Викликають залежність і провокують агресію: міфи і правда про відеоігри

Наприклад, українська кіберспортивна команда NaVi довела, що за перемогу в найрізноманітніших онлайн-турнірах можна отримати від десятків до сотень тисяч доларів. Чи не викликають відеоігри залежності та чи не провокують агресії – читайте у програмі "Обережно, міф" на 24 каналі.

Залежність від відеоігор: міф чи правда

Сімейна психологиня Катерина Кох пояснила, захоплення грою –  це саме як хобі, інтерес, якась розвага. Немає такого поняття, як ігроманія. Зараз використовують термін "ігровий розлад", або Gaming Internet Disorder. Його використовує американська асоціація. Однак в Україні такого немає насправді.

Як зазначив доцент кафедри психіатрії та психотерапії Львівського національного медичного університету Олег Фітькало, щодо ігор азартних – тут можна чітко сказати, чи це залежність. Натомість щодо таких відеоігор, як  консольні приставки чи на смартфонах – це потребує уточнення.

Історія відеоігор стартує з кінця 40-х років. З того часу точно науково так і не доведено, чи вони завдають шкоду людській психіці, чи ні. Якщо ж говорити про пострадянський простір – то тут все більш однозначно: відеоігри – це погано і захоплюються ними переважно лише підлітки. Чи все ж таки ні?

Науково не є доведено, чи шкодять відеоігри психіці / Фото Getty images

Міф 1. У відеоігри грають лише підлітки

За словами Олега Фітькала, середній вік гравців відрізняється, якщо мовиться про Україну, країни пострадянського простору, європейські держави та країни Північної Америки.

• В Україні нижчий середній вік: 24 – 30 років;
• Для Європи середній вік гравця – 31 рік;
• Для США та країн Північної Америки – 35 років.

Катерина Кох повідомила, що в травні 2020 року один приватний американський університет провів дослідження. Вчені виявили 2 пункти, пов'язані з іграми:

1. переважно грають чоловіки;
2. це той момент коли в людини є захоплення, інтерес і цікавість.

Ще один пункт про соціальність: якщо людина, наприклад, недостатня просоціальна, їй комфортніше отримувати задоволення через гру. Тому сказати, що це тільки підлітки грають – буде некоректно.

Мені здається що ігри – це десь від 3 років і до 100. У мене купа друзів і знайомих вже у поважному віці, які досі грають в комп'ютерні ігри. Ба більше, у мене навіть є знайомі, які заробляють на цьому гроші,
– розповів ведучий 24 каналу Єгор Скоріна.

"Статистично чоловіків дещо більше, але не набагато", – відзначив Олег Фітькало. Зокрема, американські дослідники вказують цифри: приблизно 52% – чоловіки, 48% – жінки. Тут є важливий момент: чоловіки більше грають до 40 років, а жінки – після.

Міф 2. Відеоігри – марна витрата часу

На думку Єгора Скоріни, в деяких випадках ігри розповідають нам, як мінімум, дві речі.

• Вчать дітей програвати – це необхідно для кожної дитини, тому що життя буремне. І часто так трапляється, що на життєвому шляху бувають різні невдачі. Відтак до цього потрібно якось готуватись.
• Ігри розвивають уважність. Коли ти граєш у комп'ютерні ігри, маєш слідкувати за трьома чи п'ятьма різними факторами і постійно про них думати. Тобто, ти відпочиваєш, але твій мозок постійно працює.

Олег Фітькало погодився, що насправді така думка є. "Але я хотів відповісти питанням на питання: чи є дурною витратою часу перегляд телесеріалів, які не несуть ніякого інформативного навантаження. Але які практично в кожній сім'ї переглядають вечорами по 2 – 3 серії? Хіба що так порівняти", – аргументував він.

Міф 3. Комп'ютерні ігри порушують ментальне здоров'я та соціалізацію

Сімейна психологиня вважає, що ігри не заважають нічому, якщо людина вміє з ними поводитись. Тобто самі ігри нічого не роблять – це роблять люди. Не можуть ігри заважати соціалізації. Втім додала, що дослідники доводять: подобатися грати в ігри буде більше тим людям які менш просоціальні. Втім сказати, що вони несоціалізовані і не зможуть соціалізуватися – це міф.

Катерина Кох відзначила, що 6 років досліджували підлітків, які росли – до ранньої юності. Досліджували саме, чи виникатиме залежність, якщо дитина починає грати в ігри. Зрештою вчені повністю спростували цю думку, тому що 90% підлітків не стали ігроманами. Тільки 10% – це пояснювалося тим, що це може бути схильність чи проблеми в сім'ї. Однак значна кількість все-таки не стали інтернет-залежними від ігор.

Комп'ютерні ігри не заважають соціалізації / Фото Times Higher Education

Міф 4. Ігри викликають агресію

В іграх стріляють, вбивають сотнями. І хоч наукові дослідження стверджують, що від гри до реальних агресивних дій – прірва. Історія знає кілька випадків, коли діти, захоплені іграми, скоювали злочини та навіть вбивства.

Катерина Кох називає таку думку міфом. За її словами, є дослідження на цю тему. Було 3 групи людей:

• перша грала в GTA – це гра. яка спонукає до агресії, до жорстокості;
• друга група грала в The Sims. Це така гра, де створюють людей, сім'ї;
• третя група не грала ні в які ігри.

До того,  як вони почали протягом двох місяців грати і після того, як вони грали, робили скринінги. Тобто, робили 280 тестів для кожного з цих людей. Відтак перевіряли депресію, агресивність міжконтактні особистісні зв'язки – все, що могло бути змінено. Науковці довели, що нічого не змінюється. З 280 тестів 3 були з агресивними показниками.

У 1976 році The New York Times випустив статтю про гру "Смертельні перегони", де необхідно було керувати за допомогою руля-джойстика і збивати умовних людей, які траплялися на дорозі, заробляючи за це бонуси. На цій грі було вказано, що вона провокує насилля. Було продано не так багато екземплярів цих ігрових приставок. З того часу вона все набирає обертів.

Комп'ютерна гра для автоматів "Смертельні перегони" / Фото Вікіпедія

Якої шкоди можуть завдати гаджети з іграми дітям

Фахівці не радять залучати дітей до гаджетів до 2 – 3 років. Усе через особливості розвитку несформованого організму.

• До 1,5 року надважливим є емоційне спілкування із батьками. Лише так розвивається базова довіра чи недовіра до світу та дрібна моторика.
• У віці від 1,5 до 3 років активно треба розвивати мовлення, увагу та сприйняття довкілля. Саме в цей період більшість дітей втомлюють своїх батьків постійними питаннями "Чому"? Ті у відповідь "відволікають" увагу своїх чад гаджетами з мультиками.
• З 3 до 6 років варто розвивати не лише мислення, а й усвідомлення себе, самоідентифікацію. Саме тут у нагоді мають ставати рольові та розвивальні ігри, предметне спілкування.

Олег Фітькало зазначив, що є дослідження, які проводилися на пострадянському просторі, і є такі, які, наприклад, у Північній Америці. Відтак у Північній Америці батьки позитивно ставляться до того, що діти використовують ігрові системи для отримання задоволення.

Натомість на пострадянському просторі понад 75% негативно ставляться, але водночас не приймають ніяких дій щодо обмеження дитини в часі, який вона проводить за грою,
– зауважив він.

Також Олег Фітькало додав, що дуже багато дітей говорять: "А чому я не можу грати, якщо мама проводить в телефоні більше, ніж я". Діти у віці 12 – 13 років чітко усвідомлюють те, що відбувається в ігровому світі, не є продовженням реального. Це лише світ розваг.