Як і куди рухалися дружні й недружні законопроєкти для громадського сектору в 2020 році

«Детектор медіа» традиційно підбиває підсумки року, що минає. Ми вже публікували добірку найкращих документальних фільмів 2020 року від Ярослава Підгори-Гвяздовського, аналіз тенденцій у теленовинах 2020-го від Отара Довженка, підсумки року для українських кінофестивалів від Лілії Апостолової, топ фейків про коронавірус від Гали Скляревської. Нині підбиваємо підсумки законодавчих ініціатив для регулювання громадського сектору.

У 2020 році народні депутати зареєстрували у Верховній Раді мінімум 12 ініціатив, положення яких обмежують права громадського сектору — громадських об'єднань (ГО), активістів і правозахисників. Більшість суперечить міжнародних зобов'язанням України перед ЄС. Ці проєкти законів унесені народними депутатами фракцій «Слуга народу», «Батьківщина» та «Опозиційна платформа – За життя». Низка ініціатив стала приводом для заяви проти дискредитації громадського сектора, яку підписали 566 ГО країни.

Були й позитивні для громадянського суспільства зрушення, однак усі вони зі статусом «у процесі».

Згадаймо ключові законопроєкти, нюанси їх обговорення та резюмуємо ситуацію, з якою громадський сектор стартує у 2021 році.

Розділяй і лобіюй

Перше півріччя 2020-го стало особливо плідним для спроб дискредитації громадянського суспільства (далі — ГС), у тому числі — через ініціативи народних депутатів.

Зокрема три чверті зареєстрованих у Раді законопроєктів про лобістську діяльність експерти ГС визнали небезпечними:

• № 3059 — «Про державну реєстрацію суб’єктів лобіювання та здійснення лобіювання в Україні». Автори: Юлія Тимошенко, Сергій Власенко (фракція партії «Батьківщина»).
• № 3059-1 — «Про лобізм». Автори: Олександр Дубінський, Ольга Василевська-Смаглюк (фракція партії «Слуга народу»).
• № 3059-3 — «Про лобістську діяльність». Автори: Денис Монастирський, Павло Фролов (фракція партії «Слуга народу»).

Експерти визначили низку проблемних аспектів, але головний полягає в тому, що професійний лобізм не розмежований із просуванням публічних (громадських) інтересів. У цьому разі є ризик, що адвокаційні кампанії ГО можна буде прирівняти до лобізму та вжити відповідних санкцій.

Усі три проєкти мають схожу долю: Головне науково-експертного управління Апарату ВР висловило по 9-10 зауваг до кожного та рекомендувало повернути авторам на доопрацювання. Недоліки, як і в аналогічних ініціатив попередніх скликань парламенту, полягають у відсутності системного підходу, нечіткості механізмів правового регулювання відносин, неузгодженості із законодавством, а також порушенні низки прав тощо.

Люстрація вихідців із громадського сектору

Більшість «недружніх» для ГС законопроєктів уніс у парламент народний депутат фракції «Слуга народу» Олександр Дубінський — особисто чи за співавторства.

Наприклад, разом з позафракційним Андрієм Деркачем він подав проєкт № 3193-1, який пропонує заборонити членам і керівникам ГО бути членами наглядових рад державних підприємств (або які належать державі на більш ніж 50%), державних банків.

Законопроєкту, як і ініціативам № 3326 і № 3564 (про них далі) громадськість присвятила онлайн-обговорення, під час якого вони отримали критику Європейського центру некомерційного права й експертів громадянського суспільства, а представник парламентарів зауважив, що ці законопроєкти не мають шансів на ухвалення. Однак він опинився в порядку денному 4-ї сесії ВР, а Комітет з питань інтеграції з ЄС надав висновок, що законопроєкт не суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням України в сфері європейської інтеграції, але потребує доопрацювання (у частині встановлення максимального місячного розміру оплати послуг членів наглядових рад). Бюджетний комітет наголосив: якщо закон ухвалять до 15 липня 2021 року, він може вводитися в дію не раніше 1 січня 2022 року, а якщо після — не раніше 1 січня 2023 року (або 1 січня наступного за цим роком залежно від часу ухвалення).

Не діяч, а іноземний агент

Законопроєкт Дубінського № 3564 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо прозорості діяльності громадських об’єднань з іноземною підтримкою)» викликав бурхливу дискусію серед експертної спільноти сектору.

Його пропозиції (поліграф для керівників ГО з іноземною підтримкою та заборона очолювати державні, комунальні та казенні підприємства, окремий реєстр і звітування, вказування в назві ГО, що вона отримує іноземну підтримку, тощо) багатьом правникам нагадали норми чинного закону РФ про «іноземних агентів».

Дехто бив на сполох, дехто вважав це за жарт і піар. Автор ініціативи теж не змовчав і прокоментував медійну хвилю обговорень його ідей. Наразі відомо, що законопроєкт розкритикували в Мін'юсті, громадянському суспільстві та міжнародній спільноті правозахисників.

Бюрократія 2.0

Ще один проєкт Дубінського № 3936 пропонує суворіші вимоги до розкриття фінансової інформації громадських організацій з іноземною підтримкою, обмеження для підприємців, які надають послуги ГО тощо.

Схожі за змістом ініціативи попереднього скликання Ради (№ 6674 і № 6675) були розкритиковані ще у 2018 році у спільному висновку Венеціанської комісії та Бюро демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ. Згідно з аналізом Центру прав людини Zmina, законопроєкт № 3936 Дубінського має на меті встановити необґрунтований податковий контроль з боку держави за діяльністю громадських об’єднань в Україні, що порушує принцип рівності всіх платників перед законом і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, а також суперечить низці зобов'язань держави перед міжнародними партнерами.

У ВР оцінку законопроєкту наразі надав лише бюджетний комітет: він зазначив, що проєкт матиме опосередкований вплив на показники бюджету і може набирати чинності згідно із законодавством.

Суд мітингам не місце

Заборонити зібрання біля будівлі судових органів запропонував Сергій Демченко (фракція «Слуга народу») у проєкті закону № 3291 «Про внесення змін до статті 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо заборони проведення мітингів біля будівель судів».

Комітет ВР з питань євроінтеграції надав висновок, що це питання не лежить у межах міжнародних зобов'язань. Тож на кінець грудня 2020 року проєкт перебуває без руху (формально — опрацьовується в профільному комітеті).

Пам'ятай, чужинцю…

Ще два законопроєкти нардепів «Опозиційної платформи – За життя» налаштовані не допустити іноземного впливу на політику України. І байдуже, що це дискримінація експертів.

№ 3326 — «Про внесення змін до Закону України “Про очищення влади” (щодо недопущення зовнішнього впливу на інтереси держави)». Автор Федір Христенко. Проєкт отримав критику Європейського центру некомерційного права й експертів громадянського суспільства. Однак його внесли в порядок денний 4-ї сесії.

№ 3572 — «Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони фінансування органів влади та їх посадових (службових) осіб з-за кордону та заборони найвищим посадовим особам держави мати громадянство (підданство) іноземної держави». Автор Вадим Рабінович. Проєкт був внесений у порядок денний 4-ї сесії.

Традиційна дискримінація нетрадиційного

Низка законопроєктів не пов'язані з діяльністю всіх об'єднань, а намагаються ускладнити життя правозахисним організаціям і ЛГБТКІ-спільноті. Їх принаймні три:

• №3916 — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони сім’ї, дитинства, материнства і батьківства». Автори – Георгій Мазурашу, Олена Лис зі «Слуги народу». Внесений у порядок денний 4-ї сесії Ради.
• №3917 — «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за пропаганду “гомосексуалізму та трансгендеризму”». Автори – Георгій Мазурашу, Олена Лис зі «Слуги народу». Станом на момент публікації, формально опрацьовується в комітеті.

«Обидві законодавчі ініціативи суперечать восьми міжнародно-правовим зобов’язанням, узятим на себе Україною, практиці міжнародних договірних органів, членом яких є Україна, позиції, висловленій експертами Ради ООН з прав людини і Верховним Комісаром ООН з прав людини, практиці ЄС в сфері боротьби з дискримінацією, стандартам Ради Європи та практиці ЄСПЛ у сфері захисту від дискримінації, а тому повинен бути відхилений Верховною Радою України. У разі ухвалення будь-якого із вказаних законопроєктів це відкине Україну у демократичному розвитку і стане суттєвим викликом для роботи правозахисних організацій в Україні, зокрема тих, як працюють на захист прав ЛГБТІ-спільноти та утвердження гендерної рівності», — відзначив Центр прав людини Zmina в тематичній доповіді.

• №3316-1 — «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за публічні заклики та/або пропаганду відмови від народження дітей, руйнування інституту сім’ї, позашлюбних і протиприродних статевих відносин та розпусти)». Автор – Олег Волошин (фракція ОПЗЖ).

Був внесений у порядок денний 3-ї сесії, пізніше знятий з розгляду Ради. Прикметно, що він був альтернативним до проєкту, який пропонував увести в українське законодавство покарання за злочини на ґрунті ненависті.

Приводи для оптимізму

Дружні до громадського сектору ініціативи підготовлені у 2020 році наразі перебувають на стадії обговорення.

Найочікуваніший у секторі проєкт закону — «Про публічні консультації» (№ 4254). Це результат кількарічного партнерства представників органів виконавчої влади, інститутів громадянського суспільства та міжнародних організацій. Як зауважили в Українському незалежному центрі політичних досліджень, документ має на рівні закону закріпити обов’язок органів державної влади та місцевого самоврядування проводити публічні консультації під час формування та реалізації державної і регіональної політики, вирішення питань місцевого значення, підготовки проєктів стратегічних і програмних документів, нормативно-правових актів. Закон чітко визначатиме строки проведення публічних консультацій, перелік питань, щодо яких консультації мають проводитися обов’язково, формати комунікації з громадянами.

У жовтні проєкт погоджений урядом і зареєстрований у парламенті. Експерти Апарату Ради зауважили, що він потребує доопрацювання. Зокрема, слід передбачити фінансові та людські ресурси для ефективної роботи зазначених механізмів участі громадян, уточнити строки й місце проведення консультацій, їх учасників тощо.

Позитивні зміни сектор очікує й від законопроєкту № 3718 «Про основні засади молодіжної політики». Він передбачає механізми участі молоді в ухваленні рішень, підтримку дитячих і молодіжних ГО. У липні законопроєкт ухвалили в першому читанні, включили в порядок денний 4-ї сесії.

У 2020 році підготовлені два важливі стратегічні документи. Перший — Стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства на 2021-2026 роки. Це спільні напрацювання експертів органів влади і громадського сектору; дороговказ органам влади для втілення амбітних планів. Наразі проєкт пройшов обговорення в регіонах і чекає на правки міністерств. Другий документ, створений громадянським суспільством для громадянського суспільства, — Карта правових реформ. Вона включає пропозиції для вирішення 91 проблеми, з якими наразі стикається сектор. Частково пункти Карти відображені в проєкті урядової Стратегії, однак її планують долучити до документа окремим додатком.

Інфографіка ЦЕДЕМ, обкладинка з відкритих джерел