Повернути молодіжну політику на радари влади. Як новий закон має змінити соціальний егоїзм молоді

За статистикою ООН, уперше майже чверть населення світу — молодь.

Влада прогресивних країн дедалі більші ставки робить на молодіжну політику: осучаснюють механізми взаємодії, фінансують проєкти та центри, створені молоддю.

За даними Держстату за 2018 рік, в Україні проживає 6 мільйонів 200 тисяч молодих людей (без урахування окупованих територій).

Однак країна й досі послуговується законодавством з 1990-х.

Змінити ситуацію покликаний проєкт закону №3718 «Про основні засади молодіжної політики».

Він уже ухвалений Радою в першому читанні та готується до другого.

Новаціям законодавства була присвячена нещодавня дискусія, організована «Українським радіо» спільно з Мінмолодьспорту та громадськими організаціями НСОУ «Пласт», «Детектор медіа», «Лабораторія демократичних трансформацій», «Український незалежний центр політичних досліджень» (УНЦПД) та «Агентство охорони прав виконавців».

Ключові теми обговорення:.

вікові межі категорії «молодь»;.

«три кити» законопроєкту №3718;.

Український молодіжний фонд: як створити, де брати гроші, кого та як фінансувати;.

соціальний егоїзм української молоді;.

як дізнаватися актуальні потреби молоді.

Камбек питань молоді, або Три кити законопроєкту №3718.

Чому законодавство щодо молодіжної політики потребувало оновлення, розповіла Марина Попатенко, заступниця міністра молоді та спорту.

За останні 20 років відбулося багато змін в аспекті роботи з молоддю, з'явилися нові інструменти і методи.

Один із них — участь молоді в ухваленні рішень.

Попереднє законодавство не передбачало створення молодіжних рад і делегування повноважень держави організаціям громадянського суспільства.

Тепер у Мінмолоді головує принцип: жодних рішень для молоді без молоді.

До того ж, застаріла термінологія не встигала за темпами розвитку молодіжної інфраструктури.

Нове законодавство — нові підходи.

Олександр Санченко, народний депутат, співавтор законопроєкту № 3718, розповів, що роботу над оновленням законодавства з представниками громадського сектору ведуть ще з 2015 року.

За минулого скликання Ради вдалося зареєструвати законопроєкт, однак він не дійшов навіть до першого читання.

Тепер усі напрацювання лежать в основі проєкту закону №3718.

«Весь цей час молодіжна політика не була на радарах політичних партій», — зазначив нардеп.

Вочевидь, роль молоді під час крайніх президентських і парламентських виборів повернула питання в порядок денний політиків.

Олександр Санченко впевнений, що його законопроєкт ухвалять у 2020 році на поточній сесій хоча б з огляду на те, що наразі нинішній склад ВР — наймолодіжніший за весь час.

Народний депутат озвучив три ключові акценти проєкту закону:.

участь молоді в ухваленні рішень: створення Нацради з питань молоді при Кабміні, а також відповідних рад на локальному рівні при органах місцевого самоврядування;.

інфраструктура молодіжної роботи: розбудова мережі молодіжних центрів;.

державне фінансування молодіжних проєктів: заснування Українського молодіжного фонду за зразком Українського культурного фонду.

Ти молодий?.

Учасники дискусії насамперед звернулися до питання вікового «порогу» категорії «молодь».

Законопроєкт пропонує встановити для «молодості» межі 14–29 років.

Досі верхня межа становила 35 років.

Для порівняння, за стандартами ЄС, молодими вважаються люди 13–30 років, а за даними ООН — 15-24-х.

Експерти детальніше розповіли про підходи до визначення віку молодості та причини палких дискусій щодо цього.

Юрій Юзич, голова Наглядової ради НСОУ «Пласт», сказав, що вікові межі мають практичне та прагматичне значення.

У Європі лише кілька країн мають верхню межу 30 років.

Тенденція — зниження віку.

Причина — більш точне «прицілювання» коштів на аудиторію, яка їх потребує.

Щодо нижньої межі — деякі країни опустили її до 0 років (Швейцарія, Фінляндія).

Ідея в тому, щоб політика захисту дітей і молодіжна політика діяли паралельно.

«Оскільки вік молоді з 14 років, ця межа розрахована на те, що інструменти включення молоді в суспільне життя в 14 років тільки починають працювати.

А включення починається раніше», — наголосив Юрій Юзич.

Спікер навів приклади.

В Естонії вік молоді починається з 6 років, адже перші громадянські обов'язки діти здобувають з приходом у школу.

У Швейцарії молодь трактують з того часу, як дитина приходить у дитячий садок.

«Паралельно з політикою захисту дітей від негативних суспільних впливів, держава заохочує молодіжну політику до роботи з дітьми, щоби вони включалися в молодіжні проєкти і відчували співвідповідальність за долю громади і країни.

Цей тренд дуже показовий.

якщо закон буде ухвалено, ми будемо однією з перших країн у Європі, яка поширює молодіжну політику на дітей», — додав він.

Марина Попатенко зауважила, що новий закон відкриває доступ до ресурсної підтримки: «Молодість — період переходу від дитинства до дорослості.

Набуваються громадянські компетенції: ти ще не навантажений сім'єю, відповідно ти активний громадянин, який розвивається в країні.

Цей ресурс має бути спрямованим на цей розвиток через усі інструменти включення молоді в суспільно-політичне життя.

29 — та межа, коли людина переходить на новий етап стосунків із державою та набуває нової відповідальності.

А відтак потребує інших ресурсів, соціального захисту».

Спікерка пояснила, що з початку 1990-х молодою вважалася людина до 28 років.

Потім цю межу збільшили до 35, через відповідні державні механізми підтримки молодої людини в напрямку отримання житла.

Наразі такі програми продовжуються, і тому закон збалансував підхід, щоб молоді сім'ї не втратили цієї можливості до 35 років.

Юрій Юзич додав, що гарантії на житло, передбачені для молоді в Конституції, зберігаються.

На його думку, необхідно ще визначити вік категорії «молодіжні лідери», щоб вони могли отримувати премії від Кабміну, а також узаконити віковий ценз категорії юнацтва (10–18 років).

Український молодіжний фонд, молодь і нові стосунки з державою.

Вадим Міський, програмний директор ГО «Детектор медіа», директор ГО «Лабораторія демократичних трансформацій», зауважив: щороку дослідження показують, що значний відсоток молоді не бачить свого майбутнього в Україні.

Причини — комплексні.

Як один із прикладів спікер навів нещодавню ситуацію в столичному коледжі, коли вчителька фізкультури шокувала соцмережі криком на 16-річну дитину зі словами «Закрив рот! Я тобі слово давала?».

«Гірка правда полягає в тому, що в багатьох молодих людей перший серйозний досвід знайомства з державою виглядає саме так, — говорить Вадим Міський.

— Перші кроки свого серйозного життя молода людина робить всупереч машині, яка хоче сказати, що вона тобі слова не давала, замість того щоб підтримати чи допомогти».

Новацією закону, яка дасть почути молодій людині меседж, що держава в ній зацікавлена, спікер вважає Український молодіжний фонд (УМФ).

За його словами, молода людина має розуміти, що держава в ній зацікавлена, державі вона не байдужа, і її ініціативу, спробу почати свою справу — бізнес, громадський чи мистецький проєкт — держава готова буде підтримати.

І підтримка полягатиме не в доброму слові, а в ресурсах для реалізації себе і своєї ідеї.

Учасники обговорення погодилися: без належного фінансування новації законопроєкту не втілити.

Про перспективи фінансування нововведень розповів народний депутат Іван Крулько, співавтор законопроєкту №3718 і перший заступник голови бюджетного комітету Ради.

«Зараз найважливіше завдання для нас усіх — щоб запрацював УМФ.

Ця структура зможе акумулювати бюджетні та небюджетні кошти (в тому числі кошти грантової допомоги) для того, щоб реалізовувати ідеї молоді», — сказав він.

Низка депутатів подали пропозицію до проєкту бюджету на 2021 рік, щоб наповнити Фонд 100 мільйонами гривень.

«Десь 63 мільйони є в міністерства на профільні програми, які мають “перекочувати”, і ми спробуємо знайти ще 37 мільйонів, щоб це підтримав комітет.

Якщо цього не відбудеться, Фонд з'явиться через рік», — додав Олександр Санченко.

Іван Крулько зазначив, що позитивне рішення говоритиме про те, що молодіжні питання тепер розглядаються державою серед пріоритетних.

«Не погоджуюся, що інвестиція в молодь не дає прибутку.

Якщо молоді люди повірять у свою країну, якщо вони побачать, що країна інвестує в них, вони не захочуть переїздити закордон.

Вони свої знання й інтелект будуть реалізовувати в Україні.

Дорожче, ніж людський потенціал, не ціниться ніщо у світі.

Наше завдання — виховувати молодь, яка потім давати додану вартість для України, розвиваючи економіку й інфраструктуру», — резюмував Іван Крулько.

Наталія Повтарь, експертка з податкового законодавства у громадському секторі Українського незалежного центру політичних досліджень, наголосила, що Фонд має комфортно обслуговувати та фінансувати організації.

Наприклад, робота з казначейськими рахунками — досі значний виклик для громадських об'єднань, їм досить важко працювати з державними коштами.

Тому важливо реалізувати можливість руху коштів через банківські установи та рахунки — більш типову і зрозумілу практику для них.

Інший фінансовий «момент» — пошук організаціями коштів на співфінансування проєктів: «Не завжди об'єднання має кошти для цього, тому важлива можливість показати цей внесок принаймні не в грошовій формі.

Поки що цих роз'яснень немає, й організаціям досить важко працювати, йти на те, щоб брати участь у конкурсах проєктів.

Це питання виходить за межі законопроєкту № 3718, але разом із тим визначає умови розвитку молодіжної політики в Україні».

Наталя Повтарь також зауважила: варто пам'ятати, що громадські об'єднання — це і громадські організації, і громадські спілки.

Важливо щоб і ті, і ті мали доступ до фінансування, адже вони рівні перед законом.

Олександр Санченко прокоментував, що ідею молодіжного фонду обговорювали з 2015-2016 року.

Однак формат Українського культурного фонду показав, що спростити фінансові процедури для організацій і працювати з міжнародними донорами можливо.

«Міжнародні організації на кшталт ЮНІСЕФ, Програми розвитку ООН й інші донори, особливо при посольствах, давали зрозуміти, що вони готові підтримати молодіжну сферу, але їм потрібна зрозуміла інституція, яка буде сфокусована на цій проблемі.

Вони не завжди готові і в більшості не можуть напряму підтримувати міністерство, але якби була окрема інституція, яка опікувалася б підтримкою і грантовою підтримкою, то вони би направляли свої фонди туди», — наголосив нардеп.

Самоорганізовані та спроможні.

Юрій Юзич додав, що сам фонд не вирішить усіх питань молоді.

Він — маркер, який покаже органам місцевої влади можливість, над чим треба працювати.

У Європі основне фінансування молоді надходить на 80–90% з органів місцевої влади, а не державного бюджету.

«Щоб громада почала давати гроші молоді, потрібно щоб ця молодь була принаймні самоорганізована.

У більшості громад навіть немає жодної молодіжної організації.

Логіка фонду — допомогти розвинути мережі молодіжних організацій, які дійшли б до кожної громади.

Український уряд ще не знайшов можливості надати таку інституційну підтримку юридично, і закон має це змінити».

Наталія Повтарь додала, що можливість інституційної фінансової підтримки — новація законопроєкту, яка допоможе не тільки втілювати проєкти, а й розвивати самі організації, розширювати їхні мережі.

Однак для цього треба детально описати механізми, точно й однозначно визначити поняття інституційної та проєктної підтримки.

«Молода людина хоче реалізуватися.

Вона хоче побачити своє місце в суспільстві, захотіти розвиватися у своїй громаді.

На це і спрямована молодіжна політика.

А Український молодіжний фонд дає вікно для цих можливостей», — зазначила Марина Попатенко.

Молодіжні й дитячі громадські організації — точка входу в ціннісно-змістове середовище, де молода людина може розвиватися.

Тому держава зацікавлена в розвитку ГО і допомагає їм мережуватися.

Водночас, надаючи фінансування через конкурс, держава має розуміти, що ГО повинна відповідати певним стандартам якості.

Це двостороння робота.

«Ми маємо розуміти, що долучаємо вже спроможні організації до реалізації державних політик», — резюмувала посадовиця.

Про різнобічну підтримку молоді говорив Вадим Міський.

Держава має підтримувати і проєкти, і діяльність організацій у період між їх утіленням: «Можна провести класний захід, завтра розійтися по домах.

Втрачається контакт з аудиторією, яка прийшла до тебе на захід.

Системна залученість молоді виникає від повторюваності, стратегічності, неперервного вектора розвитку».

Виправити соціальний егоїзм молоді.

Експресопитування «Українського радіо» показало, що є молодь, яка долучається до волонтерської та громадської діяльності.

Їй цікаві сфери медицини, освіти, бізнесу, екології тощо.

До політики — охочих майже немає.

За даними дослідження «Молодь України» 2015 року, лише 2% молодих людей — члени громадських об'єднань, 62% жодного разу не брали участі в громадському житті, а 65% не цікавляться політикою, додала модераторка радіодискусії Олена Зелінченко.

Марина Попатенко поділилася, що міністерство акцентуватиме діяльність на інструментах підтримки молоді та залучення її до активності в суспільно-політичному житті країни.

Вона назвала вихідні дані та ключові принципи Державної програми 2021–2025, яку наразі розробляють у Мінмолодьспорту за підтримки Програми розвитку ООН.

«Більше 60% молоді в Україні не знають про різноманітні можливості та які для них розробляються молодіжні політики органами державної влади, інститутами громадянського суспільства, міжнародними інституціями, і не хочуть брати участь (у суспільно-політичному житті — ДМ).

Це свідчить про те, що достатньо велика кількість людей вихована на внутрішньому егоїзмі.

Але вона не втрачена для нас — це дуже важливо», — сказала Марина Попатенко.

Посадовиця додала, що 27% молоді знають про можливості, але ще не визначилися, чи хочуть активно включатися в розвиток суспільного життя в Україні.

16% молодих людей активно долучаються до діяльності.

Над позицією тих, хто не визначився, планують працювати в міністерстві шляхом привернення уваги до напрямку соціальної згуртованості, волонтерства, розвитку організацій громадянського суспільства, мережі молодіжних центрів тощо.

За мету поставили за наступні п’ять років збільшити відсоток залученості молоді до 25%.

Один із важливих інструментів такого залучення — Національна молодіжна рада, — акцентував Олександр Санченко.

Одна з її функцій — заслуховування і затвердження довгострокової Стратегії на 10 років.

У її складі планують зібрати по 12 представників від молоді й уряду, а очолить Нацраду прем'єр-міністр.

Ідея участі голови Кабміну привезена з Литви, додав Юрій Юзич.

Мета — підняти статус молодіжної політики та сформувати в уряду розуміння ролі молоді.

Другий інструмент — розвиток ієрархії молодіжних центрів.

За словами пана Санченка, в Берліні 500 молодіжних центрів, а в Україні стількох немає загалом.

Мінімальна мета, за рекомендаціями експертів, — один центр на 1000 молодих людей.

Актуальні проблеми молоді.

Світозар Ніцполь, координатор проєкту U-Report Ukraine, консультант з молодіжної політики Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, поділився результатами актуальних опитувань U-Report Ukraine.

Згідно з ними, ритм і життя молоді в період карантину змінилися.

Молодих людей частіше почали турбувати проблеми ментального здоров'я.

Середня оцінка психологічного комфорту молодої людини становить 5,7 із 10.

Молоді люди втратили можливість подорожувати, спілкуватися з друзями, їм складно знайти роботу.

Для молоді важливо реалізувати своє бажання підприємництва, мати можливість і вміння перекваліфіковуватися.

«Нас чекає демографічна криза.

Одна молода людина буде утримувати кілька пенсіонерів.

Люди мають відчувати себе в безпеці, щоб створювати сім'ю та реалізувати можливості.

Молоді люди мають бути здоровими фізично й ментально», — сказав він.

Світозар Ніцполь зауважив, що молодь сприймає активізм обов'язково як протистояння.

Цей стереотип треба змінювати з дитинства і допомагати розвивати навички громадської участі.

Саме тому важлива Стратегія молодіжної політики на 2020-2030 роки, прописана в законопроєкті.

Її розробили у 2019 році ЮНІСЕФ спільно з Міністерством молоді та спорту й іншими експертами.

«Без стратегічного бачення молодіжна політика перетвориться на івент-агенцію, коли заходи відбуватимуться точково й матимуть незначний вплив на розвиток молоді», — сказав він.

Для формулювання перспектив, варто чітко бачити аудиторію та її потреби.

За словами експерта, важливо зробити перепис населення, щоб знати точно в тому числі й частку молоді.

Нинішні статистичні дані — застарілі, і дослідження, які базуються на дослідженні думок молоді, орієнтовані на перепис 2001 року, який лише корелюється Держстатом.

«У молодіжній політиці важливі чіткі пріоритети, розписані на роки вперед, які базуються на опитуванні.

Останні дані — за 2015 рік.

Моніторинг думки молоді має відбуватися постійно.

На цьому має базуватися Стратегія, державні й місцеві програми.

Якщо ми не будемо знати потреб молоді, ця програма буде реалізовуватися лише для ГО, які хочуть реалізовувати проєкти», — наголосив експерт.

Ми хочемо тримати з вами зв'язок.

Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами у нашому телеграм-каналі "Що там у ГО?".

Якщо хочете бути в курсі головних новин про життя громадянського суспільства в Україні, підписуйтесь на нашу розсилку.

Пишемо раз на тиждень і без спаму.