Як пандемія COVID-19 вплинула на економічне становище європейських медіа

Україна

Пандемія COVID-19 суттєво вплинула на економічну ситуацію в українських ЗМІ, зокрема на ту частину, яка (на відміну від тих, що належать олігархам) намагалася бути незалежною і знайти власну робочу та стабільну бізнес-модель. Пандемія коронавірусу призвела до дефіциту доходів від реклами, втрати робочих місць і навіть закриття низки медіа, особливо на місцевому рівні. Уряд заходів фінансової підтримки новинних медіа не вживав, тож редакціям довелося шукати підтримки у міжнародних донорів та нових способів отримання доходу, особливо від своєї аудиторії.

Навесні, на початку коронакризи, низка українських медіа закрили чи призупинили деякі проєкти, скоротили співпрацю з фрілансерами, зупинили чи скоротили зарплату журналістам. Зокрема, в Одеській області закрився проєкт «Редакція», а Громадське:Черкаси поставили свій сайт «на паузу». В той час як загальнонаціональні інтернет-медіа заявляли про падіння доходів від реклами до 50%, у місцевих спостерігалося зменшення і до 70-90%. І якщо загальнонаціональні медіа мали шанс знайти інший спосіб отримання доходу, для значної частини місцевих реклама була єдиним способом фінансування.

За словами керівника Центру вдосконалення економічної журналістики Київської школи економіки Андрія Яницького, коронавірусна криза змусила українські ЗМІ шукати нові шляхи отримання доходу. До кризи українські ЗМІ в основному розраховували на рекламу та гроші своїх власників (інвесторів чи олігархів), з деякими досить винятковими випадками, коли ЗМІ намагалися залишитися на плаву завдяки грантам міжнародних донорів. «В умовах кризи незалежні ЗМІ перейшли до отримання грошей від читачів. Хтось запустив пейвол, хтось попросив пожертви, хтось запустив клуби читачів», – пояснює він.

Оскільки через коронавірусну кризу міжнародні донори намагалися перерозподілити своє фінансування та підтримати ЗМІ в цілому, ті новинні медіа, що до COVID-19 покладалися виключно на донорів, були змушені шукати нові джерела доходу, наприклад краудфандинг.

У новинних медіа, що покладаються на олігархів та інвесторів, також відбулися зміни та скорочення, адже власники намагалися зменшити свої витрати.

Однак, як каже Андрій Яницький, наразі ситуація покращується. «Як я бачу, гранти повернулись. Поступово рекламодавці повертаються. Але зрозуміло, що стара модель, яка використовувала лише рекламу та гроші власників, незважаючи на те, що працювала до 2019 року, більше не працюватиме. Зараз ЗМІ шукають нові, більш диверсифіковані бізнес-моделі», – говорить він.

Грузія

З початком пандемії коронавірусу Грузія потрапила в глибоку економічну кризу. Грузинські компанії зменшили свої видатки на рекламу, і це вплинуло на медіа. Наприклад, до початку пандемії доходи від телевізійної реклами мали тенденцію до зростання, але вже в березні впали на 4%, йдеться у звіті Грузинської Національної комісії з питань зв’язку. У другому кварталі 2020 року доходи від телевізійної реклами впали майже на 40 відсотків, у третьому – зросли на 24% відсотки порівняно з аналогічним періодом минулого року. Це можна пояснити тим, що доходи від політичної реклами напередодні парламентських виборів 31 жовтня змогли певною мірою компенсувати збитки, спричинені коронавірусною кризою, каже керівник медіапрограми Transparency International Georgia Мамука Андгуладзе.

У майбутньому також очікуються величезні втрати в інших медійних секторах, наприклад у пресі. У 2020 році це ще не було дуже помітно, оскільки більшість рекламних клієнтів мали річні контракти, пояснює економічна журналістка Майя Деметрашвілі.

Фінансової допомоги від грузинського уряду незалежні медіа не очікують. Уряд мобілізував близько одного мільярда євро для порятунку грузинської економіки, проте, за словами керівника медійної агенції Теймураза Чумбурідзе, незалежні ЗМІ не отримали підтримки ні у вигляді фінансової допомоги, ні у формі податкового послаблення.

Уряд Грузії дуже критично ставиться до незалежних ЗМІ. Навесні був розроблений закон, що мав на меті зупинити «фейкові новини» та звести поширення інформації про коронавірус винятково до урядових джерел. Однак, цей законопроект розкритикували як загрозу свободі преси і, зрештою, він був пом’якшений.

Виконавча директорка «Грузинської хартії журналістської етики» Маріам Гогосашвілі, яка виступає за імплементацію та захист журналістських норм та професійних стандартів у медіа, також критикує відсутність державної фінансової підтримки ЗМІ.

Теймураз Чумбурідзе звертає увагу на брак підтримки медіа з боку Євросоюзу: «Через свою бюрократичність та недостатню прозорість, ЄС тут не сприймається як прихильник засобів масової інформації».

Теймураз Чумбурідзе, Маріам Гогосашвілі та Майя Деметрашвілі звертають увагу, що підримку журналістам пропонують посольство США, американські фонди та інші неурядові організації. Наприклад, деякі з них розробили настанови щодо висвітлення та роботи в умовах COVID-19, а також провели кампанії з підвищення обізнаності серед журналістів та громадськості. Як зауважила Майя Деметрашвілі, під час пандемії в онлайн-форматі продовжували надаватися започатковані раніше послуги, приміром, безкоштовні курси англійської мови для журналістів.

Велика Британія

Впродовж років газета London Evening Standard була дуже привабливою для рекламодавців. Зрештою, безкоштовна щоденна газета, що в основному поширюється на станціях лондонського метро, має суттєву перевагу –постійну аудиторію, щорічно понад мільярд читачів-пасажирів метрополітену. Фінансові проблеми почалися раніше, однак неспокійний рік коронакризи став для неї економічним потрясінням. Це яскравий приклад ситуації в британських медіа.

У серпні правління Evening Standard заявило, що важкі умови медіаринку, посилені пандемією коронавірусу, стали основною причиною для зниження тиражу паперової версії та втрати 40% робочих місць.

Як і будь-яка інша британська медіакомпанія, Evening Standard все частіше застосовує цифрові стратегії. Та, незважаючи на 35-відсоткове збільшення кількості цифрових читачів, доводиться боротися з серйозними фінансовими проблемами та катастрофічним падінням доходів від реклами.

У квітні журнал про медіа Press Gazette публікував інформацію, що з початку пандемії найбільші новинні компанії Великобританії та США втратили понад 15 млрд. фунтів стерлінгів свого ринкового капіталу. У серпні цей журнал писав, що найбільше постраждали від скорочення зайнятості друковані медіа, які потерпають від зниження читацької аудиторії та домінування технологічних гігантів на рекламному ринку.

Численні скорочення торкнулися багатьох медіакомпаній, наприклад Guardian, DMG Media (володіє Daily Mail та Metro), Reach (володіє Daily Mirror та Daily Express). Загалом йдеться про втрати до 800 робочих місць. Тривають скорочення і на суспільному мовнику BBC: до 450 у регіональних відділеннях і 520 у BBC News.

Експерти закликають медіакомпанії переосмилити свої бізнес-моделі та зосередитися на користувачах, а не рекламодавцях, а від держави очікують серйознішої фінансовї підтримки медіа.

Директор Інституту журналістики Міського університету Лондона та журналіст-розслідувач Пол Лашмар (Paul Lashmar) в інтерв’ю EJO застерігає від того, щоб оцінювати всі медійні сфери разом, адже ситуація в них дуже різниться: «Багато хто впродовж 20 років намагається переглянути свої бізнес-моделі і знайти ту, що працює – це їм вдається по-різному».

«Пандемія вдарила по нас несподівано, ніхто не був готовий. Це мало великий фінансовий та бізнесовий вплив», – каже Лашмар. Тим не менш, каже він, людям все ще потрібна якісна журналістика – навіть більше, ніж раніше. «Я думаю, що “фактор Трампа” також відіграє важливу роль: є велика потреба у надійній, обґрунтованій інформації. І люди готові за неї платити. Поки що не зрозуміло, чи справді це може врятувати друковану пресу, але я сподіваюся на це», – каже експерт.

Наскільки складною та неоднорідною є нинішня ситуація на британському медіаринку зрозуміло з нещодавньої статті Press Gazette. У ній ідеться про те, що є медіакомпанії, які збільшили свою капіталізацію за час пандемії. Приміром, ITV збільшила свою ринкову вартість на 37%, Daily Mail та General Trust – на 3%, компанія Reach зросла на колосальні 63%.

Безумовно, мине деякий час, перш ніж можна буде достовірно оцінити масштаби кризи в британській медійній індустрії. Також невідомо, як на ситуацію вплине Brexit і вакцинація від COVID-19.

Італія

Пандемія сильно вдарила по італійському медіаринку, особливо в контексті рекламних доходів. Дані Osservatorio Stampa FCP відзначають загальне зменшення друкованої реклами на 26,6% у 2020 році, і зокрема -19,8% для щоденних газет та -40,3% для журналів. У цифровому сегменті натомість були зафіксовані не настільки серйозні втрати. За даними IAB, на кінець року прогнозувалося зниження доходу від 4 до 8%. Загалом, пандемія сильно вплинула на і без того слабкий ринок, що переживав тривалі і системні проблеми, зокрема надзвичайне зменшення тиражів газет. Внаслідок панедемії закрилося багато газетних кіосків. За підрахунками Італійської спілки продавців преси (SNAG), 1410 газетних кіосків закрилися ще в першій половині 2020 року.

Щоб допомогти сектору під час пандемії COVID-19, уряд Італії затвердив низку заходів підтримки, включаючи податкові пільги на інвестиції в рекламу та придбання паперу. У листопаді 2020 року також було створено спеціальний фонд у розмірі 50 мільйонів євро для підтримки місцевих радіо- і телемовників. Також було запроваджено бонус у розмірі 500 євро для газетних кіосків. Ці невтішні економічні показники внесли нестабільність в умови праці та зайнятість журналістів. За словами генерального секретаря найбільшої спілки журналістів Італії FNSI Раффаеле Лоруссо, «численні італійські видавничі компанії використовували схему скороченого робочого часу під час пандемії Covid-19 (cassa integrazione), що фінансувалася урядом до кінця 2020 року. Журналістів, яких відправили у відпустку, станом на грудень 2020 року було 990 із 15000». Уряд продовжив заборону на звільнення до березня 2021 року, за винятком мотивованих випадків.

Що стосується фрілансерів, то вони отримали такі самі бонуси, як і решта самозайнятих працівників Італії. «Журналістам-фрілансерам надали одноразовий бонус у розмірі 600 євро в березні та квітні, – каже Дебора Малапонті, активістка ACTAMedia, італійської асоціації, що представляє фрілансерів ЗМІ. – Натомість одноразовий бонус у розмірі 1000 євро було запроваджено з певними критеріями. Не всі фрілансери їм відповідали». Загалом журналісти-фрілансери в Італії страждають від дуже нестабільних умов праці та низьких зарплат, свідчить нещодавнє опитування ACTA: 68% італійських фрілансерів заробляють менше 10 000 євро на рік.

Хоча надзвичайні заходи, запроваджені урядом, були схвалені позитивно, вони, вочевидь, не відповідають структурним викликам та обмеженням італійського медіаринку. «Ці урядові заходи стали ковтком свіжого повітря для компаній та робітників», – говорить Лоруссо, коментуючи реакцію Італії на коронавірусну кризу. Проте підкреслює, що потрібно було б зробити більше: «Криза галузі розпочалася ще до COVID-19, сектор перебуває в повній трансформації. Нам потрібна громадська підтримка, щоб компанії могли здійснювати цифрові інновації, заохочувати аудиторію до читання та модернізувати мережу дистрибуції. Більше того, щоб побороти прекаріат і підтримати стабільну зайнятість – необхідне структурне втручання. Потрібні поступові зміни від уряду, які б дозволили усунути нерівності на ринку праці, що зараз ставлять під загрозу майбутні покоління журналістів та якість інформації».

Все це здається особливо нагальним, коли йдеться про фрілансерів, яких ще серйозніше торкаються системні проблеми, загострені кризою. «З огляду на екстремальні умови, в яких фрілансери були ще задовго до пандемії, ми виступаємо за структурні, а не екстрені втручання», – каже Малапонті. І додає, що тут йдеться як про справедливу оплату праці, так і про ризики пов’язані з самозайнятістю.

Іспанія

Пандемія коронавірусу призвела до сильного зниження доходів від реклами в Іспанії. З березня по серпень 2020 року падіння склало 32% для газет, для радіо – 26,2%, телебачення – 25,3% та інтернету – 7,8%, свідчить звіт TREND SCORE. За рік середнє падіння інвестицій у комунікацію становить близько 21%.

В Іспанії діє тимчасове регулювання щодо зайнятості, та медіа доводиться призупиняти роботу своїх працівників на певний час або скорочувати робочий час. Найбільша зайнятість за час пандемії – в аудіовізуальній медіагрупі Mediapro, яка володіє компаніями Overon, продакшенами і має права на трансляцію футбольних чемпіонатів. Тут 1200 співробітників постраждали від ERTE. Зайнятими в ній залишається 6695 працівників, а 1200 потрапили під вплив тимчасових скорочень.

Як говорить медіаексперт і професор Мадридського університету Комплутенсе Девід Альварес (David Álvarez): «Великий парадокс у тому, що ЗМІ збільшують свою аудиторію, але в той самий час зіштовхуються з рекламною кризою, яка ставить під загрозу цю суспільно важливу працю і тисячі робочих місць». Експерт наводить приклад групи Vocento, яка пропонує скоротити робочий час корпоративного персоналу (менеджерів, рекламників тощо) на 40%. Група Joly планує скорочення робочого часу в дев’яти своїх виданнях. «Це лише побіжний огляд кризи, що насувається в цьому секторі і пов’язаний з іншими кризами медіа в останні роки», – додає професор.

Нещодавно Infolibre опублікував статтю про те, що через пандемію вартість медіа на фондовому ринку впала на майже 2 мільярди євро. Ринкова капіталізація групи Prisa зменшилася на 71,6%, а Mediaset – удвічі. З березня частка Atresmedia подешевшала на 22%, а Vocento – на 40%.

«Не було жодних урядових розпоряджень щодо прямої допомоги медіа, необхідної для боротьби з дезінформацією та фейками, особливо в період пандемії», – звертає увагу Вікторія Перес (Victoria Pérez), президентка Платформи захисту свободи інформації. Вона також додає, що такі газети, як Público боролися за зниження ПДВ на передплату. За словами експертки, цього недостатньо. Медіа не отримували фінансової допомоги, акціонери несли фінансові збитки. ЄС налаштований захищати суспільства, громадян та свободи від гібридних загроз, зокрема від дезінформації та неправдивої інформації, як зазначено у Стратегічній програмі на 2019-2024 роки, звертає увагу Девід Альварез. Однак, на ділі медіа не отримували допомоги від ЄС, бо структурного плану допомоги немає, додає Вікторія Перес.

Наприкінці року місцеве видання в Кастилія-Ла-Манча El Diario повідомило, що отримає допомогу від Європейського центру журналістики. Це невелика сума, 25 000 євро, але вона допоможе газеті продовжувати висвітлення пандемії в регіоні. Європейський фонд підтримки журналістики під час COVID-19 розподіляє допомогу на підтримку локальної журналістики та медіа громад по всій Європі. Це життєво важлива ініціатива для цього сектору.

Латвія

У 2020 році латвійські професійні ЗМІ намагалися збалансувати заходи державної підтримки медіакомпаній та різке зниження доходів від реклами. На початку 2020 року латвійське медіасередовище зазнало серйозних втрат. Для оптимізації було закрито другий за величиною комерційний телеканал LNT та найстарішу службу комерційних телевізійних новин. Деякі медіафахівці перейшли на канал TV3, але багато хто залишився без роботи. Латвійська асоціація журналістів назвала це найгіршою подією у сфері медіа за останнє десятиліття. Більше того, одна з трьох щоденних газет, Neatkarīgā Rīta Avīze оголосила, що продовжує працювати лише в цифровому форматі. Кілька місцевих та регіональних газет скоротили частоту публікації.

Коли рекламні партнери почали відмовлятися від своїх замовлень на початку 2020 року, деякі медіакомпанії скоротили частину журналістів, відмовились співпрацювати з журналістами-фрілансерами та зменшили зарплату персоналу на 20-30 відсотків.

Наразі ЗМІ та латвійський уряд можуть реагувати на нагальні проблеми тільки реактивно, вважає Арта Гіга (Arta Giga), голова правління Латвійської асоціації журналістів. «Економічне існування ЗМІ в час кризи – під серйозною загрозою, і це зрозуміло кожному, – каже вона. – Проте немає серйозних і стабільних рішень, які могли б запобігти цьому процесу. Не менші проблеми з якістю медіа та з незалежністю – внаслідок все більших перешкод у доступі до інформації для журналістів. Медійний порядок денний встановлюється урядом, а медіа не виступають проти. Це дуже небезпечна тенденція».

З настанням коронавірусної кризи Латвійський фонд підтримки ЗМІ надавав фінансову підтримку на створення контенту, а також покривав витрати на мовленя та поштові відправлення. В рамках урядової програми «Підтримка ЗМІ для полегшення негативних наслідків кризи COVID-19» фонд розподілив понад 1183851 євро. Цю суму поділили таким чином: 522 415 євро витратили на підтримку національних друкованих та онлайн-медіа; 223 737 євро покрили щомісячні витрати на доставку передплачених видань; 217 699 євро – щомісячні витрати на мовлення та електронні медіапрограми; 220 000 євро були використані на підтримку регіональних друкованих ЗМІ та новинних інтернет-порталів та медіа латвійської діаспори. Національна рада електронних медіа надала 700 тис. євро на суспільні та комерційні електронні ЗМІ.

Ця підтримка була дуже важливою для місцевих медіа, суттєвий спад рекламних надходжень у структурі доходів яких спостерігався ще до кризи. З її початком відбулося різке падіння, яке стосувалося в тому числі і роздрібних продажів газет.

Голова правління Латвійської рекламної асоціації Байба Лієпіна (Baiba Liepiņa) каже, що за перше півріччя 2020 року загальний обсяг рекламного ринку становив близько 30,4 мільйонів євро. Порівняно з аналогічним періодом минулого року, йдеться про падіння на понад 10 мільйонів євро, тобто майже на чверть. Зростання спостерігалося у частці інтернет реклами (2%) та телебачення (1%).

Доходи від реклами телерадіокомпаній у рік пандемії зменшилися на 20-30%. А це означає збитки обсягом 8-12 мільйонів євро, наприкінці року прогнозував голова Латвійської асоціації мовників Андріс Кенінс (Andris Ķēniņš).

Наразі латвійські професійні медійні асоціації намагаються переконати уряд не зменшувати фінансування Фонду підтримки засобів масової інформації під час складання бюджету на наступний рік.

Німеччина

Величезні спади доходів від реклами, скорочення часу роботи та значно менше робочих місць для журналістів-фрілансерів – економічна криза, спричинена пандемією коронавірусу, сильно вразила і німецьку медіаіндустрію.

За даними Федеральної асоціації цифрових та газетних видавців (BDZV), у квітні 2020 року майже всі видавці зафіксували падіння доходів від реклами на понад 20%, а кожен другий говорив про падіння на 40%. Скорочення робочих годин торкнулося і таких загальнонаціональних газет, як Die Zeit та Süddeutsche Zeitung. Обидва видання також зменшили кількість сторінок навесні. Через COVID-19 стає менше культурних чи спортивних подій, які можна висвітлювати.

Сегменту подій наразі майже не існує, каже Тіна Ґрол (Tina Groll), голова Німецької спілки журналістів (dju) та редакторка Zeit Online. Вона називає цю ситуацію «фатальною», адже донедавна багато ЗМІ вважали модерацію та організацію подій однією із ключових активностей.

Медіакомпанії, які були «недостатньо інноваційними для запровадження життєздатних бізнес-моделей» зараз платять ціну за це, каже Ґрол. З одного боку, потреба людей у якісній журналістиці «надзвичайно зросла», а з іншого – в багатьох редакціях місяцями продовжується скорочення робочого часу. «Це абсурд», – каже вона.

«Є лише одне рішення: медіакомпанії мають стати більш незалежними від реклами», – каже Крістофер Бушов (Christopher Buschow), викладач Bauhaus-Universität Weimar. Місцевим газетам особливо варто подумати про підтримку населення локальних громад, пропонувати спеціальні пропозиції для більшої кількості користувачів і перетворювати їх на передплатників, вважає експерт.

На думку Бушова, місцеві медіа змогли стати «важливим опорним пунктом і надавачем послуг» під час коронавірусної кризи. Однак, медіакомпаніям треба закріпити це розуміння, а також зрозуміти потреби своїх споживачів.

Особливо постраждали від економічних наслідків пандемії фрілансери, адже втратили багато редакційних завдань. Вони не отримують екстрену допомогу, як інші працівники в рамках спеціальної програми підтримки – обговорюються можливі зміни, але це надто пізно, зазначає голова профспілки Тіна Ґрол.

Існують державні гранти для самозайнятих осіб, але досі їх виплачували тільки на поточні комерційні витрати, а не через втрату доходу. Тільки у федеральній землі Баден-Вюртемберг самозайняті особи отримують фінансову допомогу для приватних потреб, а в Баварії наразі тривають обговорення щодо цього.

І Ґрол, і Бушов розглядають коронавірусну кризу як можливість для медіа. «У деяких медіакомпаніях зараз дуже швидко посилюється діджиталізація», – каже Тіна Ґрол. Багато редакцій успішно випробували подкасти та живі блоги, деякі видавці більш впевнено розміщують свій контент в інтернеті.

За словами Бушова, одне із ключових запитань зараз: як ми можемо успішно підтримати вже наявних, все ще важливих, гравців, але в той же час ініціювати інновації? «Фінансова підтримка стартапів та відповідні рамкові умови, безумовно, потрібні для створення нових ідей, концепцій та форматів у німецькій медіаіндустрії», – вважає він.

На думку Бушова, державний сектор також може зіграти свою роль. Однак, експерт критично оцінює плани німецького уряду підтримати видавців газет та журналів на суму 220 мільйонах євро у найближчі роки (незалежно від коронавірусної кризи). Наприкінці жовтня стало відомо, що розмір субсидій має бути прив’язаний до кількості примірників – чим більший тираж, тим більше грошей. Бушов вважає це «втраченою можливістю», оскільки це означатиме винагороду для тих, в кого і так все добре.

Польща

Безперечно, чи не кожна медіакомпанія в Польщі відчула на собі економічні наслідки епідемії. Головною причиною цього була вимушена зупинка економічної активності багатьох сфер під час карантину навесні 2020 року. Це означало зниження маркетингових та рекламних видатків, каже професор медіаекономіки Варшавського університету Тадеуш Ковальський (Tadeusz Kowalski).

Як наслідок, більшість медіа відчули нестачу рекламних доходів. Вперше в історії зазнала спаду інтернет-реклама (-4,5% за перше півріччя 2020 року). Видавці регіональних щоденних газет стверджують, що у другому кварталі 2020 року спостерігалося різке падіння доходів, аж до 80%. За дев’ять місяців (січень-вересень) падіння ринку реклами склало 12%.

Деякі ЗМІ просили своїх користувачів додатково підтримувати їх за рахунок пожертв чи через передплату в інтернеті (приміром, консервативна медіагрупа Fratria).

Досвідчений журналіст і член Спілки журналістів Анджей Краєвський (Andrzej Krajewski) згадує, що, до прикладу, в Agora (володіє виданням Gazeta Wyborcza) та в ZPR Media (видавець таблоїду Super Express) були тимчасові скорочення зарплати на 20% – для всього персоналу і терміном до півроку. В Gazeta Wyborcza звільнили близько 10% персоналу. В інтернет-радіо HaloRadio (що фінансувалося через передплату) скорочення були ще серйознішими – 25% погодинної оплати редакторів. Тимчасом, у приватному тижневику Polityka (належить колективу) зарплату не урізали взагалі.

У суспільного мовника не було скорочень заробітної плати та звільнень. Однак, державне телебачення (TVP) та радіо (PR) отримують значні субсидії з бюджету – 500 млн євро в 2020 році. Дохід від реклами Польського радіо впав на 20 відсотків, а для неполітичного каналу PR3 – навіть на 25 відсотків.

Деякі присутні на польському ринку іноземні компанії також зменшили кількість працівників та заробітну плату. Наприклад, у Burda Media Poland звільнили кожного п’ятого працівника (50 осіб), а в Edipresse у квітні звільнили 31 людину та зменшили заробітну плату на 20% на період від 6 до 8 місяців.

Краєвський також коментує, що деякі медіакомпанії використовували ситуацію, щоби розпочати зниження заробітної плати чи звільнення працівників під приводом кризи, навіть якщо це було не надто необхідно. Ці ЗМІ також активно подають заявки на отримання державних пільг.

Ми не знайшли прикладів медіакомпаній, які б цілком закрилися, але багато скоротили обсяги своєї діяльності. Припинили роботу кілька друкованих журналів (наприклад, пов’язаних із подорожами чи хобі), а суспільно-політичний тижневик Wprost перестав випускати паперове видання, залишивши лише інтернет-версію. Щоправда, стан останнього був складним ще до пандемії і, на думку багатьох медіаоглядачів, COVID-19 лише прискорив рішення про перехід від друкованого до цифрового формату. Більшість газет зазнали різкого зменшення продажів, наприклад, у березні в місцевих тижневиків вони впали на 40%. Видавці місцевих ЗМІ в інтерв’ю спеціалізованому виданню на медійні теми «Press» (у номері 5-6/2020) прогнозували, що Польща може стати «пустелею для місцевих медіа».

За словами Тадеуша Ковальського, спеціальної орієнтованої на медіакомпанії політики державного субсидування не було, але вони змогли скористатися загальною державною політикою, спрямованою на боротьбу з негативними наслідками COVID-19, і особливо під час карантину навесні 2020 року. Медіакомпанії та фрілансери, що працюють як самозайняті особи, можуть подати заявку на державну допомогу (вона включає звільнення від сплати внесків на соціальне страхування протягом трьох місяців, позики та інші процедури). Місцеві ЗМІ також отримали додаткову інституційну рекламу від уряду та державних інституцій .

У списку отримувачів першого траншу урядової підтримки – близько десятка середніх та великих видавців. Їм потрібно було дотриматися низки критеріїв, серед яких найважливіше – зберегти наявну кількість працівників до кінця року. Вони також могли претендувати на часткове покриття позик та зниження соціальних виплат.

Найбільшу підтримку отримала Gremi Media – група, що видає другу за популярністю серйозну газету в Польщі Rzeczpospolita (3,5 млн. злотих). У цьому списку були також видавці суспільно-політичних тижневиків: Polityka отримав 1,5 млн злотих, Wprost – 1,38 млн злотих.

З іншого боку, є список тих, хто не отримав жодної урядової допомоги: Edipresse, Bonnier, Polska Press (регіональні щоденні газети), RASP (власник Fakt, Newsweek та Onet)

Португалія

Продажі португальських медіакомпаній знижуються вже тривалий час. Основною причиною цього є вплив технологічних платформ та соціальних мереж у цифровому секторі. Падіння рекламних доходів у другому кварталі 2020 року склало 40-50%. Голова Португальської асоціації журналістів Софія Бранко (Sofia Branco) каже: «Пандемія не тільки приносить нам нові проблеми, але і оприявнює рани, що існували раніше».

Обсерваторія комунікації (OberCom) з березня стежить за впливом пандемії на фінансовий стан португальських ЗМІ. У всіх медіа спостерігалося зростання аудиторії з березня по квітень, яке можна пояснити «спрагою» за інформацією на початку пандемії. Цей ефект не спостерігався тільки на радіостанціях. В середньому 20 хвилин, які португалець проводить у машині щодня – вирішальні для рекламних доходів радіомовників. Та навряд чи хтось їздив під час карантину.

Телевізійна аудиторія натомість досягла максимуму у березні-квітні. Надалі з плином пандемії кількість глядачів поверталася до звичайного рівня. Експерти говорять про «перенасиченість інформацією». Щодо реклами, то вона ще була затребувана на телебаченні навесні, а в наступному періоді доходи суттєво впали.

У першій половині 2020 року тираж друкованих медіа впав на 19% порівняно з попереднім роком. Цифрові версії навпаки спостерігали зростання до 50%, однак це не врятувало ситуацію, бо вартість онлайн-реклами значно нижча за паперову. Португальський медіаринок досі традиційно орієнтований і рекламодавці охочіше розміщують рекламу у друкованих медіа.

Щороку Digital News Report Інституту Ройтерс із вивчення журналістики демонструє, що однією з найслабших сторін португальських медіа є відсутність економічних стратегій. Деякі компанії думають про монетизацію цифрового контенту, однак торік тільки 10% населення були готові платити за це. Лише Público (щоденна газета з друкованою та цифровою передплатою) та Expresso (щотижнева газета та новинний сайт) зафіксували економічне зростання у цифровому сегменті. Público виріс на 101,9% (порівняно з 2019 роком), Expresso – на 48,6%.

Автори:

Галина Будівська, Національний університет «Києво-Могилянська академія», українська EJO (Україна);
Натріша Данкан (Natricia Duncan), Міський університет Лондона (City, University of London), англійська EJO (Велика Британія);
Лелі Бібілашвілі (Leli Bibilashvili) та Натія Каладзе (Natia Kaladze), The University of Georgia, Тбілісі (Грузія);
Філіп ді Сальво (Philip Di Salvo), Університет Італійської Швейцарії в Лугано (Università della Svizzera italiana), італійська EJO (Італія);
Алекс Коста Ескуредо (Álex Costa Escuredo) і Дімітріна Семова (Dimitrina J. Semova), Мадридський університет Комплутенсе (Complutense University of Madrid), іспанська EJO (Іспанія);
Анда Рожукалне (Anda Rožukalne), Ризький університет імені Страдіня (Riga Stradiņš University) (Латвія);
Тіна Беттельс-Шваббауер (Tina Bettels-Schwabbauer), Йоганна Мак (Johanna Mack) і Роман Вінкельхан (Roman Winkelhahn) – Інститут міжнародної журналістики імені Еріха Броста (Erich Brost Institute for international journalism), німецька EJO (Німеччина);
Адам Шинол (Adam Syznol) і Міхал Кусь (Michał Kuś), Вроцлавський університет, польська EJO (Польща);
Ана Пінто-Мартіньо (Ana Pinto-Martinho) та Міґель Паісана (Miguel Paisana), University Institute of Lisbon, португальська EJO (Португалія).