Чим блогер кращий за коміка? Огляд політичних блогів за 14—20 вересня 2020 року

Нам зрада строить и жить помогает.

У блогерському світі є чіткі правила поведінки, які залежать від політичних поглядів.

Ні, тут можна матюкатися й вільно обирати теми, але зазвичай певний пул блогерів завжди говорить про одне й те ж.

До прикладу, гурт прихильників Петра Порошенка.

Хоч коли ви відкриєте їхні ютуб-канали, там буде лише зрада, принесена Володимиром Зеленським.

Тим більше, саме цього тижня тем для «кидання на вентилятор» симпатики п’ятого президента мали вдосталь.

Голосуванням за формування комісії для відбору керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, певен блогер, «Слуги народу» показали існування коаліції з «Опозиційною платформою — За життя».

«Зеленский разрушает независимость антикоррупционной структуры, которая была создана еще при Порошенко, при поддержке Запада», — бідкається Олешко, розповідаючи також, як занепокоєний ситуацією Європарламент.

Та чи можна вважати позицією всього «Європарламенту» один твіт його представниці Віоли фон Крамон, за який і вхопилися в команді Порошенка? Навряд чи.

Втім, кому важливі деталі, якщо треба заробляти політичні дивіденди у будь-який зручний спосіб?.

Ще один адепт п’ятого президента України, ветеран війни на Донбасі Олексій Петров, крім тієї самої історії про «втрату безвізу» говорив на свою профільну тему.

«Представникам ЗСУ заборонили оборонятися», — закочує очі блогер, посилаючись на допис на сторінці головного редактора онлайн-видання «Цензор.

нет» Юрія Бутусова.

Бутусов пише, що наказ № 330 від 16 вересня 2020 року, мовляв, забороняє українським захисникам відкривати вогонь у відповідь під загрозою дисциплінарних стягнень.

І хоча в Міноборони заявили, що «робота над наказом ще триває» і офіційно він не оприлюднений, свідки секти зради і капітуляції вже не збавляли обертів.

Олексій Петров, зокрема, розповідає, що від новини «охренел»: «Такого унижения армии трудно было себе представить!» Прописане у «законі» Петров вважає «бредом и совковым маразмом».

«Если бы в 15-16 году вышел такой приказ, боюсь представить, что было бы в информационном поле?» — злиться Петров.

Справді, формулювання в документі, поширеному Бутусовим, виглядають дивно Але чи можна на повному серйозі обговорювати документ, де немає ані підпису міністра оборони, ані печатки? З таким же успіхом можна вкотре ламати списи об «обіцянку Зеленського про зарплати вчителям по 4 тисяч доларів», якої сам Зеленський ніколи не давав.

Ну а чи не найголосніший крикун про «капітуляцію» на цьому тижні — нардеп від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко — опублікував свій виступ із трибуни парламенту.

Там Гончаренко у своєму фірмовому саркастичному стилі розповідав, як із ухваленням державного бюджету на 2021 рік для Зеленського настане персональний «золотий вік».

Ідеться про мільярд гривень видатків на Офіс президента.

«Це його вілла…, кортежі, літаки», — каже депутат.

Хоча позаторік на президента Порошенка загалом витратили більше, ніж мільярд.

Кандидатський мінімум.

Тим часом активізувалися рухи й у стані блогерів, які планують балотуватися до органів місцевого самоврядування.

Зокрема, блогер і кандидат від «Європейської солідарності» Андрій Карпов (Полтава) пішов традиційним шляхом політика: почав записувати відео про те, чому обрати Полтавським міським головою мають саме його.

В одному зі свіжих відео Карпов відповідає на запитання, що просто-таки зависло в повітрі: чим блогер, що йде в політику, кращий за ненависного йому коміка-президента? Сам блогер називає таке запитання «найпоширенішим».

«Зеленський усе життя грав ролі… Я ж ніколи не грав, завжди був собою», — виправдовується Карпов, згадуючи, як два роки підряд ставав найкращим блогером України у рейтингу ICTV.

«Блогер відповідає за свої слова», — каже той самий Карпов, який бездоказово поширював тези про «Зеленського-наркомана».

І додає, яким патріотом був і залишається.

Тим часом потенційний висуванець у мери Києва, шоумен Сергій Притула поміж роликами із самопромоцією не забув привітати своїх підписників із півріччям ютуб-каналу та подякувати всім небайдужим.

На цьому каналі, говорить телевізійник, «роблять правильні речі».

Бо завдяки глядацьким донатам на Patreon, які, стверджує Притула, щомісяця сягають близько 12 тисяч доларів, у його команди є змога закуповувати захисні костюми для медиків, ремонтувати лікарні тощо.

Крім того, Сергій Притула каже, що докладатиме зусиль, аби україномовний сегмент ютуба розвивався й надалі.

Що ж, це гідна місія, та чи буде для її виконання місце у щільному робочому графіку мера Києва, яким Притула прагне стати?.

Здесь русский дух….

Не обійшлося й без (про)російських тем.

За просування наративів Кремля почесну нагороду можна вручати не лише Анатолію Шарію.

Навіть більше на цьому блогерському полі стараються автори каналу видання «Страна.

Тим більше, коли працювати сюди нещодавно перейшла колишня соратниця Шарія Антоніна Бєлоглазова, яка у 2016-му в Москві аж занадто раділа річниці анексії Криму.

Чим займається «журналістка» на новому місці? Тим, чим і в команді любителя червоних кульок: робить сюжети в дусі кремлівської пропаганди.

Наприклад, опитує киян, якою мовою тим зручніше читати книжки.

Дивним чином більшість опитаних не просто віддають перевагу читанню російською.

Серед спікерів є й ті, кому «не нравится ни украинский язык, ни нация».

І якби цей огляд писав Сергій Стерненко, точно поцікавився би, що ж такі «кияни» забули в Україні?.

Тим часом один із тих блогерів, який міфи Кремля намагається розвіювати, — донеччанин Денис Казанський — звернув увагу на слова російського письменника Захара Прилєпіна.

Прихильник сепаратистів і ненависник України Прилєпін закликав Росію піти у наступ на Донбасі.

«И даже после этого они продолжают нам втирать дичь про гражданскую войну», — гнівається блогер.

Люди, які самі ж закликають до кровопролиття, потім самі ж будуть «жаліти Донбас», каже Казанський, закликаючи мешканців Донбасу звертати увагу на слова і дії «миротворців» типу Прилєпіна.

А от телеведуча й блогерка Яніна Соколова смалила сарказмом по «скрепах» північного сусіда.

Зокрема, висміювала заяви на російських пропагандистських токшоу, що перший секретар Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу Микита Хрущов, мовляв, незаконно віддав Крим Україні у 1954 році.

Блогерка нагадує: Росія визнала, що Крим є частиною України, у 1997 році, коли дві країни підписали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство.

Де, зокрема, йшлося і про «непорушність кордонів» двох країн.

Тож росіянам, які не хочуть віддавати півострів добровільно, варто невдовзі чекати «колекторів».