«Кожна моя помилка битиме по всьому громадському сектору». 4 історії активістів, що балотуються в різних регіонах

Громадські активісти масово опинилися в списках політичних партій на місцевих виборах 2020 року — це не новина ні для кого.

У регіонах цей тренд має свої відтінки.

Одні йдуть, оскільки вважають політику логічним продовженням громадської діяльності.

Активісти об'єднуються і формують нові політичні сили.

Інших — делегують суспільні групи, які визначилися зі своїм лідером і довіряють вирішення своїх проблем.

Однак усі розуміють: бажані зміни і реформи можливі за більших повноважень.

І подекуди шкодують, що цього не розуміє значна частина громадян, які видаляються з фейсбуку чи хейтять рішення активістів балотуватися.

Звісно, представники громадського сектору й раніше де-не-де з'являлися в списках партій.

Однак цього разу балотується ціла спільнота.

Досвідчені активісти, волонтери, експерти від громадськості — на виборах вони не стали конкурентами, а підтримують один одного і, певно, бажають один одному перемоги.

Такого ще українська політика, мабуть, не бачила.

І про це розповіли герої та героїні цього тексту.

Тарас Прокоп, Чернівці.

Кандидат у депутати міської ради, місцева партія «Єдина альтернатива».

Досвід у громсекторі: з 2008 року; громадянська мережа «Опора», програма «U-LEAD з Європою» (регіональний спеціаліст).

Завжди захоплювався історією та політикою, хотів залишити свій позитивний слід в історії України.

З дитинства не міг пропустити жодного важливого політичного процесу.

«Я надихнувся Помаранчевою революцією і якось нутром відчував, що має відбутися щось важливе, коли розпочиналась Революція гідності.

Через це я одним із перших вийшов на Майдан у Чернівцях і навіть, не плануючи це, став координатором протестного руху в області», — згадує активіст.

З початку навчання в університеті, у 2008 році, Тарас планував політичну кар'єру, але саме в той час, за його словами, прийшла хвиля розчарування політикою.

Вона певною мірою накрила і його.

Тоді він повністю занурився в громадську діяльність.

«Контроль за діяльністю політиків, викриття зловживань, підкупів на виборах — тоді для мене це була ідеальна робота», — говорить він.

Тарас Прокоп зазначив, що разом із Громадянською мережею «Опора» у рамках проєктів моніторингу виборів у Чернівцях вдалося суттєво зменшити використання адміністративного ресурсу посадовцями і попередити такі факти.

Відкриті кримінальні справи у справах зловживання високопосадовцями, у тому числі голови ОДА, мали широкий розголос.

Також резонансними стали викриття фактів із підкупу виборців.

Активіст говорить, що згадані досягнення й інформаційна кампанія зіграли свою роль, і кандидати, які планували вдаватися до маніпуляцій і порушень, почали задумуватися, чи варто це робити.

Однак ще після подій 2013–2014 років Тарас усвідомив, що критикувати та контролювати — замало.

Активіст покладав надії на реформу місцевого самоврядування.

Він був переконаний, що саме розвиток громад закладе основу майбутнього процвітання України.

Тому присвятив свою роботу темі децентралізації та підтримки громад — приєднався до програми підтримки реформи «U-LEAD з Європою».

У її рамках на місцях вдалося реалізувати інформаційну кампанію, консультації громад, допомогти втілити проєкти всередині громад.

Тарас Прокоп долучився до розробки бази та запуску інструментів громадської участі в Чернівцях — ініціативи втілили одними з перших в Україні.

У 2016 році місто посіло перше місце в рейтингу демократичних міст країни, зробленого Українським незалежним центром політичних досліджень.

Це, за словами активіста, дало поштовх для формування в місті активного громадського середовища.

«Мої переконання щодо реформи місцевого самоврядування не змінились, але є розуміння, що останнім часом процес децентралізації почали поступово нівелювати.

Вплинути на ці процеси, будучи просто активістом, надаючи рекомендації і свої зауваження вже недостатньо, бо нас перестали чути.

Тому іншого виходу, як самому брати відповідальність у свої руки і формувати політику, просто немає.

Питання стояло у виборі політичної сили», — говорить Тарас.

Після Майдану 2013–2014 років Тарас Прокоп почав отримувати пропозиції від різних політичних сил, але не приєднався до жодної, оскільки не був упевнений у жодній з них на 100%.

Натомість зараз він цілком довіряє місцевому руху «Єдина альтернатива», від якого балотується в депутати Чернівецької міськради.

Як розповів Тарас, ідея руху бере початок з осені 2019 року.

Мета — об'єднати найбільш активних людей, які турбуються про місто, щоб змінити на краще ситуацію в Чернівцях і області.

До новоствореної партії приєдналися громадські активісти, які проявили себе в минулі роки, а також місцеві підприємці, готові підтримувати громадські ініціативи.

«Коли я вперше знайомився з Рухом і мені назвали прізвища, то в мене не було сумнівів абсолютно ні по кому, тому я був упевнений, що до нього варто долучатися», — резюмував Тарас Прокоп.

Про тренд «активіст у списку»: Тарас Прокоп говорить, що активісти з'являлися в списках і раніше, але це були одиничні випадки.

Він вважає, що ситуація змінилася насамперед тому, що в людей з'явилося бажання змін.

Внутрішня політична боротьба в Чернівцях стояла на заваді пропозицій громадськості.

Тому багато активістів вирішили включитися.

Інший момент, на думку Тараса, — хвиля попередніх виборів, яка накрила країну і певною мірою стала позитивною тому, що «старих» політиків, «важковаговиків», що роками були при владі, можна замінити новими.

Однак нові люди не завжди професійні, оскільки виборці обирають бренд.

Натомість у Чернівцях сформувався рух, бренд якого формують його учасники, а не навпаки — говорить він.

Реакція оточення на рішення йти в політику здебільшого схвальна, поділився Тарас Прокоп.

За його словами, більшість людей підтримали і сказали, що «нарешті такі люди будуть іти і включатися в роботу ради безпосередньо».

Деякі колеги по «Опорі» мали надію на подальшу співпрацю з моніторингу виборів, однак, як запевнив Тарас, зараз команда ефективно працює й без нього.

Ключові теми для роботи в міськраді: доступні адмінпослуги, прозорість і відкритість влади, співпраця громад (у тому числі міжнародна співпраця, громадський транспорт, громадські простори.

«Червоні лінії»: Тарас Прокоп зазначив, що для нього неприпустимо нехтувати волевиявленням містян (навів приклад відправленого міськрадою у відставку мера Чернівців), щоб призначати «своїх людей» на посади.

Активіст обіцяє не ухвалювати рішення з корисливою метою, а також ті, що суперечать нормам законів, Конституції чи порушують права людини.

Неля Васюта, Львів.

Кандидатка у депутати міської ради, місцева партія «Варта».

Досвіт у громсекторі: з 2004 року; волонтерка, керівниця ГО «Центр допомоги сім’ям учасників АТО».

Неля Васюта з 2004 року була членкинею молодіжних громадських організацій.

Із початком Революції гідності у 2013 році почала волонтерити разом із громадським формуванням «Народна самооборона Львівщини».

Чоловік Нелі пішов служити на Схід.

У 2014 році у ході «Операції з відновлення державного кордону» разом із бригадою він опинилися в оточенні.

Тоді виникла потреба скоординувати родини учасників АТО, які служили разом із ним.

«На той момент була відсутня інформаційна, психологічна чи правова підтримка.

Нам вдалося об'єднатися родинами військових, які на той час були на Сході.

Ми створили «Центр допомоги сім'ям учасників АТО», який працює досі», — розповідає Неля.

Центр надає допомогу в різних напрямках: волонтери плетуть маскувальну сітку, передають необхідне на фронт, організовують психологічну допомогу, підтримують поранених і родини полеглих бійців, а також тих, хто опинився у складних обставинах.

За 6 років існування організація допомогла близько 3000 учасникам АТО і ООС із Львівщини і всієї України.

Завдяки благодійникам з-за кордону, волонтери передали 27 вантажівок з медичним і реабілітаційним обладнанням у військові шпиталі.

«Щодо балотування в міську раду, у мене була думка, що волонтерити набагато простіше.

Коли ти волонтер, довіру здобути легко.

А коли йдеш у політику, був страх, що люди зможуть не зрозуміти — чому і для чого», — каже активістка.

Однак сталося навпаки.

Колеги по волонтерському руху самі запитували в Нелі, чому вона не йде у владу, казали, що варто спробувати, що вона гідна цього, адже знає їхні проблеми, і з більшими повноваженнями може допомагати більше.

Крім того, політика вже давно близька Нелі Васюті.

Насамперед тому, що вона навчалася на кафедрі політології ЛНУ імені Франка.

Після цього, з 2006 по 2012 роки працювала помічницею депутата Львівської міськради.

За цей час вона дізналася, як працюють органи місцевого самоврядування і комунальні підприємства, як писати звернення, як формується бюджет міста, куди витрачаються кошти.

Також Неля Васюта балотувалася у 2015 році з командою «Народного контролю».

Місцевий рух «Варта» Неля Васюта обрала не випадково: «Разом зі мною балотуються головні волонтери Львівщини.

Люди, які від початку Майдану підтримували особисто мене, мій центр, Люди, з якими ми ліпили вареники на передову, передавали бронежилети, каски, тепловізори.

Крім того, йде багато громадських активістів, роботою яких я щиро захоплююся і поважаю.

Вірю, що це чесні порядні люди, тому йду з ними».

Ключові теми для роботи в міськраді: запровадити програми для родин учасників АТО і ООС, соціальний захист вразливих категорій населення, розбудова соціальної інфраструктури, інтеграції родин учасників АТО, впровадження заходів із комплексної реабілітації ветеранів, доступність міських об'єктів, інклюзивна освіта.

Про тренд «Активіст у списку»: «Нова виборча система змінила підхід до виборів.

Тепер партійним «босам» важче купувати місця і виборців, і є величезний попит на суспільних лідерів.

Люди вже не оцінюють кандидатів по загальнодержавних гаслах партій, люди хочуть бачити реальні кроки на місцях, роботу людей.

Оскільки громадські активісти в останні роки зробили дуже багато і в складних обставинах ми бачимо реальну роботу, тому вони активно проходять у всіх списках і люди мають досить хороші відгуки про них».

Про можливу втрату довіри людей і «червоні лінії» Неля Васюта говорить, що має постійний сумнів, як люди потім сприйматимуть її роботу.

Вона сказала, що її коло спілкування лишатиметься волонтерським: «Мене оточуватимуть люди, з якими я пройшла цей складний шлях, які будуть мені підказувати, допомагати, надавати гострі теми і проблеми для вирішення, з якими працюватимемо разом».

Також Неля Васюта розповіла, що «бачила кухню» міськради зсередини, поки була помічницею депутата: «Для мене основною чеснотою депутата є чесність правдивість перед людьми, які тебе обрали, перед ідеалами, які ти сповідував коли йшов до органу місцевого самоврядування.

Тому межа, за яку я ніколи не переступлю, — не буду казати людям неправду і точно знаю, що ніколи не поставлю інтереси підприємців, груп лобі вище над інтересами громади, соціально незахищених категорій населення.

Я сама виходець із такого середовища і не матиму права переступити.

Ці люди мені довіряють».

Юлія Городчаніна, Полтава.

Кандидатка у депутати міської ради, партія «Європейська солідарність».

Досвід у громсекторі: з 2015 року; голова ГО «Нова Полтава», амбасадорка Фонду родини Богдана Гаврилишина, координаторка БФ «Пацієнти України» тощо.

За підрахунками Юлії, у громадському секторі вона реалізувала понад 350 проєктів з охопленням більше 90 тис.

І це проєкти різних векторів: ініціативи з благоустрою міста, підтримка ОСББ, волонтерські рухи, екологічні акції, електронні послуги, змістовне дозвілля й навчання містян.

Спільно з Харківським інститутом міського господарства Юлія Городчаніна розробляла та реалізувала навчальну програму «Організація та управління ОСББ».

Навчання пройшли вже близько 150 голів та бухгалтерів об’єднань.

Брала участь у розробці міської «Програми підтримки ОСББ Полтави на 2020-2024 роки».

Займалася впровадженням сервісу i.

Gov на Полтавщині для надання мешканцям послуг в електронному вигляді.

Юлія Городчаніна також координувала найбільший волонтерський проєкт у місті «Толока» – проведення благоустрою у дворах та багатоповерхівках силами мешканців.

Організовувала екологічні марафони, тренінги та конкурси для школярів і студентів щодо поводження з відходами та сортування вторсировини.

Вона обласна координаторка наймасштабнішої в Україні акції з прибирання довкілля «Let’s do it, Ukraine».

Координувала БФ «Пацієнти України», який з початку карантину забезпечував засобами захисту інфекційні відділення в області.

Юлія Городчаніна говорить, що вирішила балотуватися, оскільки впевнена в команді та має напрацювання у кількох напрямках життєдіяльності міста.

Вона прагне зробити місто європейським з якісними послугами, сучасною інфраструктурою.

До цього Юлія мала невеликий політичний досвід.

У 2019 році координувала роботу партії «Голос» на парламентських виборах у Полтавській області.

Стала в ряди «ЄС», оскільки вважає, що «патріотичні проєвропейські сили мають об'єднатися навколо найсильнішої партії, щоб не розпорошувати голоси».

«Мене турбує, навіть лякає рейтинг ОПЗЖ й інших проросійських політичних проєктів після Революції гідності та внесених змін до Конституції України щодо євроінтеграційного вектору країни», — додала вона.

Юлія Городчаніна зізналася, що приємно чути слова підтримки щодо її рішення спробувати сили в політиці.

«Ми справді багато працювали з активними полтавцями, маємо довіру і конкретні ініціативи, які з року в рік реалізовували.

Тобто люди мають чітке розуміння, що можна очікувати від мене і команди і що ми збираємося робити в раді.

Це забезпечує відповідь на найпоширеніше питання “А чим ви відрізняєтеся від всіх інших?”», — додала вона.

Юлія акцентувала, що на цих виборах багато кандидатів різних партій — випускники організованих з її участю освітніх проєктів — «Школи депутата», «Школи демократії», навчань для громад, голів ОСББ.

«Це теж певною мірою формує прецедент, коли політичні конкуренти не хейтять один одного, а підтримують, бо знають один одного, навчалися разом принципам муніципального менеджменту, працювали спільно над проєктами місцевого розвитку.

Адже на місцевому рівні важлива виважена робота на благо громади, а не боротьба політичних гасел, особливо зараз, коли громади і країна мають складні виклики зумовлені поширення COVID».

Ключові сфери для роботи і завдання у раді: благоустрій (розробити та реалізувати концепцію розвитку міської набережної), екологічна ситуація (вирішити проблему із полігоном твердих побутових відходів, відкрити новий полігон, запустити сміттєпереробний завод), робота з молоддю (створити молодіжний центр), підтримка органів самоорганізації населення (ОСББ, вуличні й селищні комітети).

Про тренд «активіст у списку»: «Активісти в політиці — це логічний еволюційний шлях.

Ті, хто мають бачення, бажання і вже реалізовують суспільно корисні ініціативи, не маючи повноважень, вочевидь будуть більш ефективними за тих кандидатів, які ніколи не цікавилися життям міста.

Тобто мало бути фахівцем у своїй сфері й справно платити податки (це базова вимога ;) ), але важливо мати розуміння і досвід, як функціонує місто, що хвилює людей, вирішувати не конкретну одну проблему в режимі гасіння пожеж, а бачити причинно-наслідкові зв’язки і знаходити системні рішення.

Навіть якщо у конкретного активіста мало досвіду, важливо, що ця людина має мотивацію і гуртує навколо себе людей».

На думку Юлії, тренд наявності активістів у списках спричинений меседжем, навіяним результатом Володимира Зеленського та партії «Слуга народу» на виборах минулого року: люди розчарувалися у політиках і політиці, тому терміново треба компенсувати вакуум довіри.

На запитання, чи боїться втратити довіру людей Юлія Городчаніна відповіла, що хвилюється, але не боїться.

«Хвилююся, бо в суспільній свідомості міцно засів стереотип: щойно людина стає депутатом, вона винна у всіх гріхах, корупціонер тощо.

І не скаржуся, бо, давайте будемо відвертими, підстави для таких стверджень частина депутатів давали регулярно.

Але українські громади змінюються.

З кожними місцевими виборами приходить все більше нормальних прогресивних депутатів, які показують іншу якість політики.

У деяких містах країни цей процес відбувається швидше, десь — повільно, як-от у Полтаві.

Але це точно не зворотний процес, роки незалежності, безвіз, збільшення аудиторії користувачів інтернету роблять своє», — пояснила вона.

Юлія додала, що не боїться втратити довіру, бо планує продовжувати займатися в міській раді тими ж напрямками, роботою в яких цю довіру отримала.

«Коли ти все робиш разом, відкрито, то і питань чи підозр не виникає.

Має піти час політики за закритими дверима», — резюмувала вона.

«Червоні лінії»: корупція, будь-які домовленості з проросійськими партіями.

Віталій Селик, Київ.

Кандидат у депутати міськради, партія «Слуга народу».

Досвід у громсекторі: з 2004 року; активіст кампанії «Чорна Пора!», МО «Остання барикада», ініціатива «Дамо раду Києву», ВМГО «Фундація регіональних ініціатив», Центр «Ейдос».

Віталій Селик розповів, що в громадській діяльності з Помаранчевої революції 2004 року.

Тоді він був активістом громадянської кампанії «Чорна Пора!».

Після того організовував культурні заходи і захищав мову разом з Мистецьким об’єднанням «Остання барикада», яке очолює Олесь Доній.

Був співорганізатором Мовного майдану влітку 2012 року.

Брав участь у захисті історичної будівлі Гостинного двору на Подолі в 2012–2013 роках.

У 2013 році долучився до ініціативи «Дамо раду Києву», яка боролася за повернення районних рад.

Був активним учасником Революції гідності, співкоординував гарячу лінію «Євромайдан СОС».

Віталій розповів, що останнім часом захопився урбанізмом і просуває розвиток велопішохідної інфраструктури.

Зокрема він допомагав просувати відкриття наземних світлофорів біля станцій «Контрактова площа» та «Театральна», адвокатував добудову велопандусів на Поштовій площі та біля метро «Дніпро».

«У 2019 році з іншими активістами підняли питання щодо захисту старих ліхтарів та проблеми білого світла.

Зараз відновлюємо один ліхтар з Маріїнського парку та готуємо для міста нові гайдлайни освітлення.

Також нині активно просуваю повернення трамваю на міст Патона та велоспуску з нього на острів Гідропарк.

У цьому напрямі є результативний діалог з міською владою.

Вони прислухаються до наших аргументів», — пояснив Віталій Селик.

У 2018–2019 роках під час роботи в Центрі «Ейдос» активно просував медичну та освітню реформи, проводив комунікаційну кампанію щодо цих змін для журналістів з усіх регіонів (за освітою Віталій журналіст).

Вирішив піти у владу, оскільки громадська діяльність не завжди дає ті можливості впливу на швидкі зміни, як депутатство.

Віталій Селик вважає, що робота у міській раді допоможе «ефективніше впливати на розвиток нових проєктів і зупинку поганих ідей».

Проте, найголовніше, за його словами, — спільно з експертами та громадським сектором створити та ухвалити нові політики та правила для міста, які допоможуть пришвидшити розвиток та убезпечать від хибних рішень.

Про реакцію оточення на своє рішення каже: «Значна частина друзів не сприйняла мій вибір.

Деякі відверто образилися.

Чоловік 50 видалили з друзів на фейсбуку.

Проте багато хто написав слова підтримки.

Але я впевнений, що вибори минуть, спаде емоційна напруга, і з більшістю ми відновимо дружні відносини».

Ключові питання для роботи в раді: встановлення у спальних районах міста і парках освітлення теплого тону, розвиток вело мережі, захист і відновлення історичної спадщини (насамперед Гостиний двір), озеленення міста, розвиток парків і зон відпочинку.

Про тренд «активіст у списку»: «Активісти є трендом кожних виборів.

Просто якщо в минулі рази це були окремі активісти — то цього разу на вибори йдуть представники спільноти, які своїми вчинками щодня розвивають місто.

Серед нас немає конкуренції й ми часто допомагаємо і підтримуємо один одного.

Бо в нас єдина ціль — кожен на своїй ділянці і своєму напрямі розвиває місто, де ми живемо».

Про «червоні лінії» у політиці Віталій Селик говорить, що йому важливо ухвалювати чесні рішення для міста і не залежати від пропозицій окремих лобістів.

«Мої червоні лінії — це громадянський сектор, в якому я виріс, це мої друзі і колеги, які будуть слідкувати за моєю діяльністю.

Кожна моя помилка — буде спільною помилкою і буде бити по громадському сектору.

Я не можу цього допустити».

Фото надані героями та героїнями матеріалу.