Журналістика на задніх лапках. Інформаційні канали перед виборами, жовтень 2020-го

Українське інформаційне мовлення перед виборами нагадує миттєву фотографію.

Спочатку глядачі бачать лише обриси кампанії, потім починають з’являтися партійні кольори, з часом насичення агітацією все зростає і за тиждень перед волевиявленням на екрані стоїть уже повноцінний власник ЗМІ.

А ще його дружина, однопартійці та кандидат у мери Дніпра, погано замаскований під політичного експерта.

Щоб ви розуміли масштаби трагедії, Прямий канал протягнув на двогодинну програму перед днем тиші шість народних депутатів «Європейської солідарності».

Що ж до змісту передвиборчого мовлення, то його можна було звести до двох простих функцій: а) пояснити, чому не варто підтримувати нинішню владу, б) пояснити, чому варто обрати нас.

Наймайстерніше це поєднували канали «ОПЗЖ».

Ефіри кума Путіна цілком можна було замінити висловом «Зеленський не може — Медведчук допоможе».

Чому не варто підтримувати владу?.

Критика владної команди — це завжди дуже важливий передвиборчий інструмент.

Адже в ідеалі всі партії борються саме за те, щоби стати новою владою.

І тому їм доводиться пояснювати виборцям, чому не можна просто залишити все як є.

У випадку «Слуги народу» додається ще один фактор — уже більше року опоненти намагаються повернути з команди Зеленського своїх виборців.

Дискредитувати опонента для цього значно простіше, ніж довести українцям власні переваги.

Та й «слуги» роблять все, аби їх було за що критикувати.

Команда Порошенка.

Прямий канал та «Еспресо» за тиждень до виборів обрали своїми цілями опитування Зеленського та поїздку членів «Слуги народу» на Донбас.

Зокрема, на Прямому переконували, що опитування президента спричинить зростання захворюваності на коронавірус.

На «Еспресо» екснардеп Андрій Тетерук закликав глядачів утриматися від участі в ініціативі президента.

І казав, що довіряти цьому процесу означає «стати на сторону зла».

Ба більше, на думку депутата, Зеленський ще буде нести відповідальність за свою ідею після закінчення каденції.

В інтерв’ю Петра Порошенка Прямому, «Еспресо» та 5 каналу (у вечір перед днем тиші, звісно ж) експрезидент порівняв опитування Зеленського з референдумом Путіна.

Телеведуча Світлана Орловська не стала розмінюватися на дріб’язок й одразу порівняла з Гітлером.

Василь Зима, співробітник точно зовсім ніяк не пов’язаного з Порошенком «Еспресо», запитав у лідера «ЄС», яке питання Зеленського його найбільше обурило.

Не бачу джинси.

Не чую джинси.

Не поширюю джинси.

Поїздка «слуг народу» на фронт викликала у студіях цих каналів таке обурення, наче монобільшість поїхала воювати за Росію.

Були й розповіді про «корів у військовій формі», і заяви про «возз’єднання» «Слуги народу» з «ОПЗЖ», й переживання, що народні обранці принесуть на фронт коронавірус.

Світлана Орловська подякувала (!) одному з гостей, коли той назвав «слуг» дебілами.

Петро Порошенко висміяв помилки опонентів у військовій термінології.

Та що вже там, членів монобільшості, які взяли участь у поїздці, на Прямому порахували у «штуках».

Перед місцевими виборами тут зробили все, аби глядачі, в найкращому разі, зневажали Зеленського.

Також на Прямому та «Еспресо» часто лунала теза про те, що члени влади мали здійснити подібну поїздку раніше.

Діставалося «Слузі народу» й на дрібніші теми.

Особливо від Світлани Орловської.

Послання президента у Верховній Раді вона прокоментувала каламбуром: «Я так і не зрозуміла, кого й куди він послав».

А пізніше в цій же програмі нагадала виборцям, як Зеленський ігнорував повістки в армію та жартував під час Революції гідності.

Георгій Тука згадував Зеленського як «напів шостого» президента.

А Петро Порошенко називав свого наступника «голобородьком» та жалівся, що той переніс «свою дупу» на державну дачу.

Цікаво, що також від власника Прямого дісталося й «За майбутнє».

Порошенко навіть вдався до дзеркально чистої контрагітації, закликавши глядачів не підтримувати цю партію.

Володимир Омелян на «Еспресо» критикував Зеленського за інтерв’ю каналам «друзів-олігархів».

А політичний коментатор Михайло Басараб хотів би почути висновки психоаналітиків про шостого президента.

Контрагітацію протиснули навіть у титри.

Команда Медведчука.

На каналах «ОПЗЖ» владі теж діставалося за опитування президента, включно з натяками на персональну відповідальність для Зеленського.

А поїздку «слуг народу» до лінії фронту тут називали «пожертвою парламентарями».

Але значно частіше на каналах кума Путіна йшлося про пропагандистські питання.

Ведуча News.

One Діана Панченко розповідала про якесь «крило війни» у «Слузі народу».

Медведчук переконував, що Путін не зустрічається із Зеленським лише через небажання Зеленського.

Олександр Качний на ZIK стверджував, що частина «слуг» не хоче, щоб окуповані території поверталися в Україну.

Віталій Журавський за півтори години до дня тиші прямо закликав глядачів не голосувати за провладну більшість, бо та не торгує з Росією.

До речі, про порушення виборчого законодавства.

Ренат Кузьмін примудрився закликати глядачів не голосувати за владу двічі протягом одного інтерв’ю.

Спочатку — щоби скинути «колоніальний гніт».

Потім — щоби більше голосів отримала «ОПЗЖ».

Усе це під цілковите мовчання ведучих.

У нас є справжні вибори та правила.

Після всього, що за цей рік наговорив Кузьмін, Нацрада мала б заборонити аудіохвилі.

Чому варто підтримати нас?.

Команда Порошенка.

Цікаво, що канали — симпатики Петра Порошенка протягом тижня подавали своїм глядачам відносно небагато причин підтримувати саме «Європейську солідарність».

Якщо демонізації Зеленського на Прямому стане ще хоч трошечки більше, в його ефірі взагалі не лишиться місця для оспівування Порошенка.

Але не переймайтеся, цей час поки не настав.

Олег Синютка ще встигає розповідати, що досягнення, які приписує собі Зеленський, насправді належать Порошенку.

І натякати, що після місцевих виборів не лише настане кінець для влади, а й почнеться відродження для України.

Порошенкосанс, так би мовити.

Світлана Орловська починає марафон у переддень тиші фразою: «У вас буде дві години, щоб зробити свій вибір».

При цьому у шоу беруть участь лише шість депутатів «Європейської солідарності» та ще сім кандидатів від цієї ж партії на місцевих виборах.

Що не відпрацювали колеги, довелося взяти на себе особисто п’ятому президенту.

Наприклад, розповісти про свою благодійність чи про те, як він досі захищає безвіз.

З’їзд партії «Європейська солідарність».

Звичайне включення «народного депутата».

Команда Росії.

На каналах Медведчука тим часом українців закликали обрати Путіна.

Точніше, News.

One, ZIK та «112» агітували, звісно ж, за «ОПЗЖ».

Але на темах та товарах, які виробляє виключно Росія.

Поїздка Медведчука в Москву фігурувала на його телеканалах практично щодня.

Подорож стала основою для риторики кишенькових ведучих, коментаторів та закадрової начитки.

Що там, В’ячеслав Піховшек навіть у підводці до інтерв’ю назвав боса «людиною, яка забезпечує реальний прорив у зовнішній політиці».

Для початку глядачів намагалися спокусити російською вакциною.

Це ідеальна тема для піару, адже вона, з одного боку, продає виборцям обіцянку безпеки.

З іншого боку, дискредитує українську владу, яка чомусь не хоче закуповувати невідомий препарат.

Кум Путіна нахваляв «ліки» особисто та залучав друзів.

Ренат Кузьмін, наприклад, казав, що Медведчук домовився про ліки без черги, поки Зеленський домовився лише про «испытания на украинцах» (маючи на увазі, звісно, не російську вакцину).

Нардеп «ОПЗЖ» особливо наголошував на тому, що в Москви вже є «готовая апробированя вакцина».

Хоча це не так і там досі тривають тести.

Найяскравіший виступ на цю тему подарував глядачам «112» Євгеній Червоненко: «По слухам, уже на Бессарабке власть уже имеет русские вакцины, кому надо.

Кто хочет».

Також кандидат-невдаха заявив, що всі його знайомі вже вакциновані.

І, про всяк випадок, ще похвалив Медведчука за звільнення полонених та допомогу підприємствам.

Найчеснішою частиною цією розмови був випадковий напис на фоні.

Відновлення економічних зв’язків із Росією стало другою головною темою тижня.

Причину їх розриву замовчували настільки сильно, що Україна в начитках ведучих виглядала безглуздою самогубцею: «За шість років Україна не лише втратила ринок збуту.

А й зробила все, щоб максимально обмежити співпрацю із сусідами.

Навіть запровадила антиросійські санкції».

На щастя, Медведчук усіх врятував.

Він і санкції скасував, і робочі місця відновив.

Андрій Лесик переконував, що лише з курсом Медведчука в Україні можливий мир та відновлення промисловості.

«Зеленский ничего не делает.

И вынужден Медведчук брать инициативу в свои руки», — пишався начальником Лесик.

Юрій Павленко називав дії кума Путіна «ковтком свіжого повітря та надії».

Середньодешевий піарник Шарія Олександр Лазарєв обурювався, що влада не цінує подвиги Медведчука.

Олег Волошин згадував про «добру волю российского руководства».

Уявіть, що хтось убив вашого співмешканця та захопив кухню, а тепер дозволив продавати собі картон.

Ви б назвали це «доброю волею»?.

В інший час Ренат Кузьмін називав «ОПЗЖ» «патриотами Украины».

Ілля Кива стверджував, що його партія хоче змінити владу аферистів.

Та закликав Зеленського піти у відставку, щоб дати «ОПЗЖ» врятувати Україну.

В’ячеслав Піховшек розповідав про особливу атмосферу між Медведчуком та Путіним.

Фу, вони ж куми.

Важко дивитися на губи, які не можеш поцілувати.

Інші цікаві цитати та маніпуляції тижня.

У день тиші телеканали по-різному обходили законодавчі обмеження.

«Еспресо», наприклад, показав проєкт «Місця української сили» із нардепом «Європейської солідарності» Володимиром В’ятровичем.

У свою промову політик вплів ідеологічні здобутки попередньої влади і критику «какой разніци» Зеленського.

One тим часом випустив програму «Велика тема» про пенсійну політику.

В її рамках багато разів критикували нинішній уряд.

Крім того, News.

One цього дня традиційно показував повтори своїх токшоу з купою членів «ОПЗЖ».

Заборона книги про Василя Стуса фігурувала на інформаційних каналах відносно мало.

Прямий та 24-й розповідали, що судове рішення спричинило ефект Стрейзанд відносно Віктора Медведчука.

А от рідні канали кума Путіна, ймовірно, щоб уникнути ще більшої небажаної популярності, про перемогу мовчали.

Хіба що «112» подав коментарі Михайла Погребинського про те, що Вахтанг Кіпіані, мовляв, написав замовну книжку, аби «клеветать на фигуру, которую достать сам не может».

Гм, «клеветать на фигуру, которую достать не может», — це ж прямо про історію Медведчука та Стуса.

«Слуги народу» виявилися практично не представлені в агітації на інформаційних каналах.

Вони змушені були лише виправдовуватися й коментувати чужий порядок денний.

А заяви нардепів щодо опитування президента ще й дуже погано зістарилися.

Наприклад, Олександр Качура доводив, що його партія не має до опитування жодного стосунку, ось такою фразою: «Я член вищого керівного органу партії.

Я, наприклад, не знаю, хто організовує, шо [...] Ми не знаємо, я от вам чесно скажу.

Я не знаю, хто організовує і яким чином це буде відбуватися».

Через два дні партія заявила, що оплатить опитування.

Перемогу в номінації «найкращий стендап тижня» заслужила ведуча Прямого Світлана Орловська.

20 жовтня, коментуючи виступ президента Зеленського у Верховній Раді, вона розповіла глядачам, що як журналістка має дотримуватися балансу та незаангажованості.

Приклади реальних дій пані модераторки ви можете знайти в цьому тексті, в окремому тексті, чи прямо у продовженні її ж слів про етичні стандарти: «..

Я не можу собі дозволити сказати, що це був цинічний виступ.

Що це був виступ недопрезидента.

Що це був виступ брехуна.

У жодному разі.

І я так ніколи не скажу».

Ми не можемо дозволити собі написати, що Світлана Орловська — це пропагандистка власника каналу.

І ми так ніколи не напишемо.

Анатолій Шарій зізнався в ефірі «112», що перед виборами користується соціологією «Слуги народу», якою його «снабжают» друзі.

Також Шарій заявив, що «живет в нормальном мире» і хоче, щоб українці теж «почувствовали, что такое нормальная жизнь».

Це коли ти ховаєшся від кримінального переслідування за кордоном?.

Крім українських виборів, ZIK також присвятив трошки часу американській кампанії.

Проросійський канал щосили підтримував Дональда Трампа.

Тут знайшли якусь цензуру стосовно «викриттів» проти Байдена, цитували критику нинішнього президента США на адресу опонента, стверджували, що якщо президентом стане демократ, він змусить Україну ще більше залежати від МВФ.

Віктор Суслов навіть заявив, що Байден й Обама свого часу «обеспечили сдачу Крыма России [...] Ясно, что Крым не мог быть захвачен Россией без согласия США».

О Боже, в Медведчука визнали, що Росія перебуває під зовнішнім управлінням Америки!.

Також руку, яка годує, неочікувано вкусила працівниця проросійського видання «Страна.

ua» Світлана Крюкова: «Я не согласна, что в момент сложного политического переговорного процесса нужно приезжать в Россию и просить у них вакцину.

Очевидно осознавая, что это ловушка.

Или это закладка, которая делается тоже с избирательной точки зрения...».

На щастя, Андрій Лесик одразу захистив честь агресора.

Токшоу ZIK «Ми всі — українці», яке, за словами ведучих, має «об’єднувати», цього тижня розповідало глядачам про «прокляття патріотів, які розгортають травлю своїх».

Співробітників кума Путіна дуже обурило те, як українці відреагували на поразку боксера Василя Ломаченка.

На програмі розповідали, що талановитих українців нищать за «власну позицію», віру, мову та інші подібні речі.

Але жодного разу не згадали, що ж такого конкретно наробив Ломаченко.

Називав війну з Росією «дільбою нагорі», знімався з російським спецназом, брав участь у пропагандистському російському фільмі.

Зачепили на шоу й артистів-гастролерів.

У дуету «Кролики» запитували, яким має бути мистецтво: національним чи інтернаціональним.

Повертаючись до улюблених прикладів ZIK, уявіть, що українські виконавці під час Другої світової співали для нацистів.

Медведчук би сьогодні називав це «інтернаціональним мистецтвом»? Крім того, «Кролики» заявили, що жоден їхній російський колега не казав про Україну нічого поганого.

Пореченков стріляв мовчки.

Та й підписантам листа на підтримку анексії Криму озвучувати щось не знадобилися.

Здається, ZIK у цьому токшоу намагається об’єднатися не з тим народом.

Протягом тижня на каналах Медведчука багато разів розповідали про братній народ, громадянську війну та іншу російську брехню.

Деякі з цих посилів варто виділити особливо.

Адже в їхнє існування майже неможливо повірити на сьомому році війни.

Наприклад, Ренат Кузьмін на ZIK обурювався, що своєю взаємодією з НАТО Україна може спровокувати Росію на війну.

Олег Волошин на ZIK розповідав, що, анексувавши Крим, Росія зупинила «будущую большую войну», яка могла б виникнути, якби на території України розмістили інфраструктуру НАТО.

Які ж «терпилы» повинні бути в «ОПЗЖ», щоб керуватися логікою «дякуємо, що лише покалічили».

Медведчук на «112» стверджував, що це Україна зірвала мінські перемовини, бо не пішла на вимоги Росії (тобто агресора) щодо власних виборів.

У голові Медведчука, здається, просто не вкладається концепція захисту власної гідності перед Путіним.

Ренат Кузьмін на News.

One боявся, що, проводячи опитування Зеленського, члени влади «Проведут внутри страны репрессивную деятельность в отношении лиц с Донбасса, которые по-прежнему противятся распространению украинской власти на территории неподконтрольные».

«Репресії» проти сепаратистів називаються правоохоронною діяльністю.

І якби Україна вирішила таким зайнятися, Кузьмін дізнався б одним із перших.

Ми всі — українці?.

Короткий висновок після цієї кампанії полягає в тому, що інформаційні канали перед виборами краще не дивитися.

Олігархічні ЗМІ зневажають виборців наскільки, що перетворюють на піар однієї партії марафон під назвою «Твій вибір».

(Про)російські канали у своїй безкарності дійшли до пропаганди, яку не завжди побачиш навіть на російському телебаченні.

Ще раз подякуємо Путіну, що він убив лише десятки тисяч, аби йому не захотілося вбивати мільйони.

Навіть виборче законодавство, яке політики перед волевиявленням звикли креативно обходити, цього разу вони просто ігнорували.

Прямі заклики голосувати чи не голосувати за якусь партію — це межа, за якою вже просто немає більш кричущих порушень для ЗМІ.

У «мирний час» журналісти часто ображаються, коли їм приписують роботу на ті чи інші політичні сили.

Що ж, це називається пам’ять.

Скільки б незалежності співробітники цих каналів не показували далі, українці пам’ятають: коли треба, вони завжди стають на задні лапки.

Про перипетії ночі виборів 25 жовтня читайте у спеціальному матеріалі.

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що була надана через проект «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews.

Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.

Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.