«Слідство.Інфо» створює власний медіаклуб: що це і як медіаклуби допоможуть ЗМІ?

Ідея запустити власний медіаклуб для «Слідства.Інфо» з’явилася після ознайомлення із закордонним досвідом, каже керівниця проєкту Анна Бабінець.

Зокрема, після візиту в редакцію американського видання The Texas Tribune, яке успішно користується такою моделлю вже кілька років.

У планах було відвідати й інші закордонні редакції, де працюють медіаклуби, наприклад, The Correspondent в Амстердамі.

Але цьому завадив каратин.

«За рік сайт “Слідство.Інфо” відвідали 1 млн людей, а наші відео на You.

Tube переглянули 1,1 млн людей — йдеться про унікальних користувачів.

Все це — люди, яких ми в ідеальному світі хотіли б бачити частиною нашого клубу», — говорить Анна Бабінець.

Вона сподівається на те, що, починаючи з маленьких кроків, їхній команді вдасться збудувати навколо себе велику спільноту однодумців.

Наразі всі, хто хоче підтримати команду, можуть перерахувати гроші разово або робити це щомісячно.

Запропоновані суми — від 50 до 500 грн, але є також і опція «Інша сума».

Своїм клубним підписникам «Слідство.Інфо» пропонують такі опції, як зарезервовані місяця на прем’єрних показах фільмів, екскурсії в офіс, персональна розсилка та подарунки.

Щоправда, за словами керівниці проєкту, опцією «екскурсія» поки що скористалася лише одна людина.

Пропоновані подарунки, наприклад, брендовані сувеніри, також приймають не охоче — на прохання вказати пошту, на яку можна надіслати пакунок із презентом, реагують не всі.

«Ми бачимо, що людям просто подобається те, що ми робимо, і чогось навзаєм вони не хочуть», — додає пані Бабінець.

Раніше, у лютому цього року, команда «Слідства.Інфо» вже запустила Patreon.

Наразі «патронами» ЗМІ є 51 людина, у сукупності всі вони щомісяця приносять медіа 430 доларів пожертв.

Кожен п’ятий «патрон» «Слідства.Інфо» відвідує покази фільмів, які знімає команда.

Як саме працюють моделі членства в клубах при медіа (media membership models) у провідних світових виданнях, які опції може обирати для себе передплатник та що користується найбільшим попитом, «Слідству.Інфо» допомогли дізнатися в Київській школі економіки.

Фахівці тамтешнього Центру журналістики провели відповідне дослідження, де проаналізували досвід різних американських та європейських ЗМІ.

Зокрема, The Guardian, які вже тривалий час успішно працюють із медіаклубом.

«Досвід іноземних медіа показує, що це можуть бути різні пакетні пропозиції для передплатників.

І кожна пропозиція складається з кількох пунктів.

Ми подивилися, які послуги найчастіше зустрічаються в пакетах різних видань, які повторюються найчастіше.

Якщо всі видання, які ми проаналізували, пропонують цю послугу, значить, вона справді важлива.

Значить, це справді працює», — каже керівник Центру журналістики Київської школи економіки Андрій Яніцький.

Є також і унікальні послуги, які доступні тільки в одному конкретному виданні та працюють тільки на конкретному ринку.

Так, наприклад, в одному з проаналізованих Київською школою економіки медіа для передплатників була доступна така опція, як створення портрета від карикатуриста цього видання.

Крім цього, експерти проаналізували вартість таких пакетів.

За основу взяли індекс кави — середню вартість однієї чашки кави в Mc.

Так з’ясували, що мінімальна вартість клубної моделі може становити 96 грн на місяць — це вартість трьох чашок кави.

Існують також і моделі, у яких користувачі самі можуть визначати, яку суму перерахувати виданню.

Раніше власний медіаклуб створило також видання «Українська правда».

Воно, до речі, теж орієнтується на досвід The Guardian.

Як зазначала раніше головна редакторка видання Севгіль Мусаєва, за перший тиждень учасниками клубу стали 600 людей.

1 жовтня «Українська правда» запустила новий рівень членства у своєму клубі – платформу «Толока».

Редакція за 5 років планує зосередити «сотні тисяч читачів» і отримувати від клубу 30% загального прибутку.

Проведене серед читачів «УП» опитування показало, що 5% аудиторії готові постійно платити за контент.

Подібні моделі монетизації впровадили й інші українські медіапроєкти.

Так, наприклад, група онлайн-журналів The Ukrainians Media, що спеціалізується на «довгих текстах» та «історіях успіху», має власну медіаспільноту з травня цього року.

У червні свою спільноту прихильників запустив львівський медіахаб «Твоє місто».

Спільноту друзів плекає науково-популярне видання «Куншт».

Спеціальні пропозиції для «патронів» пропонують «Заборона» та Vector.

Це не рахуючи більш традиційної передплати: платного доступу до частини контенту, який запровадили суспільно-політичні портали НВ та «Ліга».

Проєкт Ukraїner, який займається дослідженням віддалених куточків країни, традиції та культури народу через експедиції по регіонах, впровадив кілька опцій для тих, хто бажає їх підтримати.

Це грошові внески, які можна перерахувати через Liqpay, Pay.

Pal, Monobank або Приват24.

Також — онлайн-магазин, де можна придбати офіційний мерч від Ukraїner: брендовані футболки, реглани, шкарпетки та інше.

Крім цього, кожен охочий може доєднатися до команди як волонтер.

Для всіх волонтерів команди щороку збирають на спільну тусівку — волонтерський кемп Ukraїner.

Мета такої кампанії — зібрати 1 млн грн за рік.

Ці кошти підуть на закупівлю нового технічого обладнання на організацію таборів Ukraїner.

Camp, також — на зарплати членам громадської організації Ukraїner.

За словами засновника і керівника Ukraїner Богдана Логвиненка, минулого року зібрати мільйон гривень вдалося.

Раніше подібну модель впровадив локальний ресурс «Конотоп.

Вони мають кілька пакетів послуг для потенційних рекламодавців — це власники малого та середнього бізнесу в Конотопі, які замовляють банери, спецпроєкти або рекламні матеріали.

З таких проєктів, за словами головного редактора видання Андрія Кривулька, їхня команда отримує близько 50 тис.

грн щомісяця.

Як зазначив під час презентації дослідження Київської школи економіки Андрій Яніцький, створення медіаклубів в українських ЗМІ може мати і зворотний бік медалі — цим підходом можуть скористатися низькоякісні ресурси, які публікують фейкову, неперевірену або провокативну інформацію, щоби згуртувати навколо себе коло по інтересах.

Авторка проєкту «По той бік новин» Альона Романюк вважає: люди дійсно готові платити ресурсам за те, щоб укріпитися у власних переконаннях.

Навіть якщо ці переконання базуються на недостовірній і маніпулятивній інформації.

З іншого ж боку, сумнівні видання, які займаються тиражуванням низькосортних новин та неперевірених даних, навряд зможуть зібрати навколо себе велике коло однодумців, каже експертка.

Тому що на таких ресурсах зазвичай немає облич, які б ці сайти презентували.

«Ми можемо не знати, хто пише ці новини, хто там редактор, хто головний редактор.

А люди вірять людям.

Читачі довіряють тим, кого знають, конкретним персонам, авторам, обличчям.

Журналісти ж відповідають за те, що роблять, своїм власним іміджем».