Понад сто років тому в Чернівцях почали влаштовувати перегони і збудували іподром

Справжньою світською подією були кінні перегони для Чернівців. Про всі нюанси підготовки писали в газетах, іподром прикрашали прапорцями, чернівчани робили ставки, панянки готували нові сукні. Бути осторонь такої події було важко, кінні перегони обговорювали на кожному куті й всіма мовами.

Але про все по порядку.

Перші кінні змаганні влаштовували військові

Орієнтовно у 1880-х роках офіцери гусарського полку №16 почали проводити перші кінні перегони. Це була розвага для місцевої еліти. Змагались вони поблизу Садгори та на Цуринському шляху (дорога на Горечу, - авт.).

Дворяни теж взялись активно підтримували цей вид спорту, і фінансово у тому числі. Адже кінні перегони набули популярності по всій Австро-Угорській імперії.

Всі охочі могли зробити ставку на переможців кінних перегонів – 5, 10 чи 20 крон

- У період, коли Буковина була герцогством Габсбурзької монархії, кінний спорт розвивався завдяки хобі заможних дворян та землевласників, які тривали у своїх конюшнях породистих коней — наприклад, барона Ґ. Василька чи молодого землевласника Николая Добровольського лицаря фон Бухенталя, Рози Ґольднер у Хлівищі, Емануеля лицаря фон Флондора у Глиниці, Ісидора лицаря фон Манескула у Петричанці, - розповідає архівістка Державного архіву Чернівецької області Катерина Валявська. - Пізніше для перегонів спеціально облаштували іподром на міському полі у Старій Жучці та полі між Буковинською дитячою лікарнею і кавалерійською казармою у Чернівцях, що на вулиці Семигородській, навпроти Народного саду (нині – територія поблизу 2-го провулка Герцена).

Кінні перегони зазвичай влаштовували або восени за сприятливої погоди, або на Зелені свята, які припадають на кінець травня чи початок червня. Організовували перегони військові полки, Крайова рада (агро)культури, також були перегони на базі кінного заводу в Радівцях — на іподромі школи верхової їзди, а з 1906 р. також і «Буковинський клуб панів» («Bukowiner Herrenklub»).

На перегонах був тоталізатор

1906 року в Чернівцях було засновано «Буковинський клуб панів», він об’єднав переважно місцеве дворянство. А вони своєю чергою, дотримуючись джентльменських традицій та відповідно захоплень, особливу увагу приділяли кінним перегонам та тоталізатору, якими займалася окрема секція.

- Згідно зі статутом, у травні «Буковинський клуб панів» проводив кінні перегони на своєму іподромі. Діяльність тоталізатора ґрунтувалася на загальному для Австро-Угорської імперії регламенті для жокей-клубу. Ліцензію для влаштування тоталізатора затверджував крайовий президент. Ставки на перегонах приймали у касі товариства за адресою — вул. Панська, 1, другий поверх, у готелі «Бель В’ю». Протягом кількох років напередодні Першої світової війни незмінним керівником тоталізатора був пан Алексіс лицар фон Ґріґорча — ц. к. суддя та великий землевласник у Чернівцях, - пояснює К. Валявська.

Самі ставки були не високі. 1910 року ставка на переможців становила 5,10, 20 крон.

Призові внески складалися із субвенцій, які надавали Аграрне міністерство, Австрійський жокей-клуб, а також за фінансового сприяння меценатів. Серед жертводавців кінних перегонів у Чернівцях був Ґеорґ барон Василько. Між іншим, він був першим буковинцем, якого елітний жокей-клуб у Відні прийняв до своїх лав 1901 року.

Готувалось до перегонів все місто

- Напередодні перегонів у Чернівцях розклеювали на інформаційних стовпах кольорові плакати з програмою, щоби зацікавити якнайбільше публіки, - ділиться архівістка К. Валявська. – З газетних повідомлень можна сказати, що містяни неабияк цікавилися цією подією. А безпосередньо біля іподрому можна було побачити ряди карет, велосипедистів та людей, що діставалися до іподрому пішки. Якщо перегони відбувалися за містом, то комітет перегонів пропонував ще і транспорт для перевезення.

Територію іподрому прикрашали прапорцями кольорів Габсбурзької монархії, краю та самих Чернівців. Всюди майоріли жовто-чорні, сині та червоні прапорці.

Публіка була різною: і офіцери у військових кітелях, пани в циліндрах, панянки у білих та синіх сукнях та з парасольками у руках.

Вишукана публіка займала місця на дерев’яних трибунах, тоді як селяни у святкових народних строях юрбилися довкола всієї території іподрому.

- Біля невеликої дерев’яної споруди можна було бачити натовп людей та чергу – тут був тоталізатор, де приймали ставки. У перерві між заїздами для гостей грала музика та працював буфет, - додає Катерина Валявська.

Яскраво змальовує картину перегонів у червні 1905 р. «Czernowitzer Allgemeine Zeitung»: «Елегантна публіка займала трибуни обидва дні [перегонів]. Дами в яскравих вбраннях, у тюлях та мереживі, мундири всіх родів військ, зокрема і шнурований мундир у переважної більшості, зелена трава, а на правому боці, що є водночас кулісами, – на горі розкинулося місто. Після закінчення перегонів [можна було спостерігати] від’їзд екіпажів: житель великого міста може запевнити, що картина життя великого міста буває такою ж яскравою та різноманітною.

Кінні перегони слугували не лише розвагою для учасників, це ще була чудова можливість продемонструвати свій соціальний статус.

Не менш важливою функцією перегонів було випробування бігових коней та своєрідна реклама для продажу коней, вирощених у стайнях землевласників.

Програму перегонів складали відповідно до «Перегонного регламенту жокей-клубу Австрійської імперії та угорського жокей-клубу». У ній були перегони для початківців, окремо заїзди для офіцерів та окремо на заїзди на конях для продажу. Нагороди були, але не такі високі, як в інших містах.

- Порівняно з іншими містами Габсбурзької монархії, де проводили кінні перегони, у Чернівцях призи для переможців були найнижчими, - стверджує архівістка Катерина. – Так голова Буковинського клубу панів у листі до бургомістра Фелікса барона фон Фюрта просив збільшення призу, що надавав магістрат. Мовляв, у Львові надають 10 тисяч крон, у Кракові – 2 тисячі, магістрат Праги – 30 тисяч.

Напередодні Першої світової війни у перегонах брали участь близько 100 коней. Деякі власники представляли для перегонів 3-5 коней. Наприклад, 1910 року Антон Лукашевич представив 4 коней: Сімай, Сапперлот, Саппьорт та кобилу на ім’я Без надії. Очевидно, не сподівалися на її перемогу.

Під час війни іподром зруйнували

Під час Першої світової війни іподром у місті зазнав руйнувань – трибуни було знищено під час входження російських військ, а згодом територію використовували місцеві мешканці для садівництва, щоб пережити важкий воєнний період.

- Після війни, коли Буковина стала частиною Королівства Румунія, через наслідки війни відновити практику проведення кінних перегонів змогли лише 1922 року, від останніх перегонів на Буковині минуло 8 років. Ідея відновлення кінних перегонів належала членам «Буковинського Уніон-клубу», як було перейменовано «Буковинський клуб панів». 1920 р. «Буковинський Уніон-клуб» розпочав спорудження нового сучасного іподрому на широкій території берега річки Прут. Новозбудований іподром був другим за величиною у Румунії, - каже К. Валявська.

На відміну від довоєнного часу, починаючи з 1920-х рр., кінні перегони проводили вже 4 дні та з більшою кількістю учасників. У кінних перегонах, що проводили у серпні 1922 р., змогли взяти участь 30 власників перегонових коней, серед них понад 50 коней прибули із Румунії. На іподромі зібралося, за підрахунками кореспондентів, до 1000 осіб.

За радянської влади кінні перегони перестали культивувати, а відтак й зовсім не проводили.

Віталія КОЗМЕНКО

Іподром при школі верхової їзди у Радівцях. Фото з фондів Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

Програма 4-х днів кінних перегонів 1922 р., Чернівці. [Державний архів Чернівецької області].