"Диво-жінка 1984": багато бажати – шкідливо для здоров'я

"Диво-жінка 1984": багато бажати – шкідливо для здоров'я

В умовах практично повної відсутності конкуренції у 2020 році "Диво-жінка 1984" по праву може називатися найкращим блокбастером року. Але в той же час картина приклад того, коли амбіції виявляються непомірно вищими від можливостей

В умовах практично повної відсутності конкуренції у 2020 році "Диво-жінка 1984" по праву може називатися найкращим блокбастером року. Але в той же час картина приклад того, коли амбіції виявляються непомірно вищими від можливостей

Представлена у 2017 році картина "Диво-жінка "стала четвертим за рахунком проектом в розширеному всесвіті DC і на той момент просто втерла ніс як мінімум двом попередникам – "Загону самогубців" і "Бетмену проти Супермена". Зробила вона це і з точки зору смислів, і по фінансах, зібравши понад 800 мільйонів доларів у прокаті. Без натяків, але фактом, треба нагадати, що принципово на роль режисера першої частини поставили саме жінку – Петті Дженкінс. І попри невдоволення прихильників бодіпозитиву голеними пахвами Галь Гадот і низку заборон на показ фільму деякими країнами, Дженкінс отримала добро від студії продовжити роботу вже над сиквелом картини – екшеном "Диво-жінка 1984". Десь добре, десь не дуже. Там масштаб, а тут – локальність. У кожному разі, цьогоріч нам вибирати особливо не доводиться. А в Україні фільм показали ще й раніше запланованого.

Перед тим як ми вирушимо у барвистий 1984 рік, ми спочатку подивимось знову на крихітку Діану у звичному для неї середовищі існування – світі амазонок Теміскір. Дівчинка ще до пупа не доросла, а вже рветься брати участь у марафоні для найшвидших, найсильніших і найсміливіших представниць прекрасної статі. І в принципі, маленька Діана мала шанс на успіх, якби не протупила на одному з етапів. На що отримала від матінки тільки підбадьорливе: "Твій час, Діано, ще прийде".

Переносимося відразу в 1984 рік. Яскраві спортивні костюми, облягаючі боді поверх лосин, круті тачки Porsche, начоси на голові. І серед усього цього добра шикарна доросла Діана/Диво-жінка. Бездоганний макіяж на привабливому личку, модні і вишукані шмотки на ідеальному тілі і височенні шпильки, на яких кожна друга ноги б уже зламала – в такому образі Діана працює у Смітсонівському інституті. На дозвіллі займається звичними для супергероїв речами – там крадіжці запобігти, тут людину врятувати чи злочинців зловити. Бетмена і Ліги Справедливості з черговим кінцем світу на носі поки ще немає, доводиться обходитися малим. Чим би Діана не займалася, в очах її смуток і туга. Адже немає поруч того, хто її б втішив, – коханого Тревора (Кріс Пайн). А на задвірках свідомості настирливо літає думка про те, що Диво-жінка може більше ніколи не закохатися.

Зате друзів Діана заводить тільки так. Наприклад, на роботі вона знайомиться зі страшенно скромною тюхтійкою Барбарою Мінервою (Крістен Віг). Дівчина – абсолютна протилежність Діани. Вона не привертає до себе уваги, виглядає ніби в одних і тих же шмотках спить вже ніч так другу поспіль, а окуляри протирала останній раз минулого місяця. Барбарі дійсно дуже складно заводити будь-які знайомства. Разом з Діаною вони починають вивчати незвичайний древній предмет – загадковий кристал, котрий виконує бажання, судячи з інструкції. За збігом обставин саме у цей момент обом дівчатам, як сніг на голову, падає харизматичний, але досить дивакуватий Максвелл Лорд (Педро Паскаль), майбутній нафтовий магнат, а насправді типовий невдаха. І якщо у Діани і Барбари досить прості бажання, то у Максвела все набагато амбітніше. А часом наші амбіції здатні нашкодити всім навколо. Що в принципі і робить чарівний кристал з давнини.

Перші враження після перегляду: здається, це щось інше. В голові так і крутиться думка, що "Диво-жінка 1984" відрізняється від усіх попередніх фільмів про супергероїв, які вийшли за останні 10 років. Структура обкатана десятиліттями: головна героїня і зав'язка історії, поява двох антагоністів, перший програш протагоніста, потім його наснага і фінальна перемога. Але відрізняється саме ця картина тим, що є ще третій внутрішній ворог – власні бажання героїв. Насправді, помітно, що режисер і сценаристка Петті Дженкінс хотіла піти стежкою моралей. Місцями вона настільки змішала цю думку з мракобіссям, що відбувається на екрані (більшою мірою в позитивному сенсі), що про неї можна забути або просто втратити ниточку розуміння.

Наші власні бажання і амбіції мають часом катастрофічні наслідки як для нас, так і для нашого оточення. І інколи їх треба приносити в жертву заради загального благополуччя. Цю думку Дженкінс вплела у максимально емоційну сторону фільму – стосунки Діани та її коханого Тревора. Дозволимо собі СПОЙЛЕР: він не воскрес фізично, слава Зевсу. Лінія цієї пари зворушлива, ніжна, підкріплена десятиліттями очікування другої зустрічі. З досить глибокої внутрішньої самотності Діани ми впадаємо в їхню міцну і справжню любов. І, звісно, фінал цієї історії здатний пробити на сльозу завдяки роботі Галь Гадот з Крісом Пайном. Практично без хеппі-енду ми ставимо жирну крапку на стосунках цих двох. І робимо це логічно. Так що, сподіваємося, що в третій частині Тревор не воскресне вже по-справжньому.

Але любов – це, звичайно, добре. Але вона лише 30% від усього фільму, умовно кажучи. Весь інший час – порятунок людства, протистояння страшним лиходіям і багато екшену. У порівнянні з приквелом, "Диво-жінка 1984" стала набагато масштабнішою в плані використання CGI (графіки, простіше кажучи). Але не завжди це грало на руку реалістичності, на жаль. Більш різноманітними і з часткою новаторства стали і бойові сцени. Дженкінс показала, що може знімати не гірше від Зака Снайдера свій епік. Але все ж це лише атрибути, а ось всі родзинки – в персонажах.

У "Диво-жінці 1984" не забули додати іншим героям мотивації, спромоглися їх прописати, місцями напартачили, але гідно представили публіці. Почнемо з Барбари Мінерви у виконанні комедіантки Крістен Віг. Відмінна арка і розвиток, де гидке каченя перетворюється на прекрасного лебедя, а потім на кровожерливе чудовисько – Гепарду. Її головним бажанням було стати другою версією Діани – красивою, забавною і сильною. Правда, до цього бонусом додається злість, жорстокість і бажання чиєїсь крові, такий вже закон використання магічного кристала. Віг прекрасно впоралася зі своїм завданням і дійсно викликає спочатку жалість, потім жагу, а потім ма-а-а-аленький страх. Додатковим і жирним плюсом для фільму також стало те, що на відміну від мюзиклу "Кішки" котячий грим і анімацію зробили нормально, а не за принципом: "Мамо, зліпи мені сніжку".

У компанію до Барбари Мінерви приставили Максвелла Лорда у виконанні нашого улюбленого Мандалорця Педро Паскаля. У дитинстві він був бідною дитиною в дірявих черевиках, заляканим власним батьком і не мав друзів. Трохи подорослішавши Максвелл вирішив, що бідним йому не подобається бути, а значить треба багатіти. І, по суті, Лорд в манері поведінки нагадує колишнього брокера, а потім мотиватора Джордана Белфорта саме у виконанні Лео Ді Капріо з фільму "Вовк з Волл-стріт" – хлопця, який хоче нагнути весь світ і купатися в золоті, а особливо в чорному. За мріями про велич Максвелл забуває іноді про власного сина, який весь фільм чекає на нього у приймальні офісу, як Хатіко. Навіть з цього опису ви можете здогадатися, чим закінчитися ця арка. Хочеться лише відзначити гру Педро Паскаля, якому нарешті зняли шолом з голови і дали завдання грати на камеру брокера-розводилу, а місцями бути схожим на президента США Дональда Трампа.

"Диво-жінка 1984" б'є амбіціями. Режисер Петті Дженкінс дійсно намагалася створити не просто прикольний літній блокбастер, а наповнений новими для жанру смислами фільм. На жаль, амбіції виявилися сильнішими за можливості самої Дженкінс. Вона не змогла місцями гармонійно поєднати серйозні щі з розважальним форматом кіно. Однак дивитися фільм можна і варто, адже соковиті 80-ті і персонажі, що добре запам'ятовуються, з власними історіями виявилися головним родзинками "Диво-жінки 1984". Тим більше, якщо ви скучили за атмосферою великого залу в кінотеатрі, варто сходити зараз, до обіцяного в січні локдауну.

P. S. Любителям сцен після титрів. Очікування будуть винагороджені, і ви отримаєте досить очікуване камео, про який сама Дженкінс мріяла дуже давно.