Як ми хворіли у дев’яностих

Постійні ангіни та бронхіти у всіх довкола в 1990–1995 роках, і раніше з дитсадка.

Казали, що то через вплив Чорнобильської катастрофи, викиди з Новояворівської “Сірки”, кислотні дощі, випромінювання військових радіолокаторів в Чернівцях, “червону ртуть”, а, може, через те, що тоді були надзвичайно гнилі зими та дощові весни.

Від застуди і кашлю давали кислуваті шипучі пігулки “Мукалтін” та солодкі “Пектусин” на ментолі та евкаліпті, а ще солодкий сироп-мікстуру “Пертусин” на чебреці від бронхіту, аскорбінову кислоту у маленьких жовтих драже-горошках.

Загадкові порошочки “Антигрипін” в паперових обгортках, які виготовляли за копійки прямо в аптеках, де тоді всюди були рецептурні відділи та живі фармацевти: аспірин + димедрол + рутин + глюконат кальцію + вітамін С.

Антибіотики “Ампіцилін” та “Біцилін” в уколах, доволі болючі.

Крапали в носа та у вуха скляною піпеткою сік з диво-вазонів: алое та каланхое.

В школі також давали таблетки “Антиструмін” з йодом для щитовидної залози (Чорнобиль!).

Синя лампа від нежитю та від кашлю гірчичники на груди – розмочені аркуші цупкого паперу, вкриті гірчичним порошком, з гострим запахом.

Альтернатива – компрес з гарячої вареної картоплі.

Парили змерзлі в мороз ноги у відрі гарячої води, куди насипали столовими ложками той же гірчичний порошок.

Кварцування приміщень кварцовою лампою.

Інгаляції з евкаліптом через киплячі інгалятори з скляними змінними трубками.

Кожного року – карантин у школах через грип.