Прямий аналізує баличок. Моніторинг токшоу 23–27 листопада

«Свобода слова» (ICTV), 23 листопада

Чергову «Свободу слова» присвятили боротьбі з коронавірусом. Шоу заглибилося в тему настільки, що ведучий Вадим Карп’як пішов на самоізоляцію, а підмінив його цього тижня Володимир Павлюк. Тимчасовий модератор добре впорався із завданням: ставив гостям гострі уточнювальні запитання та вчасно передавав слово. Хіба що довжелезну історію про магазин риби можна було скоротити. Ефір же триває всього півтори години:)

Із хворобами боролися: Максим Степанов, міністр охорони здоров’я. Андрій Герус, народний депутат, «Слуга народу», голова комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. Роксолана Підласа, народна депутатка, «Слуга народу», заступниця голови комітету ВРУ з питань економічного розвитку. Юлія Клименко, народна депутатка, фракція партії «Голос». Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, міністр розвитку економіки (2019–2020 рр.). Мустафа Найєм, заступник генерального директора концерну «Укроборонпром». Катерина Глазкова, виконавча директорка Спілки українських підприємців. Олександр Громико, Українська рада бізнесу, президент Української асоціації виробників електротехніки. Руслан Соболь, голова Асоціації власників малого та середнього бізнесу. Загалом дев’ять гостей (шість чоловіків і три жінки).

Міністр Максим Степанов на цьому ефірі сперечався з гостями про ефективність карантину вихідного дня в інших країнах. Та казав, що за додаток для пацієнтів на самоізоляції, який розробляють уже вісім місяців, відповідає Міністерство цифрової трансформації. Тимофій Милованов виступав за те, щоб люди отримували компенсації до початку дії будь-яких обмежень, адже інакше вони можуть і не дожити до якихось скасованих податків. Роксолана Підласа пояснювала, що для співпраці з МВФ Україні потрібно відновити електронне декларування та прийняти збалансований бюджет із дефіцитом не більше 6-7 %. Ситуація з Конституційним судом, за словами депутатки, Фонд цікавить не так сильно.

Страшні для інших телеканалів речі говорив в ефірі Олександр Громико. Спочатку чоловік виступав за впровадження касових апаратів. А потім, краще сядьте, запропонував підняти тарифи на електроенергію для населення. Роксолана Підласа виступила проти здорожчання, адже це, на її думку, не те, чого українці очікують від влади чи навіть опозиції.

Ідеальний фон, аби виступати за зростання цін :)

Найяскравіший момент Володимира Павлюка в ролі ведучого стався під час обговорення подання в Конституційний Суд щодо карантину вихідного дня. Роксолана Підласа сказала, що, радше за все, КСУ винесе рішення вже після закінчення пандемії. Журналіст підмитів це й запитав: «Тобто ви звернулись до Конституційного Суду, завідомо розуміючи, що скасовуєте рішення власного уряду. Розуміючи проте, що рішення, напевно, невчасно скасують, якщо і скасують. Навіщо?». Андрій Герус пояснив, що це на майбутнє.

Також в ефірі був присутній Мустафа Найєм, хоча годину та шістнадцять хвилин він просто стояв. А потім, коли ведучий нарешті дав йому слово, розповів, що на «Укроборонпром» починають тиснути й вони вимушені вийти в публічну площину.

Зміна ведучого не надто змінила «Свободу слова», бо це хороша програма. Тут модератори не втручаються в дискусію зі своїми суб’єктивними думками, а гості поважають формат і значно рідше вдаються до скандалів та перебивань. Ще раз дякуємо Володимиру Павлюку, що він продовжив ці добрі традиції, й бажаємо Вадиму Карп’яку швидше повернутися в ефір.

«Пульс» («112»), 24 листопада

Із кожним тижнем токшоу «Пульс» усе більше нагадує ринок DVD-блокбастерів. Нескінченно сумне місце, куди вчорашні зірки приходять, аби востаннє монетизувати свою славу. Місце, де ім’я Миколи Азарова досі щось означає, хоча його слова не означають більше нічого. Як, власне, і слова більшості інших давно «збитих» гостей студії. З іншого боку, дешеві блокбастери славляться зовсім не діалогами.

Ролі виконували: Олександр Колтунович, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Володимир Кацман, член політради «Опозиційної платформи — За життя». Олександр Дубінський, Галина Янченко, Євген Шевченко, народні депутати, «Слуга народу». Микола Азаров, прем’єр-міністр Януковича, який ховається в Росії від українського правосуддя. Павло Розенко, ексвіцепрем’єр-міністр. Геннадій Москаль, ексголова Закарпатської ОДА. Політичні коментатори: Михайло Чаплига, Марина Ставнійчук, Віктор Скаршевський, Олександр Лазарєв. Загалом 12 гостей (10 чоловіків та дві жінки).

На розігріві в ефірі виступав Володимир Кацман, член НСЖУ, член політичної ради «ОПЗЖ» та кандидат від цієї партії на парламентських виборах. Свою промову він традиційно присвятив критиці влади та піару Медведчука. Коментатор вкотре розповів про здачу України МВФ, зовнішній вплив, нерівноцінне партнерство з США. Ведучі допомагали своїми запитаннями: «Це можна назвати з боку України "холуйство"?». Крім того, Кацман прокоментував акцію рідної партії під посольством Сполучених Штатів. Її суть: чоловік у масці Сороса водить на повідку дівчину в українському вбранні.

Кажуть, Медведчук попросив не викидати костюмчики

Іншою темою для критики від Кацмана стала медицина. Тут коментатор нагадував злегка навіженого таксиста: смертність в Україні кожен рік перевищує народжуваність, зокрема, тому, що ми закрили психлікарні й тепер психічно ненормальні люди здійснюють теракти. А ще тому, що «туберкулезные дети» пішли у школи з «обычными детьми». Це, звісно, багато разів спростована брехня, про яку ви можете прочитати, наприклад, тут. Але хочеться запитати в Кацмана інше: невже стигматизація хворих дітей так піднімає рейтинг «ОПЗЖ»?

В інший час ексжурналіст критикував владу за те, що та посварила Україну з Білоруссю. Очевидно, «ОПЗЖ» бачить нашу державу у клубі прихильників диктатури. До речі, про диктатуру. Фінал свого монологу Кацман присвятив піару Медведчука та Росії на так званій вакцині: «Если бы послали Медведчука в Москву забрать там или привезти оттуда технологию. Если бы эту технологию здесь разместили на заводах: рабочие места, производство прибавочной стоимости, мы могли потом торговать этой вакциной [...] Но кто думает у нас по-государственному?». Той, хто не купує неперевірених хімікатів у власного вбивці?

Пост людини Медведчука біля мікрофона перейняла людина Коломойського — Олександр Дубінський. Годину свого інтерв’ю він присвятив критиці колег із влади. Наприклад, «лохів», які голосують за бюджет в обмін на гроші для своїх округів. Урядовців, які буцімто використовують коронавірусний фонд як корупційний гаманець. Людей, що відбирали Великий герб. Але в першу чергу, звісно, грантоїдів. Дубінський кілька разів протягом розмови натякав, що депутати підозріло багатіють протягом каденції, що відображається, наприклад, на їхньому одязі. І казав, що ФОПи-грантоїди не розуміють простих людей. Нагадаємо, що Дубінський і сам працював на гранти. А ще має 17 автівок. Тобто точно розуміє простих людей.

В інший час медійний кілер критикував співпрацю з МВФ, підтримував російську вакцину, виступав за повний локдаун із компенсацією громадянам. А ще жалівся на неймовірну глибину бруду в політиці. Ох, і не кажіть. То якісь сумнівні чуваки розкручують фейки за гроші. То блокують відновлення антикорупційного законодавства. То подають 1199 правок до антиколомойського закону.

Після промови Дубінського глядачі могли на годину піти попити чаю. Адже наступним у студії незрозуміло навіщо виступав Геннадій Москаль. Справа навіть не в тому, що Москаль не розповів нічого цікавого, зрештою це нормально для гостей «Пульсу». Політик покритикував владу за боротьбу з коронавірусом, буцімто корупцію на будівництві доріг, локальні союзи з «Європейською солідарністю», великий герб та дії щодо Конституційного Суду. А, і ще розчарувався у виборцях, які знову обрали «Слуг народу» на місцевих. Проблема радше в тому, що колишній голова Закарпатської області не має жодного впливу на поточну політику. А його досвід у боротьбі з коронавірусом чи конституційних кризах не надто відрізняється від досвіду будь-якого іншого ексдепутата. Москаля кличуть на ці інтерв’ю лише тому, що він епатажний. Але ж такий вид епатажу вже теж більше не актуальний.

Мажоритарник не розуміє, як у 2019 році зайняв на окрузі 4-те місце

Закривав персональний блок програми Микола Азаров. Нещодавно він уже давав інтерв’ю Павлу Кужеєву на «112». Тож, очевидно, прем’єру-втікачу сподобалася майстерність ведучого. Але перед тим, як перейти до змісту цієї розмови, подумайте секунду над питанням: як скоро канали Медведчука візьмуть інтерв’ю в Януковича? Адже ми всі знаємо, що це станеться. І як відреагують влада та суспільство? Можна заспокоювати себе мріями про якийсь бойкот чи санкції. Але тепер подивіться вже на цю програму: «112» вкотре у прямому ефірі бере інтерв’ю в Азарова. І нічого.

Хоча українофоб старався як міг. Наприклад, розповідав, що Польща мріє забрати українські території. А от Росії, за словами Азарова, навпаки, не треба Україна, в неї й так вистачає проблем. Ага, з уже окупованими українськими територіями. Також сивочолий утікач стверджував, що нацизм та атмосферу страху в Україні роздмухують західні спецслужби. Це цікаво, адже на жодних ЗМІ, крім проросійських, навіть слово «нацизм» не фігурує. Звісно ж, згадав російський патріот і про «державний переворот» 2014 року. Причому свою оцінку «трагедії» він почав із цікавої самопохвали: «Когда я был на государственных должностях, вы можете проанализировать все мои выступления, я никогда никого не называл такими определениями, которыми называю сейчас». Варто пошукати десь 15 секунд і вуаля: у січні 2014-го на засіданні Кабінету міністрів Азаров називав учасників Революції гідності «терористами».

Крім цього, Азаров обурювався, що сучасні українські чиновники не розуміють, що таке суверенітет та незалежність. Мовляв, якщо вони можуть приймати самостійні рішення, то чому ж тоді досі триває війна? Пояснюємо фавориту Януковича: оборона держави від зовнішньої агресії — це, ймовірно, найбільш очевидна маніфестація незалежності, яку тільки можна вигадати. І якщо хтось і не розуміє значення «суверенітету», то це люди, які підписували Харківські угоди.

В інший час дідусь у розшуку критикував українську владу за невміння господарювати. Мовляв, і горизонт планування коронавірусу в неї не такий, і ключові завдання не ті, й видатки потрібно скорочувати не там. На думку Азарова, під ніж мав би піти Музей Революції гідності. Павло Кужеєв пояснив подібні розмови з громадянином Росії тим, що «збоку краще видно». Але справа в тому, що цей перебіжчик вибрав свій теперішній бік якраз тому, що не розумів, чого хочуть люди з цієї сторони. До речі, смішна історія: під час зустрічей із європейцями Азаров відчував, що Україна в ЄС нікому не потрібна. І в це, насправді, можна повірити. Якби ви зустріли Азарова, ви б захотіли з ним об’єднатися?

У цієї програми троє ведучих, але з Азаровим розмовляв лише один. Невже співробітникам «112» хтось розповів про репутацію?

Групова частина програми проходила під знаком сварок. Гості кричали одне на одного через безгосподарність, боротьбу з коронавірусом, тарифний геноцид. На боці влади були Галина Янченко та коментатор Віктор Скаршевський. На боці «опозиції» — купа проросійських діячів та Павло Розенко. На боці живих анекдотів — Євген Шевченко. Ось одна з його цитат: «Давайте вернемся к интеллектуальной дискуссии. Потому что я этой барышне сказал, что «вы изнасиловали Конституцию…». Ось він же обурювався, що в нас у парламенті вже не можна виступити проти НАТО та ЄС. Ось запитував, яка різниця, з ким заробляти гроші: НАТО чи Росією. Ось ображався на оппонента: «Вы каждую мою фразу не даете договорить. И получается, что я "а" сказал, а "б" — нет. Я, получается, идиотом выгляжу. На фоне вас я идиот, получается». Тож не спішіть із висновками. Можливо, вся проросійська пропаганда від Шевченка — це лише «а».

Ближче до кінця програми представники «ОПЗЖ» протестували також нову точку розколу країни, стверджуючи, що на проєкті Великого державного герба представили не всі регіони. А Михайло Чаплига вирішив, що проблема російської «вакцини» полягає в тому, що про неї домовився Медведчук. Нагадаємо, що насправді проблема в самій Росії. Що хорошого Україна може очікувати від держави, яка останні сім років посилає нам лише кулі, бомби та політичні партії? Галина Янченко теж лишилися не вражена російським препаратом і назвала його «шмурдяком». Тож на захист агресора аж двічі кидався представник «ОПЗЖ» Олександр Колтунович. Він розповідав про «кращих вірусологів у світі». Та жалівся на «неадекватну русофобію», мовляв, треба відкласти політику у сторону й дати людям право на життя. По-перше, «політику» (читай, збройну оборону) проти Росії ми не можемо відкласти, бо якраз вона й дає українцям фізичне право на життя. По-друге, ми б на місці «ОПЗЖ» вже образилися на братів-вакцинаторів. Як так, що Путін сам не хоче приймати ліки, а Медведчука в якості розхідного матеріалу використовує?

Отже, що в нас є: постійна реклама російської «вакцини», порятунок іміджу Росії на фоні війни з Україною, повторення кремлівських наративів про зовнішній вплив, включення громадян РФ. «Пульс» і справді нагадує DVD-блокбастер. З одноголосним російським дубляжем.

«Право на владу» («1+1»), 26 листопада

Ефір «1+1» знову перетворився на велику групову сварку. Перепалки стосувалися здебільшого карантинних обмежень та співпраці з МВФ. А в коло учасників цього разу потрапила навіть Оля Полякова.

У студії сварилися: Сергій Марченко, міністр фінансів. Марина Лазебна, міністерка соціальної політики. Олександр Ткаченко, міністр культури. Юлія Ковалів, заступниця керівника Офісу президента. Тимофій Милованов, радник керівника Офісу президента. Михеїл Саакашвілі, президент Грузії (2004–2013), голова виконавчого комітету Національної ради реформ України. Олександр Трухін, народний депутат від «Слуги народу». Юлія Клименко, народна депутатка, фракція «Голос». Ігор Палиця, народний депутат, лідер партії «За майбутнє». Андрій Білецький, лідер партії «Національний корпус». Андрій Александрін, епідеміолог. Сергій Кравченко, політичний коментатор. Юрко Назарук, ресторатор. Ольга Полякова, співачка. Загалом 14 гостей (10 чоловіків та 4 жінки).

У цьому епізоді центральні гості змінювалися досить швидко й майже кожен приносив у студію невеличку скандальну історію. Першим слово отримав Михеїл Саакашвілі, у якого ведуча Наталія Мосейчук запитала, що дає йому підстави говорити про економічну катастрофу. Чиновник у відповідь запропонував просто пройтися вулицями, пожалівся на відсутність реформ і те, що президенту знову довелося брати удар на себе, хоча в нього є уряд та парламент. Наталія Мосейчук подібного не оцінила й, навпаки, постаралася зробити акцент на персональній відповідальності Володимира Зеленського: «Не можна міркувати такою парадигмою: президент хороший, боярє плохіє [...] І не можна говорити, що президент у нас тефлоновий, від нього відскакує. Він не займається корупцією, і ми мусимо говорити: "Так, це окей, це добре". Розумієте? Якщо в нас корупція, за вашими заявами, зросла вшестеро. Ну, це уряд президента. Він сформований монобільшістю. Більшістю президента. Яку він привів до Верховної Ради». «Право на владу» вже давно не соромиться критикувати владу, але негатив на адресу президента — це щось новеньке.

Далі на життя бідкалася Ольга Полякова. Вона розповідала, що держава зі своїми карантинами зовсім не дбає про індустрію шоубізнесу. Стверджувала, що її танцівники та музиканти вже пішли працювати у служби доставки. Заявляла, що шоубізнес — це «экономически-образующая галузь», адже буцімто нічого не бере від держави, але сплачує податки. Це не зовсім правда з двох причин. По-перше, співаки використовують державні ресурси: інфраструктуру, ефірний простір, систему музичної освіти. По-друге, Оля Полякова в ефірі сказала, що працює офіційно «останній рік».

«Економічно-утворююча галузь». Останній рік.

Після цього можливість виступити нарешті мав отримати міністр Сергій Марченко. Але в гостей був інший план: постійно перебивати та звинувачувати чиновника. Дійшло аж до заяв урядовця: «Послухайте, я міністр фінансів. А ви хто?». Наприкінці програми Марченко пояснював, що Верховна Рада часто приймає фінансово необґрунтовані рішення. І що держава наразі не може підтримувати всіх одночасно: і пенсіонерів, і медиків, і вчителів.

Інколи колегу також прикривав Тимофій Милованов. Наприклад, новоспечений радник керівника Офісу президента пропонував медикам, яким не виплачують зарплати, писати заяви, адже йдеться про кримінальний злочин. Пояснював небезпеку бюджетного дефіциту, мовляв, це поширене явище й важливо не те, що ми беремо в борг, а те, як ми потім витрачаємо ці гроші. Наголошував, що МВФ виступає за зменшення цього дефіциту, тобто нашої «боргової голки», про яку так люблять розповідати політики. А ще в чиновника не складалося спілкування з Наталією Мосейчук. То він звинувачував ведучу в небажанні говорити на невигідні теми. То наполягав на тому, що ефір «Права на владу» — це шоу. Хоча пізніше перепросив за останню тезу.

Ігор Палиця стверджував, що у «Слузі народу» за голосування за бюджет платять по 20 тисяч доларів кожному. Пізніше представники влади це заперечували. Хвалився своєю закупівлею томографів. Розповідав, що не бере кредитів: «Я в бізнесі не беру кредити з 98-го року. І не брав». І правда, навіщо брати кредити, коли працюєш із Коломойським? Заявляв, що якийсь чиновник МВФ втручається в українську податкову політику. Але так і не зміг назвати його імені.

Твоє обличчя, коли не знаєш, хто на тебе тисне

Лінію Коломойського проти МВФ просувала також Наталія Мосейчук. Ведуча запитувала в гостей, чи пробачив МВФ відставку голови Нацбанку Яківа Смолія. Розповідала, що серед діючих та колишніх можновладців є люди, які погіршують ставлення Фонду до України. А трохи пізніше прямо казала, що має на увазі Валерію Гонтареву та її «пташенят». Пройшло вже три роки, а Коломойський досі мочить ексголову НБУ. До маніпуляцій на адресу Міжнародного валютного фонду долучися й Андрій Білецький. Спочатку він запитав, чи вимагає МВФ заморозки зарплат в Україні. А потім, коли почув негативну відповідь, уточнив: «МВФ за підвищення зарплатні лікарям?». Це примітивна маніпуляція, яка не включає того варіанту, що міжнародну інституцію можуть хвилювати не такі конкретні речі.

Закінчився ефір злегка істеричним виступом постійного гостя каналів Медведчука Сергія Кравченка. Він анонсував на п’ятницю штурм дніпропетровської лікарні імені Мечникова силами Нацполіції. Який, здається, так і не відбувся. Та жалівся, що Україна не має достатньо лікарів-епідеміологів для реалізації адаптивного карантину. Зокрема, локалізації випадків. Тут Юлія Ковалів почала кричати, що ми не можемо локалізувати інфекцію, в якої поточне джерело — весь світ. Кравченко у відповідь звинуватив чиновницю в тому, що вона — неформальна кураторка медичної галузі в Офісі президента. Так і поговорили.

Наталія Мосейчук закінчила випуск зізнанням, що в ефірі було багато речей, на які присутні просто згаяли час. І натякнула на «внутрішню фронду», яка може використати проблеми з локдауном для власних політичних інтересів. Цікаво, чи в обох випадках ведуча говорила про Ігоря Палицю.

«Ехо України» (Прямий), 27 листопада

Телеканал Прямий знову зробив неймовірне. Головною темою «Ехо України» стала «подія», яку на жодному іншому токшоу нашого моніторингу навіть не згадували: фотографія президента Володимира Зеленського з батьками.

Кухню президента аналізували: Ганна Гопко, екснардепка від «Самопомочі». Ігор Лапін, екснардеп від «Народного фронту». Борислав Береза, екснардеп, позафракційний. Георгій Тука, ексголова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації. Олександр Антонюк та Борис Кушнірук, політичні коментатори. Загалом шість гостей (п’ять чоловіків та одна жінка).

Узагалі, у другій половині розмови гості Прямого критикували владу за багато речей: буцімто схеми з коронавірусним фондом, страх запроваджувати повноцінний карантин; погану комунікацію; поділ держави між олігархами; політизацію місцевих виборів «Слугою народу» (наче прихильники Порошенка не влаштовували цілий марафон). А ще тут розповіли про локальну коаліцію монобільшості, Тимошенко та Медведчука, яку начебто формували прямо в Офісі президента. Доказів цього, крім одного спільного голосування в Київській облраді, ніхто не навів. Але, з іншого боку, хтось чекав доказів від «Еха України»?

Крім цього, у студії коротко торкнулися питання репутаційної відповідальності парламенту, ідеологічних партій в Україні, карантину в інших державах (вирішили, що в нас ще м’яка ситуація). Представників «ОПЗЖ» називали «худобою». А Матвій Ганапольський стверджував, що Володимир Зеленський не може об’єднатися з партією кума Путіна. Це щось новеньке. Особливо, враховуючи, що вже через п’ять хвилин Вікторія Сюмар на включенні розповідала якраз про таку коаліцію. Також ведучий виключав те, що «ЄС» може переступити через свої ідеологічні принципи.

Усе це було весело, але найбільше уваги та емоцій прикувала перша тема програми — фото Володимира Зеленського у фейсбуку, де він сидить на кухні зі своїми батьками. Знімок детально аналізували майже годину. Порахували співвідношення реакцій під фото, процитували обрані коментарі, оцінили квадратуру кухні, вигадали теорію змови про простий одяг батьків.

Просто погляньте на ці розмірковування ведучого Матвія Ганапольського: «Що ми бачимо на столі? Олів’є, правильно? Капустка, смажена курка, ото шо зліва, там балик. Оце щось таке. Сир і риба. І так далі. У мене питання. Що це означає? Це вони виклали це для нього? Тобто, не дуже заможні батьки виклали, чим багаті. Тоді у мене питання. Бачимо, весь стіл заставлений. І тоді дійсно справедливо виникає питання: а шо ж ти такий скупий, що ти нічого їм не привіз? І тоді народжується думка, що були якісь піарники, які сказали: от поклади, що прості люди». Якщо ваші знайомі назвуть події на «Ехо України» «журналістикою», просто скиньте їм це відео.

Прямий підбирає для Порошенка крихти популярності Зеленського

Думаєте, що це все? О ні. Про те, що президент не привіз сім’ї смаколиків, згадував також Борислав Береза. Борис Кушнірук розповідав про спеціально просту їжу: «Хоча б якась червона ікра там на бутербродах, яка у нас часто є, могла би з’явитися». Ігор Лапін натякав, що фотографію могли викласти для західних лідерів. Навіть не питайте. У самому фіналі шоу ведучий Матвій Ганапольський додатково процитував думку коментатора Олексія Голубоцького. У ній було багато всього про Голобородька, але ми виділимо ось це: «Суто візуально стіл на фото накритий у традиціях Донбасу, а не решти України. В інших регіонах ніколи так не сервірують. Навіть у найпростіших родинах і на столах інакший набір страв як для свята, так і на щодень…» По-перше, якого біса набір страв кожної окремої родини залежить від регіону, а не їхніх смаків? По-друге, Прямий докотився до розколу України по сервіруванню столів.

Крім цього, в ефірі коротко торкнулися теми кортежу шостого президента. Її розкручував на початку програми Матвій Ганапольський, коли спочатку показав глядачам «найбіднішого президента світу» з Уругваю. Потім сказав, що буде порівнювати його із Зеленським. А потім порівняв із кортежем Зеленського. Пізніше це спричинило розмови про те, що автоколона президента порушує правила дорожнього руху і що Порошенко відмовився від державної дачі.

Якщо всі ці події викликають у вас іспанський сором, то ви не єдині. Політичний коментатор Олександр Антонюк теж закликав колег не опускатися до таблоїдних тем і розчарувався, що вимушений брати участь в обговоренні «ніщо ні про що». Матвій Ганапольський обурювався довго. Він казав політтехнологу, що той мало що петрає у своїй професії. Називав фото Зеленського головною подією дня. Кричав, що буде питати, поки буде живий. І просто оцініть ще цю фразу: «Вам не здається, що Донбас починається з цієї фотографії? Що Сполучені Штати й наші взаємодії з ними починаються з цієї фотографії. Що Оман починається з цієї фотографії? Що питання — це відверто чи це постановка — це найважливіше питання для цієї фотографії?!» Та що там, це найважливіше питання останніх семи років.

Урешті-решт ведучий порадив коментатору йти на інші токшоу, де обговорюють «важливі» теми. Ми порадимо глядачам зробити те саме. А ще нагадаємо Прямому, що його рідна партія вже прийшла на місцевих виборах п’ятою. Що, зокрема, демонізація політсилою Порошенка всього живого дістала навіть виборців Львова. І що студію каналу через поведінку ведучих залишають члени «Європейської солідарності». Лишилося вигнати ще кількох експертів, які не хочуть аналізувати «донбаське сервірування» столів, й от тоді переможемо.

P. S. Стартовим питанням ведучого на цьому шоу було: «Це ідеальна фотографія [...] Чому ця фотографія, проста фотографія, викликала бурхливу, неймовірну хвилю негативу?». І, правда, звідки це все береться?

Хто ж розпалює весь цей негатив? 

«Свобода слова Савіка Шустера» («Україна»), 27 листопада

«Свобода слова» цього тижня складалася з двох частин. У першій лава запасних Ахметова розповідала нинішній владі, що робити. У другій — гостям студії як розвагу вивели Іллю Киву.

В ефірі взяли участь: Сергій Марченко, міністр фінансів України. Юлія Ковалів, заступниця голови Офісу президента. Олег Устенко, радник президента з економічних питань. Дмитро Наталуха, народний депутат, «Слуга народу», голова комітету з питань економічного розвитку. Ярослав Железняк, заступник голови фракції партії «Голос», перший заступник голови комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Ілля Кива, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Арсеній Яценюк, прем'єр-міністр України (2014–2016). Володимир Гройсман, прем'єр-міністр України (2016–2019). Павло Клімкін, міністр закордонних справ України (2014–2019). Олег Ляшко, лідер Радикальної партії. Геннадій Корбан, голова громадської ради при міській раді Дніпра. Андрій Шевченко, головний тренер Національної збірної України з футболу. Загалом 12 гостей (11 чоловіків та одна жінка).

Здебільшого на токшоу Савіка Шустера розмовляли про те, що робити з українською економікою. І не перейматеся, її було точно врятовано, адже в ефірі зібралися найкращі ексчиновники України. Володимир Гройсман, чия партія дуже популярна на Вінниччині. Арсеній Яценюк, який перестав бути прем’єром раніше, ніж Трамп став президентом. Та Олег Ляшко, який не вигравав жодних виборів уже шість років. Успішна команда. Вони всі радили владі підтримувати бізнес, зокрема, нульовими кредитами. Краще комунікувати із суспільством. Думати про вакцину. Відновити антикорупційну систему.

Але були й корисніші поради. Наприклад, Володимир Гройсман ділився мудрістю: «Ми ніколи не доб’ємося економічно успіху й благополуччя, якщо українці будуть бідними». Арсеній Яценюк закликав владу показати яйця, хоча би перепелині. Олег Ляшко просив повернути людям віру та надію. Також трійця Ахметова нагадувала глядачам про власні досягнення. А Гройсман та Ляшко взагалі прямо казали про плани повернення у владу. У випадку Ляшка такі розмови виявилися міцно пов’язаними з перепалками та перебиваннями інших гостей. Тож Савік Шустер врешті-решт не витримав і відкрив дружній вогонь: «Вы не попадете в парламент, потому что вы не уважаете зрителей!»

Геннадій Корбан тим часом пропонував діяти як на війні, в рамках боротьби з коронавірусом відмовившись від тендерів, прокуратури та СБУ. А ще було чутно, як йому хтось підказує з-за кадру. Дмитро Наталуха жалівся, що вже втомився від «булькання» про популістів, і стверджував, що того, хто виведе державу з кризи, називатимуть героєм. Також Наталуха переконував, що державу врятують нелінійні рішення, які в його випадку виглядають як законопроєкт про локалізацію. Це той, який може суперечити нашим міжнародним зобов’язанням. Олег Устенко казав, що на фоні пропозицій українських політиків реалістичніше знайти скарби Полуботка. А ще пояснював, що в 2021 році нас зі зрозумілих причин чекатиме не бюджет прориву, а бюджет виживання.

Головним спікером влади у студії був міністр фінансів Сергій Марченко, проте він, скажімо так, не вселяв довіри. Більшість часу чиновник просто закликав зберігати спокій та не розхитувати ситуацію. Фактично жалівся, що в атмосфері паніки владі складно працювати. А потім у відповідь на запитання Арсенія Яценюка видав у прямому ефірі токшоу ось це: «Ви ж знаєте, що про фінанси, про гроші треба тихо говорити. Я вам у приватній бесіді розкажу, як і що ми плануємо зробити. Тому що на великий загал розказувати, що в нас немає грошей, — це створювати панічні настрої».

Аж самому смішно

Останню частину програми на «Свободі слова» присвятили знущанню з Іллі Киви. Представника «ОПЗЖ» запросили в ефір, аби поговорити про театралізовану акцію цієї партії під американським посольством. Тож повелитель йому видав стандартну агітку Росії про зовнішнє управління, здачу територій, тіньових ляльководів Майдану, нищівну євроінтеграцію, антикорупціонерів, які начебто контролюють в Україні абсолютно все. Крім, очевидно, посадок за корупцію. Але от далі в ефірі трапилося щось зовсім не типове. Інші гості присвятили свої відповіді критиці проросійської сили.

Арсеній Яценюк називав «ОПЗЖ» «партією Путіна», пропонував США ввести проти цих політиків персональні санкції та закликав «звільнити Україну від кума Путіна». Володимир Гройсман теж казав, що лідер «ОПЗЖ» — це Путін. І жартував, що цю партією називають «жопою». Павло Клімкін пояснював, що постановка під посольством була потрібна, аби завадити історії успіху з Байденом. Ярослав Железняк додав, що так Україну намагаються відвернути від заходу. А ще іронічно попросив «ОПЗЖ» хоча б одягати на перформанси маски. Ближче до кінця ефіру Арсеній Яценюк зовсім розпалився й порушив тему зустрічей «оппозиционеров» із Путіним. А також назвав Іллю Киву пустим місцем. Навіть Савік Шустер то сміявся з Киви, то прямо називав його слова «брєдом», протиставляючи позиції «всех нормальных людей».

До етичності та журналіських стандартів у цій ситуації є запитання. Але все ж дуже приємно бачити, як українські політики не сваряться між собою, а об’єднуються проти зовнішньої агресії. На фоні всіх ситуативних союзів, відвідувань каналів Медведчука та баналього звикання до постійної російської пропаганди українським токшоу дуже не вистачає подібних обговорень.

Твоє обличчя, коли у студії не десять нардепів «ОПЗЖ»

P. S. Для цього поки що замало свідчень, але Олег Ляшко, здається, почав підтримувати співпрацю України зі США та МВФ. Хоча раніше проявляв до цього більше ніж скепсис.

Токшоу, які не потрапили в моніторинг:

«Токшоу №1» («Україна 24»), 25 листопада

Випуск, який ми обрали для початку моніторингу, ведучий Василь Голованов обрав для початку коронавірусу.

«Український формат» (NewsOne), 25 листопада

Гості: Олег Волошин, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Андрій Лесик, член партії «Опозиційна платформа — За життя». Роксолана Підласа та Олексій Жмеренецький, народні депутати, «Слуга народу». Тимофій Милованов, радник керівника Офісу президента. Оксана Продан, екснардепка Блоку Петра Порошенка. Павло Кухта, експерший заступник міністр економіки. Олександр Ольшанський, заступник голови виконавчого комітету Національної ради реформ. Політичні коментатори: Юрій Атаманюк, Сергій Кравченко, Олександр Лазарєв, Володимир Цибулько, Михайло Чаплига, Іван Єкімов, Микита Василенко. Загалом 15 гостей (13 чоловіків та дві жінки).

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданій через проєкт «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews». Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews».