Завдяки Росії почалося пробудження Європи

Завдяки Росії почалося пробудження Європи

Оригінал на сторінці Лілії Шевцової у Facebook

Європа потрібна Росії як повітря. Європа для Росії - економічний ресурс і постачальник технологій. Європа - дім для російського панівного класу, який разом із західними лобістами створив механізм приватизації вітчизняної природної ренти.

Для Росії завжди найважливішою країною була Німеччина. Угода "газ в обмін на труби й гроші", яку Кремль уклав з ФРН в 1970 році, дозволила СРСР стати енергетичною державою. Москва використовувала угоду успішніше, ніж її німецькі партнери. Німці сподівалися, що економічна співпраця допоможе трансформувати Росію. Не вийшло. Німці спробували повторити експеримент, запропонувавши путінській Росії "Партнерство заради модернізації". І знову неуспішно.

Канцлер Меркель довго вірила, що з Кремлем потрібно говорити і діалог допоможе взаємному розумінню. Але їй увірвався терпець, і у травні 2020 року Меркель заявила: "Росія здійснює стратегію гібридної війни".

Ідею умиротворити Росію через обійми підхопив французький президент Макрон. Але жахнувшись трагедії з Навальним, Макрон зробив те, що не ризикнув би зробити жоден західний лідер. Макрон висунув Кремлю ультиматум, зажадавши "пролити світло" на спробу вбивства Навального. "Потрібно внести ясність швидко і бездоганно, оскільки ми будемо робити так, щоб дотримувалися червоних ліній",- заявив Макрон, руйнуючи французьку традицію особливих симпатій до Москви.

Ви запитаєте: невже слабовільна Європа здатна відповісти Росії? Адже скільки було приводів для європейського обурення. Однак щоразу Європа поверталася до спроб "зрозуміти" Росію, створюючи підозру в політичному мазохізмі.

Але якщо Кремль проігнорує жорсткість недавніх резолюцій Європарламенту щодо Росії та Білорусі, це буде помилкою.

Європа починає усвідомлювати, що збиток від її м'якотілості щодо Росії перевищує економічну вигоду. Страх викликати агресивність Москви поступається місцем побоюванням внутрішнього розкладання. Європа починає руйнувати індустрію із задоволення інтересів російської системи на світовій сцені.

Так, завдяки боротьбі з відмиванням грошей Лондон перестав бути вигідним місцем для російської еліти. Завжди готовий прислужитися Кіпр наважився відбирати "золоті паспорти" у російської еліти, і Мальта замислилася про те саме.

Розслідування повалили репутацію солідних банків в Австрії, Німеччині, Нідерландах, Скандинавії (зокрема Danske Bank, Swedbank, SEB, Deutsche bank, Raiffeisen Bank), які звинувачуються в тому, що відмили сотні мільярдів доларів російських брудних грошей.

Усі застигли в напрузі в очікуванні того, як буде реалізовано у ЄС і у Великій Британії 5-ту Директиву ЄС. Ця директива ліквідує анонімність банківських рахунків. Під дію директиви потрапляють всі, починаючи з бухгалтерів, хто працює з грошима підозрілих осіб.

Довго пручався новому законодавству арт-ринок - улюблена сфера очищення капіталів із Росії. Відтепер аукціони європейських держав зобов'язані ідентифікувати покупців, які укладають великі угоди.

Особлива увага європейських фінансових регуляторів буде прикута до "політично значущих осіб" (PEP) - політиків, чиновників, їхніх родичів і наближених.

Європа відповідає на виклик Росії власним очищенням і боротьбою з enablers - тими, хто забезпечує інтеграцію російської еліти у європейське суспільство.

Якщо європейці виявлять повільність, американські фінансові регулятори стоять напоготові. Ще більше шуму варто очікувати від консорціумів незалежних журналістів (таких, як OCCRP) і Transparency International, які поставили на потік розслідування потоків брудних грошей.

Іронія в тому, чистка, яку розпочав Захід, відповідає вимозі президента Путіна "повної заборони на обіймання державних посад особами з іноземним громадянством, підданством або посвідкою на проживання в іноземній державі, а також особам, які мають рахунки або вклади в іноземних фінансових установах, банках". Цікаво, як наші державні службовці сприймуть цю дискримінацію: інші можуть мати "запасний парашут", а вони ні!

Прагматизм вже не є для Європи перешкодою для того, щоб сформулювати свою відповідь на насильство в Білорусі і замах на Навального.

Так, Брюссель не тільки відмовився визнати Лукашенка легітимним президентом, а й заявив про визнання Координаційної ради "тимчасовим представництвом людей, які потребують демократичних змін у Білорусі". Тепер Росії буде важче контролювати транзит від Лукашенка до нової влади, ігноруючи Координаційну раду.

Європа заговорила про російське "гібридне втручання" у справи Білорусі. Не потрібно дивуватися, якщо ті, хто в ньому брав участь (аж до російської попси) потраплять до санкційного списку.

"Ні - втручанню і ні - злочинному мовчанню", - заявив з приводу Білорусі президент Макрон, який кинув виклик Москві.

Європейські посли, зайнявши оборону у квартирі нобелівського лауреата Світлани Алексієвич, запобігли її арешту. А якщо вони почнуть практикувати це в Москві?

"Фактор Навального" змушує Європу не тільки порушити питання про ходіння Росією бойової отруйної речовини. Європі доводиться міркувати про власну безпеку.

"Ну чому Кремль не може піти хоча б на показне розслідування!" - запитують європейські прихильники Кремля. Вони розуміють, що російська позиція руйнує їхню репутацію.

Європа ще залишається російським ресурсом. Але Росія робить все, щоб стати для Європи фактором загрози. Ще до Білорусі і Навального тільки 31% європейців дивилися на Росію доброзичливо. Серед них - 12% шведів, 23% голландців, 26% британців, 35% німців і 33% французів (27% європейців довіряли Путіну). Можна гадати, скільки європейців ставиться до нас із симпатією сьогодні.

Вже не можна, як раніше, сказати: хай їй грець, тій Європі; все забудеться. Не забудеться.

Час думати про нову епоху. Зовнішній ресурс російської влади, який охоплює використання Європи як системної "скріпи", вичерпується.

Ми поки не знаємо, коли остаточно прокинеться економічний гігант, який вважав за краще бути політичним карликом. Але в тому, що завдяки Росії почалося його пробудження, сумнівів немає. Кремль не залишив Європі вибору, змушуючи її вийти з кута і згадати про свої гени.

Росія втратила Європу. Принаймні, якщо мова йде про довіру. А в чому конкретно це знайде вияв, ми ще побачимо.

Лілія Шевцова

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]