Зменшення шкоди та суспільний інтерес: п’ять порад для журналістів-розслідувачів

Онлайн-дискусію організувала Комісія з журналістської етики. У розмові взяли участь журналіст «Слідства.Інфо», співавтор фільму-розслідування «Я — бот» Василь Бідун та медіатренер, старший радник з питань медіа Internews Network, член Ради директорів Глобальної мережі журналістів-розслідувачів GIJN, член Комісії з журналістської етики Олег Хоменок.

Ось кілька основних і найцікавіших порад від учасників дискусії.

1. Зажди пам’ятайте про професійні ризики.

Журналіст-розслідувач у своїй роботі може стикатися з різноманітними ризиками, каже Олег Хоменок.

По-перше, це ризик витоку інформації з анонімних та конфіденційних джерел. Навіть якщо сам журналіст не розкриває своїх джерел, витоки інформації все ж можуть траплятися — від цього ніхто не убезпечений. А самі ж джерела є вразливими, бо інформація, яку вони передають, може стати приводом для того, щоб ті, про кого ця інформація, захотіли «закрити рота» джерелам.

«Дуже часто героями розслідувань журналістів стають можновладці або досить могутні люди — ті, у кого є велика кількість ресурсів для того, щоби впливати не тільки на самого журналіста, а й на медіа, з якими він працює», — запевняє пан Хоменок.

По-друге, є ризик того, що ваші джерела можуть використовувати вас у своїх цілях. Так, наприклад, компрометуючу інформацію про людину — скажімо, про можновладця — вам надає його перший заступник, який хоче посісти його місце, додає експерт: «Зрозуміло, що мотив тут — корисливий. І нам треба вирішити, як діяти у такому випадку. Чи розкривати джерело, чи ні».

По-третє, є ризик невірно потрактувати інформацію. Під час розслідування журналіст може помилятися у своїх висновках. Адже часто матеріали, з якими працюють розслідувачі, — це дуже складні схеми й великі масиви інформації, попереджає Олег Хоменок.

Крім того, історії, які висвітлюють журналісти-розслідувачі, люди не завжди хочуть чути. Такі історії, за словами експерта, суспільство може сприймати неоднозначно та навіть відразливо. І до цього теж треба бути готовим.

2. Детально аналізуйте, яким способом можна дістати потрібну вам інформацію.

Дуже часто журналісти-розслідувачі обирають такий метод, як робота під прикриттям — можуть видавати себе за іншу особу, називатися іншим ім’ям тощо.

Саме так діяв і журналіст «Слідства.Інфо» Василь Бідун, коли працював над фільмом «Я — бот». Так, журналіст влаштувався на роботу на ботоферму — писав коментарі за гроші на замовлення, зокрема й від різних політичних сил, з фейкових акаунтів. Суть такої роботи — тиражувати потрібні замовнику меседжі в мережі, таким чином впливаючи на громадську думку.

Василь Бідун каже: до цього методу вдалися, коли зрозуміли, що іншим способом потрібну інформацію дістати не вдасться. При цьому, він розумів, що його в будь-який момент можуть викрити.

3. Не забувайте, що кожен має право на висловлення своєї точки зору.

Про що важливо пам’ятати — це надання можливості висловитися всім фігурантам розслідування та прокоментувати те, про що буде йтися в статті або сюжеті, наголошує Василь Бідун. З ним погоджується й Олег Хоменок.

«Це один зі стандартів не лише журналістської етики, а й професійної поведінки. Це те саме, що й коли під час суду злочинцям надають можливість сказати останнє слово — щось у своє виправдання. Так і журналісти, які займаються розслідуваннями й отримали якісь викривальні матеріали стосовно когось, повинні надати можливість цій людині відповісти», — додає пан Хоменок.

4. Пам’ятайте про таке поняття, як суспільний інтерес.

Суспільний інтерес — це така інформація, право суспільства знати яку переважає над правом власника інформації тримати її в таємниці. Наприклад, суспільно значуща інформація — це така, розкриття якої може попередити злочин, пояснює Олег Хоменок.

«Коли ми збираємо інформацію у прихований спосіб, якщо розповідаємо нашим фігурантам, героям або джерелам розслідування не все, варто згадати про такий термін, як легітимність мети. Саме тут ми керуємося суспільним інтересом — це ключовий фактор. Всі етичні міркування стають більш легітимними, коли ми розуміємо, що інформація, яку ми збираємо, має суспільний інтерес», — каже експерт.

Василь Бідун розповідає, що таким принципом вони з колегами керувалися і під час створення свого фільму. Наприклад, обличчя рядових співробітників ботоферм, які просто працюють в офісі за комп’ютером, виконуючи свою щоденну роботу, замалювали. Але обличчя людини, яка безпосередньо керувала цим процесом — організатора ботоферм — вирішили показати відкрито. «Суспільна значимість щодо того, чи треба показати його обличчя, на нашу думку, переважала над його особистим життям», — пояснює журналіст.

5. Керуйтеся трьома важливими принципами.

Для того, щоб залишатися професійним журналістом, Олег Хоменок радить слідувати трьом основним принципам.

Перший принцип — це пошук суспільно значущої інформації, про що вже згадувалося вище. У своїй роботі журналісти мають оцінювати інформацію та чітко розуміти, у яких випадках суспільний інтерес — тобто право людей знати цю інформацію — переважає.

Другий принцип — зменшення шкоди. Коли журналіст збирає потрібну для розслідування інформацію, він повинен аналізувати ймовірні наслідки для фігурантів його розслідування, для джерел або для тих, хто якимось чином потрапив у камеру. Головне — не нашкодити.

Третій принцип — відстороненість журналіста й нейтральність його поглядів. Журналіст не повинен бути упередженим у своїй роботі.

Фото: скриншоти вебінару