Моніторинг російської дезінформації в українських медіа за 14–20 вересня 2020 року

У вересні-жовтні 2020 року протягом семи тижнів «Детектор медіа» проводить моніторинг (про)російських дезінформаційних наративів у загальнонаціональних медіа та в регіональному медіапросторі восьми областей — Донецької, Луганської, Миколаївської, Херсонської, Одеської, Запорізької, Дніпропетровської та Харківської.

У кожній області ми аналізуємо онлайн-видання, новини телевізійних каналів, телеграм-канали та фейсбук-сторінки, що поширюють політичні новини.

Готуючись до цього дослідження, експерти «Детектора медіа» склали перелік найпоширеніших дезінформаційних наративів, що трапляються в українських медіа та є суголосними з типовими меседжами кремлівської пропаганди.

Методологію моніторингу та перелік типових наративів можна побачити тут.

Щотижня на «Детекторі медіа» публікуватимуться окремо загальноукраїнський та регіональний звіти.

Звіти за минулий тиждень читайте тут і тут.

Кількість прикладів наративів проросійської пропаганди, виявлених у національних українських медіа протягом аналізованого тижня:.

Під «дезінформаційним наративом» у цьому моніторингу мається на увазі сталий набір тверджень або оцінок, який, на думку авторів моніторингу, загалом покликаний впливати на громадську думку, перебільшуючи або спотворюючи картину дійсності.

Усі наративи з переліку є типовими для російських пропагандистських ЗМІ, тому в моніторингу фіксуються співзвучні з ними твердження та оцінки.

Оскільки неможливо з’ясувати мотивацію тих чи інших журналістів, медіа або інших поширювачів медіаконтенту, автори моніторингу не стверджують, що вони займаються цілеспрямованою проросійською пропагандою, а, наприклад, не просто критикують нинішню владу або певних політичних опонентів.

А лише констатують, що в їхніх матеріалах з’являються меседжі, тотожні або близькі до наративів Кремля.

Зіставляючи результати моніторингу 7‒13 та 14‒20 вересня, бачимо певні тенденції.

Найбільше матеріалів, що несуть проросійські пропагандистські меседжі, виходить у виданнях «Страна.

ua», «Вести» і Mig.

News, телеканалах «112», News.

One, ZIK, «Інтер» (і його онлайн-ресурсі «Подробности»), а також у повідомленнях інших ресурсів, які пов’язані з партією «Опозиційна платформа — За життя» або з певних причин поширюють її повідомлення.

Україна — недодержава.

Позиціонування України як failed state — найпоширеніший наратив, який відтворюють проросійські спікери та медіа в унісон із власне російськими.

На підкріплення цього наративу цього тижня лунали тези про некомпетентних перших осіб держави; необдуману кадрову політику; неповноцінний державний бюджет на 2021 рік, що «заморожує» бідність в Україні (ZIK, «Страна.

ua»); скорочення субсидій, підвищення цін і комунальних тарифів; сплеск безробіття; накопичення державного боргу; високі зарплати чиновників і збільшення витрат на утримання державних структур; неспроможність України побороти епідемію; масові протести проти влади; занепад промисловості («112»); демографічну кризу; занепад бізнесу без державної підтримки; відсутність розслідування резонансних справ; корупція; блокування соціальної мережі «Вконтакте», яким влада «займається замість важливіших справ»; розграбування коронавірусного фонду; провал медичної реформи («112») тощо.

При цьому конкретні критичні зауваження до влади можуть бути обґрунтовані, однак висновки, які робляться із тенденційно дібраних фактів, стосуються саме неспроможності України існувати як повноцінна держава.

«Потому что если страна не может себя содержать, и 2/3 средств, необходимых для содержания, она заимствует, как внутри страны, так и за ее пределами, это означает, что система, которая действует, власть, которая управляет, Зеленский, его окружение, Кабинет министров, и в том числе монобольшинство в ВР, не способны обеспечить жизнедеятельность Украины.

Это самое страшное.

Это самая большая угроза национальной безопасности в виде той власти, которая была избрана в 2019 году и которая, к сожалению, сегодня существует» (ZIK).

Україна — нацистська держава.

Приводів для підживлення цього наративу додала проблема з хасидами, які проривалися в Україну, аби відсвяткувати Рош га-Шана в Умані.

Проросійські ЗМІ зверталися до заангажованих спікерів, які апріорі критично ставилися до дій української влади, емоційно висвітлювали протести жінок в Ізраїлі («112»), вимагали пропустити в Умань людей, які «застрягли без води і їжі на кордоні», і взагалі гіперболізовано змальовували страждання хасидів «Подробности», а також публікували непідтверджені повідомлення про затримання й навіть побиття прочан в аеропорту «Бориспіль» («112») та шукали будь-які справжні чи неправдиві докази розгулу антисемітизму в Україні.

Скористалися проросійські пропагандисти й скандалом довкола рішення книгарні «Є» продавати російські книжки.

«Националисты сжигают русские книги из магазинов "Книгарня Є"», — зокрема повідомили «Вести».

А ZIK, висвітлюючи напад на сценариста та ведучого «Телебачення Торонто» Єгора Шатайла, змалював засилля радикалів, які диктують владі свою волю та безкарно нападають на ЛГБТ-активістів.

«"Вулиця" починає керувати країною, у суспільстві спостерігається напруження радикалізованих елементів, проте чинна українська влада у цьому питанні абсолютно бездіє», — йдеться в іншому матеріалі ZIK.

ua» висвітлювала заходи пам’яті російського правого активіста Тесака в Харкові за участі «радикалов из “Фрайкора”», а «Вести» нагадали про вже нібито вщухлий конфлікт через недопуск Максима Ткачука до національного відбору «Дитячого Євробачення», який тут пояснюють «русофобією».

Висловлювання політикині з партії «Свобода» Ірини Фаріон, яка в інтерв’ю Тетяні Даниленко назвала російськомовних українців «авторами цієї війни», не стали приводом для маніпуляцій проросійських медіа в Україні, натомість скандал через них роздмухали пропагандисти в Росії.

Натомість «Страна» опублікувала матеріал із промовистим заголовком «Деды зиговали.

Зачем депутаты Рады предлагают отпраздновать в 2021 году юбилей акта союза с Гитлером».

«Пока одни националистические политики требуют отмены празднования 8 Марта и 9 Мая, другие предлагают Украине альтернативу.

На днях нардеп от "Свободы" Оксана Савчук вместе с 13 коллегами из фракций "Голоса", "Слуги народа", "Батькивщины", а также от групп "Доверие" и "За будущее", внесли в парламент проект постановления о том, чтобы в следующем году торжественно отметить 80-летие провозглашения Акта восстановления Украинского государства....Акт восстановления Украинского государства был провозглашен 30 июня 1941 года.

Какое именно государство было восстановлено в этот день и как долго оно существовало, авторы разъяснять не стали.

И неудивительно, ведь никакого украинского государства в июне 1941-го не появилось..

Однако и это еще не все.

Провозглашая создание Украинского государства в союзе с "Национал-Социалистической Великой Германией", Бандера и Стецько не позаботились о том, чтобы заручиться поддержкой собственно "Великой Германии", которая в тот момент начала оккупацию Украины» («Страна.

Майдан — це помилка.

Для поширення цього наративу протягом тижня 14‒20 вересня не було об’єктивних приводів.

Та все одно у проросійському виданні «Страна.

ua» писали, що «справи Майдану» вже не в пріоритеті у прокуратури, стверджували, що протестувальники на Майдані були озброєні вкраденою в міліцією вогнепальною зброєю, та в негативному контексті проводили паралелі між протестами в Білорусі та Революцією гідності.

«"Миротворец" не прижился.

Что показал сегодняшний Беломайдан против Бацьки … Телеграм-канал "Нехта", напомним, призывал взять на шествие фотографии милиционеров, которые разгоняли митинги.

Накануне их личные данные оппозиция начала активно публиковать в Сети, пытаясь повторить опыт украинского скандального сайта "Миротворец"» («Страна.

Зовнішнє управління.

Пропагандисти не припиняють доводити, що Україна не є самостійною державою, а ухвалення всіх важливих рішень залежить від позиції «колективного Заходу» — Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу.

Такі тези подаються як під соусом економічної аналітики («Вести»), так і у форматі суто політичних оцінок — наприклад, заява представника «Опозиційної платформи — За життя» Юрія Загороднього: «Я прекрасно понимаю, что Владимира Зеленского заставили перечеркнуть его хорошие отношения с Александром Лукашенко.

Может, у него лично была другая точка зрения.

Но марионеточный режим потому так и называют, что за ниточки дергает кто-то другой» («Капитал»).

Або слова політичного коментатора Руслана Бортника «оккупация лучше, чем внешнее управление» («112») чи заклик нардепа від «ОПЗЖ» Вадима Рабиновича не віддавати кредити (Mig.

News) — політик стверджує, що в такий спосіб кожна родина може отримати тисячу доларів, однак замовчує нищівні наслідки для економіки.

Окрім політиків з «ОПЗЖ», тези про зовнішнє управління озвучує голова партії «За майбутнє» Ігор Палиця (News.

Цей наратив супроводжується твердженнями про посилення в Україні протизахідних настроїв та загрози, які несе для нашої країни Захід.

Зокрема «небезпеку» американських кораблів у Чорному морі («Страна») та американських бомбардувальників над Україною («Страна»), а також уже не перший місяць розкручуваний проросійськими медіа фейк про «американські біолабораторії» (ZIK).

«Несмотря на выполнение Украиной всех требований ЕС и США, а также международных институтов типа МВФ и ЕБРР, она так и не стала ближе Западу.

При этом после сознательного курса на разрыв отношений с Россией крупнейшие флагманы украинской промышленности типа "Южмаша" или "Мотор Сичи" находятся фактически в состоянии клинической смерти, а вместе с ними отечественное авиастроение, космическая промышленность, наука.

Руководство страны заключает непонятные сделки, закупая дорогое американское топливо и электровозы, идет на поводу у нескольких десятков (!) "активистов", потребовавших блокировать Донбасс» («Вести»).

«История с формированием комиссии по отбору нового главы САП воочию показала, что из себя представляет система внешнего управления Украиной.

Нет, это не просто принуждение страны следовать в фарватере внешней политики США или ЕС.

Все сложнее, но и банальней.

Как в энный раз вчера разъяснил Андрей Деркач, речь идёт о многослойной системе международной коррупции, через которую разворовываются западные кредиты и гранты, вымываются деньги из украинского бюджета.

Все это идёт на 90% в карманы представителям либеральной глобалистской элиты, и лишь крохи (хотя это все равно миллионы) перепадают местным исполнителям и лоббистам из числа соросят.

Плюс примыкающая к ней ЛГБТ-community» («Страна.

Громадянська війна — наратив, що складається з кількох тез: «внутрішній конфлікт», «Росія — не сторона конфлікту», «Україна не виконує Мінські домовленості», «ЛНР і ДНР легітимні», «Україні невигідно припиняти війну», «перемовини в Берліні провалені з вини України» тощо.

Окремо проросійські пропагандисти наголошують на дискримінації та відсутності належної підтримки переселенців з окупованих територій (зокрема, для цього вони скористалися цитатами з інтерв’ю колишнього міністра Георгія Туки каналу «Україна 24», де він стверджував, що «держава майже нічого не робила для переселенців»).

ua» ретранслювала заяву самопроголошеної влади окупованих територій Донеччини, що покладає відповідальність за зрив перемир’я на Україну.

ZIK поширив заяву «ОПЗЖ» із твердженням, що Україна не виконує домовленості.

На каналі «112» колишня регіоналка Олена Бондаренко провокативно проголосила війну на Донбасі громадянською: «У нас гражданская война.

Из-за меня вас могут наказать! А мы готовы дальше платить налог войне своими сынами? Национальный совет любит наказывать за это, потому что нельзя это в эфире произносить.

Так вот, и нельзя потому, что война — гражданская».

«Власти надо действовать в русле исполнения этих решений, а сегодня получается что власть, которая по факту, — и у меня есть основания это утверждать — не имеет политической воли на мирное урегулирование, пытается найти какие-то варианты В и С, найти, чтобы не выполнять Минские соглашения, мы же видим их комментарии: Минские соглашения надо изменять, Минские соглашения не являются тем документом, который надо исполнять, власть хорошо знает, что ей надо делать, однако она категорически от этого отказывается, отказывается принести мир в Украину, вернуть Донбас в Украину» («Подробности»).

Зеленський обманув виборців і Зеленський — це Порошенко-2 — наративи, які можна вважати частиною скоординованої атаки (про)російських пропагандистів на українську державність через дискредитацію президента України.

Цю тенденцію, окрім моніторингу російської пропаганди в українському медіапросторі «Детектора медіа», зауважили в російських та білоруських медіа Інститут масової інформації та «Стоп.

Українського президента зображають «посміховиськом», що нібито боїться радикалів і є залежним від волі та грошей Заходу.

У межах передвиборної боротьби Зеленського особисто атакують політики з «ОПЗЖ», зокрема Віктор Медведчук називає його дії злочинними: «Умышленные и преступные, я подчеркиваю, действия Президента Зеленского и его окружения, направленные на ограничение конституционных прав» («Коментарі»).

У складі цього наративу лунають твердження, що Зеленський не виконав передвиборчі обіцянки 2019 року; навмисно не проводить вибори на Донбасі, тож відібрав право голосу в тих, хто привів його до влади торік; продовжує політику і корупційні схеми Порошенка (УНІАН); не хоче закінчувати війну; контрольований Заходом; контрольований радикалами; насправді не має влади, не впливає на уряд («Страна.

ua») і взагалі не потрібен («112»).

Тим часом власне російські медіа поширили на підтримку цих наративів уривок інтерв’ю головного редактора онлайн-видання «Цензор.

нет» Юрія Бутусова каналу «Ісландія», де він стверджує, що Зеленський проходить шлях Порошенка, повертаючи Україну в 2014 рік.

«Насколько мне и партии ОПЗЖ известно, что последнее посещение Госдумы и встречи в депутатами Госдумы и с президентом РФ Путиным явилось основанием для возбуждения очередного уголовного дела.

В настоящее время, из документов, которые находятся в нашем распоряжении, в реестрах официальных, назначены в июне пять экспертиз по данному вопросу.

Всего уже было проведено до этого более десяти экспертиз, сейчас будут проводить еще пять, на предмет высказываний, на предмет оценок того, о чем говорили.

Я хочу сказать, что в этом смысле г-н Зеленский и его окружение, руководитель СБУ Баканов, и другие представители и руководители правоохранительных органов, абсолютно ничем не отличаются от предыдущей власти — от Порошенко и его преступного окружения.

Все продолжается, все течет, пытаются запугать, пытаются остановить подобные действия, по той же причине, которая касается мирного урегулирования» (цитата Віктора Медведчука, «112»).

Втрата Криму — вина України.

У перший моніторинговий тиждень цей наратив не був популярним, однак у середині вересня проросійські медіа знов заговорили про вину Петра Порошенка й Олександра Турчинова у «здачі» Криму.

Також лунають тези, що Україна занедбала Крим, тому його втратила («Страна») і що Україна організовує «атаки» проти кримчан.

«Посольство России в Вашингтоне потребовало у американских властей объяснений по поводу репортажа телеканала NBC, в котором упоминается поддержка со стороны США "украинских подразделений" в Крыму.

Об этом говорится в опубликованном заявлении дипмиссии в Facebook-аккаунте в четверг, 17 сентября.

"Если это правда, а не географическая близорукость телеканала, мы требуем от американской стороны прояснить, способствовал ли Вашингтон напрямую или косвенно СБУ в организации террористических атак против жителей Крыма", — добавили в посольстве» («Вести»).

Загроза державного перевороту.

Цей наратив складається із двох базових меседжів: що влада «колективного Зеленського» слабка, а регіони перестають слухатися Києва («Страна»), а також що Петро Порошенко готує державний переворот («112») за підтримки Заходу (варіант — радикалів).

Зниження рейтингу Зеленського також подають як доказ імовірності перевороту («112»).

При цьому окремі представники «ОПЗЖ» наголошують, що їхня партія не підтримує ідею перевороту.

«Давайте выходить на Майдан и свергать Зеленского.

Этот лейтмотив звучит постоянно, при чем как со стороны радикальных организаций, типа С14, Парасюка, Нацкорпуса, так и стороны ближайших сторонников Порошенко..

мы неоднократно говорили, что власть должна уйти в отставку, потому что она не выполнила обязательства перед избирателями и мы можем говорить, что выступаем за досрочные выборы, но мы никогда не говорим, что мы призываем к свержению» («112»).

Зрив місцевих виборів.

Медіа, пов’язані з «ОПЗЖ», просувають тези про підготовку чинної влади до зриву виборів і / або фальсифікацій під час підрахунку голосів.

Цей наратив пов’язаний із боротьбою «ОПЗЖ» за проведення виборів у прифронтових громадах Донеччини та Луганщини і закликами «не забирати право голосу в жителів Донбасу».

Начебто наміри влади зірвати вибори пояснюють побоюванням, що «Слуга народу» отримає замало голосів, і зростанням підтримки проросійської опозиції; а погіршення статистики коронавірусної епідемії — приводом для можливого зриву.

Також проросійські пропагандисти нагадують, що Україна «мусила» провести вибори на окупованих територіях («Ехо Києва»).

«План власти вообще — объявить вторую волну коронавируса для того, чтобы прикрыть все свои экономические провалы тем, что у нас такая ситуация - все спишут на коронавирус и войну.

Если у Петра Алексеевича была одна волшебная палочка, это война на востоке, он все на нее списывал, то у Зеленского теперь, как у кудесника, появилась еще и вторая палочка, это коронавирус, на который тоже теперь можно списать все.

Семь месяцев мы на карантине, нам говорят, что ситуация ухудшается.

Так что же вы тогда делали, если ситуация только ухудшается?» («112»).

Медведчук — надія України.

Цей наратив природно переплітається з виборчою агітацією в медіа, пов’язаних з «Опозиційною платформою — За життя».

Вони подають низку важливих подій крізь призму позиції «ОПЗЖ», яка опонує владі: вимагає від влади «не залишати Донбас без води», бореться за мир (News.

One) та за соціальну спрямованість бюджету 2021 року та має намір подати альтернативний проєкт, «допомогла уникнути виходу України з чергового договору СНД» тощо.

При цьому позиція інших партій у цих медіа висвітлюється значно менше й лише тоді, коли або збігається з позицією, вигідною «ОПЗЖ», або навпаки — підтверджує негативні стереотипи.

«Наша фракція буде вносити або дуже багато поправок, або альтернативний бюджет — той бюджет, який буде справжнім соціальним, направленим на захист життя людей.

Це важкий рік — 2020, і буде ще важчим 2021-й.

Тому у цьому бюджеті основним напрямком має йти соціальний захист населення, тому що ми розуміємо, що люди фактично з кожним днем стають бідніші і бідніші, і це не може не відображатися у бюджеті країни» (ZIK).

Переслідування опозиції в Україні.

Цей наратив працює як у тактичних інтересах «ОПЗЖ» та Партії Шарія, так і у стратегічних інтересах Кремля, оскільки делегітимізує як владу України загалом, так і результати прийдешніх виборів.

Зазвичай ідеться про напади на активістів («Журнал Житомира»), руйнування наметів та агітаційних плакатів.

Утім на цьому тижні серед «переслідуваних» опинився й сам Віктор Медведчук — заяву французького політика Себастьяна Морана медіа «ОПЗЖ» транслювали як «невдоволення у зв'язку з переслідуванням українських опозиційних політиків за пошук миру на Донбасі» (News.

One); «Мы очень расстроены о том, что происходит относительно обвинений людей, которые стремятся к миру в вашей стране, однако также нужно отметить, что достижение мира очень нелегкое дело… Мне действительно очень жаль за обвинения людей, которые заинтересованы в мире в Украине» (Mig.

«Насколько мне и партии ОПЗЖ известно, что последнее посещение Госдумы и встречи в депутатами Госдумы и с президентом РФ Путиным явилось основанием для возбуждения очередного уголовного дела.

В настоящее время, из документов, которые находятся в нашем распоряжении, в реестрах официальных, назначены в июне пять экспертиз по данному вопросу.

Всего уже было проведено до этого более десяти экспертиз, сейчас будут проводить еще пять, на предмет высказываний, на предмет оценок того, о чем говорили.

Я хочу сказать, что в этом смысле г-н Зеленский и его окружение, руководитель СБУ Баканов, и другие представители и руководители правоохранительных органов, абсолютно ничем не отличаются от предыдущей власти – от Порошенко и его преступного окружения.

Все продолжается, все течет, пытаются запугать, пытаются остановить подобные действия, по той же причине, которая касается мирного урегулирования» (цитата Медведчука, «112»).

Розкольники ПЦУ.

Цей наратив не просували активно.

Хіба що звинувачення «ОПЗЖ» на адресу секретаря Ради національної безпеки і оборони Олексія Данилова в «розпалюванні релігійної ворожнечі і гоніннях на віруючих» було поширене партійними ЗМІ (ZIK): «Оскорбительный, циничный и угрожающий тон чиновника, а также приводимая им аргументация не оставляют сомнений, что объектом гонений вновь избрана Украинская православная церковь — единственная каноническая православная церковь в Украине.

Мы хорошо помним, как при преступном попустительстве власти национал-радикалы нападали на священников и участников крестных ходов, забрасывали камнями иконы.

Повторения этого Украинский народ не допустит! Заявления секретаря СНБО подтверждают, что Зеленский и его окружение идут по пути Порошенко не только в вопросе армии, дискриминации русского языка, но и в вопросе организации гонений на церковь и верующих.

Считаем преступные попытки окружения Зеленского развернуть кампанию травли единственной канонической православной церкви позором для Украинского государства, свидетельством возвращения к антинародной и антиконституционной политике режима Порошенко».

Україну врятує дружба з Росією.

Необхідність відновлення близькості з Росією пропагандисти обґрунтовують як прагматичними (без російських запчастин українська промисловість не виживе — «112»; без російської вакцини українці не здолають коронавірусну епідемію («112») тощо), так і ідеологічними (мешканці Західної України воліють дивитися російське телебачення — «Страна.

ua») аргументами.

Окремо варто відзначити матеріал про неспроможність української атомної енергетики без співпраці з Росією у виданні «Вести».

«Энергоблок №4 Ровенской атомной электростанции, который подключили к энергосети в 2004 году, стал последним знаковым событием в истории атомной энергетики Украины… Нынешний проект "Энергоатома" свидетельствует о готовности достроить два блока за половину цены одного "с нуля"..

Изначально "Энергоатом" договорился с чешской компанией UJV Rez о подготовке исходных данных для корректировки технико-экономического обоснования (ТЭО)...Однако в отечественном информационном пространстве поднялась "зрада" по поводу участия в строительстве энергоблоков компаний "страны агрессора".

Выполнение проекта чехи могли обеспечить только в кооперации с российскими компаниями … Отметим, что достройка 3-го энергоблока возможна только по советской/российской технологии реактора ВВЭР-1000, поскольку готовая на 80% конструкция энергоблока проектировалась именно под этот тип реактора...В 2016 году, поймав выгодную волну украинской "революции достоинства", Westinghouse Electric объявила о расширении своего предприятия по выпуску ядерного топлива в шведском городе Вестерос для обеспечения растущих поставок в Украину.

Что же касается практической способности американцев помочь с достройкой 3-го и 4-го энергоблоков Хмельницкой АЭС, то она весьма сомнительна.

Уже 30 лет американская компания, владеющая технологиями мирного атома, не вводила в эксплуатацию энергоблоков» («Вести»).

Цього тижня маємо й приклад, коли матеріал українських медіа став частиною власне російських пропагандистських наративів.

Розслідування проєкту «Схеми» процитував один із головних рупорів Кремля — Regnum.

У матеріалі «Схем» ідеться, що Україна змушена платити Росії 200 мільйонів доларів на рік «через затягування будівництва власного централізованого сховища для зберігання ядерних відходів».

Це ще раз підкреслює, що російські пропагандисти користаються будь-якою, в тому числі й обґрунтованою, критикою української влади або певних політичних сил, задля своїх власних цілей.

Матеріал підготовлено у співпраці з інформаційною агенцією Guildhall.