Надурив сирійські війська та політичні еліти: шпигун Елі Коен, який змінив хід історії

Ізраїльські агенти провели місію із викрадення радянського винищувача. Ця операція отримала назву "Діамант". У результаті ізраїльтянам вдалося вистояти у конфлікті, що пізніше отримав назву Шестиденна війна. Однак перемогу вдалося здобути завдяки окремим людям. Детальніше про це – у програмі "Спецслужби" на 24 каналі.

Один із них – агент 88, більше відомий як Елі Коен. Він був чоловіком, який зміг обманути сирійські військові і політичні еліти.

"Він був настільки успішним, що його, мабуть, можна назвати одним із найуспішніших шпигунів XX століття. Він нікого не убивав, не підкладав ніяких бомб. Результату він добився завдяки розуму, харизмі і вмінню правильно йти на ризик", – зазначив британський актор Саша Барон Коен.

Біографія

Елі Коен народився у грудні 1928 року в Олександрії. Його батьки були сирійськими євреями і перебралися до Єгипту. Коена виховували за традиціями "рідного" Алеппо, тому він уже змалечку розумів, що єврейську культуру і традиції потрібно захищати від арабських ворогів.

У 1949 році його родині довелося переїхати в Ізраїль через тиск на єврейський народ. Тоді Елі залишився у Єгипті. Він координував єврейську й сіоністську діяльність, допомагав ізраїльським спецслужбам та інколи інформував їх про настрої громадян Єгипту. Деякі дослідники біографії Коена вважають, що він навіть брав участь у спецопераціях Моссаду в Каїрі. Однак даних, які б підтверджували цю думку, немає. Відомо лише те, що єгипетський уряд дізнався про єврейське шпигунське кільце і викрив його. Тоді Коена катували, допитували, але доказів причетності не знайшли.

Елі Коен / Фото timeturk.com

За даними Єврейської віртуальної бібліотеки, на початку війни 1956 року, коли Ізраїль окупував Синай, Елі Коена затримали єгипетські правоохоронці. Його вигнали з країни разом із рештою олександрійських євреїв в кінці війни.

У 1957 році Коен прибув до Ізраїля. Там на нього звернула увагу контррозвідка. Елі Коена завербували й призначили аналітиком. Ця робота була нудною для нього, адже доводилося аналізувати документи, сидячи в офісі, та перекладати їх з арабської. Тому невдовзі Елі звільнився зі служби і пішов працювати канцеляристом. На цій посаді він протримався 2 роки, але потім на нього звернули увагу в Моссаді.

Я знаю лише, що його завербував Моссад, але я не знаю, чи то було проти його волі, чи він сам звільнився з магазину й пішов до них. Точно так само я не можу сказати чи керівництво наполягало на вербуванні, чи він потрапив агентам на очі випадково,
– згадувала донька Елі Коена.

Родичі та друзі Елі Коена стверджують, що він ніколи не розповідав, чим займався насправді. Ніхто навіть не знав, що Елі працював на Моссад. За даними ізраїльських джерел, Коен двічі намагався стати працівником спецслужби, але йому відмовляли.

Яким тоді було становище Моссаду

Наприкінці 50-х років Моссад переживав не найкращі часи. Країна готувалася до масштабної битви і виграти її потрібно завдяки:

• збройному протистоянню;
• дипломатичній боротьбі та побудові стратегії.

Винним у цьому був єгипетський президент Гамаль Абдель Насер, який був жорстким ненависником євреїв. Він називав Ізраїль "чиряком на тілі арабського народу". Оскільки Єгипет у той час був найпотужнішою країною в регіоні, такі заяви на дипломатичному рівні інші арабські країни розцінювали як заклик до дій.

Як Елі Коен потрапив у розвідку Ізраїля

В ізраїльських джерелах зазначено, що Моссад шукав людину, яка могла б стати їхнім агентом у Сирії. Директор спецслужби Іссер Харель доручив обрати людину зі списку тих, кому відмовили. Тоді стежили за десятками людей, але усі випробування вдалося пройти тільки Елі Коену. За ним стежили майже два тижні, а потім взяли до себе. Головною перевагою Елі був його розум.

"Ізраїль тоді був у дуже невигідному положенні. Були проблеми з надходженням інформації. Треба було знайти людину, яка б стала очима і вухами в Сирії", – зазначав дослідник Ноам Тібер Козлов.

Після вербування Коена відправили на шестимісячний курс підготовки. Його вчили ламати замки, встановлювати апаратуру для прослуховування та користуватися радіопередавачами. Однак головний акцент зробили на його лінгвістичних уміннях.

У 1961 році Коена відправили на виконання завдання. Його шлях почався з Аргентини. Там була розташована одна із найбільших сирійських спільнот, до якої входили не тільки прості громадяни, а й політики та високопоставлені військові чини.

Історія шпигунського завдання

Камель Таабет після довгого проживання в Аргентині шукав шляхи повернення в Сирію, аби розширити бізнес і продовжити там жити. Для цього йому треба було налагодити зв'язки із місцевими мешканцями. Коен успішно справився із цим завданням.

За даними Єврейської віртуальної бібліотеки, Елі швидко став частиною культурного і соціального життя сирійської спільноти. Усі знали його як бізнесмена, який любив спілкування, вечірки та нічні прогулянки. Згодом його почали поважати політики, дипломати й військові, які працювали недалеко від сирійського посольства.

Однак аби потрапити до Сирії, Елі Коену потрібно було налагодити зв'язок із Абдулом Латіфом аль-Хешеном – редактором аргентинської газети "Арабський Світ". Оскільки він був впливовим чоловіком, Елі прийшов до нього і таки отримав рекомендаційного листа. Крім того, він попросив дещо передати для сина редактора, який теж був у Сирії. Згодом знайомство із ним відкриє перед бізнесменом-шпигуном двері у будь-який сирійський політичний і військовий кабінет.

Діяльність шпигуна в Сирії

У 1962 році Елі Коен потрапив в Дамаск. Одним із перших його завдань було полювання за колишніми нацистами. У 1960 році Моссад упіймав в Аргентині головного ініціатора Єврейського питання – Адольфа Еймана. Його викрали посеред вулиці, переправили літаком до Ізраїля і стратили після суду. Згідно з інформацією Моссаду, в Сирії якраз переховувався головний соратник Ейхмана – Алоїс Бруннер. Завданням Коена було знайти його і доповісти Моссаду, але зробити цього йому так і не вдалось. Алоїс Бруннер – один із головних соратників Адольфа Ейхмана. Як керівник спеціальних загонів СС з 1939 по 1945 рік, він відповідав за депортацію в табори смерті більше, ніж 100 тисяч євреїв з Відня, Берліна, Греції, Франції та Словаччини.

Згодом Коена знову відкликали до Ізраїля для нових завдань. Отримана ним інформація щодо настроїв сирійців чи дані про перебування Бруннера не принесла користі спецслужбі, тому він отримав 3 нові настанови:

► інформувати Моссад щодо будь-яких військових переміщень в регіоні, про які йому вдасться дізнатися;

► доповідати про всі військові, політичні й соціальні чутки, що ширяться країною;

► розповідати все, що стосується сирійської економіки.

Міфи про Елі Коена

Дехто вважає, що Коен був на військових базах, фотографував зсередини потужності сирійської армії і передавав ці дані Моссаду. Насправді він не відвідував військових баз і майже не збирав інформації, яка стосувалася розвідки. Ще один міф, Коен нібито був заступником міністра оборони Сирії. По-перше, він ніколи навіть не знав його особисто. По-друге – такої посади на той час просто не існувало.

Справжньою заслугою Коена став план перебудови річки Йордан. Він дізнався про секретні сирійські установки, що мали змінити напрямок руху води й в такий спосіб залишити ізраїльтян без доступу до водних ресурсів. Ці дані він негайно повідомив спецслужбам, тому у 1964 році ізраїльські винищувачі розбомбили дамби, зірвавши плани сирійців. Остаточного підтвердження немає, але можливо саме ця інформація пізніше і стане причиною його викриття.

Дивіться повний випуск програми "Спецслужби" на 24 каналі: 

Єдина військова точка, де й справді був Коен – Голанські висоти. Про це свідчать його фотографії. Однак, це навіть не база, а проміжна лінія між Ізраїлем і Сирією. Відомо, що Елі зміг розкрити вогневі позиції, яких не було видно з висоти пташиного польоту. Якби не його інформація про декілька ліній оборони, то хід Шестиденної війни міг би бути іншим. Втім, завдяки отриманій інформації євреї змогли окупувати цю зону і ще й досі тримають над нею контроль.

Як шпигун передавав інформацію

Елі Коен поширював необхідні відомості через спеціальний радіоприймач. Звична тривалість передачі – 2 хвилини, але його сигнали часто затягувалися на 7 чи 9 хвилин. Такий формат передачі був дуже небезпечним, адже сигнал могли викрити. Інколи Коен приїжджав до Ізраїля й особисто передавав інформацію, а заодно – бачився з родиною.

"Він був дуже щасливий, коли приїжджав додому. Не залишав нас без уваги ні на секунду. Хоча, я думаю, він розумів, що проводить з нами мало часу, а тому намагався компенсувати це дорогими подарунками: іграшками, сукнями та іншим", – згадувала донька шпигуна.

Арешт Елі Коена

У листопаді 1964 року шпигун останній раз приїжджав до своєї родини. Він намагався домовитися з Моссадом, аби більше не повертатися до Сирії. Однак йому відмовили й запевнили, що наступне відрядження буде останнім. Так і сталося, але не тому, що Коен звільнився зі служби, а тому, що сирійці його розкрили.

Елі Коена почали підозрювати ще на початку року, але доказів його причетності знайти не могли. Втім, у 1965 році в спецслужбі Сирії змінилося керівництво. Агенти придумали план як віднайти шпигуна. Вони встановили режим тиші на конкретні години. Це означало, що жодних радіопередач не повинно було бути. Коен про це не здогадувався і як зазвичай зв'язався із моссадівськими кураторами. Сигнал миттєво викрили. Сирійська спецслужба рейдом взяла дві установи: французьку та індійську, але шпигуна там не найшли.

Невдовзі ситуація повторилася. На цей раз вдалося точно з'ясувати місце передачі інформації. Агенти вломилися до помешкання Коена, але той непорушно сидів за столом. Лише після обшуку з'ясувалося, що пристрій для передачі інформації був вмонтований у стіл. Тоді Коена миттєво пов'язали й відправили до в'язниці. Шпигуна спочатку допитували, паралельно катуючи, а потім йому винесли вирок про смертну кару. 18 травня 1965 року Елі Коена повісили на головній площі в Дамаску. Також є версія, що його розчленували й заховали у різних частинах Сирії. Єдине що вдалося віднайти моссадівцям – годинник Коена.