Що очікувати від виставки Non Human Trilogy в Малій Галереї Мистецького арсеналу

Наталія Чічасова.

До 20 вересня у просторі Лабораторії сучасного мистецтва "Малій Галереї Мистецького арсеналу" триватиме виставка NHT художниць Тети Цибульник та Еліаса Парвулеско.

Виставка є результатом трьохрічного дослідницького проєкту Non Human Trilogy.

Його мета – деконструювати звиклий спосіб розуміння/означення природи.

"Виставка NHT – це відкрите питання до ставлення та погляду.

Як можна по-іншому подивитися на те, що оточує, і чи можливо це? Чи можемо ми перелаштувати свою оптику на щось інше, більш чутливе та уважне, бути здатними до відповідальності за свої вчинки та сумніватися?" – говорить Наташа Чичасова, кураторка проєкту, та розповідає докладніше про експозицію.

dendro dreams.

Фільм dendro dreams – відправна точка, із якої почалася Non Human Trilogy.

Основою фільму стали експедиції до п'ятнадцяти "переможців" конкурсу "Національні дерева України".

Як зазначають авторки проєкту, у фільмі їм хотілося відійти від однобокого погляду, замилування красою цих природніх об'єктів попри їх незаперечну естетичність.

Важливою складовою роботи є тексти, що час від часу з'являються перед глядачем.

Через нього авторки показують усталене сприйняття дерева через мову законодавчих актів, екологічної публіцистики та пантеїстичної поезії.

Для мене особисто dendro dreams, попри свою оманливу іделічність, видається радше хорером.

Уважно вдивляючись у нього, слухаючи шум дерев, приходить думка: "Невже для виділення "інакшості" і збереження природного, людині треба наділити його символічним змістом.

Невже тоді інші дерева не вартують збереження і нашої уваги?".

Наступною частиною трилогії стала робота над фільмом зонґ, що присвячений історії болотного комплексу Замглай.

Заказник Замглай - одна з найбільших болотних систем України.

Його назва, ймовірно, походить від давньокурдського слова zong – "болото".

У роботі авторки показують, у який спосіб відбувалася трансформація ставлення до "болота" - від наділення його містичними, страхітливими образами до використання як ресурсу для видобутку торфу.

Ці трансформації відображені у фільмі через текст та архівні фотографії у поєднанні з фіксацією нинішнього стану комплексу, що радше нагадує руїну.

Робота над фільмом відбувалася у співпраці з дослідницею Світланою Потоцькою, яка тривалий час займається вивченням і спостереженням комплексу.

Художниці репрезентують Замглай як "складну систему взаємозв'язків між сотнями видів у постгуманістичній перспективі; як поглинач й природний регулятор вуглекислого газу, що змінює склад атмосфери та перспективи життя на планеті".

Об'єкт К, Колективу LL.

Третя робота, на мою думку, найбільш виразно проявляє метод художниць, побудований на деконструкції сприйняти/ творення знань про об‘єкт та його виписування в рамку "прийнятного та зрозумілого".

Об'єкт K – робоча назва метеорита Княгиня, який в червні 1866 року впав неподалік однойменного села на Закарпатті.

Він потрапив до колекції Віденського природничого музею, привернув увагу Жюля Верна та Чарльза Дарвіна, вплинув на гіпотезу панспермії, а пізніше був названий найбільшим метеоритом Європи.

У роботі художниці показують, у який спосіб "Княгиня" описується у різних джерелах, що унаочнюють фрагментарність знання про нього і піддають сумніву конструкт цілісності знання в цілому.

Цю ж непевність підтверджує експедиція авторок до місця його імовірного падіння.

Пробираючись крізь нетрі поблизу кордонів, вони не знайшли жодних слідів його присутності у цьому місці.

Залишилося тільки відчуття ймовірності.

Відеоробота побудована як гра, яка періодично генерує різні відповіді на пошук.

Комашиний ехотаксис.

Четверта робота, представлена на виставці, не є частиною Non Human Trilogy, але є певним експериментом – продовженням пошуків (не)людського погляду.

Перш за все робота була створена в рамках резиденції на заводі "Електровимірювач" у Житомирі.

Еліас і Тета розмістили світловий промінь на постаменті колишнього пам'ятника Леніну, поєднавши його з акустичною композицією на основі саундскейпів природного і технологічного походження, орієнтованих на діапазон високих частот, якщо сприймають комахи.

У такий спосіб художники апелюють до явища фототаксису – руху живих організмів до джерела світла.

Таким чином, простір навколо постаменту став своєрідним танцмайданчиком для нічних метеликів і комарів.

Водночас він є ремінісценцією доіндустріального лісового минулого території заводу.

У виставковому просторі інсталяція зберігає принцип фототаксису.

Промінь світла направляє глядачку до певного місця, де він чи вона зустрічається із дивним незвиклим звуком.