Роналдінью: Аплодисменти на Сантьяго Бернабеу

Роналдінью: Аплодисменти на Сантьяго Бернабеу.

ua згадує найефектніший епізод в кар’єрі бразильського мага.19 листопада 2005 року.

Заповнений вщерть Сантьяго Бернабеу, затамувавши подих, очікував яскравої кориди.

Й Ель Класіко дійсно запам’яталося вболівальникам на все життя.

Того осіннього вечора каталонські тореадори загнали потужного мадридського бика.

Двома розкішними ударами добив столичне тіло Роналдінью.

До честі вболівальників Реала вони гідно оцінили перформанс бразильця та нагородили мага стоячою овацією.

Напередодні Класіко бланкос та блаугранас відверто не вражали.

Реал примудрився програти чотири рази в 11 турах, а Барса наштампувала багато нічиїх.

Мадридці поступалися заклятим ворогам лише одним очком.

Та сподівалися завдяки перемозі обскакати каталонців.

Франк Райкард вирішив ризикнути та поставив в старт 18-річного Ліонеля Мессі.

З перших секунд матчу Сантьяго Бернабеу почав освистувати Самуеля Ето’о.

Вболівальники господарів пригадали форварду минулорічне святкування титулу, коли камерунець вигукував: "Madrid, cabron, saluda al campeon".

Згодом він вибачився за ці різкі слова на адресу столичного клубу, проте багато фанатів Реала не повірили в щирість каяття Самуеля та затамували образу.

Преса також не залишилася осторонь та постійно підкидала дрова в багаття головного іспанського протистояння.

Райкарда не лякала ворожа атмосфера на Бернабеу.

"Той факт, що нам протистоятиме цілий стадіон буде додатковим стимулом для моїх гравців".

Наставник мадридців Вандерлей Лушембургу зазначив: "Реал гратиме лише на перемогу, оскільки ми не звикли пасти задніх в турнірній таблиці.

Однак не варто забувати, що в Класіко немає фаворита.

Тут може трапитись все, що завгодно".

Коли футболісти з’явились на передматчевій розминці, стадіон привітав бланкос гучними аплодисментами, каталонцям ж дістався оглушливий свист.

Перед стартовим свистком мадридський Роналдо та барселонський Роналдінью міцно обійняли один одного.

Коли м’яч вже стояв на центрі поля, на газон вискочив знаменитий страйкер Джиммі Джамп.

Каталонець помчав в напрямку воріт Вальдеса, але його швидко зупинила охорона.

Барселона одразу забрала м’яч під свій контроль.

Гра каталонців крутилася навколо вбивчого тріо: Роналдінью, Ето’о та Мессі.

Коли сферу отримував камерунець, він діставав свою порцію свисту.

На щастя, до пори до часу, стадіон стримувався від расистських образ.

Проте на 15-й хвилині Бернабеу увірвався терпець.

Мессі віддав пас на Ето’о.

Камерунець першим дотиком прийняв сферу а другим розстріляв Касільяса.

Стадіон миттєво вибухнув гучним свистом.

Але це були лише квіточки.

Адже серед свисту не бракувало й криків, які імітували ревіння мавп.

Реал спробував одразу відповісти.

Проте навіс Бекхема полетів в нікуди.

Мадриді виглядали розгубленими та до кінця тайму не змогли створити нічого загрозливого.

Барселона ж гралася з заклятим ворогом в кішки-мишки.

І цілком могла б забити ще пару голів.

В одному з епізодів Мессі не зміг замкнути головою навіс Роналдінью, а під завісу першої половини гри Касільяс врятував ворота господарів після вбивчого пострілу Ето’о.

Mundo Deportivo так підсумувала дебютний тайм: "Мадрид відверто непомітний.

А Барселона грає якісно та впевнено.

Так наче матч проходить не в ворожому лігві, а на Камп Ноу.

Ето’о, попри цькування стадіону, шматує захист мадридців.

Своїм ефектним голом він заткнув горлянки тисячам мадридців.

Мессі, незважаючи на свій дебют в матчі такого рівня, не підвів Райкарда і демонструє чудову гру.

Роналдінью чарує на полі.

Захисники господарів не можуть нічого вдіяти з бразильцем.

В першому таймі ми бачимо на полі лише одну команду.

А Реал лише відбуває номер.

Віктор Вальдес відверто нудьгує, чого не скажеш про Касільяса, який працює в поті чола.

Якби не святий Ікер, то Реал би вже втратив будь-які надії, навіть нічию.

Проте голкіпер не буде забивати голи.

Тож Лушембургу потрібно в перерві налагодити гру команди.

В протилежному випадку – бланкос світить розгром".

Початок другого тайму.

І знову дежа вю.

Коли м’яч лежав на центрі поля, на газон вибіг черговий страйкер.

Цього разу в епіцентрі уваги футбольного світу опинився англієць Марк Робертс.

В охорони виникло набагато більше проблем з ним, аніж з Джампом, адже британець вирізнявся кремезною тілобудовою.

Однак зрештою охоронцям вдалося усунути англійський стрибаючий об’єкт з поля.

Реал спробував взяти гру під свій контроль.

Але з цього нічого хорошого не вийшло.

На ворота Касільяса знову почали накочуватися хвилі атак блаугранас.

Вболівальники Реала вірять, що Рауль зможе завести бланкос і ті підуть на штурм володінь Вальдеса.

Проте на 58-й хвилині капітан господарів через травму змушений покинути газон.

На цьому неприємності для фанатв бланкос не завершились.

Вже через декілька десятків секунд після заміни Рауля, Роналдінью створив свій перший шедевр.

Це той випадок, коли слова зайві.

Лушембургу намагається тасувати свою колоду, але заміни не дали нічого путнього бразильцю.

Реал відверто пливе за барселонською течією.

77-а хвилина.

Ронні вкотре витягнув чарівну паличку й забив ще один казковий гол.

Оцініть магію бразильця.

"Коли Ронні забив другий м’яч, помноживши на нуль всю оборону мадридців, ми були не менше шоковані, аніж суперники.

Я стояв не розуміючи, що коїться та бурмотів собі під носа: Як він це робить? Це неймовірно!", – згадував Ето’о.

Другий гол Ронні подарував один з найемоційніших моментів в історії футболу.

Вболівальники Реала піднялися зі своїх місць та почали аплодувати бразильцю.

Багато хто тоді задавався питанням, що спричинило таку реакцію фанатів бланкос.

Насправді все дуже просто.

80 000 вболівальників Реала не були сліпими, та, незважаючи на ненависть до Барселони, розуміли, що на їхніх очах трапилось диво.

Тому вони змогли гідно оцінити шедевральну гру Роналдінью.

19 листопада 2005 краса футболу взяла гору над ворожістю до Барселони.

Можливо, це був спосіб показати гравцям Реала, які називали себе галактікос, що вони недостойні цього гучного прізвиська.

І єдиним справжнім галактіко того дня був Роналдінью.

До речі, це був не перший випадок, коли гравець Барселони зривав овації на Сантьяго Бернабеу.

26 червня 1983 року в першому матчі фіналу Кубка ліги Реал приймав блаугранас.

Лідер каталонців Дієго Марадона пройшов з центру поля, обігравши половину гравців Реала.

Перед аргентинцем були лише порожні ворота.

Проте він не поспішав відправляти сферу в них.

Аргентинець дочекався, поки повернувся захисних Реала Хуан Хосе Хіменес, який спробував забрати м’яча в Дієго.

Тоді Марадона вкотре пошив оборонця в дурні та лише тоді послав сферу в ворота.

Після цього ефектного знаку оклику, Бернабеу вибухнув оваціями.

Щоправда, не Марадона вписав своє ім’я в історію, як перший футболіст Барселони, гру якого вболівальники бланкос винагородили аплодисментами.

17 лютого 1974 року диригент яскравого каталонського оркестру Йоган Кройф став головним творцем незабутнього виїзного тріумфу блаугранас.

Тоді каталонці розірвали королівський клуб 5:0.

Шокована публіка на Сантьяго Бернабеу встала з місць та віддала шану інтелекту, швидкості та техніці нідерландця.

Роналдінью міг бути задоволеним собою.

Опинитися в компанії Кройфа та Марадони, м’яко кажучи, непогане досягнення.

В такі моменти згадують старі добрі часи, коли англійські джентльменами вміли цінувати чудову гру опонентів.

Армія фанатів Ронні після його феноменальної вистави на Бернабеу суттєво зросла.

"Я, звичайно ж, не перестану вболівати за Реал.

Але від сьогодні я буду персональним фанатом Роналдінью", – заявив один з прихильників бланкос, невдовзі після фінального свистка.

Преса також не шкодувала епітетів на адресу бразильця: "Мадридський Реал лежить біля його ніг.

Нехай йому віддадуть Золотий м’яч і все, чого він забажає".

"Чудовисько з Барселони перетворилося на Короля".

"Це була не лише вражаюча перемога Барселони, а й жахливе приниження її споконвічних ворогів.

Але варто віддати належне фанатам бланкос.

Вони з достоїнством проковтнули цю гірку пігулку", – писав Патрик Мак.

Карді з The Independent.

Каталонська газета Sport смакувала тріумф: "Дивитися на Касільяса – безцінно.

90 хвилин він балансував на межі нервового зриву.

Ікеру залишалося лише робити неймовірні сейви та лаяти захисників".

"Я ніколи не забуду цього матчу – згодом говорив Роналдінью – Лише кілька гравців протягом своєї кар’єри пережили настільки емоційні моменти.

Відчути симпатії з боку фанатів Реала було чимось чудовим та неймовірним.

Я безмежно вдячний їм за ці аплодисменти.

Я щасливий, тому що футбол приносить радість людям.

Я виступаю за Барселону, тому оплески, які я найбільше ціную, природно, йдуть від вболівальників блаугранас, але також я дуже радію, коли на інших стадіонах мене так гостинно приймають.

Я відчуваю, що люди на усіх аренах в Іспанії цінують мене та віддають належне моїй праці.

Це робить мене по-справжньому щасливим".

19 листопада 2005 року Ронні показав мадридським зіркам, що буває, коли тобі протистоїть футбольний бог.