Газові бунти: Чи варто владі боятися "тарифного майдану"?

Газові бунти: Чи варто владі боятися "тарифного майдану"?

Від початку року в регіонах України тривають протести проти підвищення цін на житлово-комунальні послуги. Люди перекривають дороги, пікетують офіси компаній-газопостачальників і вимагають від уряду врегулювати тарифне питання. 112.ua з’ясовував, чим для влади можуть вийти тарифні бунти.

Чому українці вийшли на протест

Подорожчання ЖК-послуг, яке прийшло в Україну з 1 січня, торкається двох номінацій: електроенергії та газу.

З 1 січня уряд скасував пільгову ціну у 90 коп. за КВт/год за перші 100 кВт/год і затвердив фіксовану ціну на електроенергію для населення на рівні 1,68 грн за кВт-год.

Міністерство енергетики роз’яснює: новий тариф діятиме до 31 березня 2021 року, ухвалено його "з метою уникнення стрімкого зростання тарифу для населення". А про те, що буде після 31 березня, профільне відомство мовчить. Хоча цілком очевидно, що повернення до пільгових розцінок вже не станеться. Тому, скоріш за все, далі на українців чекатиме ще одне подорожчання.

Із газом ситуація трохи інакша. З 1 серпня 2020 року в Україні нема єдиної ціни для всіх споживачів. Ціни не встановлюють для окремих областей, громад чи міст. Напередодні Нового року більшість постачальників газу оприлюднила свої цінові пропозиції на січень. І, м’яко кажучи, не потішили – тарифи на блакитне паливо суттєво зросли в усіх регіонах. Про те, чому дорожчає газ, читайте в нашому матеріалі.

Найнижчу ціну на січень встановили компанії "Газ АП", "Асканія енерджі", "ВКВ теплобуд" та ГК "Нафтогаз України". Газ у них коштуватиме від 7 грн до 7,22 грн за куб. м. Нижче 8 грн за куб. м тримають ціни компанії "Донецькі енергетичні послуги", YASNO, TAS Energy, "Кременчукгаз-трейдинг", "Галнафтогаз" та "Газпостачсервіс".

Найвищу ж ціну запропонувала компанія "Львівенергозбут" – 10,8 грн. Це єдина компанія, чия пропозиція перевищила 10 грн за куб. м. В інших компаніях ціни перебувають у діапазоні 8,8-9,9 грн за куб. м. Однак вартість газу постачальника – не вся сума, яку повинен заплатити споживач. Від початку 2020 року українці отримують окремі рахунки за постачання газу.

У Полтаві, де відбулися протести проти нових тарифів, місцеві жителі саме й наголошували на тому, що крім зростання вартості газу як такого, ціна за його доставку збільшилася втричі і вже сягає 600 грн. І це не рахуючи сам газ та інші позиції в платіжці.

Подивимося тим часом, яка ситуація в інших регіонах – флагманах цьогорічних виступів.

10 січня під Харковом люди перекрили дорогу в смт Високий. Тримали плакати "Ми – не бидло!", пропускали спецтранспорт, з поліцією у конфлікт не вступали. У Харкові місцевий постачальник – "Харківгаззбут" – пропонує ціну в 9,90 грн за один кубометр палива. А це – одна з найвищих цін в Україні. Протестували також жителі Балаклеї.

Так само в неділю, 10 січня, у Миколаєві біля входу до будівлі міської ради зібралося понад 100 місцевих жителів. Вимагали від влади не підвищувати ціни на комунальні послуги. Від міськради мітингувальники рушили до Інгульського мосту, щоб перекрити рух. Там вже правоохоронці діяли жорсткіше і розігнали демонстрантів. У Миколаєві ціна на газ на одну копійку вище, ніж у Харкові, – 9,91 грн.

У Кривому Розі – рідному місті президента України Володимира Зеленського – все йшло за аналогічним сценарієм: мітингувальники зібралися під будівлею міськради і вимагали відновити тарифний статус-кво. З креативу: було ухвалено колективне звернення до високопоставленого земляка із закликом не забувати про передвиборчі обіцянки. А щодо вартості палива, то АТ "Дніпропетровськагаззбут" пропонує ціну у 9,89 грн за куб.

Однією з найбільш масових акцій була та, яка відбулася 4 січня в Полтаві. Там її було проведено вже вдруге (перша, "підготовча", відбулася 28 грудня) і тривала кілька годин. Мітингарі перекривали трасу державного значення М-03 і були налаштовані серйозно. До суто фінансових претензій протестувальники додали й моральні образи: жалілися на хамське ставлення місцевих чиновників і на безпричинне відрізання споживачів від комунікацій. При цьому ТОВ "Лубнигаз" "просить" за кубометр газу 8,97 коп. Полтава протестувала також 10 і 11 січня.

А от Житомирщина підняла на протест одразу три міста: Коростень, Бердичів та сам Житомир. Там також мітингували біля місцевих рад, маючи тариф у 9,91 коп. за куб. На середу заплановано перекриття траси Київ - Чоп.

Вже 11 січня до протестів приєдналися Херсон, Вінниця, Івано-Франківськ та Львів. У Львові, як вже було сказано, – найвища вартість газу по всій Україні. Щодо Херсону, то тамтешня "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" пропонує паливо по 8,58 грн за куб.

Всі протести ще малочисельні – в середньому на них виходить сотня-дві людей. Проте антитарифний рух помалу розповсюджується на всю країну. І це може мати серйозні політичні наслідки для влади. Зокрема, для нинішнього уряду.

Розпуск Кабміну і парламенту?

Рік тому президент Зеленський, записуючи відео з бігової доріжки, обіцяв знизити тарифи на газ і на тепло. Зокрема, говорив, що опалення коштуватиме українцям удвічі менше. Насправді ж вийшло, що опалення не лише не впало в ціні, а й зросло цієї зими.

За що президент і поплатився: його популярність почала падати. За даними опитування Центру Разумкова, проведеного у грудні 2020-го року, і рейтинг особисто Зеленського і провладної партії "Слуга народу" впав удвічі ‒ з 41% до 19% та з 36% до 17,5% відповідно.

Але і це не все. У тому ж таки опитуванні 20% українців визначили Зеленського політиком року, а значно більше – 42% ‒ пов’язують із прізвищем президента своє найбільше розчарування.

Ще більш цікаві дані дає соціологічна група "Рейтинг", яка провела опитування 12-14 грудня. Згідно із його показниками, Володимиру Зеленському не довіряють 54% опитаних і водночас – він же і очолює рейтинг довіри серед усіх українських політиків із 43% підтримки.

Керівник Центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов зазначає, що тарифна проблема – найбільш болюча та найбільш небезпечна для президента. Тарифи слід було, щонайменше, не чіпати і зафіксувати на нинішньому рівні. Однак і цього зроблено не було. Тож не дивно, що соціологія фіксує момент обурення та невдоволення теперішнім станом речей, зазначає експерт.

Про соціологію говорить і директор Українського інституту політики Руслан Бортник. "До 70% респондентів вважають зростання цін на ЖК-послуги неправомірним", – нагадує він. А особливо обурює в цій ситуації те, що високі тарифи могли знадобитися для покриття видатків пана Коболєва та йому подібних.

"Складається враження, що підвищення тарифів пов’язане передусім із підвищенням заробітних плат у "Нафтогазі" та державному секторі. А там вони виросли на 30-40%. І якщо цю ситуацію не буде скориговано, а ріст тарифів – зупинено, то протести тільки наростатимуть. Адже зараз люди отримують платіжки за грудень, тобто до суттєвого підвищення. Криза посилиться в лютому, коли люди побачать, скільки їм нарахували комірного за січень – коли і тарифи зросли, і суттєво похолодання прийшло", – переконаний Бортник.

У цьому плані питання тарифів є ще більш небезпечним для влади, ніж протести фопів, бо воно об’єднує навіть зовсім далеких від політики українців, які однак пам’ятатимуть, що президент Зеленський обіцяв знизити тарифи, а не підняти їх. "Владу буде остаточно скомпрометовано в очах громадян, а якщо протести підтримають провідні політичні сили, Україна, цілком ймовірно, матиме повноцінний тарифний Майдан", – резюмує політолог.

Бортник ділиться спостереженнями: вже зараз, на його думку, пікети мають організований характер. Політичні сили промацують ґрунт, але остаточне рішення ухвалять пізніше – десь до початку відновлення роботи парламенту. "Не виключаю й того, що тарифна тематика спричинить відставку прем’єра Шмигаля і всього складу уряду", – припускає він.

Шмигалю пригадають й інше, каже політолог Олексій Якубін. Передусім – провали у боротьбі з коронавірусом та безтолкові локдауни. Але тарифна політика також може слугувати приводом для звільнення – якщо не головним, то одним з багатьох.

Про відставку Шмигаля заговорили і у президентській фракції. Депутатка від "Слуг народу" Олена Мошанець зазначала в ефірі телеканалу ZIK, що уряд складе повноваження, коли виникнуть "підстави для того, щоб ці зміни відбулись". За дещо туманним формулюванням все ж прочитується цілком можлива (і скора) відставка кабінету Шмигаля.

Андрій Золотарьов тим часом вважає, що наслідки антитарифних виступів дадуться взнаки у розпуску парламенту. "Будуть намагання політичних сил через новий тарифний майдан перезавантажити ситуацію. Інших шляхів, щоб вийти на дострокові вибори, нема. А от використовуючи політичну кризу, можна вимагати розпуску Ради. Зараз політики намагатимуться осідлати цю політичну хвилю. Але об’єктивно процеси йдуть знизу – рівень тарифів на тлі рівня доходів населення неминуче мав спричинити вихід людей на вулицю", – говорить він.

Як каже спікер Ради Дмитро Разумков, підстав для розпуску парламенту зараз нема, але треба бути до цього готовими. Дійсно, щоб знизити градус напруги, президент може піти на два кроки: або ще раз перезавантажити уряд, або вдруге (з 2019-го) розпустити Верховну Раду.

"Зміна виконавчої влади, тобто перезавантаження уряду, може відбутися, але цього буде вже недостатньо. Тож не виключено, що відбудуться дострокові парламентські вибори. Це випустить пару і дозволить не проводити інші перевибори – президента. Бо, хоча дострокові парламентські вибори Зеленському і невигідні, він може провести до Ради хай не 250 депутатів, а відданий йому кістяк. І мати ефективні 10% парламенту замість неефективних 55%, що, погодьмося, все-таки краще", – вважає політолог Богдан Петренко.

Кандидат політичних наук Сергій Годний зауважує, що "слуги народу" будуть намагатися дотягнути хоча б до осені 2021 року, але не виключено, що дострокові вибори відбудуться раніше.

Певна активізація політиків через протестні виступи справді має місце. 11 січня Давид Арахамія повідомив на своєму Фейсбуці: "Від імені фракції "Слуги народу" повідомляю, що ми готуємо план антикризових заходів для розв'язання проблем, які можуть виникнути через підвищення тарифів". Глава фракції СН пообіцяв "швидкі рішення" та наради з чиновниками, відповідальними за тарифи.

Натомість поки що мовчать "Європейська солідарність", "Батьківщина", фракція "Голосу". Що стосується ОПЗЖ, то ця політична сила ще до початку протестів називала ситуацію з тарифами "дикою". "Це почалося ще у 2014 році, коли уряд пішов на поводі МВФ і підняв ціни на енергоносії, пояснюючи це тим, що будуть ринкові ціни. Тільки який стосунок ми маємо до ринку Європи і де у людей ринкові зарплати – ніхто не сказав", – зазначав в ефірі "112 каналу" народний депутат Юрій Бойко. А лідер ОПЗЖ Віктор Медведчук домовився з президентом Росії Володимиром Путіним про прямі поставки газу в Україну, що дозволить знизити його ціну для населення до 4 тис. за тисячу кубів. За словами Медведчука, новий виток тарифного геноциду в Україні зі сторони влади загрожує країні соціальним вибухом.

Поки що влада "не помічає" тарифного протесту й намагається його "збити" в інформаційному просторі темою карантину. Проте та швидкість, з якою наростає суспільне невдоволення, не може не бентежити Офіс президента і Кабмін.

Наталія Лебідь