Як не треба говорити про професії з дитиною

Все частіше можна побачити, як батьки вже з перших шкільних років переймаються, яку професію обере їх дитина.

Чи буде цей вибір "правильним", чи принесе цей фах достатньо грошей та задоволення.

А головне – чи потрібно підштовхувати дитину і як це зробити.

На думку сімейного та дитячого психолога Ольги Колеснікової-Чмель, абсолютно нормально бажати дитині найкращого.

Проте варто правильно розставляти акценти та формулювати свої батьківські задачі.

Ось кілька моментів, які варто враховувати:.

Допоможіть дитині розкритися.

"Батьки повинні з малих літ допомагати дитині розкриватися.

Це можливо тільки за умови безумовного прийняття: коли батьки приймають дитину – її таланти, схильності та обдарування та, навіть, слабкі сторони, – зазначає психологиня.

Тут взагалі йдеться не про професійний вибір, а про глибші поняття – побудову з дитиною довірливих стосунків, аби зрештою вона сама зробила цей вибір".

Ольга Колеснікова-Чмель,.

Створіть середовище для розвитку.

Ольга Колеснікова-Чмель сімейний та дитячий психолог переконана, що дорослі мають "дотримуватись правила послідовності: спочатку безпека, потім гра, а вже потім – розвиток".

"Перебуваючи у безпеці та відчуваючи підтримку батьків і педагогів, дитина зможе проявити всі свої таланти (які, вона звісно, має!), – пояснює експертка.

У цьому безпечному ігровому середовищі дитина вчитиметься отримувати задоволення від власних успіхів, приймати поразки та наслідки власних дій".

У свою чергу, нейропсихологиня Марини Вєжис, звертає увагу на те, що віковою особливістю молодших школярів є саме бажання розібратися в устрої світу:.

"Їх цікавлять "великі" об'єкти: материки, динозаври, вікінги, льодовикові періоди, сонячна система.

Саме цей інтерес і потрібно розвивати і вчитися розбиратися й цікавитися.

Це забезпечить хороший заділ пізнавальному інтересу".

Професії майбутнього: які спеціалісти будуть затребувані післязавтра.

Допоможіть дітям з концентрацією та емоціями.

На думку психологині, батьки разом з іншими важливими дорослими – педагогами, тренерами тощо – повинні перебрати на себе частину функцій контролю та регулювання поведінки дитини.

"В 1-4 класах дитині ще важко повною мірою контролювати власні емоції, посидючість, увагу.

Відділи мозку, які за це відповідають ще не сформувалися, – пояснює експертка.

А отже в цьому мають допомагати дорослі.

Робити це потрібно м'яко, збалансовано і на власному прикладі, щоб не відбити у дитини бажання вчитися та пізнавати нове через надмірний тиск та обмеження".

Підтримуйте дитячі мрії.

Ще одне важливе завдання дорослих – підтримувати дитячі мрії та навчити їх реалізовувати, підкреслює психологиня.

"Якщо дитина сьогодні хоче бути пожежником, не варто її одразу відмовляти через небезпеку або особисті переконання, – радить психологиня.

Підтримайте цікавість дитини.

Розкажіть, яка саме ця професія.

Якими вміннями володіють пожежники та які навички мають розвивати найбільше.

Запропонуйте тренуватися, вчитися тощо.

Не варто залякувати: "Це не для тебе!".

Дитина ще може сотню разів передумати, але кожного разу знатиме, що може поділитися з батьками і отримати підтримку".

В 1-4 класах дитина ще не обирає професію, а приміряє на себе різні варіанти.

І тут головне не нав'язувати – свої.

Ольга Колеснікова-Чмель пригадує зі своєї терапевтичної практики багато випадків, коли 40-річні клієнти плакали на консультаціях через поведінку батьків:.

"Вони часто згадують, як, на приклад, у дитинстві просили батьків відвести на музику, а батьки змушували ходити на танці.

Так, за рахунок дітей батьки втілювали власні бажання і мрії.

Така поведінка руйнує контакт дитини з батьками та змушує втрачати зв'язок зі своєю унікальністю.

Часто нав'язування може бути несвідомим.

Адже окрім своїх дітей у кожного дорослого є ще власна внутрішня дитина зі своїми мріями та бажаннями.

І тут головне не переплутати, кого чує дорослий та чиї бажання хоче здійснити.

Просто запитайте себе: "Хто хоче цим займатися насправді?".

Якщо відповідь буде "Та це ж я колись хотіла співати/Та це ж я у дитинстві бажав вивчати карате", ну то записуйте себе у гурток співу/карате".

Ваші особисті дитячі мрії мають здійснюватися у вас, а не у ваших дітей.

Також психологиня радить навчитися чути свою внутрішню дитину та сприймати свою особистість, адже це допомагає зрозуміти та вибудовувати контакт з власними дітьми.

"Батькам варто навчити дитину розуміти себе, свої сильні та слабкі сторони, потреби, можливості та зони найближчого розвитку.

Навчити дитину думати про себе та розуміти себе.

Тому завдання батьків полягає у тому, щоб відкласти власні переживання, досвід та страхи за майбутнє вбік.

Варто бути поруч з дитиною, допомагаючи їй краще зрозуміти себе", - каже Марина Вєжис.

В жодному разі не можна казати "У тебе нічого не вийде", переконана Марина Вєжис, психологиня у сфері дитячо-батьківських відносин, нейропсихологиня.

А тим паче не можна залякувати представниками різних професій, мовляв:.

"Не будеш слухатись, тебе забере поліцейський".

"Будеш так верещати, приїде лікар і зробить тобі укол".

Такі фразі стигматизують уявлення дитини про ці професії.

"Не встанеш, поки не доїси": як популярні фрази батьків впливають на розвиток дитини.

15 типових висловів.

Також не повинно бути жодних ярликів та зневаги щодо будь-яких професій:.