Euronews Олександра Ткаченка

Уряд вирішив у 2021 році запускати українську версію європейського каналу Euronews. Цим питанням має займатися міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. Саме його уряд уповноважив на «переговори з міжнародним телеканалом Euronews і розробити проєкт щодо підписання угоди із запуску Euronews Ukraine у 2021 році». Олександр Ткаченко у фейсбуку написав, що «це важливий крок в інформаційній політиці, а також – популяризації України у світі».

Таким чином ідеться про можливу появу на українському ринку ще одного інформаційного мовника, можливо, з державним фінансуванням. До того сам бренд Euronews уже мав свою недовготривалу історію виходу в український медіапростір, що завершилася боргом держави перед європейською компанією у 360 млн грн, які суспільний мовник (раніше НТКУ) виплачував упродовж десяти років.

Euronews, його власники та перші франшизи

Насамперед кілька слів про сам Euronews. Це європейська новинна мережа зі штаб-квартирою в Ліоні (Франція). Вона була створена низкою європейських суспільних мовників, згодом до них долучились інші члени, серед яких і українська НТКУ, яка у 2010 році придбала 1 % акцій компанії. Контрольний пакет акцій 53 % з 2015 року належить компанії єгипетського телекомунікаційного магната Нагіба Савіріса Media Globe Networks. Згодом у 2017 році американська компанія NBCUniversal News Group придбала 25 % акцій мережі й, відповідно, частки власників-суспільних мовників істотно зменшились. Але вже навесні 2020 року NBC втратила інтерес до Euronews і продала свої акції власникам контрольного пакету. Таким чином, зараз 88 % акцій міжнародної мережі належить Media Globe Networks, а ще 12 % зберігаються за двадцятьма членами Європейської мовної спілки. Тобто фактично мережу контролює приватний власник.

При цьому Euronews два роки тому почала продавати франшизу на створення локальних версій. Раніше компанія запускала корпунти та афільовані канали в різних країнах. Уже продано три франшизи, запуском місцевих каналів займались як державні, так і приватні канали в Центральній та Східній Європі. Першою під брендом мовника вийшла Euronews Albania у 2019 році. Проєкт створювався спільно з албанською групою In Media, якій належить молодіжний канал IN TV.

Euronews Georgia розпочала мовлення на початку вересня 2020 року, його запуском займалася приватна компанія Silknet. Як розповів «Детектору медіа» ексголова наглядової ради грузинського суспільного мовника Григол Гогеліа, у Грузії жодна медійна організація, крім суспільного мовника, не фінансується з державного бюджету.

Також цього року планується вихід Euronews Serbia, франшиза каналу придбана у 2019 році, проєкт готує компанія HD-WIN, яка належить оператору телекомунікації Telekom Serbia, 58 % акцій якої володіє держава.

Усі франшизи виходять у тому ж форматі, що і Euronews, подають місцеві, регіональні та міжнародні новини своїми мовами. На таких проєктах працює 80–90 працівників.

Euronews Ukraine у 2021 році

Схоже, саме цей досвід і цікавить український уряд. Якщо йдеться саме про запуск окремого каналу Euronews Ukraine. А, за інформацією «Детектора медіа», саме цей варіант зараз і обговорюється.

Дізнатися про конкретику з офіційних джерел «Детектору медіа» поки що не вдалося.

У пресслужбі Міністерства культури та інформаційної політики лише зазначили, що «проєкт ще перебуває на етапі обговорення», тому всі коментарі передчасні. Втім, кілька джерел «Детектора медіа» в уряді розказали, що йдеться про запуск супутникового каналу зі штатом 80 працівників. Фінансування здійснюватиметься державою через державний «Укрінформ».

Валід Арфуш, який із кінця 2019 року є віцепрезидентом із питань регіонального розвитку, відповідальним за розвиток діяльності Euronews у Східній Європі та Центральній Азії, сказав лише, що проєкт на стадії розробки: «Україна — це лише один із проєктів, які в наших планах. Я не вповноважений давати коментарі. Зараз усе на стадії розробки. Щодо інших країн зможемо детальніше поговорити після 15 листопада». Нагадаємо, Валід Арфуш був головою координаційної ради українського Euronews, який виходив із 2011 по 2012 рік. Попри плани стати самоокупним за рік, канал працював собі у збиток і був закритий через заборгованість України перед міжнародним Euronews. У ці роки НТКУ, яка була партнеркою запуску міжнародного каналу, керував Єгор Бенкендорф, нинішній генеральний директор каналу «112 Україна».

Акції Euronews НСТУ

За словами голови правління Суспільного мовлення Зураба Аласанії, в НСТУ досі лишається частка акцій компанії Euronews. Спершу у 2010 році був придбаний 1 % акцій, але ця частка зменшилася після того, як частину акції європейських суспільних мовників придбала компанія CBS. Нині цей відсоток становить 0,016 %, за кількістю це 2,5 тисячі акцій. Вартість акції на момент укладання договору становила 79 євро, а пакет — 207 тисяч євро. Як змінилася їхня вартість, голові правління НСТУ наразі не відомо.

За цей час компанія отримувала від згаданих акцій символічний дохід на рівні 2-3 тисяч євро. «Порівняно з нашою платнею Euronews 5,5 мільйонів євро на рік, такий дохід не мав жодного значення», — сказав Зураб.

За його словами, зараз НСТУ не отримувала запит щодо передачі цих акцій: «Жодного запиту до нас не надходило з тим, що робити з акціями. Але нашим акціонером з точки зору бізнесу є Кабмін. Так само він є володарем усіх наших акцій та активів. Тому й акції Euronews належать Кабміну. Запита щодо їхньої подальшої долі ще не було. Саме держава є розпорядником цих акцій і що вона робитиме з ними, це її справа».

Гроші на запуск та частка інформаційних каналів

Як уже писав «Детектор медіа», в Україні близько 15 інформаційних (!) каналів. Усі ці проєкти є збитковими й дивиться їх невелика частка глядачів. Лише чотири мовники претендують на частку ≥1 % за найбільш загальною аудиторією «18+». Це Прямий канал і трійка каналів Козака / Медведчука: «112 Україна», ZIK та NewsOne. Частка решти каналів — переважно на рівні 0,3–0,6 %. Окрім згаданих мовників, є ще новий канал «Медіа Групи Україна» — «Україна 24», який група запустила наприкінці 2019 року й досі не дає у відкритий доступ його показники; певно, чекає, доки він набере обертів.

Генеральний директор медіахолдингу «Люкс» Роман Андрейко в коментарі «Детектору медіа» зазначив, що не бачить доцільності в запуску ще одного інформаційного мовника: «Зараз вкладати гроші в розвиток каналу, контрольним пакетом якого володіє єгипетський магнат, із назвою "Euronews в Україні", як на мене, — це не найкраще рішення. Взагалі, навіщо вкладати бюджетні гроші в інформаційний канал, коли в країні вже є 12 інформаційних каналів? На яку частку ринку можна розраховувати? Заради яких цілей це робиться?»

За його словами, на сьогодні запуск інформаційного каналу може обійтись у десятки мільйонів доларів: «Я би такий канал запустив у суму 1,5–2 млн доларів, але я знаю, як у нас запускають такі канали традиційно, коли "денег немеряно", тоді це буде 10–20 млн доларів. Це суцільний збиток. Про яке повернення коштів можна говорити?».

За інформацією джерел «Детектора медіа», річний бюджет інформаційного каналу становить не менше 80–100 млн грн. При цьому вартість поширення супутникового сигналу — приблизно від 126 тис. грн до 336 тис. грн на місяць за поточним курсом.

Euronews як альтернатива іномовленню

На думку виконавчої директорки Національної асоціації мовників Катерини М’ясникової, створення української версії Euronews радше за все спрямовано на потенційних партнерів у Європі.

«Але чи створення каналу є найкращим рішенням, не можу сказати, бо не розумію, з якою метою створюється цей проєкт. Наприклад, у телеканалу "Дом" є своя мета — створити альтернативний контент, який би йшов на пострадянський простір, особливо на окуповані території. Припустимо, що є мета підтримати українські товари в Єврозоні або зробити Україну туристично більш привабливою (хоча зараз це радше мрія). То для цього доцільніше використовувати наявні канали замість того, щоби створювати нові. Наприклад, Туреччина через такі канали як Travel чи Finе living популяризувала можливість відпочинку у країні. Поки такі дії не будуть частиною національної стратегії, давати їм оцінку досить складно», — каже Катерина.

Вона переконана, що держава може фінансувати канали іномовлення лише з однією метою: вони не мають транслюватись усередині країни: «Якщо вони транслюються всередині країни, то це означає, що це медіа, яке фінансується і є підконтрольним владі, створює конкуренцію й суспільному мовнику, і приватним каналам. Тобто такий мовник не має входити в кабельні мережі, бо інакше не зрозуміло, навіщо нам Суспільне. Адже не може в демократичної держави бути державний інтерес інший, ніж у громадян. Усі ініціативи: популяризація реформ, комунікація толерантності, протидія дезінформації, — усе має реалізуватися через Суспільне».