Нічого особистого, тільки бізнес

20 вересня, 2020, 09:05.

Андрій Плахонін.

.

.

.

На щастя, ті мої друзі та френди, хто написав про депутатку співзасновницю геєборницького депутатського об'єднання “Цінності, Гідність, Батьківщина”, яку спіймали об'єктивом фотографа на листуванні з коханкою, засудили її виключно за подвійні стандарти.

Історія вкрай сумнівна, тому не буду її називати, хто раптом не чув, і сам зможе знайти всі подробиці.

Тим більше, цей випадок став лише приводом до написання цього присвяченого подвійним стандартам тексту.

Сама депутатка, що оскандалилася, навіть разом з усім своїм депутатським об'єднанням, не варта години мого часу.

Проте цього часу вартий інший, в Україні менш відомий, але у Сполучених Штатах Америки без перебільшення епічний персонаж.

Щоб ви відчули його масштаб, в одному з численних фільмів його зіграв сам Аль Пачино.

Відчули?! Якщо вже бути цинічним мерзотником, то вже таким, щоб тебе зіграв такий актор.

Який зіграв самого Диявола.

Вищий бал, світове визнання.

Зараз в Україні вже мало хто про це знає, проте в країні подвійних стандартів, у якій я народився (може, чули - СРСР?), маккартизм був ім'ям прозивним.

Так називали масову істерію, що стала частиною державної політики “полювання на відьом”, але не будь-яку, а обов'язково в капіталістичному світі.

У Радянському Союзі дуже співчували жертвам сенатора-республіканця Джозефа Маккарті, який з 1950 по 1954 рік очолював “хрестовий похід” проти “комуністичної зарази”.

Тисячі людей - політиків, представників творчої інтелігенції піддавали принизливим публічним допитам, їх викидали роботи, з бібліотек вилучалися десятки тисяч книг.

Про що в Радянському Союзі сором'язливо мовчали, крім комуністів (тут частина моїх читачів вигукне, так їм і треба), жертвами Маккарті були особи нетрадиційної сексуальної орієнтації, а в списку тих, від кого він збирався вичистити “авгієві стайні” Вашингтона та Голлівуду були євреї.

Ось такий малоприємний тип.

Про те, як легендарний журналіст Ед Марроу відправив це чудовисько на звалище історії дивіться фільм “Доброї ночі та удачі”.

Та цей текст, вже вибачте за відступ, не про Джозефа Маккарті.

За спиною цього фанатика-алкоголіка стояв, не віриться звичайно, набагато менш приємний тип.

Знайомтеся, Рой Маркус Кон.

Неймовірно розумний, неймовірно цинічний, неймовірно марнославний тип, який вже у 24 роки прославився як прокурор, що домігся страти звинуваченим у шпигунстві на СРСР подружжя Розенберг (за всю Холодну війну, єдині цивільні особи, страчені в США за шпигунство), які вкрали і передали Сталіну американські атомні секрети.

Відлуння цього процесу не вщухає в США й дотепер.

На хвилі цього успіху директор ФБР Дж.

Едгар Гувер порекомендував Кона Маккарті в якості юриста у створюваний тим Постійний підкомітет Сенату з розслідувань.

Дуже швидко Кон прибрав там всі справи до своїх рук.

- Поки Маккарті безпробудно пив, з'являючись тільки на найгучніші шоу, Кон його ім'ям викривав комуністів, геїв (т.

“Лавандова паніка”), євреїв.

У створеній ним атмосфері загальної істерії, здавалося, звинуваченим міг опинитися будь-хто - у буквальному сенсі: навіть суддя, конгресмен чи сенатор, незалежно від його справжніх політичних або постільних пристрастей.

Поки від уявного всемогутності Кона НЕ занесло настільки, що він пообіцяв “очистити від комуністів х..сосів” (цитата) святая святих Пентагон.

На його біду і на загальне щастя, діяв він при цьому тими ж методами - наклепом, залякуваннями, фальсифікацією документів.

Проти заляканих одинаків цього йому сходило з рук, та Пентагон на відміну від інших його жертв був згуртованою всемогутньою корпорацією.

Кона схопили за руку, зганьбили на всю країну, і дали з Вашингтона такий стусан, що він приземлився лише у Нью-Йорку.

Та історія Рона Кона не про те, як він залякував, брехав, підробляв документи, займався шантажем.

Цей полум'яний борець з гомосексуалістами та євреями, деяких з яких він за часів роботи на Маккарті довів до самогубства, народився у консервативній єврейській родині, і в 1986-му помер від СНІДу у присутності партнера, з яким відкрито прожив багато років.

Ба більше - у часи його роботи на Маккарті, він навіть влаштував свого коханця Шайна на роботу у його підкомітет.

Аби разом боротися із геями.

Нічого особистого, тільки бізнес.

Вже в Нью-Йорку, як адвокат, він працював на богему і мафію, був не просто юристом, він став справжнім духовним батьком і вчителем для початківця бізнесмена добре відомого вам Дональда Трампа ..

Аж поки за кілька місяців до смерті його не позбавили адвокатської ліцензії за те, що він намагався змусити вмираючого клієнта змінити заповіт на свою користь.

Ось таке ось цікаве життя.