Тарас Чорновил: Тарас Чорновіл. А хтось знає, що таке план Б?

Пройшов рік, як президент Володимир Зеленський взяв участь у зустрічі Нормандської четвірки. Які успіхи маємо? Це як в старому радянському анекдоті про Сталіна, Леніна та Хрущова: «…заслонить занавески и раскачивать вагоны». Власне це те, що ми мали за цей рік після зустрічі. У нас робилася імітація бурхливого процесу. У нас не те, що у Нормандському, у нас і в Мінському процесі все застопорилося. До цього ще додався ґвалт у зв'язку, що «нарешті вийшли на якусь розмову».

По суті, раніше процес по Донбасу йшов майже не щоденно, тобто реально і групи, і підгрупи засідали ледь не щодня. На сьогоднішній день ми святкуємо як неймовірні події, що ось раз на місяць у Мінську відеозв'язком зібралася певна кількість людей. Про щось поговорили, ні про що не домовились, а українська сторона показала комусь «кузькину мать». І все подається наче велика перемога. По Нормандському формату взагалі: ой, яка велика подія, Зеленський веде нормандські переговори. Ну, дуже добре, що вони відбулися. Це прекрасно. Але на Паризькому саміті ми підписали вбивчі для нас умови, і Росія зараз дотискає цим Україну, а Україна пробує відбитися. Саме це формула Штайнмайєра, яка передбачає, що ні перемир'я, ні виведення військ, ні роззброєння бойовиків перед виборами проводити не обов'язково. У формулі Штайнмайєра головним є вибори. І коли Росія зараз вимагає провести вибори, то, на жаль, Путін вимагає того, на що погодився Зеленський, навіть не розуміючи, на що він погодився. Тому сам Паризький саміт був для нас великою проблемою, тому що ми навіть не уявляємо, що Зеленський пообіцяв Путіну, дивлячись йому в очі під час тієї індивідуальної розмови. Нам зараз боком це і вилазить.

Нам говорять, що ви ж вибори пообіцяли якомога швидше, де вибори? А як Єрмак весною розказував, що там вибори відбудуться разом з нашими виборами, а виявилося, що їх неможливо зараз провести. Тому насправді краще взагалі не мати тих переговорів, до яких ти не готовий.

По суті, Нормандський формат вмер після того, що відбулося, і жодного руху немає. Чим тут можна хвалитися, що святкувати? У нас під час “затяжного перемир'я” станом на початок цього тижня зафіксовано більше 3 тисяч порушень. А українська сторона каже: ні, все прекрасно, Росія біла і пухнаста. Весь світ каже, що Росія стріляє, Зеленський каже — ні, все прекрасно, все чудесно. І після того раптом ми починаємо говорити: ми хочемо, щоб ви “Свіфт” відключили. Це, по суті, повна ізоляція, це ембарго на контакт з РФ, це як поступити з Північною Кореєю. З ядерною державою, яка входить у G 20, ніхто поступати не буде. Такого можна було б добитися? Напевно, теоретично можна, але коли ви кожний день доказуєте, що Росія не стріляє, що вона прекрасно себе поводить — і тут раптом ви говорити, що ви хочете найжорсткіших санкцій.

Є план Б? А хтось знає, що таке план Б? Потрібно розуміти, що миротворців вводить не Радбез України, а Радбез ООН, в якому є право вето РФ. І щоб це право вето було знівельоване, треба було на Росію тиснути так, що ой-ой-ой. Якщо вони зараз в плані Б напишуть, що ми знов хочемо миротворців, так вони у нас були передбачені у Мінських домовленостях ще в 2016 році. Мені здається, що план Б — це знов розкочувати вагони, сказати українському суспільству, що у нас є план Б, ми круті. Якщо був би якісь план Б, ми хоча б орієнтовно знали, що це план Б, що ми будемо посилено йти на поступки Росії, чи це план Б, у якому ми будемо тиснути на Росію зі всіх сил, чи це план Б, по якому ми будемо заморожувати конфлікт. А ніхто не знає.