Як правильно колядувати і навіщо

В Україні традиційними атрибутами Різдва є кутя, узвар і хліб на столі, Дідух - на покуті й колядники у хату.

Колядування - це урочисті обходи сусідів, родичів і приятелів із ритуальними пісенними величаннями і зиченнями гараздів усім членам родини.

За виконання колядок годиться пригостити колядників й наділити їх подарунками.

В основі звичаю колядування лежить прадавня віра в силу побажання й магію словом творити те, що воно описує, пише BBC.

На думку дослідників, обряд колядування дійшов до нашого часу із язичницьких часів.

У давнину був приурочений до дня зимового сонцевороту.

Колядники - "рокові гості" - уособлювали душі померлих предків, які зʼявлялися у той чарівний час, коли межа між світом живих і мертвих зникала.

З прийняттям християнства старовинні обряди церква поступово поєднала із умовною датою народження Ісуса Христа.

Тому в текстах багатьох українських колядок Ісус допомагає господарю виорати ниву, святі Петро й Павло поганяють йому волів, а Божа Мати носить на поле обід.

У ХVIII столітті почали виходити "Богогласники" - збірники християнських колядок на євангельські сюжети.

Фольклоризувавшись, церковні твори ввійшли до народного колядкового репертуару українців.

Такою є найпоширеніша колядка - "Нова радість стала, яка не бувала, над вертепом звізда ясна весь світ осіяла…".

Колядки виконують гурти хлопців й молодих чоловіків, які збираються у "дружини" під головуванням досвідченого ватага "берези".

Розучують колядки "дружинники"-новачки протягом всього пилипівського посту.

Репертуар вправних колядників нараховує до вісімдесяти текстів, оскільки в Україні побутує традиція виконувати колядки окремо для кожного члена сім'ї: господарю, господині, парубку, дівчині, малим дітям, діду й бабі.

Також є тексти колядок для священника, вчителя, пасічника, вдови.

Якщо в сім'ї протягом року був небіжчик, у пам'ять про нього виконується спеціальна колядка померлому.

Гурт колядників складається із десяти-двадцяти учасників.

У селі Криворівня Богородчансього району й Космач Верховинського району на Івано-Франківщині щороку збираються п'ять-шість а то й більше колядницьких дружин.

Тут до гурту колядників обов'язково входять музиканти з трембітою, скрипкою, бубном і дзвониками.

Також є плясачі, що виконують ритуальні танці, "кінь" - міхоноша, що збирає почастунки, якими обдаровують колядників.

Один із учасників, перебраний на "козу" розважає господарів жартами і витівками.

Колядники в руках тримають топірці, прикрашені різьбленням й обкуті бляхою.

До топірців і до правої руки прив'язують дзвіночки.

Обов'язковим вбрання колядників є вишита сорочка, баранкова чорна шапка, широкий шкіряний пояс, сардак або кожух, штани-гачі червоного або чорного сукна.

З собою колядники носять "зірку".

Роблять її із решета або луб'яного ободу, обтягнутого кольоровим папером, прикрашеного позлітками.

З паперу також роблять до "зірки" вісім-дев'ять рогів.

Колись всередину "зірки" ставили іконку або свічку, сьогодні підсвічують електронним ліхтариком.

З першого дня Різдва по всій Україні починається урочисте колядування.

Гурти колядників заходять на подвір'я кожної хати, щоб величально-поздоровчими піснями прославити господарів, їхніх дітей, побажати всім щедрого врожаю, достатку, здоров'я й щастя.

Чи дома, дома, пан господар?.

Ой радуйся земле, син Божий народився!.

Ой знаємо ж ми, що він дома,.

Ой сидить собі по конець стола.

Та ньому шуба люба,.

На поясі калиточка повна злота,.

На столі калачі з ярої пшениці….

У колядках зображується щасливе й заможне життя всієї родини.

Господиня ідеалізовано описується як вірна дружина, щаслива мати, вправна хазяйка:.

По двору ходить, як сонце сходить,.

А в хату ввійде - як зоря зійде,.

А заговорить, як дзвін задзвонить,.

Як засміється - сад-виноград вʼється….

Найкраще традиція колядування збереглася на Гуцульщині.

Розпочинається тут обряд колядування біля церкви після Божої служби й благословення панотця.

Як правило, співають церковних колядок про "Боже нарождення".

Виконують також стародавній танець "плєс" навколо церкви, супроводжуваний бадьорою мелодією:.

Але ми, браття, раз обернім си,.

Церкві Христовій всі поклонім си,.

Шапочки здоймім.

Богу си клонім.

Опісля гурти розходяться в різні боки, наперед визначивши кутки, де збираються колядувати.

Трапляється, що гурт заходить на "чужу територію" і може виникнути конфлікт.

Тому намагаються не перетинатися й не створювати один одному конкуренції.

Дорогою до обійстя господаря колядники голосно співають колядки з міфологічним сюжетом про створення світу, утворення землі з піску, який голуб дістає з дна моря, про суперечку сонця, місяця й дощу, хто з них є наймогутнішим і найважливішим.

Урочистий похід супроводжується голосом трембіти, дзвониками й ритуальним танком.

Підійшовши до хати господаря, береза кланяється хазяйці й хазяїну, пританцьовує й співає "підстінну" колядку :.

Ми до вас, до вас, до вашої хати,.

Чи дозволити нам тут плєсати?.

Отримавши згоду господарів, "плєсаки" танцюючи заходять до хати під маршову мелодію у супроводі музикантів.

Після приспівування щастя-долі кожному члену сімʼї, колядників запрошують за стіл.

Закінчивши гостину, весь гурт виконує колядку "подяку столові" й віншівки - спеціальні пісні, присвячені величанню кожного, хто є в хаті.

Так дівчині бажають:.

Бувай здоровенька, Богу миленька,.

Здорова рости, на весілля проси.

Якщо в господаря є бджоли, то на пасіці плєсаки виконують ритуальний танець навколо вуликів - "круглик".

Склавши до середини кола шапки й наставивши туди топірці, вони приспівують, наслідуючи дзижчання бджіл: "Ми тут їли, ми тут пили, жеби бджоли вам роїли".

На Рівненському Поліссі на запит колядників: "Кому співати?" - колись відповідали "Волам!" Тоді виконувалась спеціальна колядка, присвячена худобі: "Воли рогаті пішли ораті, свого хазяїна розвеселяті…".

На Подніпрянщині хлопчики-підлітки починають колядувати різдвяної ночі 6 січня на Святвечір під вікнами односельців.

Їхні колядки мають гумористичний характер й складаються із коротеньких віршиків-побажань і проханок почастунків:.

На покуті кутиця.

Прийшли колядники,.

Зостали господаря.

З челядкою коло стола.

Поздоровляєм до ста літ!.

Дайте нам коляду,.

Бо далі іду.

Дайте нам пироги,.

Бо ми змерзли в ноги.

До хати їх, як правило, не запрошують, а обдаровують пирогами, печивом у вигляді коників, зірок, панянок, горішків.