Християни західного обряду святкують святвечір: Традиції і звичаї

За традицією, 24 грудня всі християни, які святкують Різдво за григоріанським календарем, відзначають Святвечір. Католики, протестанти та інші християни західного обряду збираються в родинному колі, щоб провести цей день разом.

Цього дня в сім'ях прикрашають ялинки і встановлюють ясла з фігурками немовляти Ісуса і Діви Марії, а також соломою, яка, наприклад, у католиків є одним з головних символів Різдва. Яслами в старовину називалися годівниці для худоби. Саме в таку годівницю, застеливши її соломою, і поклала Марія свого новонародженого сина Ісуса.

Ті, хто не встиг сповідатися, йдуть до церкви, яка зазвичай відчинена від самого рання. Готується святкова вечеря Святвечора, яка за традицією складається з пісних страв. Меса Навечір'я Різдва (Ad Missam in Vigilia) починається, як правило, опівночі. За традицією, під час цієї меси священик кладе до різдвяного вертепу фігурку немовляти Христа.

Святкова вечеря повинна обов'язково включати освячений прісний хліб — різдвяні облатки. Страву з облатками розміщують у центрі столу. Перед тим, як почати вечерю, глава сім'ї читає вголос уривок з Євангелія від Луки, що оповідає про народження Ісуса Христа. Після цього всі присутні беруть облатки і діляться ними один з одним, бажаючи миру і добра. Після цього починається святкова вечеря.

Поширено звичай залишати за різдвяним столом вільне місце. Якщо хто-небудь прийде в хату на Святвечір, то його привітно зустрінуть. Цей звичай — знак пам'яті про близьких і дорогих людей, які не можуть цього дня зустріти свято разом з сім'єю. Вільне місце символізує також і покійного члена сім'ї або всіх померлих родичів. Для тих, хто пішов назавжди, на столі за звичаєм ставлять окрему тарілку, на яку кладуть трохи від кожної страви і шматочок облатки.

У перший день Різдва подається святкова їжа — м'ясні страви: свинина, індичка, гусак, шинка. Достаток на святковому столі вважається запорукою благополуччя в новому році. Що стосується святкових страв, то у кожного народу вони свої: у США це індичка з журавлинним соусом, у Литві - кутя, страви з риби та інша нежирна їжа.

У Данії смажать гусака чи качку з яблуками, готують рисовий пудинг і солодку кашу з рису з додаванням родзинок та кориці. В Австрії та Угорщині навпаки: не готують птицю, вважаючи, що так може полетіти удача і щастя. У країнах Скандинавії напередодні свята ріжуть поросят, готують копчення і варять солодовий напій.

У ніч на 25 грудня до дітей приходить Санта-Клаус, який є прототипом Святого Миколая. Він приносить дітям подарунки і кладе їх під ялинкою або в спеціально приготовлені шкарпетки. У переддень Різдва на столик у вітальні біля великої ялинки обов'язково ставиться склянка молока і тарілочка з мигдальним печивом. За повір'ями, вважається, що це улюблена їжа Санти і треба його нагодувати після довгої дороги. Вночі, коли діти засинають, батьки відкривають кватирку, надкушують печиво і надпивають молоко. Вранці дитина насамперед підбігає до столика і дивиться, був Санта чи ні. Якщо печиво надкушене, а молоко випите - можна сміливо бігти і шукати під ялинкою подарунки, а в спеціальних шкарпетках - солодощі та фрукти.

Традиційною різдвяною прикрасою в західних країнах є омела. Всі, хто зустрінеться під омелою, повинні поцілуватися. Цю рослину шанували ще в язичницькі часи як знак, посланий з небес. Іншими поширеними прикрасами, пов'язаними з Різдвом, є падуб і плющ - обидва також пов'язані з язичницькими святами.

Колядки в сім'ях співають і за різдвяним столом, і наступного дня після настання свята. Ряджені (не тільки діти, але і дорослі) ходять по домівках, співаючи пісні з побажанням добра і щастя.