Королі презентацій. 14-й пітчинг Держкіно, копродукційні фільми

«Детектор медіа» продовжує розповідати про учасників другого туру 14-го пітчингу Держкіно, який став найтривалішим в історії української кінематографії – протягом двох тижнів було представлено 337 проєктів.

Ми вже розповідали про те, як пройшов пітчинг документальних фільмів, анімаційних і вперше – телесеріалів.

Крім того, член експертної комісії Держкіно Андрій Кокотюха поділився своїми міркуваннями про учасників документальної секції.

Сьогодні поговоримо про копродукції.

Проєктів, що створюються українськими продакшнами спільно з іноземними колегами, на 14-му пітчингу Держкіно було представлено 53:.

ігрові повнометражні фільми мажоритарна копродукція – 21;.

ігрові повнометражні фільми міноритарна копродукція – 20;.

неігрові фільми спільного виробництва – 12.

Перелік переможців затверджуватимуть члени Ради з державної підтримки кінематографії, які теж присутні на презентації та мають право ставити запитання.

Основним трендом презентації копродукційних проєктів стало те, що переважна більшість із них були представлені на високому рівні та не були схожі на шкільні презентації, зроблені в Power Point, як це траплялося в інших категоріях цього пітчингу.

Команди показувати готові тизери та трейлери, хвалилися участю в міжнародних воркшопах і перемогами на різних пітчингах, представляли ретельно продумані маркетингові стратегії, показували відеозвернення іноземних копродюсерів, листи підтримки тощо.

Мабуть, вперше на цьому пітчингу експерти частіше хвалили учасників, ніж критикували.

Традиційно визначимо найактивніших експертів – ними стали кінокритик Ярослав Підгора (мажоритарна копродукція) та кінознавець Володимир Войтенко (документальна копродукція), який, вочевидь, дуже уважно читав усі супутні документи, адже ставив багато запитань не лише про сюжет або мову фільму, а й про фінанси.

Продашном-рекордсменом стала компанія «Директорія кіно» – продюсер Ігор Савиченко пітчингував аж чотири копродукційні проєкти – грузинсько-українське психологічне драмеді «Громадянин Святий» Тінатін Кайрішвілі про розп’яття, з якого одного дня зникає святий (міноритарна копродукція), україно-італійську драму «Життя Антона» Юлії Мироненко про внутрішніх демонів, україно-польсько-чеську психологічну драму «Рахувати до десяти» Олександра Бровченка про синдром Аспергера (обидва – мажоритарна копродукція) та україно-білоруський проєкт «Міфи.

Хроніка третьої світової війни» про Чорнобиль (документальна копродукція).

У цілому від держави «Директорія кіно» на свої копродукційні проєкти очікує понад 56 млн грн.

Кадр із трейлера до фільму «Життя Антона».

Ігрова копродукція (мажоритарна та міноритарна).

Мажоритарну копродукцію оцінювали: Юрій Гармаш, Тарас Ткаченко, Анна Акулевич, Ярослав Підгора, Дмитро Суханов, Андрій Кокотюха, Марія Сидорчук.

Міноритарну: Геннаій Кофман, Тарас Босак, Станіслав Сухненко, Анна Радомська, Роман Мартиненко, Дмитро Криворучко, Юрій Гармаш.

Проєкти цієї категорії мають право отримати 80% державної підтримки, але Рада з державної підтримки кінематографії радила учасникам просити не більше 25 млн грн.

Та знайшлися з десяток проєктів, які просили до 30 млн грн, а один – узагалі 50 млн грн.

Це фільм «Леся» Нани Джанелідзе (виробник – ТОВ «Джей Ес Фільмз») про українську письменницю Лесю Українку.

Загальний бюджет стрічки складає майже 70 млн грн, і це найдорожчий проєкт серед мажоритарних копродукцій.

Продюсери пояснюють такий великий бюджет тим, що це історичний костюмований байопік, а також тим, що фільм має охопити все життя Лесі Українки, а отже, потрібні кошти на експедиції.

Роль письменниці виконає Дар’я Полуніна.

Зйомки планують розпочати в січні 2021 року.

Команда фільму сподівається на успішне фестивальне майбутнє та широкий кінотеатральний прокат в Україні до дня народження Лесі Українки в 2022 році.

Звісно, Держкіно натякнуло продесерці проєкту Юлії Сінькевич, що просить забагато, адже Рада рекомендувала не перевищувати 25 млн грн.

На що вона нагадала, що проєкт має право претендувати на 80% державного фінансування, а держава може виділити на фільм про найвідомішу українську письменницю «таку насправді невелику суму».

Найдорожчим проєктом серед міноритарних копродукцій, а заодно й найдорожчим проєктом усього пітчингу, стало фентезі «Містичні війни: Мрія» американського режисера Деміена Ліхтенстайна (виробник з української сторони – «Ветерано продакшн»).

Стрічка розповість про світлого мага Арно, який героїчно протистоїть темним силам.

Продюсери кажуть, що сюжет засновано на українському та європейському фольклорі.

Планується, що зйомки відбуватимуться в Україні та Франції, сім та три тижні відповідно.

Випустити стрічку в прокат хочуть у грудні наступного року.

Бюджет фільму складає 190 млн грн, у Держкіно просять 29,5 млн грн.

Після презентації проєкту «Я працюю на цвинтарі» Олексія Тараненка (виробник – «Гуд монінг дістриб’юшн») член Ради з державної підтримки кінематографії Андрій Халпахчі сказав, що варто запровадити на пітчингах ще одну категорію – «помилки продюсерів».

Він закинув продюсерам стрічки, що ті неправильно порахували бюджет, що сума, яку вони запитують (1,8 млн грн), є замалою для мажоритарної копродукції, що, отримавши гроші від Українського культурного фонду на девелопмент (майже пів мільйона гривень) і зйомки (майже 15 млн грн), вони вже не мали би просити кошти в держави на постпродакшн.

Продюсери проєкту хочуть зробити перемонтаж, бо поки що фільм вийшов похмурішим, ніж вони очікували.

За суперечками про бюджети на пітчингу говорили й про те, що таке міноритарні та мажоритарні копродукції та скільки відсотків фінансування має надати країна, щоб називатися мажоритарним копродюсером.

Так, продюсер Ігор Савиченко з «Директорії кіно» запевнив, що мажоритарним копродюсером є та країна, звідки пішла ідея фільму.

Не обійшлося й без філософських запитань від експертів.

Зокрема Андрій Халпахчі запитав у режисера Олега Борщевського, який представляв українсько-грузинську новорічну романтичну комедію «Високо в горах» (виробник – «Біг хенд фільмз»), чому в Україні швидко розпадаються тандеми продюсерів та режисерів, нагадавши, що раніше Борщевський плідно працював із Сергієм Лавренюком (наприклад, над стрічкою «Dzidzio.

Контрабас»), а тепер знімає новий фільм з Марією Каель.

На що режисер відповів, що в кіно – як у сім’ї: важливо прижитися одне з одним.

Тим часом Сергій Лавренюк у тандемі з режисеркою Мариною Степанською представив україно-польську драму «Невидиме життя Анни» (виробник – ТОВ «Солар медіа інтертейнмент») – спіноф серіалу «Кава з кардамоном», презентованого в секції телесеріалів.

Містична драма розповість про те, що відбувалося з героями серіалу після хеппіенду, адже саме цього зазвичай хочуть глядачі.

Продюсер прагне випустити фільм у прокат в кінці 2021 року, адже якраз саме в цей час заплановано вихід серіалу на каналі СТБ.

Сергій Лавренюк розповів, що це маркетинговий хід – залучити до кінотеатрів телевізійну аудиторію, якій буде цікаво, що відбувалося з героями серіалу далі.

Бюджет стрічки – 42,8 млн грн, від держави команда очікує 29,7 млн грн.

Документальна копродукція.

Експерти: Михайло Петренко, Марія Сидорчук, Тарас Босак, Володимир Войтенко, Юрій Дунай, Андрій Кокотюха, Олексій Сахалтуєв.

Документальні копродукційні кінопроєкти можуть претендувати на 2 млн грн від держави.

На відміну від документальних національних проєктів, творці переважно не просили максимум.

Рівно 2 млн грн хоче лише один проєкт – фільм-розслідування Dragnet Ксенії Бугрімової (колишньої очільниці одного з творчих об’єднань каналу СТБ, яка працювала на російському каналі СТС, а потім заснувала в Україні продакшн Wow Oscar Studio) про кіберзлочини та переслідування дітей і підлітків у мережі.

За її словами, сьогодні діти проводять в інтернеті 16 годин на добу, а кіберзлочинцю потрібно лише 18 хвилин, щоб отримати інтимні дитячі фотографії.

Кіберманіяки також спонукають підлітків до самогубств, пропонуючи їм різні ігри.

Ксенія Бугрімова хоче показати у своєму фільмі, як саме полюють у мережі, щоб застерегти дітей та їхніх батьків.

Проєкт є копродукцією з американським продакшном української продюсерки Катерини Костюкової.

Загальний бюджет – 5 млн грн.

Найдорожчим проєктом серед документальних копродукцій стала стрічка «Будинок зі скалок» (виробник – ТОВ «Мун мен») Сімона Леренга Вільмонта.

Фільм – копродукція України, Данії, Швеції та Фінляндії – розповідає про дитячий будинок у Східній Україні, де соціальні працівники піклуються про дітей, чиє життя змінила війна.

Сімон Леренг Вільмонт раніше вже знімав на Донбасі, він випустив фільм «Віддалений гавкіт собак», який здобув більше 30 нагород на міжнародних кінофестивалях по всьому світу.

Загальний бюджет нової стрічки – 21 млн грн, у Держкіно автори просять 1,5 млн грн.

Участь у конкурсі беруть і добре знайомі на ринку проєкти.

Наприклад, «Закрий рота» Таїсії Кутузової (виробник – ТОВ «Діджітал Реліджн») був учасником пітчингу фестивалю Docudays ua у 2019 році під назвою «Ти, бля, рота закрий».

Стрічка розповідає про сором’язливого 16-річного підлітка Сергія, який розслідує корупцію в рідному селі Гатне під Києвом.

Після одного з критичних дописів у фейсбуку на нього напав місцевий депутат.

Тепер Сергію 19 і він балотується на виборах проти чоловіка, який намагався закрити йому рота.

Зіркою пітчингів є проєкт «Крихка пам’ять» Ігоря Іванька (виробник – ТОВ «Бурлака філмс»), який двічі був представлений на пітчингах Одеського кінофестивалю, має підтримку Українського культурного фонду (2,6 млн грн) та був учасником 12-го пітчингу Держкіно.

Документальна стрічка розповідає про кінооператора Леоніда Бурлаку, який поступово втрачає пам’ять через хворобу Альцгеймера.

Його онук Ігор Іванько випадково знаходить старі архівні плівки з дідової молодості та відновлює їх, аби зберегти пам’ять про його життя та творчість.

З 12-го пітчингу бюджет стрічки збільшився на 1,3 млн грн, але в держави просять ту ж суму – 2 млн грн.

Проєкт має копродюсера з Нідерландів.

Читайте огляд ігрових національних фільмів 14-го пітчингу на «Детекторі медіа» незабаром.