Міська легенда. Куди подівся Андрій Пальчевський?

Місяць тому, 25 жовтня 2020 року, в Україні відгримів перший тур місцевих виборів. Він же — єдиний тур для величезної кількості шоуменів, наспіх організованих проєктів та олігархічних «самовисуванців». Неофіційним обличчям цього руху та найяскравішою ілюстрацією його долі став Андрій Пальчевський.

Не так давно здавалося, що в лідера партії «Перемога» все йде за планом. Він вперше почав з’являтися на каналах Медведчука восени 2018 року. Під час виборів президента активно піарив Володимира Зеленського, підживлюючи власний імідж крихтами його популярності. Потім, коли суспільні настрої змінилися, очолив критику «бояр» при лідерові держави. Навесні 2020-го, коли всі вже знали, що Пальчевський балотуватиметься в мери Києві, він продовжував це заперечувати. Та, аби ще більше підігріти спекуляції, використовував у якості фону для виступів на токшоу Майдан Незалежності. У мережі Пальчевському підігрували боти, фейкові рейтинги та сайти-сміттярки. На телебаченні він перед голосуванням став найпопулярнішим гостем каналів Медведчука.

Виборці з досвідом уже могли помітити в цьому плані фундаментальне слабке місце: вся кампанія Пальчевського трималася на джинсі чужих медіа. За тиждень до виборів цю підтримку «висмикнули» з-під ніг «Перемоги». А потім учорашні союзники ще й почали поливати Пальчевського брудом. Нові фейкові рейтинги раптом показали чотирикратне падіння підтримки кандидата. Прямо напередодні виборів уся «Перемога» фізично та метафорично випарувалася.

Епілог Андрія Пальчевського важливий зі, щонайменше, двох причин. Як мораль історії про джинсу в медіа. Та як наочний приклад того, що трапляється з пустослівними політиками-шоуменами. А ще це просто дуже весело.

Сердце красавиц склонно к измене

ПостПеремога

Одразу після голосування, коли фейсбук перестав сміятися з лузерів та лякатися переможців, в українців постало запитання: куди зник Пальчевський? І справді, навіть минулого року без всіляких виборів шоумен за період 25 жовтня — 24 листопада дав, щонайменше, шість персональних годинних інтерв’ю. Цього разу він за аналогічний період лише раз виступив соло на каналі «Наш». Та зовсім нещодавно з’явився на двох групових дискусіях у токшоу — на «Україні 24» та каналі «Наш». Найкраща ілюстрація того, наскільки політик «зник», — це його відео, яке починається словами: «Я никуда не пропал». Воно було опубліковане на ютуб-каналі Пальчевського після 16 днів цілковитої радіотиші. У цьому ж зверненні шоумен зізнався, що його «сняли с двух каналов».

Підбірка роликів на ютубі колишнього політика, навіть якщо їх не відкривати, вже багато говорить про його поточні справи. Протягом усієї виборчої кампанії (5 вересня — 25 жовтня) тут публікували тільки ефіри Пальчевського у професійних студіях та всього одне відео, записане на телефон. У листопаді на каналі вийшло вже п’ять таких «селфі-блогів».

У принципі, випадкові люди, які чекають на ліфт, мають таку ж роль у цих монологах, як колись ведучі Медведчука

Якщо ж ви все-таки вирішите клікнути на кілька з цих відео, то на вас чекатиме старий-добрий Пальчевський. Расизм із приводу новообраної віце-президентки США Камали Гарріс. Поширення теорій змови про державний переворот Порошенка. Неоковирні спроби боротьби з критиками. Наприклад, Пальчевський зарахував до «однієї політичної тварини» Олесю Бацман, Дмитра Гордона, Яніну Соколову та Анатолія Шарія. Уявляєте собі колаб Соколової та Шарія? Також Пальчевський намагався заперечувати своє російське громадянство, але так нічого й не сказав про дійсні документи. Загалом, єдиний справді цікавий момент у його блогах — обережна критика російської «вакцини» та навіть коротка згадка про вакцинування Медведчука. Так скоро можна буде й на Прямий повернутися.

Тим паче, що в обкладинці сторінки на фейсбуку політик досі використовує відео, яке колись було записане для реклами його шоу на Прямому. Копія на фейсбуку навіть обривається словами: «Я Андрій Пальчевський, ведучий…» І, раз ми вже говоримо про сторінки в соцмережах, то партія «Перемога» на фейсбуку фактично мертва, в ютубі дуже мертва, а в інстаграмі сайт політсили перенаправляє на особисту сторінку Пальчевського, яка не оновлювалася два місяці. Остання фізична подія в житті «Перемоги» відбулася 2 листопада, коли суд відмовився задовольняти її позов щодо визнання виборів недійсними.

А чого добру пропадати?

Криза середнього політичного віку

Наразі єдине інтерв’ю після виборів Андрій Пальчевський дав своїм знайомим ведучим на каналі «Наш» 28 жовтня. Раніше Анна Степанець та Володимир Полуєв працювали на токшоу «Пульс» на «112» і протягом цього літа запрошували Пальчевського в гості буквально щотижня. Імовірно, саме по старій дружбі шоумен і потрапив в ефір їхньої нової програми. При цьому старий склад учасників шоу лише зайвий раз підкреслював, наскільки змінилося все інше.

По-перше, Пальчевському почали ставити запитання. Тож розмова про фінансування кампанії закінчилася фразою екскандидата: «Я вам обязан отчитываться?». По-друге, гостя тепер можна було перебивати. Так що врешті він заявив ведучим: «Вы не даете мне возможности говорить. Вам не стыдно?» Ця ситуація ледь не на рівні експериментальної фізики показувала, яке значення мають політичні домовленості та олігархічна власність ЗМІ. Заберіть із рівняння «вплив Медведчука» й ті ж самі елементи почнуть взаємодіяти зовсім інакше. Хорошим інтерв’ю це все одно не можна було назвати, адже учасники постійно посилалися на взаємну дружбу. Проте це була перша за два роки розмова цих людей, у якій Пальчевський виглядав гостем.

Поразки зближують

Основою ефіру стали гротескні звинувачення політика на адресу всіх, хто колись його образив. Журналісти BBC із єдиного справжнього інтерв’ю Пальчевсього виявилися націоналістами. Віталій Кличко — крадієм телефонів. Дмитро Гордон — просто брехуном. Хоча, коли слухаєш розмови Пальчевського про Соню Кошкіну, Гордону починаєш вірити. Серед іншого, політик звинуватив журналістку в тому, що вона цікавиться його життям без причин; що вона «фейковий персонаж», адже користується псевдонімом; що вона живе у фейковому режимі, народжуючи дітей в Італії. Дійшло навіть до таємничого батька дитини Кошкіної, але тут Пальчевського вже зупинили ведучі.

Також Пальчевський розповів, як його «зняли» з каналів Медведчука. Шоумен, звісно, заперечив будь-які зв’язки, гроші, пропозиції та роботу з кумом Путіна. І наполягав, що його показували через рекордні рейтинги. Насправді, ми не знаємо, чому партійні канали «ОПЗЖ» піарили лише членів цієї політсили, Шарія та Пальчевського. Але справа тут точно не тільки в переглядах. Не кожен «рейтинговий гість» стверджує, що в Україні 80 % російськомовних. І не кожна присутність в ефірі виходить так далеко за межі звичайних стосунків із гостем, що це помічає навіть Зеленський. За словами Пальчевського, президент України цікавився в нього взаєминами із власником «112» та NewsOne. 

Крім цього, Пальчевський бідкався, що його не запрошують в ефір інші великі канали, бо олігархічні клани буцімто не хочуть, аби такі люди, як він, могли говорити. От це, до речі, може бути правдою. Навіщо давати слово непрохідним шоуменам, які у відповідь на справжні запитання можуть хіба що образити журналістів?

Але однозначно найвеселішою частиною всього інтерв’ю стала розповідь колишнього кандидата про сайт Politeka. Ще раз нагадаємо, що це те видання, яке у вересні випускало новини «Андрій Пальчевський кинув виклик Кличку», а в жовтні «"Кинув дружину — кине і Київ" — в столиці жінки протестували проти Пальчевського». Так от, якщо вірити лідеру «Перемоги», ось якою була мотивація сайту його піарити: «Хозяин этой студии, некий Погиба Павел, сказал мне, что он является злейшим врагом Кличко. И очень заинтеросован в том, чтобы пришел честный человек и победил. Дальше с этим Погибой я общался достаточно тесно [...] Именно Politeka вела мой аккаунт в "Телеграмме"». Поки що все логічно. Незалежним журналістам притаманно вести публічні сторінки політиків та щодня публікувати про них піарні новини, аби тільки перемогти Кличка :) Що ж тоді сталося далі? За словами Пальчевського, одного дня керівник Politeka почав вимагати 800 тисяч доларів: «Не дадите деньги, мы впряжемся за Кличка [...] Начнем против вас кампанию по дискредитации». Фантазії про кредитну політику лишимо вам.

Якщо Пальчевський нагадує вам Сергія Думчева — не дивуйтеся. Павло Погиба колись був співочільником його партії

Насправді, цитувати це інтерв’ю якось навіть незручно. Воно було записане одразу після виборів і часом здавалося, що до відчаю в ньому можна доторкнутися. Наприклад, ось так Пальчевський намагався виправдати себе за слово «воссоединение» на російському пропагандистському токшоу: «Есть еще другие слова. Оплодотворение. Сношение. И что еще через дупло?». Ось так пояснював програш на виборах: «Просто мои люди заболели. Мои люди в основном — это пожилые…». А бюлетені собака з’їла? Ось так коментував псевдосоціологію, яка малювала йому відставання від Кличка на 1 %: «Мне тоже непонятно. Кстати, она была очень странной [...] Я не имел отношения к заказу социологии». І нічого з нею не зробив на дружньому сайті Politeka? Також Пальчевський переконував, що в нього кличка «Драконище», хоча всі ми бачили. Казав, що на Прямому ніколи не працював, а був лише гостем, хоча ми всі чули. Стверджував, що на виборах у нього повірили мільйони, хоча всі ми знаємо. Коротше кажучи, немає нікого впевненішого та переконливішого, ніж політик, який каже в ефірі фразу «Я не сумасшедший».

Вітаємо у Другій лізі

Після довгої перерви наприкінці листопада Андрій Пальчевський почав повертатися на телебачення. Щоправда, не в попередній ролі зіркового гостя, а як типовий представник Другої ліги універсальних коментаторів. Раніше політик виступав лише в сольних інтерв’ю, що можна легко зрозуміти: ніхто з тобою не сперечається, не забирає слово, не ставить під сумнів знання, не нагадує про «Партію любителів пива». На токшоу «України 24» та «Наш» із Пальчевським трапилося це все.

Тетяна Чорновол нагадала українцю про балотування в Держдуму Росії. Макс Бужанський змусив знітитися в розмовах про вакцину від коронавірусу. Вадим Карасьов розкритикував знання революцій Пальчевським. Підозрюємо, що менш політично обізнані глядачі взагалі не помітили в цьому чоловікові лідера електоральних симпатій вигаданих киян. Просто черговий проросійський коментатор, який критикує Революцію гідності та хвалить Азарова.

Домашнім улюбленцям складно вижити в диких умовах

Медведчук тому свідок, українська політика бачила просто неймовірні камбеки. І, можливо, «ждите» від Пальчевського справді справдиться. Проте ця історія, як і передвиборча кампанія «Перемоги», не про політику. Вона про медіа. Притча про Андрія Пальчевського повинна навчити майбутніх замовників джинси, щонайменше, трьом речам.

По-перше, замовні матеріали на те й називаються замовними, що залежать лише від грошей. Сьогодні ці «журналісти» можуть буквально вести ваш телеграм, а завтра звинувачувати вас у роботі на Росію. І нічого не втратять, бо в подібних видань і так немає репутації. Це ж саме стосується замовної соціології. Якщо її все одно вигадують, нічого не завадить опустити ваш рейтинг у чотири рази.

По-друге, зловживання джинсою в перспективі грає проти політиків. Якщо ви будете рекламувати у фейсбуку неймовірно завищені рейтинги, користувачі швидко почнуть робити про вас мемаси. Якщо будете давати лише тепличні інтерв’ю, то втратите форму і збільшите цікавість аудиторії до справжньої гострої розмови. Як результат — перша ж зустріч із BBC отримає статус «сумнозвісної». Якщо будете щодня з’являтися на каналах одного олігарха, до ваших взаємин виникне купа запитань. Якщо потім раптово зникнете звідти, то запитань лише побільшає. І це вже не кажучи про звичайну токсичність, якої набуде ваше ім’я, якщо глядачі чутимуть його кожен день.

По-третє, самої лише медійної підтримки навіть у цифрову епоху недостатньо, аби стати реальним політиком. Телебачення може тільки подарувати образ успішного діяча, але без справжньої роботи ви нічого не створите. І якщо Медведчук перестане вас показувати, у вас нічого не лишиться. Вчорашній потенційний мер Києва повернеться на токшоу категорії «Б» як пересічний коментатор. А вся «Перемога» миттєво розвіється. Порівняйте це з «Батьківщиною», яка майже не фігурувала в медіа, проте все одно прийшла на місцевих виборах другою.

Лишається сподіватися, що кандидати нарешті зрозуміють, що з журналістами потрібно працювати, а не використовувати їх. І що присутність у медіа — це не самоціль, а спосіб привернути увагу до чогось справжнього. Інакше в нас просто ставатиме все більше Андріїв Пальчевських: не справжніх політиків, а всього лише акторів, які грають цю роль на телебаченні.