Людмила Опришко: Законопроєкти, якими пропонують заборонити заперечення агресії РФ, створюють підстави для цензури

Зареєстровані у Верховній Раді України законопроєкти, якими пропонують ввести відповідальність за заперечення факту воєнної агресії РФ та окупації нею частини території України, створюють підстави для цензури. Про це сказала експертка ГО «Платформа прав людини» Людмила Опришко на дискусії «Обмеження свободи вираження поглядів в умовах російської агресії: як знайти межу?».

Учасники дискусії обговорили законопроєкти:

• №4085 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за заперечення міжнародних злочинів, агресії Російської Федерації, злочинів, пов’язаних з окупацією Російською Федерацією частини території України, порушення окремими категоріями осіб заборон та обмежень щодо встановлення зв’язків і взаємодії з органами влади Російської Федерації, окупаційними адміністраціями, посилення відповідальності за кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, довкілля і власності, вчинені на тимчасово окупованій території України»;
• №4136 «Про особливості державної політики щодо встановлення заборони для окремих категорій осіб публічних висловлювань щодо заперечення окремих міжнародних злочинів або виправдання дій їх організаторів, збройної агресії Російської Федерації і тимчасової окупації частини території України, щодо заборони та обмеження взаємодії і зв’язків таких осіб з органами влади і посадовими особами Російської Федерації та незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території України»;
• №4188 «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" щодо протидії інформаційній війні»;
• № 4189 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за публічне заперечення факту збройної агресії Російської Федерації і тимчасової окупації частини території України»;
• № 2693-д. «Про медіа».

«Усі вони намагаються вирішити складну проблему інформаційної безпеки за допомогою простих засобів. Ці пропозиції не враховують, що в демократичній країні підходи до обмеження свободи слова повинні ґрунтуватися не лише на законах. Вони повинні бути пропорційними й збалансованими з іншими правами. Один закон не може створити простий виняток з іншого», – каже пані Опришко.

Вона погоджується, що ці законопроєкти спрямовані на протидію російській пропаганді та поширенню російських наративів в українських ЗМІ. Водночас експертка звернула увагу, що політики чи інші спікери медіа прямо не заперечують факт російської агресії. За її словами, вони використовують інші підходи, зокрема – називаючи конфлікт на сході «громадянською війною» або окупацію Криму «результатом референдуму».

Крім того, пані Опришко зазначила, якби законопроєкт №4188 ухвалили декілька років тому, тоді суспільство не дізналося про позицію олігарха Ігоря Коломойського, який назвав війну на Донбасі «громадянська війна», чи про позицію тоді ще першого заступника голови делегації в Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на сході України Вітольда Фокіна, який «не бачив факту присутності РФ на сході України». На її думку, ЗМІ мусили б редагувати та прибирати їх цитати через загрозу санкцій, які передбачають ці законопроєкти. Вона додала, що ці проєкти закону створюють підстави для цензурування інформаційного простору.  

Експерт з прав людини Володимир Яворський, своєю чергою, перелічив головні стандарти, які варто враховувати при розробці законопроєктів:

1. Розмежування фактів і оціночних поглядів. Адже погляди не підпадають під кримінальні статті закону та не підлягають спростуванню.  
2. Зловживання правом – стосується поширення певних положень, які не захищаються свободою вираження поглядів. Йдеться про те, що Європейською конвенцією не можуть захищатися заклики до насильства та тероризму; заклики до вчинення міжнародних та воєнних злочинів; расистські, ксенофобські, ісламофобські та антисемітські твердження.
3. Пропорційна відповідальність. Європейський суд з прав людини буде схилятися до порушення прав людини через суворість покарання за кримінальною статтею.  

«У цій сфері Україна відстає. В Україні відсутнє ефективне законодавство для протидії розпалюванню міжетнічної ворожнечі. Проблема в тому, що в "мертвій статті" 161 Кримінального кодексу, яку практично неможливо засовувати; у відсутності адміністративної відповідальності, – розповів Володимир Яворський. – Україна ігнорує це поле, яке в міжнародному праві визнане як легітимне для обмеження свободи слова. Воно доволі тонке, крихке. Там теж доволі складно формулювати склади правопорушень. У цій сфері, як на мене, є найбільша перспектива щодо протидії збройній агресії».

Пан Яворський також запропонував застосовувати санкції за такі правопорушення, оскільки суд ЄС не розглядає санкції як порушення прав людини.

Керівниця центру адвокації та лобіювання Національної асоціації медіа Ольга Большакова повідомила, що в українському законодавстві майже неможливо притягти до відповідальності за мету, адже цей факт складно довести. «Щоб рухатися вперед з притягненням до відповідальності за антиукраїнську позицію, нам треба рухатися через теорію процесів. Щоб притягнути за протиукраїнську діяльність, треба довести, що це була саме протиукраїнська діяльність», – пояснила вона.

Водночас кандидат юридичних наук, викладач кафедри міжнародного та європейського права НаУКМА Дмитро Коваль нагадав, що законопроєкти, окрім правової, мають політичну мету. На його думку, ці проєкти закону будуть «лакмусовим-папірцем», щоб виявити депутатів з проукраїнською позицією.

Нагадаємо, 5 жовтня 2020 року народний депутат із фракції «Слуга народу» Олег Дунда зареєстрував у парламенті законопроєкт №4188 «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" щодо протидії інформаційній війні», яким пропонує заборонити поширювати на телебаченні та радіо вислови, які містять заперечення факту воєнної агресії Російської Федерації, окупації нею частини території України та ведення нею гібридної війни проти України.

11 листопада 2020 року Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав більшістю голосів законопроєкт №4188.

Фото з архіву Людмили Опришко