«МедіаЧек»: «Новинарня» і «Цензор» мали право писати про журналістку «112» Дар’ю Чирах

«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок № 89

щодо матеріалів онлайн-видань «Цензор.нет» та «Новинарня» про Дар’ю Чирах

І. Дані щодо скарги та оскаржуваних матеріалів

1. 12 січня 2020 року до ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянки на ці матеріали. Вона вважає інформаційний привід для них сумнівним, стверджує, що публікації спричинили цькування Дар’ї Чирах, а заголовок новини на сайті «Новинарня» неправдивий.

2. Дані розглядуваних матеріалів:

2.1. Новина онлайн-видання «Цензор.нет» була опублікована 11 січня 2021 року в рубриці «суспільство» без зазначення автора.

2.2. Новина онлайн-видання «Новинарня» була опублікована 12 січня 2021 року без зазначення автора та рубрики, але з поміткою «доповнено».

3. Матеріали базуються на фейсбук-повідомленні користувача Антона Страшка, який знайшов фото 2014 року, на якому тоді неповнолітня Дар’я Чирах сфотографувалась із англомовним написом «рятувати Донбас від української армії». Також джерелом матеріалів є зараз видалений допис Дар’ї Чирах, яка зараз працює кореспонденткою телеканалу «112 Україна»: вона визнає свою помилку та просить її не цькувати.  У матеріалі «Новинарні» також є повідомлення про перемогу Дар’ї Чирах 2017 року у шкільному конкурсі, де вона виступала в російському вбранні.  

ІІ. Стандарти журналістської етики та законодавство, які регулюють цю сферу суспільних відносин

1. Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

«Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом є вищою, ніж приватні інтереси особи.» (п. 3);

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);

«Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу, тощо не повинні фальсифікувати зміст…» (п. 8);

«Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.» (п. 9); «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об'єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.» (п. 10);

«Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.» (п. 18).

2.               Законодавство

2.1.            Закон України «Про інформацію» (в ред. 2011 р., 2657-XII):

«Конфіденційною є інформація про фізичну особу,.. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.» (ч. 2 ст. 21).

 Закон України «Про захист персональних даних» (№ 2297-VI):

«Дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється:

…

виключно для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів.» (п. 2 ч. 2 ст. 25);

Стаття 1:

«персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;»

«згода суб’єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди…;»

«обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення.., знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем».

ІІІ. Оцінка розглядуваних матеріалів

1. Ініціатива вже розглядала випадки розповсюдження  у медіа інформації про реальні чи гадані правопорушення з боку неповнолітніх. Цей випадок особливий тим, що йдеться про людину, яка вже повнолітня, але дії, які їй закидають, вона вчинила в підлітковому віці.

2. Інформаційний привід для матеріалів. Медіа мають значні межі розсуду щодо того, які теми й питання висвітлювати. Інформація, поширена Антоном Страшком, набула розголосу в соцмережі до створення розглядуваних матеріалів, тому ініціатива не вважає порушенням рішення редакцій створити матеріали на цю тему.

3. Втручання у приватне життя. Це питання розглядаємо в аспектах: 1)поширення інформації, яке відбулося до і після публікації «Цензор.нет» і «Новинарні»; 2)суспільний інтерес.

Антон Страшко — журналіст «1+1», а отже, ймовірно, не має стосунку до редакцій видань «Цензор.нет» та «Новинарня». На поширення інформації про себе відреагувала сама Дар’я Чирах, визнавши фото шестирічної давнини справжнім і прокоментувавши його. Дописи Антона Страшка і Дар’ї Чирах були загальнодоступні (зараз допис журналістки видалений, однак, судячи з коментарів, можна припустити, що він був опублікований у режимі «для друзів», а потім відкритий для всіх, ще згодом — видалений або знов закритий). Отже, інформація, на яку спирались редакції, вже була відкритою та поширеною в соцмережах завдяки діям Антона Страшка та самої Дар’ї Чирах, хоча розглядувані матеріали збільшили аудиторію, ознайомлену з цією історією.

Однозначно ідентифікувати Дар’ю Чирах на фото 2014 року було складно, зважаючи на низьку якість фото та зміни в її зовнішності, що відбулись за шість років. Саме фото з плакатом навряд чи робилось для приватного зберігання, а радше навпаки — для масового розповсюдження в межах кампанії «Врятуйте Донбас від української армії».

Фото датоване кінцем травня 2014 року — періодом, коли на Донеччині та Луганщині розгорталась російська збройна агресія проти України. Немає сумніву, що публічні заклики «рятувати Донбас від української армії» йшли на шкоду територіальній цілісності України. Соціологічні опитування підтверджують, що частина громадян України більше прихильна до Росії/СРСР, аніж до країни свого теперішнього громадянства. Загальновідомо, що сприяння з боку окремих громадян України зіграло свою роль в розгортанні агресії РФ.

Наслідками російської агресії стали понад 14 тисяч убитих, втрата Україною контролю над частиною території тощо. Заклики проти української армії, яка стримувала агресію, були явно протиправними, а інформація про такі заклики становить суспільний інтерес. Тому, на нашу думку, редакції діяли в межах пункту 2 частини 2 статті 25 закону «Про захист персональних даних».

Хоча у 2014 році Дар’я Чирах ще була неповнолітньою, на час виходу розглядуваних матеріалів вона вже досягла повноліття. Норма пункту 18 Кодексу етики стосується захисту людей, які є неповнолітніми на момент оприлюднення або збирання інформації про них. Тому технічно цей пункт не можна застосувати до Дар’ї Чирах.

Можна було б розглянути також її право на забуття щодо вчинку 2014 року, але шість з половиною років — не досить тривалий період, а російська агресія проти України ще триває. Дар’я Чирах не є публічною особою, але має більший суспільний вплив порівняно з пересічними громадянами, бо працює на телеканалі й має змогу впливати на громадську думку. Отже, поки що немає достатніх підстав для застосування права на забуття.

Отже, ініціатива не бачить достатніх підстав казати, що «Цензор.нет» і «Новинарня» порушили право на приватність Дар’ї Чирах.

4. Коректність заголовку. Скаржниця апелює до фрази із заголовку матеріалу онлайн-видання «Новинарня» «виганяла ЗСУ флешмобом». У висновку №13 ми зазначали: «йдеться про інформацію в заголовку матеріалу, який має коротко описувати зміст відповідної новини, то це однозначно веде до певного узагальнення основної інформації, тобто її перетворення тією чи іншою мірою з фактологічного твердження на оцінні судження. Потрібно визнати, що редакція та автор матеріалу при наданні новинному матеріалові назви мають певні межі власного розсуду, які зокрема охоплюють здійснюване ними узагальнення змісту цього матеріалу. Але таке узагальнення, зсування фактологічного повідомлення в бік оцінного судження не повинне спотворювати зміст самого новинного матеріалу та підривати точність подання інформації». Розглядувана фраза з заголовку — радше оцінкове судження, а не повідомлення про факти, до якого можна було б застосувати вимоги щодо точності й достовірності. Хоча Дар’я Чирах дослівно не закликала «виганяти» українську армію, заклик «врятувати Донбас» від ЗСУ як певна форма унеможливлення їхніх операцій на Донбасі, можна прирівняти до їх вигнання звідти. Тож ініціатива не вважає формулювання «виганяла ЗСУ флешмобом» надмірним перебільшенням і не бачить порушення в заголовку публікації «Новинарні».

5. Незбалансованість та недостатні джерела. Публікація «Новинарні» містить більше фактів, аніж публікація «Цензор.нет», зокрема щодо участі Дар’ї Чирах 2017 року в шкільному конкурсі, де вона була вбрана в російський національний костюм. Немає достатніх підстав стверджувати, що таке вбрання є свідченням проросійських поглядів Дар’ї Чирах у 2017 році. Точно не відомо, чи справді вона зображена на фото, чи добровільно вона брала участь у цьому конкурсі, чи сама обирала собі сценічний образ і в чому, власне, полягала суть конкурсу. У матеріалі наведене фото кількох абзаців тексту, джерело яких достеменно не відоме. В кінці тексту наведене неактивне посилання на фейсбук-допис на сторінці «Партія Голод», яка має менше 200 фоловерів. У тексті є посилання на дату виходу та номер (42) «Газеты умных людей», однак знайти цей випуск у мережі нам не вдалося. Інший наявний у вільному доступі номер цього видання свідчить, що це шкільна газета ліцею «Інтелект». Тож перевірити, чи справді така інформація була у номері 42 шкільної газети, «Новинарні» було б важко. За таких обставин журналістам слід було бодай спробувати звернутись по коментарі до Дар’ї Чирах, що допомогло б перевірити інформацію про конкурс та збалансувало б матеріал, адже позиції дівчини щодо участі в конкурсі в публікації немає. З огляду на те, що «Новинарня» цього не зробила, ми вважаємо, що редакція порушила професійні стандарти балансу думок та перевірки інформації.

6. Неповнота. Відтворюючи заклик Дар’ї Чирах «не цькувати» її за фото 2014 року, автори розглядуваних матеріалів не повідомляють, у чому власне полягає цькування і що саме, окрім фотографії, закидають журналістці. Зокрема не згадують критику в соцмережах, пов’язану з місцем роботи Дар’ї Чирах — телеканалом «112», який входить до медійного пулу «Опозиційної платформи — За життя» та поширює проросійську дезінформацію. Тож ініціатива вважає, що в обох розглянутих матеріалах порушений професійний стандарт повноти інформації. У випадку «Новинарні» це підсилюється незбалансованістю та відсутністю перевірки джерел повідомлення про участь дівчини у шкільному конкурсі.

Ініціатива «МедіаЧек» констатує, що онлайн-видання «Цензор.нет» і «Новинарня» мали право висвітлювати інформацію про Дар’ю Чирах, адже ця інформація суспільно значима й була розповсюджена ще до створення розглядуваних публікацій. Фраза з заголовку «виганяла ЗСУ флешмобом» не є надмірним перебільшенням. Проте ці редакції в матеріалах про Дар’ю Чирах порушили професійні стандарти повноти (пункт 6 Кодексу етики українського журналіста), а «Новинарня» — ще й стандарти збалансованості та перевірки інформації й посилання на джерела (пункти 6 і 10 того ж кодексу).

16 січня 2021 року