"Темні часи": як карантин вплинув на культурне життя України в 2020 році

За період пандемії аудиторія найпопулярнішого у світі ресурсу серіалів Netflix зросла на рекордні 26 млн користувачів. Це американська розважальна компанія, постачальник фільмів. І такий приріст зрозумілий: ми чимало часу проводили вдома і тому запитання – який фільм порадите? Вже стало класикою.  

І минулий рік мене цікавила одна річ. Я, як глядач, могла задовольнити свою потребу у фільмах або театральному мистецтві, просто натиснувши кнопку телевізора або відкривши ноутбук. А що робити самим акторам, співакам, усім причетним до творчої індУстрії? Де їм, крім сцени або знімального майданчика, доводилося творити. Дехто виходив в онлайн, дехто грав концерти просто неба. Але більшість справді переживала вкрай складні часи, чекала урядових компенсацій за простої або накопичувала енергію для нових шедеврів, які нас, можливо, здивують вже цього року. То як жила культура на карантині – Петро Троць спостерігав. 

Тетральне мистецтво

Майже двомісячна перерва у роботі, далі – репетиції за нових реалій: із антисептиками, зі збереженням дистанції, за можливості – на відкритому просторі. І врешті – поновлення діяльності, хай і не в повному обсязі. Упродовж усього карантинного періоду українським театралам довелося підлаштовуватись під його різні етапи.

Роман Кривдик, актор Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки, розповідає: "Читки в Zoom, так само і репетиції. Ми не бачились, не було репетицій. І станом на березень, кінець березня, у нас вже були онлайн-події. Ми достатньо швидко зрозуміли, що цей дощ надовго".

Доступ до театрів глядачам відкрили влітку. Утім в обмеженому форматі, і з постійною перспективою призупинення роботи. Як це було з карантином вихідного дня. На аншлаги у залі – годі розраховувати.

Роман Кривдик каже: "Через два місця. Зал, наскільки я розумію, може бути заповнений на третину, максимум – на половину. Плюс ці всі термометри, всі ці речі. Не знаю, наскільки вони убезпечують, але вони звертають увагу. Те саме, що елементарна маска, що всюди санітайзери".

Художній керівник Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Стас Жирков пояснює: "Навіть державний театр фінансується частково. Ми не є бюджетниками, ми є трансфертниками. Отримуємо лише частку від заробітньої плати. На все інше заробляємо самі. На комунальні платежі, нові постановки, режисерів, частину зарплатні".

Через постійну невизначеність із подальшими карантинними обмеженнями театралам складно планувати майбутню роботу навіть на місяць вперед. Утім навіть за умови нових обмежень вони шукатимуть для себе варіанти, які дозволять бодай якось працювати.

Андрій Матюнка, завідувач трупи Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки, каже: "Можливо ми будемо прем'єру транслювати онлайн, якщо нам дозволять приходити в театр. Якщо ні, то мабуть будемо знову працювати з перевіреним варіантом або моновистав, або читок".

Кіно

Карантин нашкодив не лише театралам. У кінотеатрах на початку року сподівалися на нові глядацькі рекорди. Натомість отримали тривалий період простою та глядача, який не поспішає знову ходити в кіно.

Засновниця кінотеатру "Жовтень", представниця ради з держпідтримки кінематографії Людмила Горделадзе каже: "Ми маємо десь половину по глядачах, по доходах від кіно. Думаю, це непогано, бо був урожайний перший квартал, а потім ви усе знаєте. Щомісячна відвідуваність хороша – це 25 тисяч глядачів на місяць. Ми мали восени 13 – тобто половину".

Попри всі складні реалії, українські режисери не боялися пропонувати на розсуд глядачів свої нові роботи. "Земля блакитна, ніби апельсин" Ірини Цілик, "Атлантида" Валентина Васяновича раніше встигли назбирати чимало нагород на міжнародних фестивалях. Саме "Атлантиду" висунули кандидатом від України на премію "Оскар" у 2021-му році. Притримувати стрічки до кращих часів автори не збиралися.

Режисер фільму "Атлантида" Валентин Васянович розповідає: "Якщо ще його на рік притримати, це вже не дуже правильно".

А Ірина Цілик, режисерка фільму "Земля блакитна, ніби апельсин", каже: "Планувати щось на завтра, на наступний рік немає сенсу, ми не знаємо що буде потім. Тому важливо ловити мить, жити тут і тепер".

А режисер фільму "Юкі" Володимир Мула додає: "Фільм би не скис, а ми би вже підкисли за цей час".

Музика

Порожні зали, із глядачів – відеокамери. Із запровадженням карантину нові форми контакту із аудиторією довелося знаходити зіркам шоубізнесу. Найпростіший вапіант – виступив  інтернеті. Гурт "Беz обмежень" вигадав свій варіант. Безпечні автомобільні концерти відбувалися в аеропортах. Злядачі за виступами дивилися зі своїх автівок.

Із послабленням карантину музиканти почали повертатися до більш-менш звичного способу життя з гастролями і концертами, але з поправками на чинні обмеження. Заповнювалася лише частина залу. Щоб на концерти потрапили всі охочі, музикантам доводилося грати більше, але за ті самі гроші. 

Поки культурні заклади страждали через збитки, чиновники обіцяли їм допомогу – компенсацію за урядові обмеження. Від яких не збиралися відмовлятися в майбутньому.

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко говорить: "Ми розробили цілі пакети допомоги культурним закладам, сподіваюся, що вони будуть реалізовані найближчим часом. У тому числі – виплати через УКФ. Ми підготували пропозиції щодо полегшення отримання кредитів у режимі 5-7-9, Зараз їх обговорення в уряді відбувається. Думаю, що інакших варіантів у нас, ніж крім обмежень з одного боку, допомоги людям і креативним індустріям, немає.

Утім представники культурної індустрії кажуть: далі обіцянок справа не пішла.

Людмила Горделадзе, засновниця кінотеатру "Жовтень", каже: "Нас просто кинули, я вважаю. Вже три місяці пройшло, як усе це почалося. Були всі обіцянки. І зараз надійшов лист, що вибачте, мабуть, ми поки що не можемо. мова ішла для кінотеатрів про мільйон гривень підтримки компенсації видатків, а для мережевих кінотеатрів там чотири мільйони".

Співзасновник київського клубу "Мезанін" Тарас Хімчак міг би претендувати на вісім тисяч гривень компенсації: саме таку допомогу держава визначили підприємцям, які зазнають збитків через карантин. Утім для нього перспектива такої виплати – слабка втіха. У 2019-му році в "Мезаніні" відбувалося від 15-ти до 20-ти подій за місяць: концертів, лекцій, вечірок. У карантинному 2020-му – максимум три заходи, і в основному закритого типу, на зразок днів народжень. Зі звичних концертів відбувся лише один, який організували влітку на відкритому повітрі.

Тарас Хімчак, співзасновник клубу "Мезанін", говорить: "У нас втратилося 80-90% обороту. На початку карантину перші два місяці нам зробили знижку 50% на оренду, то потім сказали платити повністю, або виїжджати".

Але якщо немає достатньо подій, на які приходять відвідувачі – бракує і грошей для оплати оренди.

"Перших три місяці користувалися тим, що колись заробили за попередній сезон. влітку ці гроші закінчилися, і ми почали іти в певний мінус, балансувати на приватних подіях. Зараз ми в мінусі суттєвому, гроші, які плачу за оренду – кредитні гроші. Подивимося, може ще місяці два-три ми протримаємося", – каже Тарас Хімчак.

Втриматися на плаву заклад намагається за рахунок нових рішень. Як от пропозиції придбати записи лекцій, які тут організовувалися в докарантинні часи. Звичні "живі" концерти сюди повернуться ще не скоро.

Придбати книжку або заплатити за онлайн-лекцію чи виставу цієї зими – це не лише інвестиція в себе, а й допомога культурним закладам пережити найважчий період в їхній історії. Якщо ж під час карантину вам бракує подій – це може бути гарним стимулом опанувати нові навички. Наприклад, гру на музичному інструменті – і тоді жодний карантин вас не зупинить.

Петро Троць, Анна Несевра, "5 канал"