Здобуття незалежності, яка зараз під загрозою: історія утворення Білорусі

На "тверді ноги" після розборів стала Польща. В 1917 році про незалежність оголосила Литва. Восени 1917 року у Києві відбулось створення Української Народної Республіки. На початку 1918 року незалежність проголосила Естонія, а за нею весною – Грузія, восени – Латвія. Найбільш сміливі активісти національних рухів відчували історичний момент шансу на самовизначення. Мрійники про незалежність та власну державу були і серед білорусів. Більше – у новому випуску "Конфліктів" на 24 каналі.

"Де є та Білорусь?"

Військовий журналіст Андрій Давидов зауважив, що тодішні білоруси вважали себе частиною нащадків Великого Князівства Литовського. Недарма вони використовували як офіційні національні символи – біло-червоно-білий прапор, так і герб Погоні.

Може, хтось запитає де є та Білорусь? Є вона там, браття, де є наша мова, а вона – від Вільна до Мозира, від Вітебська і до Чернігова, там, де Гродно, Мінськ, Могилів, і ше багато містечок і сіл,
– писав Франциск Богушевич у передмові до збірки своєї поезії.

Роками, з благословіння царя, імперський наратив переконував, що час Великого Князіства Литовського і Речі Посполитої, які існували тут до приходу "государєвих намісників" – це сміття. Його намагалися викреслити з пам'яті як епоху окатоличення і полонізації білорусів. До початку ХХ століття російська ідеологія вже виховала цілий пласт місцевої інтелігенції – повністю русифікованої.

За словами кандидата історичних наук Артема Папакіна, самі діячі білоруського національного руху не дуже розуміли, що їм треба вимагати. Вони вимагали дотримання як соціальних прав громадянина, так і національних, але у дуже обмеженому вигляді – у вигляді автономії у складі Росії. Найбільш активними серед білорусів, які включились у будування постімперського майбутнього, були революціонери-соціалісти:

• ті, які виступали за дотримання загальних прав людини-громадянина: 8-годинний робочий день, боротьбу робітників і селян за права на території всієї колишньої Російської імперії;
• ті, хто підтримував польський національний рух в усіх проявах.

Білоруська революційна громада була одним із таких об'єднань. Соціалістичні ідеї тісно були переплетені із патріотичним баченням відновлення державності. З Громадою пов'язана поява одного із перших періодичних видань, що видавався білоруською мовою – газета "Наша Ніва" фактично стала рупором ідеї про можливість незалежної Білорусі.

Видання Nasza-Niwa / Скриншот з відео

Nasza-Niwa ("Наша ніва") виходила з 1906 по 1915 роки. Цей період мав велике значення для формування білоруського національно-визвольного руху.  "Наша ніва" вела полеміку з російськими і польськими виданнями, відстоюючи ідею про право білорусів на самовизначення. Після зречення Миколи ІІ від корони на всіх просторах Росії влада формально перейшла до представників Тимчасового уряду. Реально ж – почалися перегони за контроль, в які включились, перш за все, місцеві еліти.

Формування білоруських ідей

Андрій Руккас – кандидат історичних наук – сказав, що особливістю ситуації в Білорусі було її тривладдя: влада Тимчасового уряду, влада місцевих земсь губернських установ, які орієнтувалися на Тимчасовий уряд і влада військових. З іншого боку стояла царська армія, але в ній вже відбувалися "бродіння" соціалістично-комуністичних ідей.

Відповідно, від цього поділу залежало формування білоруських ідей.

• Німці не забороняли відродження білоруської культури, що будувалася на минулому Великолитовського Князівства.
• На Сході домінували проросійські погляди – палітра яких охоплювала прихильників як монархічної традиції, так і соціалістичних ідей революції.

В липні 1917 року активісти різних течій проголосили Центральну Раду Білоруських Організацій. Вона мала провести обговорення подальшого майбутнього територій з білоруськомовним населенням. З осені 1917 року Мінськ став адміністративним центром червоного виконкому західної області і фронту.

Перший Всебілоруський з'їзд

На революційному підйомі за сигналом з Москви до Мінська скликали перший Всебілоруський конгрес. В грудні 1917 року на нього з'їхалося майже 2 тисячі делегатів із білоруськомовних регіонів як з російської зони, так і з німецької окупаційної зони. Але після кількох днів гарячих обговорень і суперечок делегати конгресу ледь не опинились в розстріляних списках.

Ініціатори проведення Всебілоруського з'їзду чи Всебілоруського конгресу позитивно ставились до Леніна, до Ради народних комісарів, визнавали радянську владу в Москві, але вони не визнавали виконком західної області представником радянської влади в Білорусі.

Розгін з'їзду розглядався делегатами як "акт наруги над білоруським народом, досконалий через напливний елемент гвалтівників-чужинців",
– написав делегат з'їзду Нялепка 13 грудня 1917 року в газеті "Вольная Беларусь".

Оскільки на очах у "червоних" проводити новий масштабний з'їзд було небезпечно, керівники Всебілоруського конгресу підпільно передали повноваження меншому представницькому органу – Раді Всебілоруського конгресу. І хто зна, як глибоко ця рада була готова конфліктувати з "червоними", якби війська облвиконкому поспіхом не забрались із міста. Більшовики відступали через наступ німців. В Бресті лідер Російської революції Троцький посварився із кайзерівськими делегатами. Тому німецькі частини почали рухатись вперед. А в лютому 1918 року вже стояли у передмістях Мінська.

В цей час у місті встановлюється двовладдя. Створюються польські органи влади і білоруська рада Всебілоруського конгресу заявляє про свою владу в Мінську.

Мінськ був розділений на 2 сектори: польський і білоруський. Поляки мали більше зброї і змогли суттєво потіснити білорусів та остаточно вибити їх з міста, щоб оголосити свої претензії на нього не встигли. Кайзерівські війська дали полякам і білорусам день, щоб скласти зброю, інакше потрібно готуватись до війни. Як польським, так і білоруським органам самоврядування знову довелось йти у підпілля.

Прапор Білорусі / Скриншот з відео

21 лютого виконавчий комітет ради Всебілоруського конгресу, попри присутність в місті німецької адміністрації, оголосила себе тимчасовою владою на білоруських землях. Мова йшлася про проведення національних зборів – тобто виборів.

Втім, калібр і вага патріотично налаштованих білоруських політиків був мінімальним. Це помітно із подальших переговорів між представниками Німеччини, Австроугорщини, Радянської Росії та України у Бресті, де про окрему білоруську республіку і чути не хотіли. Час основної події – 25 березня, коли рада Всебілоруського конгресу оголосила незалежність Білоруської Народної Республіки.

Про те, як білоруську мову визначили офіційною у країні та коли затвердили державні символи Білорусі – дивіться у новому випуску "Конфліктів" на 24 каналі.