7 місць, які варто побачити на Подолі

У просторі Kooperativ триває виставка "Інтерпростори промрайону між схилами та Дніпром". Це проект-дослідження резидентів району, незалежної агенції "Урбан Куратори" та майстерні "Сері/граф". У центрі уваги експозиції — промисловий Поділ, ПромПоділ, який досі не розглядається як потенційно привабливий туристичний маршрут або територія для прогулянок рідним містом для киян. Але ж це частина найбільшого в місті промислового району Києва поруч з Дніпром та "історичним Подолом". який почав розбудуватися в дореволюційний час, але був розширений переважно в радянські часи.

Ми вирішили виправити цю помилку та попросили кураторів дослідження назвати найцікавіші місця, які варто відвідати на Подолі.

Сюди обов'язково потрібно хоч раз прийти на обід. Атмосфера столової, швидке обслуговування, привітні дівчата та хлопці на роздачі. Бонус: найсмачніший вафельний тортик за 17 грн і навіть фалафель.

Столова працює в такому форматі з 2008 року. При заводі столова була саме на першому поверсі, а на другому, де зараз розміщується столова, був дієтичний блок. Якщо комусь з працівників заводу була приписана дієта - то він харчувався саме тут.

Керівниця столової, Світлана Василівна, каже, що люди приходять до них не тільки за їжею, а й за спілкуванням. Це ті цінності, із яких формується колектив. Випадкових людей у них не буває, практично всі клієнти постійні, яких вони знають в обличчя.\

Городецький — відомий київський архітектор, підприємець та меценат, який близько 30-ти років жив і працював в Києві. За своєрідність притаманного йому архітектурного стилю Городецького нарекли "київським Гауді". Серед найвідоміших його творінь: Будинок з химерами, Собор святого Миколая, Національний художній музей, Будинок Актора (кол. Караїмська кенаса).

Він був також успішним підприємцем. Архітектор у своїй роботі активно використовував найпередовіший матеріал сторіччя — цемент. На вул. Кирилівській (приблизна адреса 100-102) знаходився цементний завод (1898 р.), співвласником якого і був Городецький. Тому більшість замовлень він виконував винятково з бетону власного виробництва. Тільки уявіть, усі його ящірки та жаби, пітони та крокодили, пантери й орли, казкові риби і козулі на Будинку з химерами виготовлялися саме на Подолі.

Завод Городецького виробляв найкращий на той час портланд-цемент. Для цього використовувалася крейда та глина, яку видобували тут, на Кирилівській. Застосовувався так званий мокрий спосіб. Завод випускав також залізобетонні вироби, мозаїчні плитки для підлоги, порожнистий камінь та цементно-піщану цеглу, кільця для колодязів тощо.

Корпуси, спроектовані архітектором, із часом зазнали реконструкції. Від споруд, зведених Городецьким, дотепер залишилося тільки приміщення заводоуправління. Воно було двоповерховим: перший поверх — цегляний, другий — дерев'яний, як зазвичай робили тоді у Києві. Нещодавно другий поверх було розібрано і на цегляному першому поставлено два нові поверхи, а фасад — облицьовано.\

Найвідоміша будівля промислового Подолу, улюбленець фотографів, дослідників та архітекторів. Сьогодні вважається "воротами" на промисловий Поділ.

Через свою архітектурну виразність і нетиповість завод став територією, до якої було прикуто найбільше уваги: проводились конкурси, воркшопи, неодноразово небайдужі архітектори намагались уявити, чим цей простір міг би стати.

Якщо повернутись до історії, то територія на перетині Кирилівської та Нижньоюрківської була власністю Кирилівського монастиря та використовувалася для винокурного виробництва. 1891 року власник територій Михайло Ріхерт отримав дозвіл на перебудову невеличкої броварні на завод солодових екстрактів. Архітектором був В.Ніколаєв. Будівлю в стилі модерн збудував 1908-1909 року Микола Казанський. Ріхерт розширив територію за рахунок сусіднього цегляного заводу Гудим-Левковичів, який також був у його власності. Після жовтневої революції він називався "Сальватор" і випускав безалкогольні напої.
Розвиток цього промислу стимулював розвиток с/г у регіоні: вирощування ячменю і хмелю.

Сьогодні будівля занедбана, і є великий ризик втратити її назавжди.\

За адресою вул. Кирилівська, 41 знаходився найстаріший пивоварний завод Києва, відомий сучасним киянам як пивзавод "Поділ". На початку свого існування він називався "Товариство Київського пивоварного заводу" і був заснований в 1872 р. Купцем Миколою Хряковим, який за рік до того придбав на вулиці Кирилівській ділянку землі із непрацюючим металургійним підприємством. Хряков і троє його компаньйонів — брати-швейцарці Габріель та Фрідріх Енні й купець із Таллінна Карл Вейсе, вклали у нове товариство по 100 тисяч рублів.

Завод будували за прикладом аналогічних закордонних підприємств. Усе устаткування було замовлено у чеському Пльзені, відомому традиціями пивоваріння. Потім для підвищення якості пива на території заводу був викопаний глибокий колодязь, що тепер є свердловиною 240 м завглибшки.

Про цей колодязь є красива легенда. Один київський прочанин поїхав на Святу землю й хотів напитися з ріки Йордан. Із собою в нього був раритетний срібний ківшик, яким чоловік дуже дорожив. Але з необережності впустив його в йорданські води. Ну й повернувся додому без свого раритету. Прийшов якось до Миколо-Йорданської церкви, що в Мильному провулку — якраз біля пивзаводу. Зачерпнув води у храмовому колодязі, аж глип — на дні відра лежить той самий ківшик. Так і з'явилося повір'я, що води ріки Йордан під землею течуть аж до київського Подолу.

Існує також легенда, що прямо із заводу (невідомо із якого: Пивзаводу чи солодових екстрактів) був підземний хід до одного з культових пабів того часу. Пивна культура активно розвивалась і об'єднувала навколо себе "трушну богему" того часу.

Сьогодні "пивзавод" обіцяє перетворитися на новий культурний осередок районую. Зараз там проходить виставка Nondual та працює клуб із назвою, яку неможливо вимовити, і який всі знають тільки за адресою. Туди можна потрапити, лише пройшовши жорсткий фейс-контроль.\

Унікальний зразок промислової конструктивістської забудови. Єдине із промислових об'єктів Києва такого типу, який дійшов до нас, максимально зберігши свою функцію та зовнішній вигляд. Архітектори Парусніков, Буров і Гольц. Одна з перших та небагатьох промислових будівель у Києві, побудованих у стилі конструктивізм. Це пам'ятка архітектури місцевого значення.

Будівництво першої черги закінчено 1930 року. Нам розповіли, що колись робочих переправляли на материкову частину із цього місця. Існує фото як люди стоять в черзі. Тоді електростанція забезпечувала електрикою все місто Київ.

Саме на КРЕС першим був введений в експлуатацію котел вертикальною поверхнею нагріву теплоносія, який запропонували теплотехніки Києва і врятували всі радянські ТЕС, які тоді працювали виключно на старому іноземному обладнанні, що залишився із царських часів. В 30-ті роки це був справжній прорив.

Багатьом КРЕС нагадує Електростанцію Батерсі, в Лондоні, що зображена на обкладинці альбому Animals Pink Floyd.

Майте на увазі, що добудови та реконструкції значно змінили первісний вигляд промислового ансамблю. Але зберігся головний фасад будівлі першої черги, де замінено лише вітражі еркерів турбінної зали. На котельні залишився незмінними архітектурні деталі на західному фасаді та її північний торець, що відображає первісний архітектурний задум.

Він був побудований в радянські часи між вул. Костянтинівською та Оленівською. За часів незалежної України приміщення були приватизовані та продані. Більшість територій використовується комерційними об'єктами. Залишки виробництва кераміки знаходяться за адресою вул. Костянтинівська, 71. Кажуть, що саме тут виготовлявся відомий керамічний "кабанчик". До наших часів збереглась будівля магазину зі сквером на розі Костянтинівської та Оленівської, де і продавалась продукція величезного підприємства.

На Промисловому Подолі була сформована не тільки керамічна, а й будівельна екосистема. Тут виготовлялось практично все для будівництва, внутрішнього та зовнішнього оздоблення будинків. Підприємці активно між собою кооперувались, використовували продукцію один одного у власній діяльності. Це була система партнерських, фінансових, соціальних та навіть родинних зв'язків.\

Руїни кахляного заводу І. Анджейовського та Кулікової можна побачити на розі вул. Кирилівської та Заводської, що був побудований за проектом Карла Людвіговича Іваницького. Хоча до наших днів дійшли лише залишки будівлі заводу (фактично руїни), навіть зараз там можна знайти виразні кахельні прикраси на фасаді. Підприємство було засноване 1875 р. і було найвідомішим виробником кахлів. Воно спеціалізувалося на високохудожніх грубах і камінах. Цими виробами прикрашено інтер'єри багатьох колишніх прибуткових будинків, що збереглися досі, наприклад, Будинок з Химерами арх. Городецького.

Виставка "Інтерпростори промрайону між зеленими схилами та Дніпром" проходить в Kooperativ до 30 листопада.

Читайте також:

"Тарілку" на Либідській вносять у реєстр пам'яток архітектури та монументального мистецтва.