувати показання проти підлітка, якого побив офіцер. 

"Я був у шоці, коли чув від офіцерів поліції – представників держави – які називали арабів, мігрантів та темношкірих людей "наволоччю", але це робили всі", – розповів журналіст виданню The Guardian. Реально жорстокою була меншість, але вона була такою постійно. Інша проблема – поліцейські рекрути були погано треновані, їм мало платили.

Вони перебували у стресі та у ворожій атмосфері кожен день. Все це разом веде копів до депресій та суїцидів.

Обидві ці теми – табу у Франції. Я хотів показати те, чого ми ніколи не бачимо, –розповів він британському виданню.

У 2019 році 59 охоронців порядку вкоротили собі віку, це на 60% більше, ніж у 2018. Група у Facebook, створена для психологічної підтримки, набрала кілька тисяч мемберів за кілька днів. 

Жендро провів майже шість місяців у складі поліції в 2018 році на півночі Парижу, у одному з найбільш важких районів. Його посадою була adjoint de sécurité – тобто "спеціальний констебль" з зарплатнею та контрактом. Відношення там між місцевими та служителями закону доволі "натягнуті".

Валентін Жендро у звичайному житті і у формі поліції / Колаж Metro 

Йому 32 роки, він з Бретані – регіоні на заході Франції. Працював у місцевих ЗМІ та на радіо. Провів вже кілька розслідувань під прикриттям, у тому числі працюючи на конвеєрі "Тойоти" та у супермаркеті Lidl. Після цього з'явилася ідея з поліцією. 

У своїй книзі "Коп" він каже, що йому дали форму та пістолет через три місяці тренувань на базі Сен-Мало в Бретані. З класу у 54 людини він закінчив підготовку 27-им. Книгу випустило дуже нішеве видання Editions Goutte D'Or, яке робить три книги на рік. Робота над "Копом" була максимально секретною, книжку надрукували у Словенії, книжкові магазини Франції не знали деталей. 

Кримінальні вулиці Парижу 

Панорама району, де служив Жендро / Фото Discover Walks

На вулиці журналіст-поліцейський потрапив не відразу, першою роботою був поліцейський психіатричний підрозділ на 15 місяців, перш ніж він потрапив у відділок в 19-ому районі (Pairs XIX Arrondissement – 24) та отримав номер 299145. Поліція патрулювала частину міста з населенням 190 тисяч людей. Основні проблеми: проституція, наркотики, підліткова злочинність. 

"Два тижні у формі і ось я вже допомагав чинити насилля, – пише він. – Інцидент ніколи не був зафіксований. – Що сталося у авто, залишається у авто". Іншим разом офіцерам повідомили про групу молодих людей з гучномовцем.

Між копами та молоддю зав'язалася сварка на словах, яка пізніше переросла у бійку, затримання та висунення звинувачень. "Можна було забрати гучномовець та поїхати. Або не робити нічого і поїхати. Натомість, сталася ескалація, хлопця побили", – роздумує Жендро над ситуацією.

Жорстка практика, пишуть дослідники, йде корінням у колоніальну Францію, зокрема – у Північну Африку. Звідти методи "перекочували" у робочі квартали материкової Францїі. 

Вони не бачать молоду людину, але злочинця. Коли така дегуманізація встановлена, все інше стає дозволеним. Побити ще не дорослу людину або мігранта? Без проблем. Вони відчувають себе недоторканними, – впевнений він.

Його колеги описали історію, яка б пояснювала травми хлопця, всі інші мали "тримати стрій". 

Жендро також каже цінну річ: офіцери часто діють, ніби над ними немає командування, немає спостереження згори по ієрархії. Ніби лише сам коп вирішує, бути йому сьогодні жорстоким, або ні. У його департаменті, коментарі про расизм, мачизм та гомофобію відпускали кожен день. Інші толерували або ігнорували їх. 

Дістатися може не лише протестувальникам та жителям Парижу, але й туристам, причому прямо на Єлисейських полях! Кілька людей, які намагалаися дістатися до своєї машини, отримали сльозогінний газ у великій кількості прямо в обличчя. 

Книга та майбутнє: Жендро сподівається на зміни 

Його твір, наголошує Жендро, не є анти-поліцейським. Він, скоріше, розповідає про щоденне життя та складнощі відділку у важкому районі столиці Франції і не говорить за всю поліцію загалом. "Це дійсно не найбільш щасливе місце роботи", – погоджується Жендро. Він сподівається, що його книга посприяє зміні ситуації. 

Вільне та "рандомне" використання сльозогінного газу, гумових куль протягом більш ніж року протестів "Жовтих жилетів" було розкритиковане. Часто люди отримували травми очей, а одна жінка похилого віку померла.

Після смерті Джорджа Флойда у США у Францїі згадали про загибель Адама Траоре у 2016 та Седріка Шувіата у січні 2020, нібито від удушення поліцією та серцевий напад. 

Монтеск'є казав: дайте людині силу і вона буде її використовувати. Поліція має цю силу, бо уніформа дає її і вони нею користуються, додає на закінчення журналіст.