Мінімізація ризику професійного вигорання: поради від експерта, як не згоріти на роботі

Сучасний ритм життя, велику конкуренцію на ринку праці та щільний графік вдається витримати не кожному. Дедалі частіше ми чуємо фразу “вигорів на роботі”. Це явище, що має назву професійне вигорання, насправді є не виправданням невдач чи тимчасовою хандрою, а цілим комплексом психологічних і фізіологічних порушень, що може викликати не тільки депресію, а й серйозні імунні порушення. 

На роботі зазвичай “згорають” найвідповідальніші та найталановитіші люди, ті, на кого колеги робили найбільші ставки. Чому так відбувається, хто перебуває в зоні ризику і як запобігти професійному вигоранню, Факти ICTV з’ясовували в спецпроекті Фактор ризику. 

Що таке професійне вигорання? 

Професійне вигорання – це стан організму, який є наслідком хронічного стресу на роботі. Виникає як фізіологічна реакція на емоційне і фізичне виснаження. 

Емоційне виснаження виникає внаслідок того, що професійна діяльність потребує занадто багато вольових зусиль, емоційних реакцій. Дедлайни і високий рівень відповідальності тиснуть на людину, а складні завдання ще більше загострюють цей стан. 

Якщо стрес є постійним і організм перебуває в ньому тривалий час, немає чергування напруження і розслаблення, він починає сигналізувати нам про те, що ресурси закінчуються і потрібне термінове відновлення, – каже психолог, доцент кафедри журналістики та нових медіа Університету Грінченка Яна Фруктова. 

Коли ми перебуваємо в стресі, відбувається викид адреналіну, різних речовин на кшталт кортизону, які дають нам енергію і сили виконати завдання якісно в короткі терміни. Але такі реакції орієнтовані на короткий час. Якщо це переходить в постійний стан – організм виснажується. Це і є професійне вигорання, – зазначає експерт. 

Починають загострюватися хронічні хвороби, знижується імунітет,  організм не має ресурсів стримувати зовнішні подразники, тому погіршення самопочуття цілком реальне. 

Експерт виділяє такі ознаки професійного вигорання: 

• психоемоційне виснаження; 
• хронічна втома;
• відсутність позитивної мотивації;
• небажання йти на роботу, навіть якщо вона раніше приносила задоволення;
• відсутність позитивних реакцій на хороші результати; 
• небажання сприймати інновації, адже вони потребують додаткових зусиль;
• загострення хронічних хвороб, часті лікарняні;
• бажання залишити все і звільнитися.

Хто в зоні ризику? 

“Згоріти” на роботі може кожен, зазначає експерт, але деякі чинники в нашому житті можуть цьому сприяти. 

Передусім до цього схильні надемоційні люди з холеричним типом темпераменту, які забарвлюють будь-яку свою діяльність яскравою емоційною реакцією. У зоні ризику також перебувають ті, хто переживає певну вікову кризу, наприклад молодь, що переходить у доросле життя, або навпаки, люди середнього віку, що втомилися від своєї роботи. 

Найбільше схильні до професійного вигорання люди, які працюють в системі людина-людинаа, а також особи творчих професій – це освітяни, лікарі, менеджери, журналісти. 

Вважається, що найменше до професійного вигорання схильні чоловіки-флегматики, які не перебувають у віковій кризі та не працюють у системі людина-людина. 

Робітничі професії також набагато менше призводять до цього стану, адже фізичні вправи стимулюють центр задоволення в мозку, який виробляє гормони, що нас заспокоюють. Саме тому у стресових ситуаціях лікарі деколи радять трудотерапію.

Як не допустити професійного вигорання? 

Насамперед це питання до керівників, вважає наш експерт Яна Фруктова, які дають надзавдання та скорочують терміни.

Керівник має побудувати процес так, щоб рівномірно і правильно розподілити навантаження, не змушувати людину працювати понаднормово. 

Якщо ви самі бачите, що завдання потребує більше часу і зусиль ніж ви очікували, – не соромтеся просити про допомогу та відтермінування дедлайну. 

Ви також маєте піклуватися про те, щоб у вашому житті були періоди відпочинку. 

Щоб не допустити професійного вигорання, намагайтеся чергувати види діяльності під час відпочинку, щоб ваш мозок виконував різні когнітивні завдання.

Перше, що допомагає впоратися зі стресом, – це спорт. Навантаження потрібно добирати індивідуально – декому підходить йога і пілатес, які розслаблюють тіло і зменшують емоційне напруження, а комусь краще займатися активними видами спорту, наприклад бігом, скандинавською ходьбою. 

Також допомагають переключитися нові хобі і захоплення, адже ми дуже часто забуваємо про те, що перебуває поза роботою. 

Збільшуйте й урізноманітнюйте коло свого спілкування, щоб не залишатися в професійній “бульбашці”. Будуйте плани поза межами своєї робочої діяльності, за цим колом є різноманітне цікаве життя, – каже психолог. 

Якщо ви відчули у себе симптоми професійного вигорання, найкраще – звернутися до фахівця, адже професійне вигорання може бути супутнім захворюванням якихось інших патологічних процесів.

Для початку це може бути терапевт, який адекватно та неупереджено оцінить загальний стан вашого фізичного та психічного здоров’я, адже неможливо лікувати психологічне здоров’я без фізичного. Із сумом і виснаженням допоможе впоратися психолог або психотерапевт, тож підхід до лікування має бути комплексним.