Місцеві вибори на Донбасі: як і чому у Дружківці об'єдналися непримиренні ідейні опоненти від різних політсил

У Краматорську, адміністративному центрі Донецької області, як ніде відчувається конкуренція за владу в регіоні. Кандидати, наче партнери по спарингу, дивляться одне одному у вічі з плакатів - місцеві еліти проти загальнонаціональних важковаговиків. Та попри конкурентну боротьбу між ними, є дещо, що всі ці сили об’єднує.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.Тижня.

Так склалося, що Донбас голосує переважно за "своїх". Щоби зрозуміти, наскільки міцними на 6-му році війни з Росією залишаються позиції табору колишніх регіоналів і чи встигли стати "своїми" нові прогресивні сили, ТСН рушила в Дружківку. Це місто розташоване за 12 кілометрів від Краматорська, яке кілька місяців жило під окупацією російських бойовиків і майже полюбовно з міським головою Валерієм Гнатенком.

Урешті бойовиків із Дружківки виперли, а от Гнатенка - ні. Пішов лиш нещодавно народним депутатом до Верховної ради. 14 років поспіль у Дружківці царювала фактично одна людина. Його резиденція розташована посеред міського парку, до нього прокладено асфальт та освітлення. Загалом, він і далі контролює Дружківку. Нині соратник Гнатенка і чинний секретар міськради з усіх центральних бордів агітує проголосувати за нього.

Вочевидь, аби місцеві не заплуталися на шляху до урн, тут усе підписують. Навіть, лавиця - це теж своєрідна піар-акція. Водночас, складається враження, що демократичні сили покинули схід країни і фактично віддали регіон на поталу одній, відверто проросійській силі з велетенським адмінресурсом. Це видно навіть зі списків кандидатів на посади міських голів.

Наразі за міста Донеччини змагаються 113 кандидатів на посади міських голів. Тут ситуація така - чим більше місто, тим більше претендентів його очолити. Однак політичні партії, які мали б висувати своїх кандидатів в регіоні чомусь не надто активні. Більшість претендентів у мери - самовисуванці.

Тут сталося дещо унікальне в українській політиці. Непримиренні ідейні опоненти, від різних політичних сил, у невеличкій Дружківці об’єдналися на підтримку одного кандидата.

Колишньому вчителю праці, а нині директору технікуму, який випускає спеців для тутешніх підприємств, Віктору Баштовому усе, що відбувається в Дружківці, відверто болить. А тому вирішив відвоювати місто в клану міцних господарників. Тепер їздить на зустрічі з виборцями з компанією людей, що представляють геть різні сили. Бо демократичні партії, хоч і напередодні виборів, але все ж почали бодай-якусь активність.

Мажоритарник із Донеччини і голова комітету ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, народний депутат України від фракції "За майбутнє" Дмитро Лубінець стверджує, що український Донбас потрібно відбивати тепер іще й політично: "Важко тим, що великі партії ніколи не дооцінювали Донбас. Тут активно бере участь: ЄС? - ні, Батьківщина? - ні. Голос? - ні. Є "Слуга народу", є ОПЗЖ, є "За майбтунє" і кілька місцевих проєктів. Великі політичні гравці ухвалюють рішення для себе не дуже вкладатись чи витрачати свій час, свої фінансові ресурси, щоб будувати саме свої політичні команди на Донбасі, на жаль".

Натомість, опоненти не шкодують ані грошей, ані ресурсів. Вони легко привласнюють собі чужі заслуги і говорять на щемливі для населення теми, які взагалі не стосуються місцевого самоврядування.

Не дати сфальсифікувати вибори - це основна мета такого собі об'єднання демократичного табору по всій Донеччині, стверджує Дмитро Лубінець.

"Ми чітко розуміємо, що ми одне одному не заважаємо а де ми можемо ми допомагаємо одне одному. Більшість в комісіях ми маємо і ми точно можемо сказати, що там не буде фальсифікацій", - каже він.

Цьогоріч місцеві вибори - це не просто про мерів, а передусім про громади. На Донеччині, більшість територій поки що не відчули переваги децентралізації. Але після 25 жовтня, каже голова Донецької облдержадміністрації Павло Кириленко, мусять об’єднатись усі. І тоді стане дуже важливо, хто саме стоїть біля керма: "Ви обрали, вам дали можливість свого керівника поставити сюди для того,щоб ваш життя стало кращим. Якщо ні. я не люблю цю фразу застосовувати, але люди отримують те на що вони заслуговують і те за що вони голосують. Тут немає ніякої агітації. я кажу тут не політика, їм жити тут".