Як Тенеріфе вкрав два чемпіонські титули в Реала та подарував їх Барселоні

Як Тенеріфе вкрав два чемпіонські титули в Реала та подарував їх БарселоніВолодимир Войтюк згадує неймовірні розв’язки Прімери сезонів-1991/92 та 1992/93, достойні пера Шекспіра.

Мадридський Реал розпочне новий сезон в Лізі чемпіонів домашнім матчем з донецьким Шахтарем.

Перед поєдинком команд Football.

ua згадує цікавий період в історії "вершкових".

20 червня 1993 року у вболівальників королівського клубу було дежавю.

Напередодні останнього туру Реал їхав до Тенеріфе в статусі лідера.

Щоправда, Барселона сиділа на хвості в бланкос.

Тому мадридців на острові влаштовувала лише перемога.

Фанати вірили, що гравці Реала вже поховали привидів минулого та без надзусиль здолають господарів.

Вони гадали, що не можна двічі увійти в одну і ту ж річку.

А ось каталонці, навпаки, сподівалися, що снаряд може кілька разів поцілити в ту саму воронку.

Так, перед фінальним туром барселонський Sport вийшов з величезним заголовком на першій шпальті: «А раптом це трапиться знову?».

В сезоні 1990/91 Реал відверто не вражав, а Джон Тошак, тренер, який привів бланкос до золота в попередньому чемпіонаті, втратив контроль над командою.

Гравці королівського клубу звинувачували валлійця в тому, що він більше уваги приділяє Реалу з Сан-Себастьяна, ніж очолюваній ним команді.

Справа в тому, що Тошак брав активну участь в виборчих перегонах, які проходили в баскському колективі.

Оскільки хотів допомогти прийти до влади кандидату в президенти, котрий обіцяв йому посаду генерального менеджера.

Джон проводив ранкове тренування в понеділок, у вівторок давав футболістам мадридців вихідний, а повертався в столицю лише в середу по обіді, провівши 48 годин в Сан-Себастьяні.

Реал грав жахливо, тому президент Рамон Мендоса вказав валлійцеві, який намагався всидіти на двох стільцях, на двері.

Тошака замінив тренерський дует Альфредо Ді Стефано та Хосе Антоніо Камачо.

Проте дві голови це не завжди краще, аніж одна.

Реал продовжував плентатися в середині турнірної таблиці.

Тоді Мендоса зробив ще одну рокіровку – він довірив команду Рамону Гроссо.

Проте президент не припинив тасувати колоду.

Рамон протримався на капітанському містку лише 10 днів і 31 березня 1991 року здав пост Радоміру Антічу.

Спершу видавалося, що Мендоса поміняв шило на мило.

Однак через кілька матчів Реал почав оговтуватися.

І в останніх дев’яти іграх сезону видав чудову серію з восьми перемог та однієї нічиєї.

Антічу вдалося воскресити Реал, який вже зовсім не нагадував ту непереможну банду, перед якою в 1980-х тріпотіла не лише Іспанія, а й весь світ.

Команда постаріла, а з перспективною молоддю, на жаль, не складалося.

В середині сезону 1990/91, коли в бланкос все валилося з ніг, півзахисник Мічел висловив своє розчарування грою команди в одному з інтерв’ю: «Думаю, що Реал може зануритися в темні води Сегунди, тому що ветерани давно наїлися, а новачки думають лише про гроші, а на результати їм начхати».

Фінішний спурт дозволив бланкос зачепитися за бронзу.

Воскресіння Реала Антічем сплутало карти Мендосі.

Президент давно мріяв повернути в клуб нідерландця Лео Беенхакера, який за три роки приніс бланкос 5 трофеїв.

Мендоса спробував домовитися з нідерландцем, проте той сказав, що зможе залишити Аякс лише в січні 1992 року.

Президент відповів, що готовий зачекати.

Рамон дозволив собі таку розкіш, адже мав Антіча, котрий чудово відпрацював в минулому сезоні.

Тому йому сяйнула «геніальна» ідея: «Нехай до січня потренує серб, сподіваюся, що Реал не відстане від ненависної Барселони на десятко очок і в другу колі прийде спаситель Лео та приведе нас до чергового чемпіонства».

Однак сталося зовсім не так, як гадалося Мендосі.

Антіч почувався вкрай незатишно на тренерській лаві, адже папараці недарма їли свій хліб, і таємна угода між Мендосою та Беенхакером швидко стала секретом Полішинеля.

Радомір намагався просто робити свою роботу.

І йому це чудово вдавалося.

Реал закінчив перше коло на першому місці, а тому сербський спеціаліст розраховував, що над ним більше не висітиме, наче дамоклів меч, Лео Беенхакер.

Й він не помилився.

Проте, це не принесло Антічу жодної втіхи.

Прекрасні результати Реала не переконали Мендосу поставити хрест на ідеї фікс з запрошенням Лео.

Тому він й звільнив тренера, з яким Реал очолював пелотон Прімери.

А ви говорите, що Перес часто робить божевільні вчинки.

Флорентіно має в кого вчитися.

Мендоса обґрунтував прощання з сербським спеціалістом тим, що мадридці потрапили в чорну смугу.

Так, відрив бланкос від блаугранус зменшився з восьми до трьох очок.

До того ж, Реал в двох останніх виїзних матчах першого кола з Атлетіко та Валенсією покидав поле на щиті.

Щоб там собі не вигадував Мендоса, але рокіровка Антіч-Беенхакер виявилася одним з найгірших ходів президента.

Реал під орудою Лео набрав в другому колі на 8 очок менше, ніж з сербом в першому.

До пори до часу слабка гра мадридців, особливо на виїзді, не турбувала президента, адже королівський клуб очолював чемпіонський забіг.

Перед останнім туром Реал випереджав Барсу на одне очко.

В обидвох Ель Класіко був зафіксований рахунок 1:1, а різниця м’ячів була кращою в блаугранас.

Тому бланкос в останньому турі потрібно було обов’язково перемагати на виїзді в Тенеріфе.

На каталонців ж чекав поєдинок з Атлетіком.

Практично усі сходились на думці, що два претенденти на титул здобудуть впевнені перемоги.

Що дозволить Реалу повернути чемпіонство, яке він позичив на рік Барселоні.

Крім того, що Тенеріфе та Атлетік давно вирішили всі свої турнірні завдання, був ще один пікантний факт, котрий, на перший погляд вбивав інтригу в протистоянні між Реалом та Тете.

За острівний клуб виступало чимало гравців, які залишили слід в історії мадридців.

Тенеріфе тренував Хорхе Вальдано, котрий допоміг бланкос виграти багато титулів в 1980-х.

Ворота Тете захищав Агустін, котрий мав в своєму активі кілька матчів за Реал.

Цікаво, що саме він був голкіпером тієї Кастільї, якій у 1980 році вдалося встановити унікальне досягнення – вийти в фіналу Кубка Іспанії.

Каталонська преса писала, що святий Агустін пропустить кілька метеликів на початку матчу, а потім команди спокійно дограватимуть поєдинок.

Також за Тенеріфе виступали ще двоє футболістів, які раніше грали за Реал.

На цьому неприємні для Барселони факти не закінчувалися – честь Тете захищав Маноло Єрро, рідний брат Фернандо, стовпа оборони бланкос.

Хоча варто додати, що в матчі з Реалом в старті з’явився лише Агустін.

Блаугранас не вірили в те, що Тенеріфе зможе дати бій бланкос, тому, за однією з версій, спробували підкупити Луїса Мілью.

Півзахисник робив свої перші кроки в футболі в Ла Масії, тому товаришував з багатьма гравцями FCB.

Хабаря Луїсу начебто пропонував Хесус Ангой, запасний голкіпер блаугранас та зять Кройфа.

Проте Мілья відмовився.

Тоді президент каталонців Хосе Луїс Нуньєс вирішив запалити очі футболістам Тете з допомогою астрономічної премії в 20 мільйонів песет.

Екс-гінеколог, а тепер президент острівного клубу Хав’єр Перес не ловив ґав та намагався розкрутити Canal + на серйозну суму.

Він погрожував, що заборонить транслювати найцікавіший поєдинок заключного туру, якщо йому не заплатять солідний бонус.

Телевізійникам вдалося переконати Переса не бути таким захланним та дотримуватися укладеної угоди.

Тому Хав’єр почав гострити зуби на грошенята Нуньєса.

Президент налаштовував команду, мов на останній бій.

Хорхе Вальдано, попри своє королівське минуле, теж метав громи і блискавиці.

«Ви бачили, що ці мадридські нахаби привезли чемпіонське шампанське? Давайте покажемо їм, де раки зимують!».

Реал прилетів на Канари з великою затримкою.

Справа в тому, що в літаку зламався кондиціонер, тому довелося повертатися в Мадрид.

Королівський клуб добирався на останній матч чемпіонату аж 12 годин.

Проте це ніяк не позначилося на їхній впевненості в перемозі.

Хоча песимісти натякали на не надто переконливу статистику Беенхакера в виїзних поєдинках.

В своєму колі Лео здобув лише одну вікторію в 12-х матчах на чужому полі.

Гру обслуговував Гарсія де Лоса, на якого Реал косо дивився після класіко, яке відбулося 27 листопада 1982 року.

Тоді бланкос поступилися з рахунком 0:2, а вболівальники хотіли лінчувати арбітра, за що стадіон Сантьяго Бернабеу дискваліфікували на кілька матчів.

Щоправда, бланкос в ті часи ще не звертали великої уваги на арбітрів.

Після матчу з Тенеріфе все змінилося.

Гра для Реала розпочалася прекрасно.

Вже на 8-й хвилині Єрро розмочив Агустіна.

Через 15 повних обертів секундної стрілки голкіпер Тете попросив заміну.

В Барселоні прихильники теорії змови проти каталонців отримали чергові аргументи на її користь.

«Ми ж казали, що, незважаючи на травму плеча, Агустін зробить все від нього можливе, щоб вийти на поле.

Адже в нього в жилах тече мадридська кров.

Агустін миттєво пропустив та позбавив команду однієї заміни.

Мабуть, він тепер отримає велику премію від Мендоси».

Маноло, котрий замінив Агустіна теж не довго зберігав свої ворота на замку.

На 28-й хвилині Хаджі ідеально виконав штрафний.

Видавалося, що шанси Барселони на титул практично рівні нулю.

Проте Реал почав подумки відкорковувати чемпіонське шампанське й невдовзі заплатив страшну ціну за свою розслабленість.

На 36-й хвилині Кіке Естебаранс самотужки пройшов весь захист бланкос та подарував надію Каталонії.

Одним з головних «героїв» другої половини гри став де Лоса.

Арбітр не зарахував чистий гол Мільї, після якого можна було б опускати завісу.

Сумнівно, що Тете змогли б відіграти два м’ячі.

Далі – більше.

Бутрагеньо збивають в штрафному майданчику господарів, однак суддя вкотре прикинувся Гомером.

На 69-й хвилині півзахисник гостей Вільярроя побачив перед собою червоне світло.

Гравець мадридців за короткий період отримав два гірчичники, кожен з яких був дуже сумнівним.

Футболісти Реала почали втрачати голову.

Нерви ніколи ні до чого доброго не призводять.

Тенеріфе мчить в атаку, мріючи про все золото світу, котре Нуньєс пообіцяв їм.

На 76-й хвилині стопер бланкос Роша забиває гол, але у власні ворота.

Гравці Реала так і не змогли отямитись від цього удару.

Вже за якихось 100 секунд бланкос вкотре начудили.

Вони привезли гол, який міг би зайняти гідне місце на сцені театру абсурду.

Мануель Санчіс з центра поля вирішив навісити сферу на Буйо (тоді голкіперам можна було брати м’яч в руки після пасу від партнера).

Пако, намагаючись не допустити кутового, кидається вправо і відбиває м’яч вліво, щоб не впасти з ним за бокову лінію.

Коли він зрозумів, що накоїв, залишивши сферу в воротарському майданчику, то миттєво зірвався на ноги та помчав до неї.

Але П’єр випередив голкіпера та вивів Тете вперед.

Автор вирішального м’яча вийшов на заміну на 64-й хвилині.

З початку другого тайму він бубнів під вухо Вальдано: «Випустіть мене на поле, я відчуваю, що заб’ю.

Тренер довірився інтуїції нападника й не помилися.

Господарі відійшли в захист та почали гратися з шокованим Реалом в кішки-мишки.

Бутрагеньо на останніх секундах знайшов свій момент, але вкотре в цьому матчі схибив.

Барселона впевнено перемагала Атлетік, завдяки двом голам Стоїчкова.

Багатотисячний Камп Ноу, затамувавши подих, чекав фінального свистка в Тенеріфе.

Попри те, що матчі почалися одночасно, Лоса накинув 5 хвилин в другому таймі.

Коли гра на острові зрештою завершилась Камп Ноу ледь не вибухнув.

Так Dream Team зробив золотий дубль, додавши до КЄЧ перемогу в Прімері.

До речі, про прізвисько команди Кройфа.

Першим охрестив Барселону словосполученням Dream Team Жоан Гаспар.

Цю назву він позичив в легендарної баскетбольної збірної США на чолі з Майклом Джорданом, яка знищила всіх на Олімпіаді в столиці Каталонії (перевага янкі була настільки вражаючою, що тренер Чак Дейлі протягом турніру не використав жодного тайм-ауту).

Перед фіналом КЄЧ сезону 1991/92, котрий приймав Вемблі, Гаспар в інтерв’ю, яке дав іспанським ЗМІ, зазначив, що: «Ця Барса – справжній Dream Team».

Відтоді дана назва й приклеїлася до каталонців.

Через три тижні після матчу з Тенеріфе Реал дістав ще одного болючого ляпаса.

Атлетіко переміг бланкос в його лігві в фіналі Кубка Короля.

Друге пришестя Беенхакера вийшло зовсім не таким, як мріялося Мендосі.

В наступному сезоні жереб знову зіграв злий жарт з Реалом.

В останньому матчі бланкос знову мали летіти на Тенеріфе.

Коли в нового тренера Реала Беніто Флоро запитали, що він думає з цього приводу, той роздратовано відповів: «Сподіваюся, що до того часу ми вже гарантуємо собі титул і цей матч не матиме жодного значення».

На жаль, для мадридців минулорічний сценарій вкотре повторився.

Перед заключним туром вони на одне очко випереджали Барсу й в каталонців була краща різниця м’ячів.

Гріла душу прихильникам мадридців 22-х матчева безпрограшна серія команди.

Реал востаннє скуштував бублика ще 3 січня 1993 року.

Цього разу крім величезних преміальних від Барселони, в Тете був ще один стимул.

Їм світили єврокубки.

А на каталонців чекав прохідний матч з Сосьєдадом.

Лобо Карраско, який коментував поєдинок з Камп Ноу одягнув той самий костюм, що і рік тому.

Він сподівався, що фартовий одяг знову принесе каталонцям титул.

Матч на острові обслуговував Грасія Редондо, на якого після гри мадридці повісять усіх собак.

Цього разу гра розпочалася за сценарієм господарів.

Вже на 11-й хвилині Оскар Дертисія запалив червоне світло за воротами Буйо.

А далі на сцену вийшов арбітр.

40-а хвилина.

Іван Саморано, який поповнив лави королівського клубу в 1992 році, вискочив на побачення з Агустіном.

Голкіпер не лише збив форварда, а й для надійності, перевернув його.

Редондо показує, що можна грати.

Через кілька повних обертів секундної стрілки все повторюється й арбітр вкотре не побачив нічого кримінального в діях воротаря Тете.

Розлючений Реал в наступній атаці пропускає ще один болючий удар.

Чано виграє другий поверх та розстрілює Буйо.

Реал міг повернутися в гру.

Але його запал вкотре загасив…, звичайно ж, арбітр.

За кілька митей до свистка на перерву Єрро прицільно стріляє по воротах.

Центрбек господарів Тоні виносить м’яча з лінії, щоправда, рукою.

Згодом один з каталонських журналістів пожартував, що це був найкращий блок-шот, який допоміг Dream Team взяти титул.

Реал в другому таймі нагадував пробитий м’яч.

Лише Саморано намагався щось зробити.

Проте чілієць постійно хибив з вбивчих позицій.

Зрештою він не витримав та пустився берега, за що й отримав заслужену червону картку.

Барса ж перемогла Сосьєдад з рахунком 1:0.

І знову золотий гол забив Стоїчков.

Це було третє поспіль чемпіонство каталонців.

Цікаво, що в наступному сезоні вони знову вигризуть золото в останньому турі.

На жаль, казку Депортіво зруйнував Джукіч, який на 89-й хвилині не реалізував пенальті.

Фанати королівського клубу досі стверджують, що Барселона Кройфа недостойна статусу Dream Team, адже вона з чотирьох своїх чемпіонських титулів, три здобула з допомогою суддів та Фортуни.

Нуньєс ж ніколи не звертав уваги на ці виправдання переможених.

Після того як скромний Тенеріфе вдруге подарував каталонцям чемпіонський титул, президент FCB прислав острів’янам запрошення на участь в Кубку Гампера та вручив Хав’єру Пересу золоту медаль інкрустовану діамантами.