Про це 15 вересня говорили учасники дискусії «Європейський погляд: хто сьогодні формує нові правила у медіабізнесі?» під час Kyiv Media Week.
«Під час пандемії куди прийшли люди за інформацією? Коли люди налякані вони шукають достовірні джерела інформації.
Вони йдуть по контент по Covid-19 до нас.
Довіра – це як золото чи нерухомість.
Коли у людей є гроші і вони не знають куди його вкласти то вкладають у золото», - зазначив Ґаллагер Фенвік (Gallagher Fenwick), Директор France 24 English (Франція).
Про це свідчить і досвід Яна Селлінга (Jan Salling), директора BBC Studios Nordic Format & Productions, засновника та CEO компанії Missing Link Media (Данія): «Пандемія продемострувало цінність певних інституцій.
Люди звертаються до брендів, яким довірять на теми які є темами про життя та смерть.
Вони звертаються до брендів, але не підуть у ФБ чи Твітером».
Водночас його колега Андреас Вайзе (Andreas Weise), директор Landesstudio Sachsen-Anhalt, ZDF (Німеччина), розказав, що у його країні ситуація складніша.
Оскільки значна частина населення не сприймає політику держави щодо заходів, які запобігають пандемії.
І таке ставлення перекладається на мовників з державним фінансуванням.
«Багато людей нам не вірять.
Для них проблема не вони, а ми», - каже він.
І додає, що частина населення готова сприймати у медіа саме факти, а їх аналіз та трактування воли воліють обирати самі.
На його думку, професійні медіа мають зважено використовувати соціальні мережі для контакту з тією аудиторією, яка не сприймає традиційні медіа.
Адже соціальні мережі, окрім їх негативної сторони як майданчика для розповсюдження фейків, створюють і нові можливості для медіа.
«Якщо люди хочуть чути тільки факти, а не думки.
Це питання довіри.
Усі суспільні канали мають комунікувати з аудиторією на різних платформах, щоб залучити їх до бренду і тримати їх довіру» - додав Ян.
За словами пана Фенвіка, основне протистояння зараз відбувається не між приватними медіа та медіа, які фінансуються за рахунок державного бюджету, а між тими, хто тисне на емоції аудиторії, та тими, хто апелює фактами.
І останнім слід використовувати інструменти перших.
«Деякі канали зумисне хочуть створювати суперечності для того щоб боротись за аудиторію.
Ми у France 24 думаємо як подати серйозні теми, які не такі популярні, змагаються за голосні заголовки та дискусії.
Тут питання не у власності, а грань між фактами та емоціями», - сказав він.
Також учасники дискусії зійшлись на тому, що державне регулювання є не найкращим інструментом боротьби з неякісним контентом і фейками.
Натомість, більш ефективними є освітні проєкти.
«Молоде покоління треба зі школи вчити сприймати інформацію критично і не поглинати і сприймати усе за правду», - додав Ян Селлінг.