«Ми формуємо майбутню патріотичну політичну еліту», – голова «Молодого народного руху» Ярослав Ференчак

«Молодий народний рух» виник як молодіжне крило «Народного руху України» – громадсько-політичного руху, який був заснований у 1989 році на базі численних демократичних організацій та ініціатив.

У 1990 році молодь стала активним учасником таких масових акцій, як «Живий ланцюг» на честь Дня злуки, 500-ліття Запорізького козацтва та інших заходів під Берестечком, Батурином, у Лубнах і Хотині.

У 1993 році «Народний рух України» набув статусу партії, а його молоді члени і прихильники оформилися у «Молодий рух».

У грудні 1994 року рухівці виступили з протестом біля посольства Росії, де вимагали виведення російських військ з чеченської території та початку повновартісних російсько-чеченських переговорів.

А вже у 1996 році для «Молодого руху» найважливішою ділянкою роботи стала боротьба за ухвалення нової Конституції України.

У листопаді цього ж року організація провела загальноукраїнську кампанію «Конституція.

Освіта», під час якої зібрано й передано до Кабінету Міністрів шість тисяч підписів з вимогами нормального фінансування освіти, скасування інституту прописки та дотримання прав молоді.

Боротьба продовжилася й у наступні роки — молодорухівці брали активну участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності.

З часом електоральні показники політичної партії «Народних рух України» суттєво зменшилися, проте «Молодий рух» і досі залишається однією з найактивніших молодіжних організацій країни.

Щорічне таборування у Карпатах біля Говерли та навчальні школи для молоді стали відомими брендотворчими проектами МНР.

Таборування біля підніжжя Говерли 08-11.08.2019 у рамках проєкту «Рухайся з нами».

Голова МНР Ярослав Ференчак пояснює, що організація не стоїть на місці: молодорухівці ростуть над собою й постійно вдосконалюються.

Вірні Україні, родині, побратимам і посестрам, вільні від зовнішньої тиранії і власних пристрастей, тримають слово, сміливі, а тому вміють долати страх, поважають себе та інших, а також є жертовними.

Саме за такими рисами характеру можна впізнати рухівця.

– Як світова пандемія коронавірусу COVID-19 вплинула на діяльність «Молодого народного руху»? Що змінилося в роботі осередків, особливо тих, які опинились у «червоній» зоні карантину?.

– Наразі ми бачимо, що багато бізнесів переживали карантин.

Але якщо говорити про діяльність громадських організацій, то переважно всі вони побудовані на волонтерстві.

Уявіть собі, у нас заплановано на перше півріччя 2020 року понад десять всеукраїнських заходів, і, відповідно, всі вони пов’язані з людьми.

І що робити в такій ситуації? Звичайно, було важко.

Були неприємні моменти, коли зривалися плани, коли люди, які на нас розраховували, вже розуміли, що нічого не вийде.

Проте, як би це не звучало дивно, але для «Молодого народного руху» карантин нас зміцнив.

Ми зрозуміли багато нових речей, які потрібно правильно робити, і що потрібно змінювати.

Ми усвідомили для себе, що світ змінюється, змінюється середовище.

І колись, якщо умовно було ефективніше підірвати міст чи поїзд так, щоб викликати якийсь резонанс, то зараз набагато ефективніше запустити відеоролик в інтернеті і розповсюдити його.

Ми бачимо, як наше середовище зростає, коли ми проводимо онлайн-заходи: криївки, наради, вечори.

Я можу впевнено сказати, що карантин нас підсилив, і ми в подальшому будемо думати як інтегрувати онлайн-наради, зустрічі в нашу звичайну роботу.

Більше того, зросла ефективність комунікацій.

Зараз збільшується мобільність організацій, відповідно – збільшується швидкість управління, диджиталізація виходить на новий рівень.

– Чи вдається ефективно реалізовувати проєкти організації з огляду на карантин та обмежувальні заходами, які запроваджені на всій території України?.

– Весною у нас були заплановані різні заходи, зокрема, проведення «Політичної школи» та «Студій політичної освіти».

Ми її повністю перенесли в онлайн-формат.

Наразі видається, що так вона стала ефективнішою.

Більше того, спікерам, які раніше не мали змоги приїхати до нас на Школи, долучаються онлайн.

Ми намагаємося проводити певні акції через інтернет, зокрема, онлайн-привітання до Дня матері.

Днями у нас було традиційне таборування на Говерлі.

Цього року ми зменшили удвічі кількість людей.

Також забезпечили всіх масками та дезінфекторами.

Більше того, розуміючи ризики, просимо всіх учасників таборування по приїзду додому провести чотирнадцять днів на самоізоляції.

Підйом на Говерлу з молодорухівцями на День прапора 23 серпня 2020 р.

– Скільки молоді бере участь у таборуванні під час карантину?.

– Наразі ми намагаємося всіх убезпечити.

Робимо все, щоб на 200-300 квадратних метрах учасники дотримувалися певної дистанції.

Побачимо, що вийде, оскільки захід такого формату в даних умовах наша організація проводитиме вперше.

Проте ми впевнені, що все буде добре.

Звичайно, за таких умов, ми скасували наш традиційний фестиваль і перевели на дистанційний формат роботи ще один проєкт, присвячений Дню Незалежності.

У ньому ми наживо брали інтерв’ю в людей, які вибороли незалежність України.

– Давайте детальніше поговоримо про вашу організацію.

У своїй меті ви зазначаєте, що «формуєте самодостатню націю».

Наскільки просунувся МНР за останні роки в цьому питанні? Чи стала українська нація більш самодостатньою?.

– Для нас та моїх попередників були одні цілі, а зараз – інші, але в чомусь ми незмінні – все ж таки залишаються декілька комплексів, які притаманні українцям.

Перший комплекс: українці якісь не такі, ми завжди кудись ідемо.

Спростовую – ми самодостатня нація.

Другий комплекс: політика – дурна і брудна справа, нею не потрібно цікавитися.

Це теж стереотип.

І третій комплекс: патріотизм – це щось ультрарадикальне.

Ми ці три комплекси постійно долали, щоби сформувати майбутню самодостатню українську націю, яка буде керувати собою, своєю державою і буде робити Україну для українців.

Що з цього вийшло? Ми маємо не одне покоління патріотичних депутатів, які вийшли з лав «Молодого народного руху».

Є багато людей, які пройшли нашу школу, реалізувалися в політиці і проводять далі українізацію України, як це б не дивно звучало.

Наша нова мета – ми формуємо майбутню патріотичну політичну еліту.

– Ви не одні в цій патріотичній ніші.

Є, наприклад, «Пласт», Молодіжний націоналістичний конґрес, «Спілка української молоді» та інші молодіжні організації.

Вони для вас партнери чи конкуренти? У чому полягає саме ваша унікальність?.

– МНК, СУМ, «Пласт» і більшість патріотичних організацій – це наші партнери.

Більше того, ми почали з осені створювати «Асоціацію націоналістично-патріотичних організацій».

Нині формуємо нашу спільну мету.

Ми разом координуємо наші дії, а також визнаємо слабкі та сильні місця одне одного.

Наразі ми відображені фактично на всій території України.

Вважаю, що вести одне проти одного боротьбу, маючи однакові цінності – безглуздо.

– Які принципи і цінності сповідує ваша команда?.

– Наші основні цінності, які ми закладаємо в людях, – це самодостатність, самобутність, оборонна свідомість та збереження традицій української сім’ї.

Принципи – це те, як ми працюємо, а цінності – це те, для чого ми будемо працювати.

Принцип перший – це відповідальність, яку ми закладаємо в кожного члена команди.

Другий принцип – самодостатність.

Він переплітається із цінністю.

Цей принцип означає, що людина повинна бути готова брати на себе відповідальність.

Третій – це ініціативність.

Це ми говоримо про внутрішньо-командні речі, які ми виховуємо для того, щоб людину не потрібно було підштовхувати щось робити.

Не менш важливо – бути проукраїнським.

Тобто людина повинна говорити українською мовою, повинна знати наші традиції та культуру.

Акція до Дня матері в Києві, 2019 р.

– Один з напрямів вашої роботи – це збереження історичної пам’яті.

Наскільки важливо молоді знати свою історію?.

– Без минулого – немає майбутнього.

Українська нація – має тисячолітню історію, яку треба зберігати і пам’ятати.

Щоб це утверджувати, ми щороку проводимо різні лекції та заходи на День злуки, на День соборності, на День Конституції.

Якось ми збирали історії людей, які виборювали незалежність в усіх куточках світу, в Україні, зокрема.

Ці тексти ми сформували в одну книгу, яка стала досить популярною.

На її основі ми зняли документальний фільм.

– Якими навичками та здібностями має володіти молодорухівець, який прагне досягти успіху?.

– Перша річ – це системність.

У багатьох людей, зокрема у молоді, цієї риси бракує.

Друга – це критичне мислення.

Третє – це цілеспрямованість і відповідальність.

Людина, яка хоче і вміє добре аналізувати ситуацію, доб’ється наміченої цілі.

Маючи всі ці навички, людина може досягнути будь-чого, на нашу думку.

Більше того, ми вважаємо, що люди повинні бути успішними.

Коли людина приходить у нашу організацію, ми ставимо перед собою ціль, щоб вона стала успішною.

Ми даємо всю базу для того, щоб вона нею стала.

– Якими ви бачите основні виклики, що стоять перед вашою організацією?.

– Якщо говорити зараз про загальний виклик, то найбільш гостра тема – медійна.

Це проросійські депутати, які беруть участь в ефірах телеканалів ZIK, «112 Україна», Newsone, більше того – підписники ютуб-каналу Шарія.

У нас є єдиний виклик – це те, що в певний момент ми опинимось у меншості і не зможемо ефективно відстоювати інтереси України.

Ми зараз працюємо над дієвими комунікаціями, які ведемо в соціальних мережах.

Аби хоча б трішки приглушувати проросійські сили.

– Карантин усіх підштовхнув в онлайн, це водночас і можливість залучити аудиторію, і виклик – утримати її увагу.

Як рухається МНР у цьому напрямі, що розпочали нового і чи плануєте продовжити після карантину?.

– Ми почали проводити настільні ігри в режимі онлайн.

Це «Криївка-online», зараз виходить нова гра «Показуха».

Друга річ, яку ми плануємо провести, – це «Школа політичних студій».

І третє – у нас є проєкт щодо профільного навчання ArcGIS.

Усі міжнародні потужні кампанії, які працюють з дронами, з дистанційним управлінням – вони працюють через програму «ArcGIS-online».

Ми уклали угоду про співпрацю з Міжнародною академією інформатики (МАІ) в рамках «Глобального проєкту модернізації освіти у світі» про те, що ми будемо проводити навчання для певної групи людей, зокрема в рамках цієї програми.

Це дозволить навчитися ефективно керувати дронами, надасть кращі технічні можливості для дистанційного навчання і дозволить створювати високооплачувані робочі місця для українців.

– МНР регулярно виграє державне фінансування від Мінмолоді на свої проєкти.

Скільки коштів з держбюджету ви залучили цьогоріч? Чи вдасться втілити проєкти, з огляду на карантинні обмеження?.

– Загалом ми отримали фінансування на чотири всеукраїнські проєкти загальною сумою 740 тис.

Через пандемію ми зобов‘язані відмовитися від частини коштів, оскільки не маємо можливості провести захід відповідно до санітарно-епідеміологічних вимог.

Проте інші – будемо реалізовувати з певними змінами і корективами.

По суті з 740 тис.

грн ми плануємо використати 510 тис.

Книга «Обличчя Незалежності», яку випустив МНР спільно з Міністерством молоді і спорту України.

Книга містить історії людей, які виборювали незалежність України.

– Поспілкувавшись із іншими отримувачами державного фінансування, а також із представницею Мінмолоді, ми бачимо, що є певні недоліки як у конкурсних процедурах, так і в адмініструванні проектів.

На ваш погляд, на що варто звертати увагу тим, хто працюватиме над удосконаленням процедур?.

– Відбір проєктів на державне фінансування, на мій погляд, доволі справедливий.

Враховуючи той факт, що до процедури відбору залучені самі ж представники громадського середовища, то й варіанти неякісних проєктів малоймовірні.

Щодо звітності по проєктах, то це доволі болюче питання.

Іноді актив замість того, щоб займатися реальними питаннями, готує чергове положення.

У такому випадку нас виручають працівники самих установ, які всіляко допомагають адмініструвати той чи інший проєкт.

Проте, на мій погляд, реально 50% усіх «необхідних» документів, по суті, нікому непотрібні.

– Кошти на проєкти — це хороша нагода провести яскраві заходи, але робота солідної організації триває й між заходами.

На вашу думку, чи потребують молодіжні громадські організації інституційного фінансування з боку держави?.

– Як на мене, це доволі спірне питання.

Напевно, так, у форматі річних грантів або інших можливостей.

Також це все повинно бути обумовлене критеріями і вимогами.

Для прикладу, якщо в організації є хоча б п’ять всеукраїнських масштабних проєктів і для їхнього ефективного супроводу варто мати оплачуваний штат, то на це потрібні кошти.

– Якою ви бачите вашу організацію через 10 років? Що стане для вас мірилом успіху?.

– Мірилом успіху буде те, що всі люди, які є в активі організації, будуть успішними в напрямку, в якому вони себе розвивають: успішні політики, підприємці, активісти.

І наступним таким якісним показником буде те, що людина, яка цього року прийшла в «Школу Молодого народного руху» через десять років приведе свою власну дитину і скаже: «Я хочу, щоб саме в цій організації ти навчався і розвивався».

Це буде, напевно, найбільш якісним мірилом успіху.

Також ми хочемо збільшити кількісне представництво членів нашої команди в усіх областях України.

Людмила Тягнирядно, ведуча «Українського радіо».

Вадим Міський, програмний директор «Детектор медіа».

Ми хочемо тримати з вами зв'язок.

Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами у нашому телеграм-каналі "Що там у ГО?".

Якщо хочете бути в курсі головних новин про життя громадянського суспільства в Україні, підписуйтесь на нашу розсилку.

Пишемо раз на тиждень і без спаму.