Політ потрібно пережити серцем

Коли завітав до Россі Івеса – 60-річного швейцарського пілота, винахідника крила із турбореактивним двигуном, він не одразу, але погодивcя на інтерв’ю з наполегливим українцем.

При цьому запитав: «Для чого це Вам?».

На що йому відповів: «Щоби отримати від Вас пораду і натхнення, котрі зможу передати в Україні членам аероклубу «Крила Буковини».

Це спонукатиме буковинців розвивати малу авіацію, відновити польоти літаків малої авіації на Лужанському летовищі, а також допоможе і підтримає пілотів-аматорів, приміром, таких як Леонід Ковальчук, котрі на голому ентузіазмі власними силами будують літаки і здійснюють на них польоти».

Россі Івес – колишній військовий пілот швейцарських повітряних сил, який пілотував надзвукові літаки «Mirage», пілот-капітан Swiss Air боїнг, Аеробусу 320.

Я представився пану Россі як пілот, котрий налітав певну кількість годин та пілот-парапланерист, а також редактор газети «Біблійне Слово».

«Тим, хто цікавиться цією справою, пораджу перевірити себе: викинути мобілку і просто політати для себе, а не для показухи».

Івес Россі.

Пан Івес призначив мені зустріч на невеликому швейцарському аеродромі «BEX» в ангарі, де стоять літаки, котрі він реставрує.

В результаті відбулася цікава розмова, під час якої відомий пілот-винахідник відповів на поставлені мною запитання.

Варто зауважити, що Івенс не спілкується з представниками преси та не дає жодних інтерв’ю.

І наприкінці нашої розмови зізнався, що пішов на компроміс із собою, погодившись на це інтерв’ю, через наше спільне захоплення та мою наполегливість.

Адже ми навіть чимось схожі: Івенс також займається водно-лижним спортом, парапланеризмом та дельтапланеризмом, повітряним серфінгом, зимовим сноубордом і лижами, цирковим колесом.

- Пане Івес, щиро вдячний, що маю таку нагоду зустрітися з Вами.

Скажіть, польоти - це спорт, чи швидше, хобі?.

- Я проста людина і люблю все те, що мені подобається, в тому числі різні літальні пристрої.

Такі, приміром, як крило з турбореактивним двигуном.

- Я бачу тут чотири двигуни на одному крилі….

- Їхня потужність 88 кг тягової сили кожного.

Всього є чотири двигуни.

Авіапальне – гас.

Його вистачає на 8-12 хвилин польоту.

Окрім того, є три парашути, які вмонтовано у двох крилах (про всяк випадок).

Один із них призначений для обов’язкових посадок.

А інший – для надзвичайної ситуації, який потрібно відкрити, щоб врятувати «крило».

Ця річ – досить дорога.

Ось це все, що бачите – це тільки нові «крила», котрі я розпочав відновлювати.

Дещо змінилося в конструкції двигунів.

Скажімо, пристрій, котрий регулює зміну позиції сопла двигуна.

Переважно, це проєкція реактивного двигуна, але у менших розмірах.

Зауважу, що політ здійснює людина, а не «крило».

Не «крило» керує польотом, а пілот, який є частиною літального пристрою.

Тобто, моє тіло – це фюзеляж, як у літаку, але фюзеляж, котрий рухається.

В середньому тримаюся під час польоту висоти 1800 метрів.

При цьому виконую в повітрі «бочки» та петлі.

Скажу відверто, це досить дороге захоплення.

Вартість одного «крила» сягає майже $148 тисяч.

Під час створення «крила» постійно відбуваються непередбачувані речі: ви здійснюєте монтаж, випробовуєте агрегати, щось ламаєте і продовжуєте рухатися далі.

Та, як на мене, то все вартує того, щоб цим займатися.

- Бачив, коли літаєте, то руки тримаєте майже разом, а можете під час польоту простягнути руку, як супермен у фільмі?.

- Так, це можливо, але в польоті на швидкості 200 км/год це потрібно робити дуже повільно.

При різкому русі чи випрямленні руки миттєво може збитися стабілізація польоту «крила» і тут же доведеться відкривати рятувальний парашут.

Кожна мить польоту, кожна секунда повинна перебувати під постійним контролем.

Перед польотом треба розслабитися і також зробити легку фізичну розминку.

Під час польоту використовую шолом, який обладнано звуковим висотоміром, таким самим як у парапланеристів.

Також він звуком попереджає, коли потрібно відкрити основний парашут під час приземлення.

Я завжди усвідомлюю, що кожної секунди ризикую життям, але переконаний, шо є вищі силі, які мене оберігають.

На аналогічному літаку на Буковині Ігор Савчук здійснив свій перший політ.

- Чи є охочі, які просять Вас навчити їх літати?.

- До мене зверталися з проханням із Еміратів та інших країн бізнесмени, які хочуть навчитися літати.

Але це не означає, що я вже такий фахівець-професіонал, щоби навчати інших.

Я б це наразі назвав своїм хобі.

Літати – це для мене життя в прямому значенні цього слова.

Я маю двох учнів.

Але так доводиться за них переживати, хоча вони зі мною вже довго літають і досить успішно.

Тим, хто зацікавився цією справою, пораджу перевірити себе: викинути мобілку і просто політати для себе, а не для показухи.

Політ потрібно пережити серцем, перейти в цей чудовий світ польотів зі своїм твердим переконанням, ось це – МОЄ! Поступово згодом ви вдосконалитеся у цій справі.

Пам’ятайте, що Jetполіт – це політ не крилами, а вашим тілом та душею.

Щоб хоч трішечки уявити це, наче водій, який їде на автомобілі на великій швидкості, висунути з вікна руку і долонею регулювати кут зустрічного потоку повітря.

І що обережніше ви це робите, то менше маєте шансів пошкодити руку.

Обережність – це найперше, що потрібно.

Вона супроводжує мене здавна.

- Коли набираю на параплані належну висоту, я відпускаю брейки (рулі) і, піднявши руки догори, вигукую: «Слава тобі, Боже, за таку можливість!».

Чи згадує Ви там на висоті свого захисника?.

- Я не прихильник якоїсь церкви.

Під час польоту завжди перебуваю в думках та душею молюся.

Хоча до церкви не ходжу.

Я глибоко вірю в душі.

- Скажіть, Івесе, дивлячись на мене, я міг би здійснити такий екстремальний політ?.

- Скажу відверто, не знаю.

Але бачу, що ти добра людина і фізично добре підготовлена.