Класика маразму: Путін і Нобелівська премія миру

Як кажуть, «страшне перо не в гусака»… Широко відомий у вузьких колах письменник Сергій Комков на минулому тижні виділився навіть серед таких як і він кремлеботів абсолютною нісенітницею.

Він висунув Путіна на Нобелівську премію миру! Аплодисменти!.

Тут потрібно зробити невеличку паузу і розповісти про те, хто ж такий та звідки взявся цей Сергій Комков.

У профайлі «Літературної газети» Комков названий доктором філософських і педагогічних наук.

Також серед його регалій - звання члена-кореспондента Російської академії природничих наук (РАПН), віце-президента міжнародної академії духовної єдності народів світу (МАДЕНМ), члена Міжнародної академії наук педагогічної освіти (МАНПО), члена Міжнародної академії наук Сан-Марино і члена Європейської академії.

На Російської академії природничих наук хочеться зупинитися докладніше.

Члени цієї академії відрізняються альтернативним науковим підходом, через що РАПН навіть удостоїлася статей на таких далеких від науки ресурсах, як «Башорг» і Lurkmore.

Наприклад, дійсним членом РАПН по секції «ноосферного знання і технології» в березні 1998 року був обраний Григорій Грабовий більш відомий не своїми «науковими» досягненнями, а тим, що виманював гроші, обіцяючи «воскресити» загиблих в Беслані дітей, за що був засуджений.

Ще один член РАПН - скандально відомий винахідник «нанофільтрів» для води Віктор Петрик.

Комков є членом Спілки письменників Москви.

На все тому ж сайті «Літературної газети» він зазначений як автор понад 100 наукових публікацій з проблем освіти і виховання, а також «відомих книг»: «Від третьої особи», «Рік Бабака», «Кремлівський бабак», «Кремлюди», «Тиха заводь: Мисливський ряд, будинок 1», «Чорні сльози Росії», «Стерво», «Ваххаба», «День дурня», «Резервна територія», «Віслюки на переправі».

Нажаль, у відкритому доступі таких «відомих» творів Сергія Костянтиновича немає, тому оцінити його літературний талант не маємо змоги.

Але його наукові ступені та регалії стовідсотково підпадають під визначення «шахрайство».

Чому? Тому що сайті ЕБ РДБ - Електронної бібліотеки дисертацій жодного автореферату або дисертації за запитом «Комков Сергій Костянтинович» знайти не вдалося, хоча автореферати дисертацій і, надалі, самі дисертації здобувачів ВАКівських вчених ступенів в обов'язковому порядку надсилаються в Російську державну бібліотеку (РДБ).

Це означає, що персонаж не захищався в акредитованих дисертаційних радах і не атестували в державній системі Вищої атестаційної комісії Росії.

Літературний дар пана Комкова дуже добре зрозумілий із тексту супровідної до подання на міжнародну премію.

Псевдо науковець віртуозно лизнув великому керманичу те місце, на якому «воно» сидить у шкіряному кріслі, висунувши Путіна на Нобелівську премію миру за такі заслуги: надання гуманітарної допомоги іншим країнам під час пандемії, внесення поняття «Бог» в Конституцію країни, а також за те, що Путін все ще їх усіх (членів Нобелівського комітету) не вбив, хоча міг.

У своєму листі до комітету Комков написав:.

- Маючи величезні можливості як глава держави, що займає в даний час усіма видами сучасної зброї, Володимир Путін не поспішає із застосуванням цієї зброї.

Шукає інші можливі варіанти врегулювання виникаючих конфліктних проблем і ситуацій.

Ось так! Іншими словами, Путін не натиснув на ядерну кнопку і не віддав наказ «Арматам» вторгнутися в Європу — це чи не вклад в розвиток і зміцнення миру в усьому світі?!.

Мабуть тільки природня скромність стала на заваді Комкову вдатися до найбільш дієвого способу тиску на членів комітету, до погроз.

Та нагадати їм про долю Нємцова, Скрипаля та його дочки, Політковської і, безумовно, Олексія Навального.

У своєму листі Сергій Комков повинен був би сказати про наступне: «навіть проживаючи в Європі не можна бути впевненим, що тебе обійде стороною раптовий ненавмисним панкреатит, порушення обміну речовин, діабет та інші захворювання, з якими абсолютно випадково стикаються всі ті, хто вважає Володимира Володимировича недостатньо великим».

А, наприкінці листа, нагадати членам поважного комітету про можливість примусової вакцинації новим російським препаратом від ковіду.

Ось від таких загроз члени Нобелівського комітету з криком заб'ються під стіл і підпишуть все, що завгодно, лише б їх минули всі перераховані вище аргументи, які доводять всю миролюбність імператора «скріпоносної» держави.

Хоча, за результатами стратегічних командно-штабних навчань «Кавказ-2020», які проходять з 21 вересня, Путіну все ж таки треба присвоїти Нобелівську премію миру за те, що Російська зброя в принципі застосовуватися в агресивних цілях не може, так як випущені ракети тут же розвертаються і падають на голову агресора, який їх запускає.

Справжню ціну таких «висувань» в Росії дуже влучно підкреслили журналісти видання МК, які висунули на Нобелівську премію миру прибиральницю Марину Удгодську, яка стала відомою після перемоги на виборах глави адміністрації Поваліхінського сільського поселення.

В один рядок: Удгодська – Путін! А що?!.