Християни східного обряду відзначають Святвечір

Останнім часом Україна офіційно святкує два Різдва. У християн західного обряду Різдво настало 25 грудня.

Православні східного обряду сьогодні, 6 січня, святкують Святвечір – переддень Різдва.

Різдво Христове 7 січня відзначають усі українські православні церкви, більшість українських євангельських християн, Єрусалимська, Російська, Сербська і Грузинська православні церкви, стародавні монастирі на Афоні, а також християни східного обряду – греко-католики, Вірменська апостольська церква, деякі групи протестантів і коптська церква.

Як написано у Біблії, цього дня у Віфлеємі у хліві Пресвята Діва Марія народила Ісуса Христа. Першими, хто привітав новонародженого Сина Божого, були пастухи. Пізніше віддати шану Богонемовляті прийшли волхви – мудреці зі Сходу.

Святвечір – останній день Різдвяного посту. Традиційно цього дня можна вживати в їжу лише так зване сочиво — розмочені зерна пшениці з медом і фруктами. Ця традиція і дала назву святу: російською мовою Святвечір ще має назву "Сочельник".

У Святвечір до вечірньої зірки, тобто до співів під час вечірнього богослужіння "Волхви ж із зіркою подорожують", нічого не їдять і навіть не сідають за стіл. З появою на небі першої зірки, яка сповістила колись волхвів про народження Ісуса Христа, можна починати святкувати.

Усі члени родини у Святвечір мають бути вдома. Кажуть, якщо цієї ночі заночувати деінде, то весь рік блукатимеш світом. Не можна і сваритися в цей день, а навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза нею. Не можна проганяти безхатьків, злидарів, самотніх, адже сам Бог міг завітати на вечерю в образі бідняка. Присутність такого гостя, навпаки, вважалася доброю прикметою, тож господарі намагалися йому догодити.

Наші пращури напередодні Різдва вносили до хати оберемок соломи та сіна. Солому розстеляли на долівці, а сіно ділили на дві нерівні частини: меншу клали на стіл, а з більшої робили стіг під столом. Зверху на сіні ставили черепок із тліючим вогником, де курився ладан. Господар і господиня з новоспеченим святковим хлібом, медом і маком обходили двір і комори, обкурюючи їх ладаном.

Також на столі ставили дідух – майстерно вив'язаний сніп жита чи вівса, який прикрашали різнобарвними стрічками, цукерками, паперовими квітами, кетягами калини, –попередник новорічної ялинки. У народній свідомості він символізує продовження роду і примноження достатку. Під скатертиною належало розкласти обереги: часник – щоб не наближалася до оселі нечиста сила, зерно – щоб був щедрий урожай, а також гроші – щоб в домі був добробут.

Невід'ємним атрибутом святкування Різдва в Україні є колядки, в яких славлять новонародженого Ісуса Христа. Колядники ходять від будинку до будинку, сповіщаючи благу звістку про народження Сина Божого. У всіх храмах відбуваються святкові різдвяні літургії. За святковим столом збирається вся родина, вітаючи одне одного словами: "Христос народився! Славімо Його!".

Після вечері, яка могла тривати до чотирьох годин, не можна було лягати спати, тому що вважалося, що проспиш Царство Небесне. Під ранок, після третіх півнів, коли нечиста сила слабне, господар міг заснути, і то напоготові, одягненим.

Наші пращури вірили: якщо 7 січня до оселі першим увійде чоловік або хлопчик, то родина буде щасливою, і бути біді, якщо першою поріг переступить жінка.