Медики проти COVID-19: як виживали українські лікарі у 2020 році

Минулий рік був важким для наших лікарів і подекуди він став справжнім випробуванням. І в психологічному плані, і у фізичному. Думаю, що життя тих медиків, які працювали з хворими на COVID-19, обмежувалося колом "робота-дім-робота". І ще телефон. Усі ми так часто дзвонили минулого року нашим знайомим лікарям за консультацією, що вони були вимушені бути 24/7 на зв’язку.

Треба віддати належне витримці наших медиків. У них не було часу виходити на стихійні мітинги, на протести. Хоча мали на те повне право й чимало підстав. Але вони мовчки робили свою справу. Кожен політик, міністр, президент дякували увесь рік нашим лікарям. Але чи достатньо їм було лише подяки? Медики чекали дій від влади і фінансової підтримки. Що в результаті вони отримали та як пережили такий важкий для них рік – у сюжеті "Підсумків".

"Найбільше, що мене вразило в Італії – це логістика, як вони налаштували систему охорони здоров'я: які лікарні лікують, як туди привозять пацієнтів", – розповів член медичної місії України в Італії Гліб Бітюков.

Бітюков – один зі членів української місії медиків, які на початку пандемії полетіли вчитися до італійців. На той момент він був медбратом у столичній 17-й лікарні. 20 медиків-волонтерів із різних областей Україна відрядила на три тижні до міста Пезаро на сході Італії.

"Ми летіли з очікуванням того, що летимо в повний епіцентр. Коли ми прилетіли, то потрапили вже на спад цієї хвилі, коли вона тільки ось-ось переламалася. Ми думали, що повернемося й десь після травневих свят будемо мати те, що італійці у квітні", – зазначив він.

У світі коронавірус лютував четвертий місяць. Україна вже місяць жила в цілковитому локдауні. Гліб із колегами повернувся додому. Їм подякували. Та цей досвід нікому не знадобився. Про тренінги навіть не просили.

"Так круто, ми з'їздили подивилися. Така можливість чи не вперше була в Україні. Але це треба було імплементувати більш системно. Розчинити їх в різних містах. І що далі?", – додав Бітюков.

Та цей досвід дуже скоро знадобився українським лікарям. Боротися з епідемією заходилися голіруч. Засобів захисту бракувало всюди. Маски, захисні костюми, окуляри, рукавички – усе або меценати, або, здебільшого, волонтери діставали з-під землі – купували через діаспору з-за кордону, брали малярні костюми в будівельних магазинах.

"У лікарнях усе так само, як було в армії у 2014 році. Дуже велика кількість охочих допомогти. Як серед звичайних людей, так і серед бізнесменів", – розповіла волонтерка Ірина Кошкіна.

Тим часом Офіс президента допомагати взявся фінансами бізнесменів. Вони нібито на прохання Зеленського скинулися грошима й купили ПЛР-тести, маски та костюми з Китаю. Перший літак із такою гуманітаркою – військовий ІЛ-76 – прилетів 23 березня. Про нього урочисто звітували у Facebook Офісу президента. Другий рейс прилетів за тиждень. Далі були й інші рейси. Але вантажі йшли здебільшого не до лікарень, а на продаж у магазини. На той момент медики вже знали, як воно – прати одноразовий костюм, щоб хоч якось вберегти себе від інфекції. І що далі від великих міст, то гіршою ставала ситуація. Містечко Монастириська на Тернопільщині стало одним з епіцентрів зараження. Там наприкінці березня вже заразилося 20 лікарів, один від коронавірусу помер.

"Коли почалися перші зараження, то в нас не було нічого. Костюмів захисних не було. Рукавиці нам фактично видавали по одній парі на день. Зараз завдяки волонтерам нас більш-менш забезпечили", – розповів лікар Монастириської районної лікарні Віталій Тріщук.

Допомагати уряд вирішив доплатами. Всім, хто працює з хворими на коронавірус, обіцяли платити за потрійним тарифом. Та отримати ці гроші змогли не всі. В уряді спершу забули про лікарів і фельдшерів швидкої. Через це вони влаштовували протести по всій Україні: Маріуполь, Тернопіль, Львів, Біла Церква. Потім до переліку лікарів на передовій епідемії їх таки внесли. Загалом у списку прописали понад два десятки посад, разом із водіями карет швидкої та медичними реєстраторами. Але доходило до абсурду. Одному з медиків районної лікарні у Вінниці до зарплати додали 86 копійок.

"Постанова Кабінету міністрів знівелювала ці 300 відсотків до зовсім дріб'язкових сум. Бо там прописано, що тільки безпосередньо на період роботи бригади із хворим. Виходить від 150-200 грн. З центру кошти не надійшли", – наголосив директор Центру екстреної допомоги Волинської області Володимир Шмаль.

Те саме і в столиці. Лікарі однієї з опорних лікарень, восьмої київської, теж влаштовували протести. Медикам довелося самим збирати прізвища пацієнтів із підтвердженим діагнозом. Відповідальність за доплати з центру врешті переклали на місцеві бюджети. Містам довелося самим шукати гроші для своїх лікарів. Так, у Чернівцях медики отримали додатково від 7 до 15 тис. грн.

"Від обласної державної адміністрації ми у вигляді цих 300 відсотків, типу розрахунок робиться у вигляді годин роботи з хворими, ми отримали 100 тис. грн. Тобто доплата лікарю становитиме аж 800 грн. Може, тисячу, відповідно, медсестрі – ще менше", – уточнив міський голова Чернівців Олексій Каспрук.

Далі виплат ставало дедалі менше, а от хворих на COVID-19 більшало. Заражалися і медики, і пацієнти в неінфекційних відділеннях.

"Лікарня, яка має зупинити процес, його розпочинає. І лікарні стають поширювачами коронавірусної інфекції. Це нонсенс узагалі, такого не може бути апріорі", – пояснив Бітюков.

Крива захворюваності поповзла вгору восени. Місць в інфекційках від жовтня уже бракує. Шпиталі розгортають у непрофільних закладах. Лікарі позвільнялися, бо навантаження збільшилося мало не втричі. У радіаційному диспансері Харкова терміново набирали інтернів. У Львові теж розповідають: є куди класти хворих, але нікому їх обслуговувати. Та медики вже знали, що роботи. До лікарень відтоді кладуть лише тяжкохворих. Людей з позитивним тестом, але без симптомів чи з легким кашлем і температурою залишали вдома – на самоізоляції.

Нарешті укласти декларацію із сімейним лікарем вирішив навіть міністр охорони здоров'я Максим Степанов, бо й сам занедужав на коронавірус. А от нарешті вирішити питання з компенсаціями для лікарів уряд не зміг. Медики, які заразилися на роботі й втратили через це здоров'я, страхові виплати передбачили. Щоправда, лише на папері. Протягом року після хвороби їм мають заплатити одноразову компенсацію – від 630 тис. до 840 тис. грн. Але такі виплати на кінець листопада призначили лише для дев’ятьох медичних працівників на всю Україну. Так само формально уряд передбачив і компенсацію для родини загиблих від коронавірусу медиків. Але вибити з держави цю компенсацію – ще те випробування для родин.

"Для того, щоб виявляти нормально хворих, треба проводити в десятки разів більше тестувань. Ця система так і не налагоджена досі", – зазначив Бітюков.

Цей рік змусив нас звернути більше уваги не лише на своє здоров'я, а й на проблеми лікарів. Попри низькі зарплати та пекельні робочі зміни, іноді й по півтори доби, вони рятують життя тяжкохворих. Як у 2014 році народилася українська армія й ми зрозуміли, що нас є кому захищати, так у 2020-му ми відчули, що в нас є лікарський фронт. Лікарі, дякуємо за вашу роботу!

Марія Писаренко, Анна Несевра, "Час. Підсумки року"