Запахло кровью. Как ключевые партии готовятся нанести удар Зеленскому на выборах

Для Володимира Зеленського та його партії «Слуга народу» майбутні місцеві вибори стануть першим болючим випробуванням.

Якби Офіс президента зважився провести місцеві вибори восени минулого року, в інших політичних сил не було б шансів на вагомий успіх.

Але за рік тенденції й сприйняття влади в очах людей суттєво змінилися.

Останні соцдослідження показують повільну, але поступову втрату довіри до Зеленського і водночас різке зростання невдоволення роботою Верховної Ради та Кабміну.

То чим же стануть місцеві вибори для «старих» еліт?.

Реваншем? Поверненням? Битвою? Демонстрацією сили чи черговим ляпасом?.

У кожної політичної сили є своя мета і свої окремі плани щодо наступних електоральних змагань.

Українська правда вже розповідала в деталях про те, як до місцевих виборів готується партія «Слуга народу».

У цьому тексті ми з’ясовували, як до чергових електоральних перегонів готуються інші ключові партії.

«Європейська Солідарність».

Останній рік Петро Порошенко разом зі своєю командою системно цементував свій ядерний електорат на заході та в центрі країни.

Така робота в першу чергу стосувалася патріотичного виборця, який не сприймає Зеленського не лише як президента, а як політика загалом.

На місцевих виборах мета «Європейської солідарності» – спробувати вийти за межі ядра і перейняти на свій бік виборця, який вагається, чи голосувати, наприклад, за «Голос» чи за «ЄС», або молодого виборця, який розчарувався у «нових обличчях», але ідеологічно далекий до ОПЗЖ.

Незвично, але колись права рука Тимошенко Олександр Турчинов, зараз очолює центральний виборчий штаб партії «ЄС».

Турчинов приєднався до команди «ЄС» в червні цього року.

Співрозмовники УП в «ЄС» описують «кривавого пастора» як системного орговика, який стежить за дедлайнами та ситуацією в областях.

Порошенко теж активно задіяний у штабні справи – він, як завжди, занурюється у мікроменеджмент, особисто узгоджує списки по ключових регіонах, активно цікавиться розстановкою сил у кожній області, місті та навіть районі.

Заступником керівника виборчого штабу «ЄС» є колишній нардеп і навіть дещо підзабутий широкій публіці соратник Порошенка Сергій Березенко.

На минулих президентських виборах Березенко так само був заступником виборчого штабу Порошенка.

Як пояснюють у партії, Березенко серйозно задіяний у комунікаціях з регіонами і був залучений до підбору команди у Києві.

«До Сергія можна по-різному ставитися, але він вміє ефективно домовлятися.

Десь з місцевими елітами він домовляється про підтримку, десь з потенційними опонентами на місцях він домовляється про ненапад.

У нього це добре виходить», – додає високопоставлений співрозмовник з партії «ЄС».

За стратегію партії на місцевих виборах відповідає депутатка і політтехнолог Вікторія Сюмар.

Автор гасла «Армія, мова, віра» Ігор Гринів на цих виборах особливо не задіяний.

Гринів допомагає Порошенку точково – ділиться думками про тенденції, проводить соціологічні опитування і фокус-групи.

Тож, за даними УП, в найближчий місяць кампанія «Європейської солідарності» будуватиметься на двох ключових меседжах: позитивному – європейське майбутнє України та негативному – провал влади у питанні захисту українців від COVID-19.

На цих виборах у «ЄС» досить схожа проблема, як у «Слуги народу», – у великих містах у них не буде свого міського голови.

Через мізерні шанси і небезпечні перетоки голосів партія вирішила не висувати свого кандидата у мери Києва.

Навіть у Львові, наразі базовому регіоні Петра Олексійовича, не факт, що їхній кандидат зможе пройти до другого туру.

«У нас дійсно схожа історія з мерами, як у «зелених».

Але, на відміну від них, ми ні з ким не сварилися.

Ба більше, ми намагаємося із сильними мерами підтримувати хороші відносини, і якщо це можливо, будемо домовлятися про співпрацю», – ділиться внутрішньою кухнею з УП один з членів команди Порошенка.

Через це партія Порошенка робить ставку на якомога більші фракції в міських і обласних радах, де це тільки буде можливо.

До прикладу, щоб наростити свої шанси у Київській міській раді, «Європейська солідарність» для агітації підв’язує прізвище Порошенка.

Особливою «фішечкою» «ЄС» на місцевих виборах стало висунення першим номером їхнього списку до Київради дружини Петра Олексійовича – Марини Порошенко.

П’ятий президент так само буде задіяний у Києві як VIP-агітатор своєї партії.

Так, його портрет уже використовують на білбордах з підписом «Наша мета – європейський Київ».

Інші плани партії щодо територіальних громад.

Там «ЄС» збирається боротися не так за кількість мандатів, як за головування в ОТГ.

«Ми розуміємо, що по ОТГ і по районах буде активна боротьба за кількість депутатів.

Нам цікаво, щоб «слуги» гризлися з «Батьківщиною» за мандати, а в цей час щоб ми могли взяти свого голову ОТГ.

Для нас це більш престижно», – пояснює логіку партію співрозмовник в оточенні Петра Олексійовича.

Найбільша проблема Юлії Тимошенко та партії «Батьківщина» – що конкуренти перестали сприймати Юлію Володимирівну як серйозну загрозу.

Це вже не та Тимошенко, яка воювала, заряджала енергією і від якої тряслись.

Це – Тимошенко, яка перестала продукувати нові смисли і виборець якої поступово старіє.

Ця проблема диктує партії нову мету – довести конкурентам свою спроможність.

Головна ставка її партії на місцевих виборах – це «досвід і надійність».

Ключове гасло «Батьківщини» так і звучить: «Єдина надійна команда».

«Це гасло означає, що ми єдина партія, яка має реальну політичну історію, ми – зрозумілі виборцям, ми – пролюдська партія і захищаємо саме людину, кожен член нашої команди – експерт у своїй галузі.

І найголовніше – у нас є команда, яка покриває всю країну», – пояснює УП один з чільних членів команди Юлії Тимошенко.

Стратегічна мета «Батьківщини» на виборах 25 жовтня – це взяти якомога більше мандатів по країні за рахунок районів і сіл, щоб продемонструвати силу партії.

Мовляв, «не важливо де, головне – взяти кількістю».

«Ми розуміємо, що у великих містах у нас не така сильна підтримка, як в селах.

Тому для нас не трагедія, якщо ми десь не пройдемо у міськраду.

Ми надолужимо за рахунок менших населених пунктів, де проживає наш електорат», – додає вищезгаданий член команди ЮВТ.

Передвиборчий штаб «Батьківщини» особливо не змінився від парламентських виборів.

Стратегом кампанії є давній політтехнолог ЮВТ, депутат Олександр Абдулін.

У підготовці до виборів йому допомагає медіаконсультантка Катерина Лебедєва та прес-секретар партії Валентин Трохимчук.

Час від часу для медіаконсультацій Юлія Володимирівна запрошує Олексія Мустафіна.

На цих виборах до кампанії майже не залучена заступниця голови ВРУ Олена Кондратюк, яка раніше у штабі Тимошенко відповідала за візуалку та організацію масових заходів.

У своїй агітації «Батьківщина» використовуватиме здебільшого соціальну тематику, мовляв, «не ми обіцяли кінець епохи бідності», тобто це меседжі про занепад економіки, маленькі соціальні виплати, високі тарифи і так далі.

За попередніми планами, VIP-агітатором передвиборчої кампанії партії мала бути Юлія Володимирівна, яка б їздила агітувати по регіонах.

Однак, коронавірус вніс свої корективи – Тимошенко важко перенесла недугу.

Попри це, її команда очікує, що в найближчі тижні лідерка «Батьківщини» таки поїде хоча б у кілька регіонів задля мотивування їхньої підтримки.

Ще однією проблемою для партії ЮВТ на цих виборах залишається запит суспільства на оновлення політики і політиків.

«Батьківщині» тут поки що нічим крити.

Після чергового відходу від політики Святослава Вакарчука партії «Голос» стало неймовірно складно переконати виборця знову проголосувати за них.

До цього системною проблемою партії була відсутність чіткого і зрозумілого позиціонування.

А новина про те, що партія перейшла в опозицію до влади, загубилася на фоні раптових гучних заяв Вакарчука.

Рятівною паличкою для «Голоса» став Сергій Притула, який хоча б частково мінімізує їхню електоральну втрату.

Своєю публічністю Притула підтягує партію.

Звісно, це не ефект Зеленського зразка 2019 року, але останні соціологічні дослідження показують, що шоумен може потрапити до другого туру виборів мера Києва.

Однак, крім телеведучого, у «Голоса» більше не залишилося яскравих козирів.

Варто додати, що Святослав Вакарчук так само точково їздить у деякі регіони та агітує за партію, яку він створив.

Однак ще невідомо, чи агітація Вакарчука піде для них у плюс, адже своїм виходом із політики частину виборців він таки розчарував.

За великим рахунком, на місцевих виборах «Голосу» доведеться не тільки боротися із політичними суперниками, але й переконати своїх же виборців, що вони не стають другою «Самопоміччю», яка по суті перетворилася у львівський проєкт.

Через це партія обрала для себе гасло: «Твій голос здатен», підкреслюючи спроможність політсили на реальні дії.

«Наші кандидати йдуть на вибори з такими двома меседжами: ми не йдемо красти, з нами неможливо домовитися та друге – ми вірні Україні»,– розповідає УП високопоставлене джерело в партії.

Підготовка до місцевих виборів «Голоса» відрізняється від інших партій – у них немає головного політтехнолога і відповідального за кампанію стратега.

Ще в серпні в інтерв’ю УП Кіра Рудик, розповідала, що головою центрального виборчого штабу «Голосу» є Світлана Бондаренко, яка свого часу співпрацювала із «Самопоміччю».

Та ситуація дещо змінилася, і тепер виборчим штабом керує депутатка Інна Совсун, яка раніше працювала заступником міністра освіти Сергія Квіта.

«Ми ж не ведемо централізовано кампанію, окрім погодження бордів і меседжів.

Це місцеві вибори, у нас багато місцевих кампаній на місцях, і наша роль великою мірою методична – це більше функція контролю і підтримки», – пояснює УП роботу виборчого штабу «Голосу» Совсун.

У партії трапилися ще зміни в команді комунікаційників.

Співпрацю з «Голосом» завершує їхній комунікаційний директор Роман Вибрановський.

Його місце може зайняти прес-секретар партії Ярема Дух.

«Якщо чесно, все йде на самотьок.

Я не бачу реальної серйозної роботи по штабах.

Все якось пливе по течії, а як воно буде, так воно і буде», – підсумовує у приватній розмові з УП один з представників партії.

Поміж інших партій у найбільш виграшній позиції сьогодні перебуває «Опозиційна платформа за життя».

«По-чесному, нам особливо зараз нічого робити не треба.

На цих виборах ми тихо збираємо те, що Зеленський забрав у нас на парламентських виборах.

Так би мовити, повертаємо втрачене», – пояснює УП один з лідерів ОПЗЖ.

Ба більше, партії навіть не треба вигадувати нові меседжі.

За великим рахунком, вони ті самі, що були п’ять років тому, і складаються з трьох умовних блоків: «відновимо економіку, повернемо мир, будемо дружити з РФ».

«Те, що Зеленський стоїть на місці у питанні війни, то він робить погано лише собі, бо втрачає і час, і рейтинг.

Порошенко використовує це на свою користь, ми використаємо на свою.

Ти ж казав, що треба домовлятися.

Не можеш? А ми можемо і це наш виборець знає», – додає один з лідерів ОПЗЖ.

Як і на парламентських виборах, виборчим штабом «опозиціонерів» керує колишній голова АП часів Януковича, нардеп Сергій Льовочкін.

Співголовою штабу є депутат Вадим Рабінович.

Як відомо, Опоплатформа сформована з двох крил: одне орієнтується на Віктора Медведчука і Вадима Рабіновича, інше – на Бойка-Льовочкіна-Фірташа.

Тому такий розподіл функцій у штабі для політсили є цілком природним.

По суті, головним стратегом кампанії так само є Льовочкін.

«Дискусії між Вадіком і Сергієм бувають дуже жорсткі, бо їм треба ділити списки, узгодити кандидатів у мери.

От наприклад, Льовочкін хоче, аби кандидатом у Києві був Попов.

А група Медведчука впирається і не дає його висунути від ОПЗЖ.

Кажуть – ні, віддай нам тоді Одесу.

То Льовочкін паралельно поки веде Попова під нейтральним брендом», – ділиться внутрішньою кухнею один з депутатів ОПЗЖ.

Іншими словами, найбільшою проблемою ОПЗЖ на місцевих виборах є не так «Слуга народу», яка на Сході і Півдні конкурувала з ними, а протиріччя між обома групами всередині проросійської партії.

Та ці протиріччя для них так само є звичними.

Впродовж довгої політичної кар’єри вони звикли так жити.

За неповні два роки Володимир Зеленський ще не переживав жодної політичної поразки.

Він ще не знає, як це, коли ти втрачаєш популярність, коли бачиш, що твоє оточення від тебе відмежовується.

Він ще не пробував підніматися після політичного падіння.

Усі політичні конкуренти Зеленського давним-давно пройшли цей шлях.

Тож, президента чекає дуже цікава осінь.

Осінь політичного самопізнання.