Контрольовані російські вибори: розтягнути "задоволення" на три дні

Протягом 11-13 вересня в кількох російських регіонах відбулися вибори представників влади різного рівня.

Цьогорічне вересневе волевиявлення російського народу має кілька «цікавих» нововведень.

Зокрема, росіяни могли віддати свій голос достроково та ще й зробити це поза виборчими дільницями.

Тож, таке триденне голосування на місцевих виборах здатне реалізувати чимало можливостей як для фальсифікації, так і для примусу виборців до голосування.

А практика подібних виборчих експериментів завжди свідчить про те, що результати дострокового волевиявлення суттєво відрізняються від результатів голосування в основний день.

Саме так сталося і в Білорусі під час нещодавніх президентських виборів, пише sprotyv.

Очільник Кремля Путін впевнений у своїй беззаперечній популярності та силі, переконаний, що все ще перебуває на найвищому щаблі обожнювання народом Росії та в тому, що так буде завжди.

Та більшість чиновників, особливо ті, хто працює безпосередньо з населенням і залучені у особливі мобілізаційні схеми, прекрасно усвідомлюють справжні масштаби «популярності» нинішньої влади, її перспективи на фоні посилення політичної кризи в регіонах.

Вересневі регіональні вибори мають стати своєрідним тренувальним майданчиком перед виборами до Держдуми, зокрема для нових партій, створених Кремлем.

Серед таких новачків російської політичної орбіти, наприклад, партії «За правду» письменника Захара Прілєпіна, «Нові люди» бізнесмена і засновника компанії Faberlic Андрія Нечаєва, «Партія прямої демократії» (відома більше як «Партія танків») творця гри World of Tanks В’ячеслава Макарова, «Зелена альтернатива», неформальним лідером якої став художник Василь Ложкін.

Усі ці партії зареєстровані лише нещодавно, навесні 2020 року, та створені для того, щоб провладна «Єдина Росія» змогла в результаті отримати додаткові мандати за партсписками за рахунок голосів партій, що не подолали п’ятивідсотковий бар’єр.

Варто наголосити, що саме регіональні вибори 13 вересня 2020 року стали центральною темою розслідувань, над якими працював опозиціонер Олексій Навальний в Сибіру напередодні отруєння.

Зрозуміло, що Кремль побоюється посилення політичних процесів в країні, що можливі на фоні подій, які відбуваються.

Отруєння Навального, так само як і протести в Хабаровську та Білорусі, можуть спонукати політично активних громадян до мобілізації та активного протистояння.

Популярність правлячої «Єдиної Росії» неухильно слабшає, починаючи з 2018 року.

Побоюючись конкуренції, у більшості виборних регіонів Кремль спробував не допустити сильних кандидатів до участі у виборах.

Як результат, вони перейшли в категорію «незалежних».

А у деяких регіонах, наприклад, на Далекому Сході та Камчатці, влада спрямувала зусилля ще й на те, щоб не допустити на вибори навіть технічних кандидатів.

Адже, як доводить досвід 2018 року, іноді навіть технічні кандидати перемагають, як це було, наприклад, в Хабаровському краї з подальшим непередбачуваним для влади продовженням та протестними настроями місцевих мешканців.

А ось на виборах губернаторів інтрига зберігається лише в тих регіонах, де існує загальне невдоволення населення.

Найбільш потужна конкурентна кампанія йде зараз в Іркутській області, де обраний в 2015 році губернатор-комуніст Сергій Левченко, в 2019 році змушений був піти через тиск, який на нього чинили.

Проблеми влади існують в Архангельській області та Республіці Комі, в зв’язку зі скандалом навколо будівництва сміттєвого полігону біля станції Шієс.

І хоч кандидатів від екологічного руху до виборів не допустили, ситуація в регіоні все ж залишається непередбачуваною для Кремля.

Водночас, скандал довкола виборів губернатора Примор’я 2018 року, коли влада навіть скасувала результати виборів і в прямому сенсі «намалювала» перемогу єдиноросу, налаштовує на відповідні роздуми.

Схоже, російська влада готова повністю відмовитися від імітації демократії та перейти до неприкритої диктатури.

Тут кандидати від умовної опозиції виступають не рушійними суб’єктами, а стають лише «зброєю» в руках суспільства.

Та і всі ці процеси, які називають в путінській Росії виборами, насправді не мають ніякого відношення до формування влади на основі вільного волевиявлення громадян.

Олекса Вернигора, спеціально для «Інформаційного спротиву».