Турбовинтовые сантехники

Отримую чимало повідомлень, зокрема й про те, що сучасна українська авіація не спроможна відновитися, що навчати немає де та й немає кого, бо професії умовних менеджерів вигідніші за професії пілотів чи будь-які, пов’язані з авіацією.

Що ж, друзі, тут сперечатися важко. Справді, з освітою в Україні (і не лише з профільною авіаційною) сьогодні важко і тяжко. Але не думаю, що причина того, що авіаційних професій мало і на них мало хто хоче йти, – виключно у вигоді чи прибутковості набутої професії.

Давайте розберемося.

От, наприклад, є така професія, як сантехнік. Я не порівнюю з авіацією, а просто констатую.

Хто такий сантехнік? Це фахівець, котрий знає, як облаштувати та відремонтувати водогін та водовідведення у будинку. Це престижна професія? Навряд чи. Прибуткова? Ну, за умов нового будівництва та ремонтів старого житлового фонду – певен, що так.

А де навчались сантехніки? У вишах? Зовсім ні. Сантехніки – це випускники профтехучилищ. До того ж всі знання, якими вони оволоділи раніше, сьогодні в більшості випадків застаріли. Адже і самі водогінні системи, і матеріали, з яких виготовляють вузли цих систем – зовсім не такі, як були колись. Більше того – розмаїття систем та матеріалів просто вражає. Це не чавун, "нержавійка" та латунь.

Що маємо? Маємо сантехніків-самоучок, котрі методами спроб та помилок у ваших же оселях навчаються працювати з новими системами. Бо навчання нових сантехніків в Україні не ведеться (принаймні в таких обсягах, як раніше).

Який робимо висновок? Правильно: одна з найпотрібніших та найприбутковіших професій сьогодні не має навчальної системи, а тому маємо неякісне облаштування побутових водогонів.

"До чого тут авіація?" – спитаєте ви. До сантехніки – ні до чого. Але принципи скрізь однаковісінькі. Тобто – немає навчальної системи та навчальної бази – не буде і фахівців. І якщо сантехніка – це не настільки масштабно, щоб від швидкості опанування новітніми знаннями залежали життя людей, то авіація – зовсім навпаки.

А тепер вирівнюємо логіку. Будь-які заклади освіти зобов’язані миттєво реагувати на зміни у технологіях та вивчати їхнє застосування. Інше питання – наскільки є критичним використання новітніх технологій в різних галузях.

Але як можна навчити пілотів чи авіаінженерів використовувати новітні технології, якщо у багатьох вишах на кафедрах засіли старі викладачі, котрі літак бачили один єдиний раз – коли при СРСР літали в Москву за апельсинами, а про використання гелікоптерів у складних умовах знають із фільму "Міміно".

Я зовсім не хочу нікого принизити. Я лише про те, що епоха професури, яка знає "на зубок" всі закони аеродинаміки, але не відповідає за практичне застосування цих знань – давно минула. Тобто для студента (курсанта) просто знати, ЩО це таке – немає жодного сенсу без того, щоб не відчути ЯК це працює. Я давно казав і повторюю: сидячи на табуретці біля дошки з крейдою в руці не навчишся керувати літаком чи гелікоптером.

Саме тому у Кременчуцькому льотному коледжі буде встановлено два новітніх симулятори для навчання пілотів гелікоптерів, згідно з програмою створення Єдиної авіаційної системи МВС. В керівником коледжу віднедавна – став справжній бойовий пілот, котрий передаватиме свої знання та досвід молодому поколінню, зокрема і підбираючи кадри для викладацького складу.

Про симулятори для навчання пілотів гелікоптерів я писав неодноразово. Завдяки програмі зі створення Єдиної авіаційно системи МВС, найновіший симулятор польотів віртуальної реальності FFS найвищого рівня D для навчання пілотів H-145 та симулятор для навчання пілотів гелікоптерів Н-225 (Super Puma) – я вже згадував у своїх дописах.

А стосовно навчання пілотів для літаків, що входитимуть до "системи" – певен, що скоро теж буде зроблено чималий крок. Є в Україні кілька профільних вишів, що навчають пілотів. На превеликий жаль – найстаріший та найповажніший і визнаний у всьому світі Національний авіаційний університет (НАУ) – дедалі глибше втягується в корупційні скандали з переділом майна та війною за владу у виші. Там наразі геть не йдеться про освіту і навчання пілотів. Можливо, державна влада зглянеться та візьме під контроль ситуацію. Адже мова не лише про навчання пілотів. А й про науковий хаб, і про команду з розробки та створення безпілотників, про систему авіабезпеки та зрештою – престиж держави.

Наразі авіасистема МВС має необхідні ресурси у пілотах, але дуже скоро треба будуть нові молоді фахівці. А якщо взяти до уваги програму з відновлення аеродромів – то взагалі потрібно пришвидшити наведення ладу у галузі.