Вбивця без краплі співчуття: історія грабіжника Діллінджера, за яким роками полювали ФБРівці

• 1Біографія Діллінджера
• 2Перше серйозне пограбування, яке скоїв Діллінджер
• 3"Банда Діллінджера"
• 4Перше пограбування банку
• 5Діллінджера одразу затримали
• 6Роман Діллінджера та Фрешет
• 7Дивна втеча Діллінджера з в'язниці
• 8Полювання ФБРівців на Діллінджера
• 9Роман Діллінджера, який спровокував смерть

Більшу частину життя він провів у постійних переховуваннях від поліцейських і у в'язниці. Тим не менш, всього за 14 місяців він став злочинцем №1 у США і головним пріоритетом для Федералів. Вся справа у стилі його пограбувань, що дозволила зачистити 24 банки. І це вже не кажучи про магазини і поліцейські відділки. Детальніше – у програмі "Спецслужби" на 24 каналі.

"Банда Діллінджера дуже відрізнялася від інших грабіжницьких угрупувань. Вони були буже педантичними, коли готувалися до чергової справи. Інколи навіть намагалися хитрити. Наприклад, відкрито прийти в банк і заявити, що вони з охоронної компанії. Або заявити, що знімають фільм і просто прийшли подивитися на локацію. Люди їм вірили", – сказав історик Джоан Реннер.

Біографія Діллінджера

Народився Діллінджер у липні 1903 року в Індіанаполісі, штат Індіана. Родина у нього була середнього класу. Батько – продавець продуктів, а мати померла, коли Джону було лише 3 роки. Оскільки батько постійно був на роботі, за ним доглядала сестра. Як тільки Джон пішов до школи, стало зрозуміло – він буде проблемною дитино. На нього постійно скаржилися вчителі: то влізе в бійку, то щось поцупить, а як трохи підріс, то взагалі почав знущатися над молодшими.

Джон Діллінджер / Скриншот з відео

Згодом, він вирішив покинути школу і влаштуватися на роботу. Що дивно, його роботодавці завжди описували Джона, як хорошого працівника, який міг би багато чого досягти. Тим не менш, Діллінджер старший у 1921 році вирішив переїхати з родиною до іншого міста – в Мурсвілл. Він думав, що попереднє місцепроживання зробило його сина таким невгомонним, але новий дім ситуації не змінив – Джон навпаки ще більше погруз в бійках і дрібних крадіжках. В 1922 році його вперше впіймали при спробі викрасти автомобіль.

Джон відвідував недільну школу. Після занять всі любили ґрати у футбол. Джон якраз був одним із тих, хто любив набирати команду, а не вступати до когось. Він сам визначав свою роль у грі. Це добре демонструвало його лідерські риси характеру. Останнє слово завжди мало бути за ним,
– зазначив товариш Діллінджера Клер Кук.

У 1923 році Діллінджера забрали на службу в ВМС. Але менше, ніж за місяць він звідти втік. Його з ганьбою звільнили і Джон продовжив цивільне життя. Тепер навіть і не думав шукати собі роботу. Він прекрасно знав, що грабунки – це легкі гроші.

Перше серйозне пограбування, яке скоїв Діллінджер

Його перша серйозна справа зі збройним пограбуванням відбулася у 1924 році. Разом із товаришем вони вирішили набити кишені готівкою. З місцевого магазину викрали 50 доларів. Молоді грабіжники могли би уникнути покарання, якби Діллінджер не напав на продавця – літнього чоловіка.

Неподалік від цієї церкви Джон Діллінджер пограбував продуктовий магазин. Перед тим, як сісти в авто і втекти з місця злочину, він погрожував продавцю револьвером, а потім і взагалі вдарив його по голові залізною трубою,
– розповів журналіст Рік Молтра.

Наступного ж дня обох арештували. Джон знав, що йому світить тюремний термін, але аж ніяк не очікував, що вирок буде жорстким. Суддя присудив 10 років. Для Діллінджера це був кінець. Для батька – розчарування. Він мало не на колінах благав суддю скоротити сину термін, але безрезультатно. А хто знає, як могла би скластися доля Діллінджера, якби не це ув'язнення. Можливо, він би ще зміг стати на правильну дорогу. Але ні, це тюремне ув'язнення перетворило його на кривавого убивцю і невловимого грабіжника. А серед людей він став Робін Гудом і отримав неофіційний титул "найкрасивішого" злочинця США того часу.

"Банда Діллінджера"

"Рішення кинути його за ґрати на 10 років було не найкращим. У в'язниці він налагодив зв'язки з іншими злочинцями. Тому, коли він вийшов, він уже створив свою банду", – зазначив історик Дуглан Кон.

У в'язниці Діллінджер провів з 1924 по 1933 рік. Здавалось би, що зловмисника ізолювали і спати можна спокійно, але за цей час Джон познайомився із "товаришами по духу". Скажімо так, вчився у "кращих". Грабіжники вищого калібру навчили його, як правильно грабувати. Для Джона відкрився новий світ. Виявилося, що справжні гроші крутяться у банках. За майже 9 років у тюрмі, він щодня думав про те, як провертатиме свої напади і які саме банки будуть його ціллю. Пазли у його голові складалися ідеально. Залишалося тільки одне – знайти команду, яку він міг би очолити.

Серед усіх ув'язнених "друзів" грабіжників, Діллінджер вийшов із в'язниці першим. Згодом він організував для товаришів план втечі. Коли усі вибралися на волю, то стали відомі Америці, як "Банда Діллінджера".

Джон Діллінджер / Скриншот з відео

"В Мічиганській тюрмі, де він відбував покарання, сиділи справжні професіонали своєї справи. Вони розповідали йому все, що знали самі, а він вчився. Був добрим студентом. В моїй голові абсолютно немає сумніву, що злочинця з нього зробили ті, з ким він сидів", – наголосив письменник Джо Пінкстон.

Вийти із в'язниці достроково йому допоміг батько. Він створив петицію, зумів зібрати необхідну кількість голосів і подав це все на розгляд судду. В тюрмі в Діллінджера проблем із поведінкою не було. Що дивно, як на людину із таким складним характером, а тому його без проблем випустили. У травні 1933 року якраз був пік Великої Депресії. Зарплати були дуже низькі, а влаштуватися на роботу – практично неможливо. Джон одразу зрозумів, що отриманий у тюрмі досвід зможе поставити його на ноги. Тож, не гаючи часу, він взявся за діло.

Діллінджер з батьком / Скриншот з відео

Перше пограбування банку

Перший банк Діллінджер пограбував уже за місяць – 21 червня. Діллінджер вкрав 10 тисяч доларів із національного банку в Нью-Карлайлі, штат Огайо. На той час з такими грішми можна було вважатися майже мільйонером, але йому цього було мало. Згодом у тому ж штаті він пограбув ще один банк. Справи тільки покращувались.

"Більшість людей не дуже добре уявляють, як грабували банки в ті часи. То було й справді неймовірно, адже посеред білого дня вони забігали всередину, тримали всіх "на мушці". Хтось натискав на сигналізацію, що виводило грабіжників із себе і вони починали стріляти з кулемета у все, що було довкола. Пограбування в таких випадках тривало всього кілька хвилин", – зауважив дослідник Скот Абдела.

Діллінджера одразу затримали

Однак спокійно купатися у грошах йому поки не судилося. Його швидко знайшли. Діллінджер умів грабувати, але не замітати сліди. Коли його привезли до в'язниці – поліцейські ще не підозрювали, що мають справу з професіоналом, у якого все продумано до найменших дрібниць. За збройне пограбування 2 банків, йому загрожувало з десяток років за ґратами. Попри це, Діллінджер був спокійний, як удав. Він навіть не намагався втекти.

Під час обшуку, в Діллінджера у кишені знайшли документ, що нагадував план втечі. Джон відмовився коментувати це. Через 4 дні, як і було написано в документі, із в'язниці в Індіані утекли 8 друзів Діллінджера. Вони використали дробовики і рушниці, які їм пронесли в камери. При втечі вони убили 2 охоронців.

Діллінжжер знав, що друзі, яким він свого часу допоміг із втечею в Індіані, у боргу не залишаться.

Коли його тримали у Лімі, в Огайо, то його друзі просто віддали йому борг. Вони прикинулися поліцейськими, які нібито прибули для перевезення Діллінджера в іншу тюрму. Коли їх впустили всередину, вони дістали зброю і почали розстрілювати все. Шерифа убили,
– розповів історик Джим Кейлі.

Банда в зборі. Можна було приступати до справи. Не вистачало тільки одного – арсеналу. Перед тим, як приступити до нових грабунків, зловмисники "зачистили" кілька поліцейських відділків. Винесли звідти кулемети, рушниці і бронежилети. От і все – у повному екіпіруванні можна було йти в бій з банкірами.

Роман Діллінджера та Фрешет

Пограбувавши 3 фінустанови, Діллінджер солідно змінився. Почав їздити на дорогих автівках і носити вишукані костюми. На нього звернула увагу жінка на ім'я Евелін Фрешет, офіціантка і співачка. Познайомилися вони у жовтні, а вже в листопаді закрутився роман. Однак бути разом їм не судилося. Щонайменше через стиль життя Джона – у нього в голові гроші і адреналін від грабунків. В неї – велика сцена. Це 2 абсолютно різні світи. І хоч вони один одного любили, та щасливого закінчення стосунків не було. Тим не менш, поки Діллінджеру вдавалося уникати правосуддя. Усе через специфіку пограбування:

Евелін Фрешет / Скриншот з відео

"У більшості випадків пограбувань, які скоювала банда Діллінджера, поліцейські були на місці події. Але потрібно розуміти, що злочинці брали заручників. У таких випадках правоохоронці були безсилими. Вони не могли стріляти. Все що залишалося – погоня. І то, Діллінджер брав заручників із собою, а потім висаджував, коли вдавалося відірватися від копів", – наголосив письменник Джо Пінкстон.

Дивна втеча Діллінджера з в'язниці

А тим часом Діллінджера шукали за убивство шерифа. Поліцейські до сьогодні вважають, що при втечі з Ліми саме він його застрелив. Однак сам Діллінджер ніколи цього не визнавав. Він говорив, що був ініціатором вбивств, командував, інколи й самому доводилося убивати, але шерифа він не чіпав. Тим не менш, його фото висіло мало не у всіх закладах довколишніх Штатів. І копам таки вдалося упіймати його разом із бандою.

На цей раз правоохоронці добре підготувалися. До в'язниці його везли кортежем із 13 автомобілів. Однак, перебуваючи під пильним наглядом у камері, Діллінджеру знову вдалося втекти. Цього разу – за допомогою пістолета. Існує 3 версії втечі.

• Одні ваважають, що у Діллінджера із самого початку була з собою зброя.
• Згідно з офіційною версією, Джон виточив пістолет із дерева і обмазав його чорним кремом для взуття. Погрожуючи макетом поліцейським, він змусив їх випустити його, самим закритися у камері і спокійно покинув приміщення тюрми.
• Однак дослідники вважають, що Діллінджер просто підкупив потрібних людей.

"Судді відповідальному за цю справу дали хабар. Це зробив адвокат Діллінджера, який також був адвокатом Аль Капоне. Сам Капоне тоді був ув'язнений, але він навіть з тюрми керував Чикаго. Оскільки йому треба були такі люди, як Діллінджер, то він допоміг йому вибратися з тюрми. А той просто придумав цю байку з дерев'яним пістолетом, щоб не підставляли Аль Капоне. Щоб ніхто і не думав, що мафія якось замішана у цій справі", – пояснив племінник Діллінджера Баррі Донован.

Аль Капоне / Скриншот з відео

Вийти вдалося. І саме ця подія стала поворотною в житті Діллінджера. За ним почали полювання ФБРівці. А все через поліцейську машину.

Полювання ФБРівців на Діллінджера

Діллінджер припустився помилки, яка коштувала йому життя. Він викрав машину шерифа і поїхав на ній через штати Індіана-Іллінойс, прямуючи до Чикаго. У такий спосіб він порушив Національний закон про викрадення автотранспортних засобів, який перевіз через лінію кордону кількох штатів.

Втеча з в'язниці і загальнонаціональний розшук змусили всю банду ненадовго залягти на дно. Грабунки на деякий час припинилися. Діллінджер зустрівся з Евелін і поїхав у Мурсвілл навідатися до батьків. За кермом автівки сиділа Евелін, адже ФБР разом із поліцієї на місцях всюди розставили патрулі. Затримати її приводу не було, адже участі у пограбуваннях вона не брала. Тому банда спокійно добралася до Мурсвіллі і провела там кілька днів. Там же склали і нові плани щодо грабунків. Потрібні були гроші і зброя. Оскільки Евелін не хотіла влазити у кримінал, вона вирішила повернутися до Чикаго. Однак не судилося. На пів дорозі додому її витягнули з авто і арештували ФБРівці. Більше Діллінджер її ніколи не бачив.

Евелін жодного разу не сказала правоохоронцям про місце перебування Діллінджера. Вибити з неї інформацію вони так і не змогли. Водночас Джон із бандою вирішили визволити її з поліцейського полону. Вони пограбували кілька відділків, запаслися арсеналом, але розуміли, що у випадку провалу Діллінжеру і його поплічникам світить смертна кара. Тому банда відмовилася від цієї ідеї.

Відповідальним за "полювання" на Діллінджера призначили агента Мелвіна Первіса. Він був відомий у вузьких колах тим, що від нього не вдавалося втекти жодному зловмиснику, за якими він ганявся. Після його допитів зазвичай виходили із вибитими зубами і зламаними ребрами. Так от, у квітні 1934 року йому надійшов дзвінок про те, що група невідомих людей, які дуже схожі на розшукуваних злочинців, відпочивають у невеличкому комплексі "Маленька Богемія".

Групи правоохоронців прибули миттєво. Так само швидко і почалася перестрілка. Стіни дерев'яного будинку перетворилися в решето, але упіймати Діллінджера все одно не вдалося. Він вступати в перестрілку з копами не став, а просто сів у авто і втік. Поліцейські і федерали не тільки впустили найрозшукуванішого грабіжника, а й поранили 3 цивільних осіб. Через це на них полився шквал критики. Для самого Первіса питання арешту Джона стало особистим. Він не любив критики, а тим паче непрофесійності колег:

Коли ФБР намагалося розшукати і упіймати Діллінджера, то розставило пости всюди, де тільки можна. Патрулі ховалися біля будинку його батька, навіть біля помешкання моїх батьків,
– сказав товариш Діллінджера Клер Кук.

Та Діллінджер і не думав повертатися в рідну місцину. Він прекрасно розумів, що візит до батьків може бути його останнім. Тому він переховувався у Чикаго, змінив ім'я і зачіску, відростив вуса.

Роман Діллінджера, який спровокував смерть

Взагалі він навіть планував зробити пластичну операцію і переїхати до Мексики, але до того не дійшло, бо федерали добралися до нього перш ніж він встиг заплатити за операцію. Однак він і без пластики зміг закрутити новий роман. Ріта "Поллі" Хамільтон – ексофіціантка і повія. Джон Діллінджер познайомився із нею в одному із чиказьких клубів. Представився своїм вигаданим іменем Джиммі Лоуренсом. Він зустрічався з нею перед своєю смертю.

Це несподіване знайомство стало його кінцем. Річ у тім, що в Поллі Хамільтон була подругою Анни Сейдж – румунки, що нелегально проживала у Штатах. Дізнавшись, що Поллі закрутила роман із Джоном Діллінджером, вона вирішила здати його з 2 причин:

• за інформацію, що допоможе упіймати Джона, вона хотіла 5 тисяч доларів;
• якщо його таки упіймають, вона вимагала, щоб ФБР закрило справу про її депортацію в Румунію.

Федерали над її вимогами довго не думали. Погодилися миттєво. Почалося планування атаки на Діллінджера. 22 липня 1934 року Анна запросила Діллінджера в кіно на мелодраму. Здавалось би, звичайний дружній візит. Насправді після сеансу на Джона чекала пастка федералів. Вони повністю оточили район, сиділи в засаді у кожному кутку. Сигналом до захоплення грабіжника мала бути сигарета, яку підпалить глава операції, агент Мелвін Первіс.

Анна Сейдж / Скриншот з відео

Анна в цій місії відігравала чи не найважливішу роль. Після того, як Діллінджер змінив імідж, його тяжко було впізнати. Тож вони мали вийти на вулицю після показу фільму, а чоловік що йшов би поруч із нею – і був би Діллінджером. Все так і сталося.

О 22:40 агенти розстріляли його у спину. Остання куля увійшла в потилицю і вилетіла через праве око. Діллінджер загинув.

Про смерть найвідомішого грабіжника банків писали всі американські газети. Анна стала тією загадковою жінкою, що допомогла федералам лікідувати злочинця №1. Як і домовлялися, їй заплатили 5 тисяч доларів, але це все одно не допомогло уникнути депортації. Виявилося, що ФБР не має на це повноважень, а у газетах з'явився міф, що жінка, що йшла поруч з Діллінджером у червоній сукні, то був ніби знак для агентів. Насправді, ніякої червоної сукні не було. Анна Сейдж повідомила агентів, що одягне помаренчеву спідницю, щоб виділятися із натовпу. Так і сталося. Історія з червоною сукнею – це вигадка ЗМІ, щоб надати історії нового забарвлення, адже заголовок із "червоною сукнею" краще приверне увагу читача до статті.

Що сталося з колегами Діллінджера після його вбивства – дивіться у програмі.