Як відіб'ється на Росії політична криза в США

Як відіб'ється на Росії політична криза в США

Ефект від подій у США можна порівняти з наслідками фінансової кризи 2008 року. Того разу зникло уявлення про надійність американської фінансово-економічної системи. Сьогодні на наших очах руйнується образ політичної системи США як гаранта стабільності в країні та міцної бази глобальної політики Вашингтона

Ефект від подій у США можна порівняти з наслідками фінансової кризи 2008 року. Того разу зникло уявлення про надійність американської фінансово-економічної системи. Сьогодні на наших очах руйнується образ політичної системи США як гаранта стабільності в країні та міцної бази глобальної політики Вашингтона

Оригінал на сайті Московського центру Карнегі

Перемога Джозефа Байдена не змогла покласти край внутрішньополітичній кризі, що охопила США після обрання Дональда Трампа президентом у 2016 році. Натомість вона вивела її на новий, більш гострий етап. Штурм вашингтонського Капітолію і його наслідки формують у країні нову реальність. Ліберальні сили, що тріумфують перемогу, розгорнули фронтальний наступ проти "внутрішніх терористів" та їхніх поплічників у консервативному таборі.

Поляризацію в американському суспільстві найкраще демонструє навіть не порівняно невеликий розрив між результатами двох кандидатів, а те, що значна частина виборців вважає підсумки листопадових виборів сфальсифікованими. Відповідно, нелегітимним в їхніх очах виявляється й обраний президент. Таке в новітній історії США відбувається вперше.

Найближче майбутнє Америки видається невизначеним. Одразу після перемоги Байден проголосив, що має намір знову об'єднати американський народ. Але реалізувати цей намір буде дуже важко. Боротьба з опором трампістів і зачистка від них інформаційного поля будуть, скоріш, розпалювати протиборство, ніж сприяти примиренню. Таким чином, політична криза, що загострює глибокий розкол у дедалі більш складному і строкатому американському суспільстві, може затягнутися на наступні чотири роки.

Для решти світу ефект від подій у США можна порівняти з наслідками фінансової кризи 2008 року. Того разу звалилося уявлення про надійність американської фінансово-економічної системи. Сьогодні на наших очах руйнується образ політичної системи США як гаранта стабільності в країні та міцної бази глобальної політики Вашингтона.

Звісно, подібно до того як криза 2008 року не означала краху США як провідної економіки, нинішня криза не спричинить втрати Америкою позиції найпотужнішої світової держави. Втрати носять радше репутаційний характер. В обох випадках однак ідеться про ослаблення авторитету США і зниження їхнього впливу у світі.

Що це означає для Росії? По-перше, ідеологічна боротьба всередині США неминуче загострить ідеологічну складову американської зовнішньої політики. Логіка протиборства змусить адміністрацію Байдена тісніше асоціювати своїх супротивників всередині країни з державами, оголошеними противниками Америки на міжнародній арені, – насамперед з Китаєм і Росією. Ще більше посилиться боротьба з іноземним і конкретно російським впливом в американському інформаційному полі.

По-друге, США, ймовірно, будуть активніше, ніж за Трампа, впливати на політичні процеси в самій Росії з огляду на  вибори до Держдуми цьогоріч, президентські 2024 року і ширше – в рамках неминучого політичного транзиту.

По-третє, слід чекати інтенсивних інформаційних кампаній проти, за висловом Байдена, кремлівських автократів-клептократів. Таким чином, відсутність – всупереч анонсам, що робилися ще восени, – звинувачень Росії у втручанні у вибори 2020 року не спричинить формування більш спокійного фону для політики Вашингтона на російському напрямку. Радше навпаки.

Втім, втручатися в американську політичну кризу Кремлю нині немає жодної необхідності. Серед політичного класу США Москва не має ані друзів, ані потенційних союзників. Красномовно свідчать про це підсумки трампівського чотириріччя: 46 пакетів антиросійських санкцій, за підрахунками Кремля.

Замість активних дій потрібно уважно спостерігати за розвитком американської кризи і її можливими наслідками. Ці наслідки поки що не є очевидними. З одного боку, можна сподіватися, що Америка, дедалі більше втрачаючи свою винятковість, у довгостроковій перспективі буде поступово ставати "нормальною" країною: пом'якшувати свій ідеологічний прозелітизм і визнавати різноманітність (використовуючи модний термін, diversity) на світовій політичній арені.

З іншого боку, в короткостроковій і середньостроковій перспективі логічно очікувати прямо протилежного - торжества ліберальних поглядів усередині країни і глобального походу на захист ліберального порядку проти його зовнішніх ворогів.

Російські офіційні особи досі дуже скупо реагували на події в США. Це розумно. Бурхливе вираження радості з приводу чергового кінця американської гегемонії і гнівне обурення з приводу подвійних стандартів, що застосовуються в США до самих себе і решти світу, краще залишити пропагандистам.

Незважаючи на зрозуміле бажання бачити головного противника ослабленим, російське керівництва, мабуть, має розуміння, що нестабільність в Америці зовсім не означає, що країна піде в себе, надавши повну свободу дій своїм суперникам і конкурентам на міжнародній арені.
У майбутньому внутрішньоамериканська бійка може виплеснутися у зовнішній світ, зокрема й у формі військових ударів (нехай поки заяви демократів, що загнаний у кут Трамп може почати ядерну війну, і видаються пропагандистськими).

На сьогодні американська керівнича еліта зуміла відбити, нехай і насилу, атаку несистемних сил. Конституція США, при всьому її очевидному архаїзмі, продовжує забезпечувати баланс інтересів Штатів і стійкість американської Федерації. Американські суди, які солідарно відкинули позови прихильників Трампа, також підтримали підвалини влади. Двопартійна система на певний час, імовірно, стане півторапартійною, але альтернативи їй не проглядається.

Збройні сили США залишилися в казармах. Технологічні гіганти, що володіють фактично монопольними можливостями у світі соціальних мереж, легко обнулили Трампа і його найбільш активних прихильників. Зрештою виборчу процедуру ні в чому не було порушено, й інавгурація президента Байдена відбудеться у встановлений термін. Одним словом, перебудова за рецептами Михайла Горбачова Америці поки не загрожує.

У таких умовах російська політика на американському напрямі може спокійно дотримуватися принципів підтримки безпеки на основі стратегічного стримування. При цьому має сенс зберігати готовність до діалогу там, де інтереси Росії і США того вимагають: наприклад, як зменшити ймовірність ненавмисного збройного зіткнення або підтримати стратегічну стабільність. Можливою є співпраця і у розв'язанні інших глобальних проблем на зразок захисту довкілля і боротьби зі змінами клімату, а також взаємодія в рамках Ради безпеки ООН та інших міжнародних інститутів, зокрема Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Поряд із тим для Москви було би розумно переглянути надмірну фіксацію на Америці та її проблемах. Інші країни і регіони – насамперед незахідні – вимагають більшої уваги російської зовнішньої політики.

Дмитро Тренін

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Інші матеріали Центру Карнегі:

Як направити суперництво між США і Росією в безпечне русло

Яке місце посяде Росія у зовнішній політиці Байдена

Як вплинуть на Росію відносини Байдена з Європою і Китаєм